Ухвала суду № 136926124, 27.05.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Провадження № 6/639/198/26 Справа № 639/3336/26

У Х В А Л А

27 травня 2026 року м. Харків

Новобаварського районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Марченка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Василевської Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Козак Олени Ігорівни про відстрочку виконання судового наказу по справі № 639/3336/26

стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської міської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" (місцезнаходження: вул. Москалівська, 57/59, м. Харків)

боржник ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 )

про видачу судового наказу, -

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2026 року представника ОСОБА_1 - адвокат Козак Олена Ігорівна звернулася до суду з заявою в якій просить суд відстрочити виконання судового наказу Новобаварського районного суду м. Харкова від 27.04.2026 року по справі № 639/3336/26, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» заборгованості з оплати послуги з розподілу природного газу за період з 01.08.2023 року по 31.03.2026 року у розмірі 2 607,10 грн. та судового збору у розмірі 332,80 грн., строком на один рік з дня винесення судового наказу, тобто до 27 квітня 2027 року.

В обґрунтування заяви представник заявника зазначив, що 27.04.2026 року Новобаварським районним судом м. Харкова винесено судовий наказ по справі № 639/3336/26 за заявою Харківської міської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за оплату послуги з розподілу природного газу з ОСОБА_1 , яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» заборгованість за оплату послуги з розподілу природного газу за період з 01.08.2023 року по 31.03.2026 року у розмірі 2 607,10 грн. та судовий збір у розмірі 332,80 грн. На даний час боржник не має можливості після набрання вищевказаним судовим наказом законної сили, одразу виконати його у повному обсязі, оскільки перебуває у скрутному матеріальному становищі, яке пов`язане із тим, що він, будучи директором Приватного підприємства «Альп-пром» з моменту запровадження на території України воєнного стану отримає нестабільний дохід, який відповідно до довідок про доходи за 2022 рік склав 28 100,00 грн., за 2023 рік склав 32 300,32 грн., за 2024 рік склав 34 000,00 грн., за 2025 рік по березень 2026 року склав 6 500,00 грн., що в свою чергу і слугувало підставою виникнення у ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуги з розподілу природного газу за період з 01.08.2023 року по 31.03.2026 року. Боржник будучи особою з інвалідністю 2 групи із 70% втратою працездатності, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 01.09.2021 року та випискою з акту огляду МСЕК серії 12 ААА № 009339 від 18.08.2021 року, у серпні 2025 року позбувся виплат по інвалідності від ГУ ПФУ у Харківській області у зв`язку із тим, що своєчасно не пройшов повторний огляд МСЕК/експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, внаслідок чого не отримує такі виплати по сьогоднішній день. Неможливість своєчасно пройти вищевказаний медичний огляд пов`язаний із тим, що боржник здійснюючи заходи пов`язані із збереженням життя та здоров`я своїх дітей у зв`язку із запровадженим на території України воєнним станом, вимушений був покинути межі України та переїхав у Федеративної Республіки Німеччина, де йому та його дітям було надано тимчасовий прихисток на підставі параграфа 24 Закону про перебування, що фізично позбавило його можливості пройти в установленому порядку медичний огляд та поновити пенсійні виплати пов`язані із інвалідністю. Виплати ж які боржник отримує від уряду Федеративної Республіки Німеччина витрачаються ним для задоволення базових побутових потреб, таких як харчування, придбання ліків задля підтримки свого стану здоров`я тощо та утримання трьох дітей, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Також, матеріальне становище боржника обґрунтовують і тим, що ОСОБА_5 , будучи боржником за виконавчими провадженнями №68301768 від 24.01.2022 року, №73451375 від 07.12.2023 року, №73451430 від 29.11.2023 року, №73451318 від 07.12.2023 року, не виконує належним чином свого обов`язку із виконання рішення суду, що набрало законної сили, внаслідок чого ОСОБА_1 , будучи стягувачем за вищевказаними виконавчими провадженнями, не отримав у повному обсязі присуджених на його користь грошових коштів, оскільки такі сплачувалися ОСОБА_5 частково та в незначних розмірах.

В судове засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Козак О.І. не з`явилися, в заяві про відстрочення представник просила розглянути дану заяву без участі боржника ОСОБА_1 та його представника, адвоката Козак О.І.

В судове засідання представник ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської міської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" не з`явився, про слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, встановив таке.

Судовим наказом Новобаварського районного суду м. Харкова від 27.04.2026 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), що проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (місцезнаходження: м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, IBAN № НОМЕР_3 в Філії - Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк", код ЄДРПОУ 45141068) заборгованість за оплату послуги з розподілу природного газу за період з 01.08.2023 року по 31.03.2026 року у розмірі 2 607 (дві тисячі шістсот сім) грн. 10 коп.

За змістом ст. 173 ЦПК України, суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з частинами 3, 4, 5 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення ,суд також враховує: 1)ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи -тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19.

Тлумачення положень ст. 435 ЦПК України свідчить про те, що розстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року, при вирішенні заяв сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Такі обставини є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду в силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.

Окрім того, під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Розстрочка виконання рішення суду - це зміна у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків від термінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28 липня 1999 року, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, § 40).

Так, згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обґрунтовуючи заяву про відстрочку сторона боржника посилалась на те, що на даний час у боржник знаходиться у складному майновому стані, який склалися внаслідок повномасштабного вторгнення.

Водночас, наведені стороною боржника обставини не можуть розцінюватися як такі, що є особливими або винятковими, та відповідно до приписів ст. 435 ЦПК України унеможливлюють або ускладнюють виконання судового наказу про стягнення заборгованості.

Як суд зазначав, матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами, а в конкретному випадку суть судового рішення зводиться до стягнення заборгованісті за оплату послуги з розподілу природного газу, тобто грошей, які у тому числі є еквівалентом будь-якого майна, яким відповідач може володіти. Судове рішення може бути виконане в примусовому порядку за рахунок наявного у боржника майна, про яке не зазначено у заяві про розстрочку, як і не зазначено про відсутність такого.

Відсутність достатніх коштів не наділяє боржника правом звернення до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду з посиланням на брак коштів для виправдання неспроможності або небажання виконання судового рішення про стягнення заборгованості.

Розстрочка виконання рішення суду у спірному випадку, означало б недотримання розумного та пропорційного балансу інтересів стягувача, на користь якого ухвалено рішення суду, а також знівелювало би сутність рішення суду та мету його ухвалення.

До заяви про відстрочку виконання рішення суду заявником не надано доказів вчинення дій спрямованих на урегулювання питання виконання рішення суду, а саме звернення до ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської міської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" із заявою про врегулювання питання щодо погашення заборгованості у добровільному порядку або із заявою щодо розстрочення виконання рішення суду про стягнення даної заборгованості.

Оцінюючи доводи заяви про відстрочку виконання судового рішення суд враховує, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги береться не лише реальний стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Доказів того, що з часу постановлення рішення суду боржник здійснював погашення заборгованості, суду не надано.

Отже, посилання на скрутне матеріальне становище боржника, не є тими виключними обставинами, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим, та не свідчать про винятковість причин невиконання рішення суду, а тому не можуть бути підставою для відстрочки виконання рішення суду.

З огляду на викладене суд не встановив підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду.

Керуючись ст. 12, 18, 81, 223, 247, 260, 261, 267, 435 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Козак Олени Ігорівни про відстрочку виконання судового наказу Новобаварського районного суду м. Харкова від 27.04.2026 року по справі № 639/3336/26 за заявою Харківської міської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за оплату послуги з розподілу природного газу з ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя В. В. Марченко