Ухвала суду № 136927485, 28.05.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2091/26

2/154/1362/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

28 травня 2026 року м. Володимир

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Вітер І.Р., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 , подану представником позивача адвокатом Герасимчук Людмилою Романівною, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Володимирський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області, про скасування арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2026 року через систему «Електронний суд» до Володимирського міського суду Волинської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана його представником адвокатом Герасимчук Л.Р., до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Володимирський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області, про скасування арешту з майна.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить скасувати арешт / заборону відчуження нерухомого майна, накладений на належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що у лютому 2026 року позивач отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та виявив існування заборони відчуження належної йому квартири. Згідно з долученим до позовної заяви витягом з реєстру, обтяження квартири зареєстроване на підставі ухвали Нововолинського міського суду Волинської області від 09 листопада 2005 року у справі № 2-1787/05.

На підтвердження заявлених вимог до позовної заяви додано копію ухвали Нововолинського міського суду Волинської області від 09 листопада 2005 року у справі № 2-1787/05, якою розглянуто заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та заборонено відчуження майна, належного ОСОБА_1 . З наявного на копії судового рішення штампа вбачається, що ця ухвала набрала законної сили 21 листопада 2005 року.

Також позивач долучив копію постанови Нововолинського міського суду Волинської області від 18 жовтня 2005 року у справі № 1-268/05, якою ОСОБА_1 звільнено від покарання за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 КК України із закриттям кримінальної справи на підставі ст. 1 Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 року.

Крім того, серед додатків до позовної заяви наявна копія ухвали Апеляційного суду Волинської області від 16 грудня 2005 року у справі № 11а-630/2005, якою постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 18 жовтня 2005 року змінено, зокрема виключено з її мотивувальної частини посилання суду про вчинення ОСОБА_1 злочинів і кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України.

Окремо до позову додано копію постанови Нововолинського міського суду Волинської області від 03 лютого 2006 року, у якій зазначено, що при винесенні постанови від 18 жовтня 2005 року судом не було скасовано заходи забезпечення цивільного позову та не вирішено питання про речові докази. Водночас у цій постанові вказано, що постановою слідчого від 04 серпня 2005 року з метою забезпечення цивільного позову було накладено арешт на автомобілі, які перебували на обліку в Нововолинському МРЕВ, а автомобіль ВАЗ-2109 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу долучено до справи як речові докази. Постановою від 03 лютого 2006 року суд постановив скасувати заходи забезпечення цивільного позову у кримінальній справі, зняти арешт з автомобілів та повернути ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ-2109 і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи на відповідність вимогам статей 175, 177 ЦПК України, суддя дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без руху з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування або ім`я сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження або місце проживання чи перебування, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України, якщо такі відомості позивачу відомі, відомі номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Позивач зазначив прізвище, ім`я, по батькові відповідача ОСОБА_2 та останнє відоме місце його проживання. Водночас у позовній заяві не зазначено дату народження відповідача, його реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, відомі засоби зв`язку, адресу електронної пошти, а також не наведено інших ідентифікуючих даних, які дали б змогу суду належно ідентифікувати цю особу.

З огляду на давність спірних правовідносин, можливу зміну місця проживання відповідача та відсутність інших ідентифікуючих даних, наведені у позовній заяві відомості є недостатніми для належної ідентифікації відповідача, перевірки його зареєстрованого місця проживання та забезпечення належного повідомлення цієї особи про розгляд справи.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

У поданій позовній заяві позивач просить скасувати арешт / заборону відчуження квартири, однак зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів неможливо однозначно встановити правову природу заявленої вимоги, належний спосіб захисту, підстави подальшого існування обтяження та належний процесуальний порядок звернення до суду.

З одного боку, з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що обтяження квартири зареєстроване на підставі ухвали Нововолинського міського суду Волинської області від 09 листопада 2005 року у справі № 2-1787/05, якою забезпечено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 шляхом заборони відчуження майна, належного ОСОБА_1 .

З іншого боку, позивач посилається на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 03 лютого 2006 року, у якій йдеться про скасування заходів забезпечення цивільного позову у кримінальній справі, однак зі змісту цієї постанови вбачається, що суд вирішував питання про арешт автомобілів, накладений постановою слідчого від 04 серпня 2005 року, та про речові докази у кримінальній справі. Із наданих матеріалів не вбачається, що постановою від 03 лютого 2006 року прямо вирішено питання про скасування заборони відчуження квартири, накладеної саме ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 09 листопада 2005 року у справі № 2-1787/05.

Оскільки кримінальна справа, на яку посилається позивач, була закрита постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 18 жовтня 2005 року, тоді як заборона відчуження майна застосована ухвалою цього ж суду від 09 листопада 2005 року у справі № 2-1787/05, позивач не обґрунтував, чому вважає це обтяження заходом забезпечення саме у вже закритому кримінальному провадженні, у межах якого після його закриття такі заходи не могли застосовуватися.

Додані до позовної заяви судові рішення також мають різні номери справ: ухвала від 09 листопада 2005 року постановлена у справі № 2-1787/05; постанова від 18 жовтня 2005 року у справі № 1-268/05; ухвала Апеляційного суду Волинської області від 16 грудня 2005 року у справі № 11а-630/2005; постанова Нововолинського міського суду Волинської області від 03 лютого 2006 року у наданій копії не містить номера справи. За таких обставин позивачу необхідно уточнити фактичні підстави позову та пояснити взаємозв`язок між зазначеними судовими рішеннями, зокрема чи стосується постанова від 03 лютого 2006 року саме обтяження квартири, зареєстрованого на підставі ухвали від 09 листопада 2005 року у справі № 2-1787/05.

Таке уточнення необхідне не лише для з`ясування предмета та підстав позову, а й для вирішення питання про належний процесуальний порядок судового захисту та можливість розгляду заявленої вимоги саме у позовному провадженні.

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2026 року у справі № 606/1141/25 зазначено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав може здійснюватися як у позовному провадженні, так і шляхом оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Верховний Суд вказав, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а інші особи, які є власниками майна і вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звертатися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У цій же постанові Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що боржник у виконавчому провадженні не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у такому випадку передбачений інший спосіб судового захисту оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Наведені висновки Верховного Суду свідчать про те, що для вирішення питання про відкриття провадження у справі за вимогою про скасування арешту / заборони відчуження майна суд має розуміти, ким саме, у межах якого провадження та на підставі якого акта накладено відповідне обтяження, чи є позивач боржником у відповідному провадженні, чи оскаржує він судовий захід забезпечення позову, дії або бездіяльність виконавця, реєстраційну дію / бездіяльність щодо припинення обтяження, чи заявляє самостійний речово-правовий спосіб захисту.

У поданій позовній заяві ці обставини викладені недостатньо чітко. Позивач не обґрунтував, чому за наявності ухвали Нововолинського міського суду Волинської області від 09 листопада 2005 року у справі № 2-1787/05 про забезпечення позову належним способом захисту є саме новий позов до ОСОБА_2 про скасування арешту з майна, а не звернення до суду, який застосував відповідний захід забезпечення позову, із заявою про його скасування, або звернення щодо виконання/реєстраційного припинення обтяження, або оскарження дій чи бездіяльності відповідного суб`єкта у встановленому законом порядку.

Крім того, у позовній заяві не наведено достатнього обґрунтування, у чому саме полягає порушення, невизнання або оспорювання права позивача з боку відповідача ОСОБА_2 на момент звернення до суду, а також чому саме ця особа є належним відповідачем за заявленою вимогою, якщо позивач фактично пов`язує порушення свого права з існуванням запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також позовна заява містить неточності щодо дати судового рішення, на підставі якого зареєстроване обтяження. Зокрема, у позовній заяві зазначено про ухвалу Нововолинського міського суду № 2-1787 від 09 листопада 2025 року, водночас зі змісту позовної заяви, доданих матеріалів та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що йдеться про ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 09 листопада 2005 року у справі № 2-1787/05.

Окремо суд звертає увагу, що позовна заява подана без додержання вимог частини четвертої статті 177 ЦПК України щодо сплати судового збору.

Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року встановлено у розмірі 3328 грн.

Отже, за подання фізичною особою через систему «Електронний суд» позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1064,96 грн, виходячи з такого розрахунку: 3328 грн ? 0,4 ? 0,8 = 1064,96 грн.

У позовній заяві представник позивача зазначила, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». До матеріалів позовної заяви долучено копію посвідчення учасника бойових дій.

Пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим наявність у особи статусу учасника бойових дій сама по собі не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору у будь-якому цивільному спорі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 сформульовано правовий висновок про те, що при вирішенні питання про звільнення особи, яка має статус учасника бойових дій, від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову і перевіряти, чи стосується відповідна справа захисту прав такої особи з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 567/79/23 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду не встановила підстав для відступу від раніше сформульованих висновків щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та вказала, що такі висновки є конкретними, однозначними і такими, що позбавляють можливості застосувати цю норму у справі, яка не пов`язана із захистом прав особи саме як учасника бойових дій.

Заявлений ОСОБА_1 позов про скасування арешту з майна не пов`язаний із захистом його прав саме як учасника бойових дій, не стосується надання, реалізації чи обсягу соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а спрямований на захист права власності на нерухоме майно шляхом усунення обтяження у вигляді арешту / заборони відчуження.

За таких обставин долучене до позовної заяви посвідчення учасника бойових дій не підтверджує наявності у позивача пільги щодо сплати судового збору саме у цій справі.

Документа про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн до позовної заяви не додано.

Реквізити рахунку для оплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, Код отримувача (код за ЄДОПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: *;101; РНОКПП платника; судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Володимирський міський суд Волинської області.

Відповідно до частин першої, другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

З огляду на викладене позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання уточненої позовної заяви, оформленої відповідно до вимог статей 175, 177 ЦПК України, та документа про сплату судового збору.

Керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, статтями 4, 5 Закону України «Про судовий збір»,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , подану представником позивача адвокатом Герасимчук Людмилою Романівною, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Володимирський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області, про скасування арешту з майна залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Запропонувати позивачу у зазначений строк усунути зазначені в мотивувальній частині цієї ухвали недоліки позовної заяви шляхом подання до суду уточненої позовної заяви, оформленої відповідно до вимог статей 175, 177 ЦПК України, з копіями відповідно до кількості учасників справи, а також документа про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк позовна заява відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя І.Р. Вітер