Рішення № 136928656, 25.05.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 373/1403/25

Провадження № 2/355/426/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю секретаря судового засідання Білоног В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачки.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (надалі також позивач, ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», товариство, кредитодавець) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також відповідачка, ОСОБА_1 , клієнт, боржник).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.06.2023 між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір надання грошових коштів у позику №587450623 (надалі також договір №587450623 від 08.06.2023, кредитний договір, договір) у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Основні умови договору щодо надання коштів у позику: п. 1.1.1. Тип позики кредит; п. 1.1.2. Мета отримання кредиту - для власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; п. 1.2. Строк позики (строк дії договору) - 29 днів; п. 1.1.4. Дисконтна (знижена) процентна ставка - 0,99 % на день; п. 1.1.5. Процентна ставка позаакційна (базова) - 2,99 % на день; п. 1.3.1-1.3.2. Дата надання і повернення позики 08.06.2023 та 07.07.2023.

За загальними умовами договору товариство надало ОСОБА_1 у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідачки, а відповідачка отримала грошові кошти на умовах платності користування та зобов`язалася повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Однак в подальшому відповідачка не виконала своїх зобов`язань у повному обсязі щодо повернення наданих їй коштів, а саме не здійснювала погашення заборгованості за позикою у встановленому порядку та строки, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 68536,65 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 3500,00 грн, заборгованість за відсотками 65036,65 грн.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 68536,65 грн. Також позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь судові витрати, що складаються із суми 2422,40 грн сплаченого судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду позивач повідомлений належним чином.

Відповідачка скористалася наданим їй правом та через свого представника - адвоката Калініна С. К. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить позов задовольнити частково, стягнути з відповідачки заборгованість за договором в розмірі 6639,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3500,00 грн, заборгованість за відсотками 3139,50 грн; стягнути судовий збір в розмірі 234,67 грн; стягнути з позивача на користь відповідачки витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 5418,74 грн.

Обґрунтування доводів відзиву на позов зводиться до того, що оскільки відповідачка отримані в позику кошти не повернула, а укладений договір надання грошових коштів у позику № 587450623 від 08 червня 2023 року пролонгованим не був, у останньої виник обов`язок з повернення позики в розмірі 3500,00 грн та нарахованих відсотків за період з 08 червня 2023 року по 07 липня 2023 року в розмірі 3139,50 грн. Нарахування ТОВ «Іннова Фінанс» відсотків відповідачці в період з 08 липня 2024 року по 06 травня 2025 року є безпідставним, оскільки договір про надання грошових коштів у позику не був пролонгованим.

У відзиві на позов заявлено клопотання про розгляд справи без участі сторони відповідача.

У судові засіданні ні відповідачка, ні її представник не з`явилися.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

01 липня 2025 року до суду надійшли матеріали справи № 373/1403/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС», за підписом представника позивача Король Вікторії Василівни (а.с. 14).

29 липня 2025 року ухвалою Баришівського районного суду Київської області було задоволено клопотання представника відповідачки, адвоката Калініна С. К. про закриття провадження по справі та стягнено судові витрати (а.с. 89-90).

Постановою Київського апеляційного суду від 08.12.2025 в означеній справі апеляційну скаргу апеляційну представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» Андрущенка М. В. задоволено, ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 29.07.2025 про закриття провадження у справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 139-141).

25.12.2025 дана справа надійшла до Баришівського районного суду Київської області.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.12.2025 справу передано судді Баришівського районного суду Київської області Чехову С.І.

27.01.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву, за підписом представника відповідачки, адвоката Калініна С. К. (а.с. 148-154).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 16.02.2026 справа прийнята до провадження судді Цирулевської М. В., постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 12.03.2026.

Копії ухвали суду про відкриття провадження у справі направлено сторонам по справі.

У позовній заяві, поданій через систему «Електронний суд», міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи позивач не заперечує (а.с. 4(зворот).

Відповідачка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду цієї справи, судова повістка доставлена до електронного кабінету відповідачки в системі «Електронний суд» 03.03.2026 о 12:48:23 год, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу, що відповідно до пункту 2 частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) вважається належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

У судове засідання 12.03.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 12.03.2026 розгляд справи відкладено на 21.04.2026.

Відповідачка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду цієї справи, судова повістка доставлена до електронного кабінету відповідачки в системі «Електронний суд» 16.03.2026 о 18:44:44 год, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу.

У судове засідання 21.04.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 21.04.2026 витребувано докази з банківської установи, розгляд справи відкладено на 25.05.2026.

Відповідачка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду цієї справи, судова повістка доставлена до електронного кабінету відповідачки в системі «Електронний суд» 24.04.2026 о 00:44:04 год, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу.

04.05.2026 до суду, на виконання ухвали від 21.04.2026, надійшов лист АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» вих. № БТ/Е-18087 із запитуваною судом інформацією.

У судове засідання 25.05.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися, заяв та/або клопотань не надходило.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 08 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладений договір надання грошових коштів у позику №587450623 (а.с. 6-9, 11-14).

Означений договір зі сторони відповідачки укладений з використанням одноразового ідентифікатора egm8vkg6f (а.с. 9(зворот), 14(зворот) у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1.1-1.3 договору сума кредиту складає 3500,00 грн, строк кредитування 29 днів; дата надання 08.06.2023; дата повернення позики - 07.07.2023. Орієнтовний строк повернення позики - на останній день дії договору з моменту отримання позики або достроково.

Розділом 4 кредитного договору передбачені умови щодо пролонгації строку позики. Так, позичальник має право продовжити строк (пролонгація) користування позикою. Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника.

За користування кредитними коштами умовами договору передбачена дисконтна (знижена) процентна ставка - 0,99 % на день (п. 1.1.4 договору), процентна ставка позаакційна (базова) - 2,99 на день (п. 1.1.5 кредитного договору).

Згідно із п. 1.4 договору на період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,99 % (361,35 річних) (з урахуванням програми лояльності ТОВ «Іннова Фінанс», правил акції ТОВ «Іннова Фінанс» «Повторний кредит») від суми позики на кожний день користування позикою.

У п. 1.5 кредитного договору сторони погодили, що у випадку користування позикою понад строк, встановлений п. 1.2 договору, з наступного дня після спливу цього строку умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою у розмірі 0,99% на день перераховуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується позаакційна (базова) процентна ставка в розмірі 2,99% на день від суми позики за кожен день користування позикою.

Означені умови кредитного договору деталізовані в таблиці обчисленні загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику (а.с. 10, 15) та паспорті споживчого кредиту (а.с. 17-19), із зазначенням, зокрема, строку кредитування 29 днів.

На підтвердження виконання ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» своїх зобов`язань за кредитним договором позивач надав лист № 4109 від 12.02.2024 від ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (а.с. 35), з яким позивачем укладений договір №160523/1 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 16.05.2023 (а.с. 30-34), згідно з яким 08.06.2023 о 21:27 год здійснено переказ коштів у розмірі 3500,00 грн, номер транзакції 1247132786 на картку № НОМЕР_1 .

Крім того, на виконання ухвали Баришівського районного суду Київської області від 21.04.2026 листом вих. № БТ/Е-18087 від 04.05.2026 АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 . До означеного листа додано також рух коштів (виписку) по картці № НОМЕР_2 за період з 08.06.2023 по 30.06.2023, з якої вбачається надходження 08.06.2023 на означену картку суми в розмірі 3500,00 грн.

За доводами позовної заяви, за даними розрахунку заборгованості за договором №587450623 від 08.06.2023 (а.с. 38-44) у відповідачки наявна заборгованість в розмірі 68536,65 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 3500,00 грн, заборгованість за відсотками 65036,65 грн.

Зважаючи на все вищевикладене, позивач вважає, що відповідачкою порушено умови кредитного договору, заборгованість за яким у загальному розмірі 68536,65 грн підлягає стягненню в примусовому порядку.

Доводи сторони відповідача, заперечення проти позовних вимог викладені судом у розділах І, ІІ цього судового рішення.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.

Щодо змісту кредитного договору, а також правового регулювання питань стягнення заборгованості за кредитним договором, що складаються із сум основного боргу та процентів за користування кредитними коштами, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (кредитодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, відповідно до якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідачка - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зміст спірних правовідносин полягає у виконанні/невиконанні сторонами своїх зобов`язань за кредитним договором. Предметом позову є стягнення заборгованості клієнта (відповідачки) внаслідок неповернення суми кредиту та несплати процентів річних.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідачку - спростувати розмір існуючої заборгованості.

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Судом встановлено, що договір надання грошових коштів у позику №587450623 від 08.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір підписано електронним підписом позичальника (відповідачки), який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Суд дійшов висновку, що при укладенні кредитного договору його сторонами було погоджено усі істотні умови договору позики.

Договір надання грошових коштів у позику №587450623 від 08.06.2023 є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд доходить до переконання, що відповідачкою порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно з якими зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Добровільно відповідачка не здійснила в повному обсязі розрахунок за договором в строки, визначені його умовами, тому сума боргу підлягає примусовому стягненню.

Позивач, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив стягнути, крім заборгованості за основною сумою боргу (залишку суми, яку фактично отримав в борг позичальник), також заборгованість за відсотками.

За доводами позовної заяви, заборгованість за договором надання грошових коштів у позику №587450623 від 08.06.2023 становить 68536,65 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 3500,00 грн, заборгованість за відсотками 65036,65 грн.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, позивач зобов`язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Водночас, саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (ч. 3 ст. 263 ЦПК України).

Отже, вищевказані принципи вказують, зокрема, на те, що суд зобов`язаний перевірити розрахунок заборгованості незалежно від наявності та/або відсутності заперечень щодо нього зі сторони відповідачки.

Щодо стягнення суми основного боргу.

Як встановлено судом, відповідачці як кредит були перераховані кошти у розмірі 3500,00 грн на виконання умов договору надання грошових коштів у позику №587450623 від 08.06.2023.

Спосіб перерахування коштів відповідає умовам кредитного договору і заявці відповідачки. Перерахування суми кредиту на платіжну картку, як і видачу такої картки на ім`я відповідачки, підтверджено банківською установою.

Відтак, оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, суд доходить висновку про підтвердження факту отримання відповідачкою грошових коштів у розмірі 3500,00 грн за договором надання грошових коштів у позику №587450623 від 08.06.2023.

Належних доказів того, що відповідачка повернула кошти у сумі 3500,00 грн за означеним кредитним договором, матеріали справи не містять.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 3500,00 грн основного боргу.

Щодо заборгованості зі сплати процентів.

За доводами позивача, розмір процентів, які має сплатити відповідачка за кредитним договором, становить 65036,65 грн.

Водночас, відповідно до п. 1.2, додатку №1 до договору надання грошових коштів у позику №587450623 від 08.06.2023, а також відповідно до положень паспорту споживчого кредиту строк кредитування становить 29 днів; з огляду та на підставі п. 1.5 кредитного договору застосовується позаакційна (базова) процентна ставка в розмірі 2,99% на день від суми позики за кожен день користування позикою; позика мала бути повернута до 07.07.2023. разом з тим, позивачем нараховані проценти за користування позикою по 07.05.2025.

З урахуванням всього вищевказаного, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, здійсненого позивачем, суд доходить висновку про його необґрунтованість, оскільки розрахунок заборгованості за відсотками такий: 3500,00 грн х 2,99% в день х 29 днів = 3034,85 грн.

Відтак, суд зауважує, що позивачем здійснено нарахування відсотків поза межами строку кредитування, що не узгоджується та суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц.

При цьому, суд критично оцінює посилання позивача на відповідні пункти кредитного договору, при обґрунтуванні строку нарахування процентів тривалістю понад 29 днів в порядку пролонгації строку користування позикою, оскільки належні докази щодо узгодження двома сторонами пролонгації строку кредитування/дії договору матеріали справи не містять.

Суд при цьому зауважує, що наведені у розділі 4 умови кредитного договору щодо продовження строку користування кредитом передбачають обов`язкову згоду/активні дії позичальника на продовження строку кредиту понад 29 днів.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що розділ 4 договору не містить положень щодо автоматичної пролонгації договору (виключно через факт неповернення коштів), оскільки це суперечать природі договору споживчого кредитування та вимогам закону. Згідно із статтями 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» будь-яка зміна істотних умов договору, зокрема, строку повернення кредиту та розміру процентної ставки, потребує чіткої та однозначної згоди споживача.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів (зокрема, акцептованих додаткових угод, доказів сплати комісій за пролонгацію тощо), які б свідчили про волевиявлення позичальника на продовження строку дії договору після 07 липня 2023 року на нових, значно гірших умовах. Сам лише факт прострочення повернення кредиту не може вважатися згодою на продовження строку користування ним.

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18) вказано, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

За таких обставин, суд доходить висновку, що умовами кредитного договору сторони погодили строк кредитування 29 днів, тому починаючи з наступної після спливу 29 дня дати кредитор не мав права нараховувати відсотки за користування кредитом за процентною ставкою, встановленою в договорі; для фактичної пролонгації договору є необхідною воля позичальника, яка б полягала у вчиненні дій, що свідчили б про намір продовжити кредитний договір, обставини чого у даному випадку відсутні.

За вказаних обставин, ураховуючи принцип диспозитивності, розрахунок заборгованості за договором кредиту, наданий позивачем, суд, вважає неправомірним проведення нарахування відповідачеві відсотків за період після спливу 29-го дня з дати отримання кредиту.

Належних доказів того, що відповідачка здійснювала погашення заборгованості по процентах за користування позикою в означеному розмірі матеріали справи не містять.

За таких висновків суду, з відповідача підлягає стягненню сума відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 3034,85 грн.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, судом досліджені докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку обґрунтування, викладені в позовній заяві та у відзиві на позов.

За результатами, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, прийшов до переконання, що позов підлягає задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором надання грошових коштів у позику №587450623 від 08.06.2023 у сумі 6534,85 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 3500,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 3034,85 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитними коштами в розмірі 62001,80 грн слід відмовити, оскільки такі вимоги, з огляду на вищевикладені висновки суду, є необґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Судом встановлено сплату позивачем судового збору за подачу позову в сумі 2422,40 грн (із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що підтверджується платіжною інструкцією № 21 від 13.05.2025 (а.с. 5).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 230,85 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (6534,85 грн х 100 % : 68536,65 грн = 9,53 %. 2422,40 грн х 9,53 % = 230,85 грн).

Відповідачкою заявлені вимоги про стягнення із позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Зважаючи на висновки суду про часткове задоволення позову, суд вирішує питання розподілу означених витрат.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 139 ЦПК України).

Подаючи відзив на позовну заяву, представник відповідачки зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 6000 грн, на підтвердження понесення яких долучив договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/25 від 03.07.2025, додаток № 1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/25 від 03.07.2025, рекомендовані (мінімальні) ставки адвокатського гонорару (винагороди), додаток № 2 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/25 від 03.07.2025 (акт виконаних робіт (наданих послуг)) із найменуванням послуг та їх вартістю у загальному розмірі 6000,00 грн).

Суд доходить висновку, що на підтвердження понесення відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу її представником надано всі необхідні докази.

Позивач ні заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, ні обґрунтувань щодо неспівмірності таких витрат не подав.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 904/3583/19), обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відтак, зважаючи на відсутність вчинення позивачем/представником позивача дій, спрямованих на заперечення проти вимог відповідачки відносно відшкодування витрат на правову допомогу, суд позбавлений процесуальної можливості розглянути питання щодо зменшення та/або неспівмірності заявлених вимог про відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а тому з позивача на користь відповідачки слід стягнути витрати на правничу допомогу (зважаючи на відмову в позові на 90,47 % (100 % - 9,53 %) у розмірі 5428,20 грн (6000,00 грн х 90,47 %).

Враховуючи все вищевикладене, керуючись положеннями Законів України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію», ст. 1, 3, 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-514, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 638, 639, 641, 642, 1046, 1048 - 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» суму заборгованості за договором надання грошових коштів у позику №587450623 від 08.06.2023 у сумі 6534,85 грн (шість тисяч п`ятсот тридцять чотири гривні 85 копійок), з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 3500,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 3034,85 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення заборгованості за відсотками в сумі 62001,80 грн, - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 230,85 грн (двісті тридцять гривень 85 копійок)

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 5428,20 грн (п`ять тисяч чотириста двадцять вісім гривень 20 копійок) витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 28.05.2026.

Дані відносно позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС»

код ЄДРПОУ: 44127243

вул. Болсуновська, 8, поверх 9, м. Київ, 01014.

Дані відносно відповідачки:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

РНОКПП: НОМЕР_3

АДРЕСА_1 .

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА