Ухвала суду № 136927702, 27.05.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10303/26

Провадження № 4-с/161/50/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Колісник А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника звернулась до суду із вказаною скаргою.

В обґрунтування вимог вказує, що на виконанні органів ДВС перебувало виконавче провадження (надалі - ВП) у якому вона була боржником. В межах вказаного ВП на її майно було накладено арешт.

На даний час виконавче провадження є закінченим. Наявність арешту майна за відсутності на те правових підстав порушує право власності скаржника, оскільки остання не може вільно користуватись та розпоряджатись своїм майном.

З огляду на наведене, скаржник просить скасувати арешт майна, накладений згідно постанови державного виконавця б/н від 20.11.2009 року (реєстраційний номер обтяження 9315386 від 04.12.2009 року).

В судове засідання сторона скаржника не з`явилась, про дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Державний виконавець Відділу ДВС у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Блищук П.В. на адресу суду подала письмову заяву про розгляд скарги без її участі, при вирішенні вимог покладалась на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали скарги, суд дійшов висновку, що скарга підставна та підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що на виконанні органу ДВС перебувало виконавче провадження, боржником у якому була ОСОБА_1

20.11.2009 року головним державним виконавцем Другого ВДВС Луцького МУЮ Приходько А.П. була винесена постанова б/н про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 (номер обтяження 9315386), що стверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №474657135 від 28.04.2026 року, №476298726 від 08.05.2026 року).

Зазначений арешт майна залишається чинними на час розгляду скарги судом.

З відповіді Відділу ДВС у місті Луцьку № 54167 від 07.05.2026 року на заяву про зняття арешту з майна боржника, вбачається, що відомості відкриті виконавчі провадження щодо боржника відсутні, матеріали ВП знищено за закінченням терміну зберігання, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав для зняття арешту, особі роз`яснено право до звернення до суду.

Зважаючи на дату постанови виконавця у провадженні в рамках якого було накладено обтяження на зазначене майно, його матеріали на даний момент є знищеними у зв`язку із завершенням трирічного терміну зберігання, що відповідає положенням Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07 червня 2017 року.

З даних АСВП слідує, що відкритих виконавчих проваджень щодо боржника ОСОБА_1 немає.

Відповідно до ч. 1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч 1 та п. 2 ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Разом з тим, арешт майна боржника не може існувати у разі відсутності відкритого виконавчого провадження.

Належними та допустимими доказами підтверджено, що виконавче провадження в межах якого було накладено арешт завершене провадженням, арешт майна протягом тривалого часу продовжує бути чинним, що позбавляє власника на власний розсуд розпоряджатися належним йому майном.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.07.2021 у справі №2-356/12, від 03.11.2021 у справі №161/14034/20, від 22.12.2021 у справі №645/6694/15-ц, від 26.01.2022 у справі №127/1541/14-ц, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.01.2023 у справі №127/1547/14-ц, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.01.2023 у справі №2-3600/09 викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги та відсутність правових підстав обтяження майна ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 260, 450, 451 ЦПК України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, - задовольнити.

Зобов`язати Відділ Державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати арешт майна (реєстраційний номер обтяження 9315386 від 04.12.2009 року) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений головним державним виконавцем Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Приходько А.П. в межах виконавчого провадження (постанова про відкриття виконавчого провадження б/н від 20.11.2009 року).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду складено 27 травня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк