Рішення № 136927685, 27.05.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 154/714/26

Провадження № 2/931/261/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання - Левчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

18 лютого 2026 року від позивача через систему «Електронний суд» до Володимирського міського суду Волинської області надійшов позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 22 травня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2423944 в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно умов даного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 9000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом. 26 травня 2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення права вимоги №ККАУ-26052021, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2423944 від 22.05.2020 року. Сума заборгованості відповідача станом на дату подання позову становить 29520 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 9000 грн, заборгованість за процентами - 20520 грн.

Просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2423944 від 22 травня 2020 року в загальному розмірі 29520 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

26 березня 2026 року дана справа надійшла до Локачинського районного суду Волинської області за підсудністю.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 30 березня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 27 квітня 2026 року.

06 квітня 2026 року та 04 травня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що представником позивача не надано доказів правомірності підпису позову, оскільки до матеріалів позовної заяви надано лише ордер на представництво у якому абстрактно зазначено, що ордер видано на підставі договору про надання правничої допомоги на надання правничої допомоги «у судах загальної юрисдикції». Також, вважає, що позивач не надав належних доказів переходу права вимоги до нього за кредитним договором, зокрема: реєстр прав вимоги не містить достатніх даних, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, зокрема, інформації про залишок заборгованості, підстави її нарахування, дату на яку розраховано розмір заборгованості та відомостей про передачу кредитної справи; витяг із реєстру (сторінка з даними про відповідача) не має підписів та печаток сторін договору факторингу, що робить його неналежним доказом згідно зі ст. 76 ЦПК України, оскільки неможливо встановити, чи дійсно дана сторінка є частиною реєстру; позивач не надав доказів сплати за договором факторингу, що є обов`язковим для підтвердження реального переходу прав. Також наголошує, що не укладала кредитний договір, в редакції, яку долучив представник позивача в якості копії до позовної заяви, не погоджувала відповідні процентні ставки та кабальні умови кредитування, жоден доказ по справі не підтверджує, що вона узгодила саме цю редакцію договору та всі його умови. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення, підтвердження нею пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення кредитних договорів у формі електронного правочину тощо.

Також, відповідач не погоджується із нарахованими відсотками, первісний кредитор - ТОВ «Авентус Україна» пропонує своїм споживачам послуги «мікропозики», а саме надання короткострокових споживчих кредитів зазвичай на строк 15-60 календарних днів. Саме і тільки в цей термін кредитор може нараховувати проценти за користування коштами. При цьому жодних посилань на докази того, що вона, як позичальник, вчинила певні дії, які б об`єктивно свідчили б про його добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредитів (підписані додаткові угоди, звернення про пролонгацію тощо), разом з позовом не надано. Позивачем не надано до суду первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт зменшення активів первісного кредитора (перерахування саме з його банківських рахунків або видачу готівки з каси, яка належала первісному кредитору) та зарахування цих коштів на банківський картковий рахунок відповідача. Водночас у цьому разі матеріали справи не містять навіть розрахунку заборгованості. Відсутність належного розрахунку заборгованості з боку первісного кредитора не дозволяє переконатися, що заявлені суми по процентам і комісії були розраховані вірно та з урахуванням законодавства та фактичних оплат. Вказане свідчить про неможливість перевірки нарахувань судом як по тілу кредиту, так і по процентам за користування кредитом.

Щодо розподілу судових витрат, зазначає, що з наданих документів не вбачається, що гонорар в сумі 8000 грн. стосується надання правової допомоги у даній справі. Також вважає, що обсяг виконаних робіт адвокатом не співмірний фактичним витратам та розмір таких витрат завищений, тому правові підстави для стягнення таких витрат відсутні.

Просить врахувати її пояснення та відмовити ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача, а також, на підставі ч. 5 ст. 100 ЦПК України, витребувати у позивача оригінал електронного доказу: кредитний договір від 22.05.2020 №2423944 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами), а в разі ненадання оригіналів витребуваних документів - визнати недопустимими в якості доказів надані позивачем паперові копії електронних документів на підтвердження факту надання кредиту відповідачу.

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 27 квітня 2026 року витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо рахунків ОСОБА_1 , у зв`язку з чим судове засідання відкладено на 27 травня 2026 року.

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 27.05.2026 узадоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів - відмовлено.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що стверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 80 на звороті). Одночасно у позовній заяві просить розгляд позовної заяви здійснювати за його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 5).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася також, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 81 на звороті). Про причини неявки суд не повідомила, однак, 06 квітня 2026 року та 04 травня 2026 року подала відзив на позовну заяву (а.с. 69-73, 82-90).

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 22 травня 2020 року ОСОБА_1 із ТОВ «Авентус Україна» уклала договір № 2423944 про надання споживчого кредиту в електронній формі, який було підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора М665219 (а.с. 30 на звороті-33).

Крім того, 22 травня 2020 року ОСОБА_1 в електронній формі підписала графік платежів та паспорт споживчого кредиту (а.с. 28 на звороті, 33 на звороті).

Згідно умов кредитного договору сума кредиту складає 9000 грн (п. 1.3), строк кредиту - 30 днів (п. 1.4).

Відповідно до п. 1.5. кредитного договору тип процентної ставки - фіксована; знижена процентна ставка - 0,95% в день від суми кредиту застосовується у межах строку, визначеного в п. 1.4. договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку; стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору, якщо споживач не виконав умови, зазначені в п.п. 1.5.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.1-4.6. цього договору; у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 3.1. кредитного договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Пунктом 4.1. кредитного договору передбачено, що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначених в п. 1.4. договору, якщо сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2-4.5 Договору.

Згідно з п. 4.2. кредитного договору споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 Договору.

Відповідно до п. 4.3. пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем.

Відповідно до п. 4.4 договору товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені Споживачем Товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі.

Згідно з п. 4.5. договору у випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення Споживачем дій, зазначених в п.4.3 Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Пунктом 4.6. визначено, що вказаний в цьому розділі порядок внесення змін до договору щодо продовження строку кредиту сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі.

Згідно додатку №1 - графіку платежів та паспорту споживчого кредиту, дата повернення кредиту та спалта нарахованих процентів - 21.06.2020, сума кредиту 9000,00 грн, сума нарахованих процентів 2565,00 грн, разом до оплати 11565,00 грн (а.с. 28 на звороті-30, 33 на звороті).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 1 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Позивач до позовної заяви долучив довідку про ідентифікацію клієнта виданої ТОВ «Авентус Україна» з якої вбачається, що ОСОБА_1 22.05.2020 року о 17:29:35 на номер телефону НОМЕР_2 направлено одноразовий ідентифікатор М665219 (а.с. 34).

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

Отже, кредитний договір № 2423944 від 22.05.2020 року є укладеним з моменту його підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором М665219, який був направлений на номер телефону НОМЕР_2 позичальника ОСОБА_1 , що підтверджує погодження сторонами усіх істотних умов такого договору.

Відповідач заперечувала факт укладення нею кредитного договору в редакції, що долучена до позовної заяви, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, та його направлення їй. Однак, доказів того, що персональні дані відповідача (дані паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків, номер телефону, адреса реєстрації (фактичного) місця проживання) були використані товариством чи третіми особами для укладення кредитного договору від її імені, відповідачем до суду не надані, як і не надано доказів того, що відповідач зверталася до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення відносно неї шахрайських дій. Зважаючи на вказане, доводи відповідача про те, що позивач не надав доказів на підтвердження отримання та використання нею електронного підпису одноразовим ідентифікатором, спростовуються матеріалами справи, а невизнання самим відповідачем факту укладання кредитного договору в такій редакції і використання такого ідентифікатора - не обґрунтоване відповідачем за допомогою належних та допустимих доказів.

Із довідки ТОВ «Вей ФОР Пей» № 6515-ВП від 16.12.2025 року вбачається, що 22.05.2020 року за дорученням ТОВ «Авентус Україна» було здійснено успішний переказ коштів у сумі 9000 грн на картку клієнта, маска картки - № НОМЕР_3 (а.с. 34 на звороті).

На виконання ухвали суду АТ КБ ПриватБанк» надало відповідь від 09.05.2026 року № 20.1.0.0.0/7- 260504/111615-БТ, у якій зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ), на яку 22.05.2020 року було зарахування коштів на суму 9000 грн (а.с. 95-96).

Таким чином, ТОВ «Авентус Україна» повністю виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, що повністю підтверджується матеріалами справи, а тому заперечення відповідача щодо відсутності доказів перерахування коштів судом відхиляється.

Як зазначає позивач, відповідачем ОСОБА_1 у встановлений кредитним договором строк заборгованість не була погашена.

Із картки обліку договору (розрахунок заборгованості), сформованого ТОВ «Авентус Україна», вбачається, що протягом 30 днів, починаючи з першого дня кредитування (22.05.2020) споживачу нараховувалась відсотки за користування кредитом за зниженою процентною ставкою (85,50 грн в день). Вподальшому із 31-го по 261 день кредитування протягом 230 днів здійснювалося нарахування відсотків за стандартною процентною ставкою (171 грн в день). Таким чином, заборгованість у ОСОБА_1 становить 29520 грн, з яких 9000 грн заборгованість за тілом кредиту, 20520 грн заборгованість за відсотками (а.с. 35 на звороті-43).

Відповідач у відзиві не погоджується із строком кредитування та зазначає, що позивач не надав жодних доказів вчинення нею певних дій, які б об`єктивно свідчили б про добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредитів.

В той же час, із розрахунку заборгованості вбачається здійснення відповідачем платежів, чим ініційовано пролонгацію строку кредитування, відповідно до умов договору, а саме: 21.06.2020 року здійснено платіж у розмірі 2565 грн, 20.07.2020 року - 4959 грн, 12.08.2020 року - 3933 грн, 10.09.2020 року - 4959 грн, 09.10.2020 року - 4959 грн.

Таким чином, заперечення відповідача щодо строку кредитування та відсутності доказів пролонгації строку кредиту є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

У відзиві відповідач просить визначити дійсний строк кредитування на підставі поданого позивачем кредитного договору, і відмовити в задоволенні вимог про нарахування процентів поза межами узгодженого строку кредитування.

Оцінюючи доводи відповідача у цій частині, суд зазначає наступне.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів за період з 22.05.2020 по 20.06.2020 здійснено за зниженою процентною ставкою. 21.06.2020 відповідачкою здійснено платіж в розмірі нарахованих на дату платежу процентів в сумі 2565,00 грн та відповідно до розділу 4 договору відбулась пролонгація строку кредитування на 30 днів. В подальшому проценти нараховувались за стандартною процентною ставкою відповідно до умов п. 1.5.2. договору. 20.07.2020 відповідачкою здійснено платіж в розмірі нарахованих на дату платежу процентів в сумі 4959,00 грн та відповідно до розділу 4 договору відбулась пролонгація строку кредитування на 30 днів. 12.08.2020 відповідачкою здійснено платіж в розмірі нарахованих на дату платежу процентів в сумі 3933,00 грн та відповідно до розділу 4 договору відбулась пролонгація строку кредитування на 30 днів. 10.09.2020 відповідачкою здійснено платіж в розмірі нарахованих на дату платежу процентів в сумі 4959,00 грн та відповідно до розділу 4 договору відбулась пролонгація строку кредитування на 30 днів. 09.10.2020 відповідачкою здійснено платіж в розмірі нарахованих на дату платежу процентів в сумі 4959,00 грн та відповідно до розділу 4 договору відбулась пролонгація строку кредитування на 30 днів, тобто до 08.11.2020. В період з 10.10.2020 по 08.11.2020 за кредитним договором нараховано проценти за стандартною процентною ставкою відповідно до абз. 2 п. 1.5.2. договору. В подальшому умови пролонгації, визначені розділом 4 договору не виконані та в період з 09.11.2020 по 06.02.2021 за кредитним договором нараховано проценти за стандартною процентною ставкою відповідно до абз. 3 п. 1.5.2., п. 3.1. договору за 90-денний період прострочення.

Отже, в період з 09.11.2020 по 06.02.2021 за кредитним договором нараховано проценти відповідно до абз. 3 п. 1.5.2., п. 3.1. договору за понадстрокове користування кредитом у межах 90-денного періоду прострочення.

Суд вважає, що визначені абз. 3 п. 1.5.2., п. 3.1. умови кредитного договору щодо нарахування процентів у межах 90-денного періоду прострочення, тобто за понадстрокове користування кредитом, є узгодженою сторонами мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язання.

Вказаний висновок суду узгоджується з висновками, здійсненими Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22). Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у п. 141 зазначеної постанови вказала, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Водночас, суд звертає увагу на те, що 24.12.2023 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Зазначеним законом пункт 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування» викладено в такій редакції: «У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Враховуючи викладене, нараховані за період з 09.11.2020 по 06.02.2021 за понадстрокове користування кредитом проценти в розмірі 15390 грн підлягають списанню кредитодавцем, а в даному випадку позивачем, як його правонаступником.

За встановлених обставин, стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту 9000,00 грн та заборгованість за процентами - 5130,00 грн. (30*171 грн)

Також, відповідач зазначає про відсутність доказів відступленя права вимоги від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», однак вказані доводи не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

26 травня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло за плату право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 43 на звороті-47).

Згідно акту приймання-передачі реєстру боржників від 26 травня 2021 року до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 від 26 травня 2021 року, ТОВ «Авентус Україна» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло реєстр боржників (а.с. 48 на звороті).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 від 26 травня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 становить 29520 грн, з яких 9000 грн сума основного боргу за кредитом, 20520 грн сума заборгованості по відсотках (а.с. 48).

Згідно платіжного доручення № 32004 від 26.05.2021 року ТОВ «Авентус Україна» перераховано ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» компенсацію за придбання (відступлення) прав вимоги згідно п.7.1 договору фідступлення права вимоги ККАУ-26052021 від 26.05.2021 року (а.с. 49).

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2423944 від 22 травня 2020 року, і вправі пред`являти відповідні вимоги про стягнення коштів, оскільки заборгованість за кредитним договором так і не була сплачена в повній мірі відповідачем.

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства, враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт утворення заборгованості та невиконання в повній мірі відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитними коштами, що суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання, а також порушує права та законні інтереси кредитодавця у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково, а відтак, з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за договором № 2423944 про надання споживчого кредиту від 22.05.2020 року у розмірі 14130,00 грн, що складається із 9000 грн заборгованості за кредитом, 5130,00 грн грн заборгованості за нарахованими процентами.

Всі інші доводи відповідача не спростовують висновків суду. Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на спростування доводів позовної заяви та підтвердження своїх заперечень.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України)

Згідно з правилами пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником позивача до матеріалів справи долучено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», згідно якого вартість наданих послуг складає 8000 грн (а.с. 52), акт № 218 наданих послуг від 13 лютого 2026 року (а.с. 52 на звороті), детальний опис наданих послуг до акту № 218 за договором пр надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с. 53), з яких вбачаються види виконаних робіт (наданих послуг), кількість годин та вартість, а саме: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, 30хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи, 2 год., погодження правової позиції клієнта у справі, 30 хв., складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта, 3год 30 хв, подання заяви до суду від імені клієнта, 1 шт., усього 6 год 30 хв.

Крім того, у матеріалах справи наявна копія ордеру серії ВС № 1381377 про надання правничої допомоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» адвокатом Усенком М.І. (а.с. 54).

Відповідач вказує, що з вказаних документів не вбачається, що гонорар у сумі 8000 грн стосується надання правової допомоги по справі щодо стягнення заборгованості саме з неї, однак, згідно вищевказаних копій акту № 218 наданих послуг та детального опису наданих послуг до акту № 218 адвокатське об`єднання «Апологет» надає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» послуги правової допомоги в межах справи про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2423944, у якій боржником є ОСОБА_1 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, суд виходить з принципів співмірності, розумності судових витрат та враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, яка визнана судом як незначної складності та розглядалась у спрощеному провадженні з викликом сторін, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, подання позивачем заяви про розгляд справи без участі представника позивача та незабезпечення явки представника у жодне із судових засідань, та вважає, що обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, витрати на правничу допомогу мають бути стягнуті пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1914,63 грн.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1274,38 грн.

На підставі ст. ст. 526, 626, 628, 629, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № 2423944 про надання споживчого кредиту від 22 травня 2020 року у розмірі 14130 (чотирнадцять тисяч сто тридцять) грн. 00 коп

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн 38 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1914 (одна тисяча дев`ятсот чотирнадцять) грн 63 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», адреса місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 27.05.2026 року.

Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп`ятко