Ухвала суду № 136926988, 26.05.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2116/26

Провадження № 1-кс/307/288/26

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

26 травня 2026 року м.Тячів

Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , її захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, одруженої, раніше не судимої, тимчасово не працевлаштованої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, в кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12026071160000062 від 06 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання посилається на те, що в провадженні СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071160000062 від 06 лютого 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

Вказує на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб спільно з іншими наразі невстановленими органом досудового розслідування особами, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, під час дії воєнного стану, введеного у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та який неодноразово продовжувався і діяв на час вчинення даного кримінального правопорушення, достовірно знаючи про обмеження виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, організували незаконне переправлення громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , через державний кордон України з Румунією. Так,реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, шляхом отримання коштів за незаконне переправлення особи через державний кордон України, на початку травня 2026 року, невстановлена наразі органом досудового розслідування особа чоловічої таті, яка діяла за попередньою змовою з ОСОБА_5 , встановила телефонний зв`язок з ОСОБА_7 , який мав намір незаконно перетнути державний кордон України, поза офіційними пунктами пропуску, та в ході неодноразових розмов невстановлена особа обумовив з ОСОБА_7 , про оплату його послуг в організації даного перетину в сумі 7000 доларів США, за які він організує його переправлення через державний кордон України, надасть необхідні поради, вказівки та вкаже на місце безперешкодного перетину кордону. 18.05.2026 року, ОСОБА_7 , отримавши вказівку в телефонному режимі від невстановленої особи прибути в с-ще Солотвино, Тячівського району Закарпатської області, погодився та 24.05.2026 року близько 18.00 год., прибув за вказівкою невстановленої особи до с-ще Солотвино, де його зустріла ОСОБА_5 , та на автомобілі марки «Volkswagen» моделі: «Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , повезла його до будинку за адресою АДРЕСА_3 , де з метою отримання вказівок про подальші дії надала йому вказівку очікувати. Того самого дня, 18.05.2026 року, близько 21.40 год., до вказаного будинку повернулась ОСОБА_5 , де провела ОСОБА_7 , детальний інструктаж та надала вказівки і поради про його дії під час незаконного перетину державного кордону України, після чого ОСОБА_5 отримала імітаційні засоби грошові кошти від ОСОБА_7 в загальній сумі 7000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 24.05.2026 року, становило 309 637 гривень, в ході чого була викрита та затримана співробітниками правоохоронних органів. Таким чином, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, тобто у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинені за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів. 25.05.2026 року, ОСОБА_5 ,повідомлено про підозру у вчинені нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження. Таким чином, враховуючи, що підозрювана ОСОБА_5 вчинила тяжкий злочин, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років, і відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5, ч.1 ст.177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене нею кримінальне правопорушення, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки такі особи не допитані у ході судового розгляду може вчинити інше кримінальне правопорушення, хоч остання раніше не судима, однак враховуючи те, що вона підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення у сфері організації незаконного перетину кордону та у подальшому може продовжити свою протиправну діяльність. У органу досудового розслідування наявні достатні докази вчинення ОСОБА_5 інкримінованого їй злочину, за вчинення якого їй загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років.Отже, ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і вище наведені ризики та обставини є реальними і триваючими,об`єктивно існують, тому тримання під вартою підозрюваної буде виправданим та необхідним. Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної. Альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність у запобіжному заході у вигляді тримання під вартою. Ураховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , дані про особу підозрювану о з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам, до ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Беручи до уваги вище викладене та враховуючи неможливість запобігання зазначених ризиків застосуванням більш м`яких запобіжних заходів, просить клопотання задовольнити.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав та просить його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що є достатні підстави щодо підозри ОСОБА_5 у вчинені інкримінованого їй злочину та відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, у зв`язку з чим їй необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави. Просить клопотання задовольнити.

Захисник ОСОБА_6 подала до суду заперечення на клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання посилається на те, що стан здоров`я підозрюваної потребує врахування при обранні запобіжного заходу, відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 17.03.2026 року. За результатами проведеного обстеження встановлено, що підозрювана характеризується байдужо-тривожним сприйняттям ситуації, малопродуктивним ступенем контакту та сповільненим темпом психомоторної діяльності. У неї виявлено порушення уваги та її переключення, прискорену тенденцію до виснаження, а також прискорену тенденцію до впрацьованості. Мислення підозрюваної є сповільненим, при цьому операційна сторона мислення збережена (логічна). Водночас спостерігається збіднений словниковий запас, звужене коло інтересів, частково порушена орієнтація у просторі, часі, оточуючих особах та у власній особистості. Має місце ослаблення пам`яті та загальне уповільнення психічних процесів. Згідно з висновком спеціаліста, у підозрюваної наявні емоційно-лабільні розлади органічного генезу у вигляді мікроваскулопатії півкуль головного мозку, що супроводжуються стійким цефалгічним синдромом та помірним когнітивним дефіцитом. Окрім цього, відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії від 07.04.2026 року, встановлено потребу ОСОБА_5 у постійному сторонньому догляді. Зазначені обставини свідчать про істотні обмеження у фізичному та психічному стані підозрюваної, що унеможливлює її належне перебування в умовах ізоляції та істотно знижує будь-які ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Просить суд застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у виді застави.

Дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. "С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1, 2, 4, ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071160000062 від 06 лютого 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, підслідність якого визначено за СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області.

Також встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчинені тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання в виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років, і за матеріалами провадження підозра ОСОБА_5 обґрунтовано підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Також досудовим слідством встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; може вчинити інше кримінальне правопорушення, може незаконно впливати на свідків.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 слідчий суддя враховує вимоги п.п.3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Беручи до уваги наведене, та те, що підозрювана ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який кримінальним законодавством України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до дев`яти років, враховуючи особу підозрюваної, стан її здоров`я, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо підозрюваної ОСОБА_5 , не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, слідчий суддя вважає, що відносно підозрюваної ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід в виді тримання під вартою.

Між тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Суд також враховує рішення ЄСПЛ у справі "Мангурас проти Іспанії" від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.

Таким чином, вказана сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активів та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, тобто, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Ураховуючи наведене, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, суд з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_5 обов`язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує майновий та сімейний стан підозрюваної, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, характер кримінального правопорушення, зокрема злочин, передбачений ч.3 ст. 332 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, спосіб вчиненого злочину: вчинений з корисливих мотивів, в період воєнного стану, оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваної, яка хворіє, а тому виправданим є необхідність визначити підозрюваній заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240 гривень 00 копійок, оскільки саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків та не буде завідомо непомірним для неї.

Такий розмір зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється завідомо непомірним для неї. Визначений розмір застави є співмірним та буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне у разі внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин кримінального провадження; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_5 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131-132, 176-178, 182, 183, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Обрати відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 запобіжний захід в виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, строком до 60 днів.

Строк дії ухвали до 24 години 00 хвилин 23 липня 2026 року.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою підозрюваною так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: держувач ТУ ДСА України в Закарпатській області, код 26213408, Банк одержувача ДКСУ, м. Київ, рахунок UA198201720355209001000018501, код банку отримувача - 820172, призначення платежу: застава.

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин кримінального провадження;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

5) носити електронний засіб контролю.

Зазначені обов`язки застосовуються на строк не більше двох місяців із дня винесення ухвали, і у разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора, в порядку, передбаченому ст. 194 КПК України.

Після закінчення строку, на який на підозрюваного покладені обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію, і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити підозрюваній, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА в Закарпатській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово Тячівський районний суд Закарпатської області.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрювана ОСОБА_5 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 .

Копію ухвали вручити підозрюваній, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали суду складено та оголошено 28 травня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1