Ухвала суду № 136926111, 27.05.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/3144/26

Провадження №4-с/639/25/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря Скороход Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» на бездіяльність Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України при виконанні виконавчого листа, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2026 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Новобаварського районного суду міста Харкова зі скаргою, зазначивши заінтересованою особою боржника ТОВ «Нова Пошта», на бездіяльність Основ`янсько-Слобідського ВДВС у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України при виконанні виконавчого листа. У скарзі заявник просить суд визнати протиправною бездіяльність Основ`янсько-Слобідського ВДВС у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо неприйняття до виконання виконавчого листа Новобаварського районного суду міста Харкова у справі №639/252/25 та поверненні його без виконання; скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання Основ`янсько-Слобідського ВДВС у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03.04.2026 року; зобов`язати Основ`янсько-Слобідський ВДВС у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління юстиції України відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Новобаварського районного суду міста Харкова у справі №639/252/25.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що він подав до Основ`янсько-Слобідськоого відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на примусове виконання виконавчий лист у справі № 639/252/25, виданий 24.03.2026 року Новобаварським районним судом м. Харкова про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» на користь ОСОБА_1 4 200,00 грн. та штрафу у розмірі 1 617,66 грн. 31.03.2026 року відділ ДВС отримав заяву про відкриття виконавчого провадження. 09.04.2026 року з Автоматизованої системи виконавчого провадження заявнику стало відомо, що відділом ДВС відмовлено у відкритті виконавчого провадження ВП № 80657988. 10.04.2026 року поштою заявник отримав повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 03.04.2026 року. Згідно з повідомленням, до відділу ДВС надійшла заява від 31.03.2026 року про відкриття виконавчого провадження. У ході перевірки юридичної адреси боржника встановлено, що адреса: АДРЕСА_1 відноситься до Голосіївського району міста Києва, що за територіальною юрисдикцією відноситься до Голосіївського ВДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. На підставі п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання.

Згідно вказаної правової норми, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Отже, на думку заявника, він має право вимагати відкриття виконавчого провадження як за місцезнаходженням боржника, так і за місцезнаходженням його майна. Скаржник вказує, що скористався правом вимагати відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника. На підтвердження місцезнаходження майна боржника ним були отриманні та доданні докази до заяви про відкриття виконавчого провадження від 31.03.2026 року. Згідно витягу з сайту ТОВ «Нова Пошта» серед місць провадження діяльності зазначено відділення № 1 за адресою: м. Харків, Польова, 67. Вказане додатково підтверджується виконаною фото- фіксацією за адресою м. Харків, Польова, 67, та фіскальними чеками РРО № 6540954236 від 31.03.2026 року, № ЕН20400514691260 від 20.03.2026 року.

В обґрунтування підстав скарги заявник також посилається на судову практику, викладену в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаноїпалати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 року у справі №905/64/15 (номер в ЄДРСР 97735059), в постанові Верховного Суду від 12.07.2021 року у справі № 905/2419/18 (номер в ЄДРСР 98361131) та в постанові Верховного Суду від 04.04.2024 року у справі № 913/262/22 (номер в ЄДРСР 118164470).

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова 14.04.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» на бездіяльність Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України при виконанні виконавчого листа. Призначено судове засідання.

22.05.2026 року представником Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подано відзив на скаргу, в якому представник ВДВС просить розглянути скаргу в її відсутність та відмовити у задоволенні скарги. Як вказано у відзиві представник Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в повній мірі не погоджується із вимогами заявника, вважає твердження, викладені у скарзі такими, що не відповідають дійсності, з огляду на наступне. Згідно пункту 5 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, основною інформаційною базою про здійснення виконавчого провадження є автоматизована система виконавчого провадження. Згідно з даних АСВП встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 80657988 по виконанню виконавчого листа №639/252/25, виданого 24.03.2026 Новобаварським районним судом м. Харкова про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» на користь ОСОБА_1 4200 (чотири тисячі двісті) гривень 00 копійок та штраф у розмірі 1017 (одна тисяча сімнадцять) гривень 66 копійок. До відділу надійшла заява про відкриття виконавчого провадження разом з виконавчим листом №639/252/25 та додатками до нього. При відкритті виконавчого провадження державний виконавець керується пунктом 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». У зв`язку з тим що місце реєстрації юридичної особи ТОВ «Нова Пошта» зазначено: 03026, м. Київ, Столичне шосе, будинок 103, корпус 1 поверх 9, державним виконавцем було відмовлено у відкриті виконавчого провадження № 80657988, на підставі пункту 10 частина 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Отже 03.04.2026 за державним виконавцем було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з дотриманням чинного законодавства.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 вимоги, які викладені у скарзі, підтримав у повному обсязі, просив скаргу задовольнити. Також додатково пояснив, що звернувся до ВДВС саме за місцезнаходженням майна ТОВ «Нова Пошта», яке в тому числі знаходиться у відділенні № 1 за адресою: м. Харків, Польова, 67, що підтверджується наданим фото і фіскальними чеками. Заявник зазначив, що саме на цьому відділенні були порушені його права як споживача, тому він і вирішив звернутись з виконавчим листом до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, який і повинен після відкриття виконавчого провадження з`ясувати чи є за цією адресою майно стягувача ТОВ «Нова Пошта».

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, повідомлені про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали скарги та копії матеріалів виконавчого провадження, приходить до наступних висновків.

Як вбачається з копії матеріалів ВП № 80657988 та доданих до скарги доказів, ОСОБА_1 31.03.2026 року звернувся до керівника Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №639/252/25, виданого 24.03.2026 Новобаварським районним судом м. Харкова за рішенням Новобаварського районного суду міста Харкова від 25.03.2025 р. по справі №639/252/25 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Нова пошта» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів . В додатках до заяви значиться, окрім виконавчого листа, скріншот сайту ТОВ «Нова Пошта» щодо місць провадження діяльності якого зазначено відділення за адресою: м. Харків, вул. Польова, 67 та фактична фотофіскація місця, оригінал фіскальних чеків з РРО (а.с. 8-10).

Як вбачається з виконавчого листа №639/252/25, виданого 24.03.2026 Новобаварським районним судом м. Харкова, суд вирішив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» на користь ОСОБА_1 4200 (чотири тисячі двісті) гривень 00 копійок та штраф у розмірі 1017 (одна тисяча сімнадцять) гривень 66 копійок. Боржник: ТОВ «Нова пошта» ЄДРПОУ 31316718, адреса: 03026, м. Київ, вул. Столичне шосе, буд. 103, корп.1, поверх 9, стягувач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.13, 44 зворот ).

03.04.2026 головним державним виконавцем Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання - виконавчого листа №639/252/25, виданого 24.03.2026 Новобаварським районним судом м. Харкова. В повідомленні зазначено, що у ході перевірки юридичної адреси боржника встановлено, що адреса: АДРЕСА_1 відноситься до Голосіївського району міста Києва, що за територіальною юрисдикцією відноситься до Голосіївського ВДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Отже, керуючись пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», повертається виконавчий документ без прийняття до виконання (а.с. 12, 53-55).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ТОВ «Нова Пошта» ЄДРПОУ 31316718, є адреса: 03026, м. Київ, вул. Столичне шосе, буд. 103, корп.1, поверх 9.

На підтвердження знаходження майна ТОВ «Нова Пошта» за адресою відділення №1 по вул. Польова, буд. 67 заявником ОСОБА_1 долучено скріншот із інтернет-ресурсу із зазначенням місцезнаходження вказаного відділення (а.с. 9), фото із зображенням зовнішнього вигляду відділення №1 за адресою м. Харків, Польова, 67 (а.с. 9 (зворот)) та фіскальні чеки РРО № 6540954236 від 31.03.2026 року, № ЕН20400514691260 від 20.03.2026 року, видані у вказаному відділенні заявнику (а.с. 10).

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що прийняття державним чи приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції. При цьому місце виконання виконавчого документу визначається за критеріями, зазначеними у частині другій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», до яких законодавець відносить: (1) місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, (2) місцезнаходження боржника - юридичної особи, (3) місцезнаходження майна боржника.

Отже зі змісту наведених норм закону, зокрема частин першої та другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», вбачається, що виконавець (державний / приватний) має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване, зокрема, для державного виконавця - у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.4 п.10 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (УНЗР, рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).У разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ / копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця. У разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Судова практика, викладена в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаноїпалати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 року у справі №905/64/15 (номер в ЄДРСР 97735059), в постанові Верховного Суду від 12.07.2021 року у справі № 905/2419/18 (номер в ЄДРСР 98361131) та в постанові Верховного Суду від 04.04.2024 року у справі № 913/262/22 (номер в ЄДРСР 118164470) містить висновки про те, що зазначена норма Інструкції (у разі, якщо стягувач в якості майна боржника зазначає грошові кошти) не може тлумачитися як така, що передбачає обов`язок стягувача додавати до заяви про примусове виконання рішення докази фактичної наявності грошових коштів на банківських рахунках боржника, оскільки у разі такого її тлумачення (застосування) ця норма суперечила б статті 60 та пункту 1 частини першої статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за змістом яких відомості про банківські рахунки клієнтів, фінансово-економічний стан клієнтів є банківською таємницею, забезпечення збереження якої є обов`язком банку, зокрема шляхом обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю. Аналіз наведених норм Закону України «Про банки і банківську діяльність» свідчить про те, що стягувач, який не входить до кола осіб, які мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю, та не є особою, якій відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк може розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, обмежений у можливостях надати органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю відомості про стан рахунків боржника у банках. Таке тлумачення цієї норми Інструкції також суперечить частині перші статті 19 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З огляду на викладене стягувач, звертаючись до виконавця із заявою про примусове виконання рішення має довести саме обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, надати (додати до заяви) докази місцезнаходження майна боржника на цій території, а не докази фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.

Наприклад, у разі посилання стягувача на наявність у боржника грошових коштів на рахунках у банківських установах, стягувач, який обмежений в отриманні інформації, що є банківською таємницею, має надати наявні у нього докази існування таких рахунків боржника, докази, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника (ділова переписка, правочини, первинні, розрахункові документи тощо).

Між тим в даному випадку у скарзі ОСОБА_1 не йдеться про відкриті банківські рахунки ТОВ «Нова Пошта» на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби - Основ`янсько-Слобідського ВДВС у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, а надані заявником докази, на думку суду, не є належними для підтвердження місцезнаходження майна ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Харків, Польова, буд. 67 з таких підстав.

Так згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 від 15.05.2026 року відомості щодо належного ТОВ «Нова Пошта» на праві власності нерухомого майна за вказаною адресою відсутні (а.с. 29-38).

Також за даними, розміщеними в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті ТОВ «Нова Пошта» міститься заклик до співпраці, для початку якої потрібно мати: персонал, приміщення для відділення (власне чи орендоване від 10 м2), оргтехніка та доступ до мережі Інтернет, вантажний автомобіль (власний чи орендований), дозвіл на здійснення підприємницької діяльності, стартовий капітал. При цьому партнер забезпечує роботу свого відділення, здійснює прийом і видачу відправлень, знаходить нових клієнтів та розвиває існуючу базу.

Отже, як вбачається з даних офіційного сайту компанії, під логотипом зазначеного товариства працює велика кількість відділень і поштоматів в кожному районі міста Харкова, а також інших міст і селищ України та інших країн, при цьому ТОВ «Нова Пошта» також працює за партнерськими угодами з іншими фізичними та юридичними особами, які використовують для співпраці власне майно.

В будь-якому випадку стягнення грошових коштів з боржника ТОВ «Нова Пошта» і виконання рішення суду не може відбуватись за рахунок майна окремого відділення, отже відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням відділення не сприятиме досягненню мети виконавчого провадження щодо якнайшвидшого та ефективного виконання рішення суду. ТОВ «Нова ПОШТА» має офіційне місцезнаходження, що не ставиться під сумнів заявником. Відкриття виконавчого провадження за вибором стягувача за місцезнаходженням будь-якого з відділень ТОВ «Нова Пошта», мережа яких досить розгалужена, суперечитиме як сенсу критеріїв, визначених ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», так і взагалі принципу правової визначеності, який розповсюджується на правовідносини, що виникають з приводу примусового виконання судових рішень.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України, яка кореспондується зі ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з ч.3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, за змістом вказаних норм закону, обов`язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 року по справі №642/7456/18.

Крім того, у постанові від 26.02.2021 по справі №910/15888/17 Верховний Суд виснував, що підставою для звернення до суду із скаргою на дії виконавця є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом роз`яснень, що містяться у п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Згідно з п. 4 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В даному випадку, дослідивши матеріали скарги, суд дійшов висновку про те, що заявником не доведені належними доказами зазначені в скарзі факти порушення його прав та вимог закону Основ`янсько-Слобідським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України при складанні 03.04.2026 повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання - виконавчого листа №639/252/25, виданого 24.03.2026 Новобаварським районним судом м. Харкова.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» на бездіяльність Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України при виконанні виконавчого листа.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які можливо шляхом сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 260, 261, 447, 449, 451 ЦПК України, Конституцією України, ст.ст. 1, 4, 5, 13, 18, 26, 36, 74 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» на бездіяльність Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України при виконанні виконавчого листа відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 27.05.2026 року.

Суддя Н.В. Баркова