Ухвала суду № 136925595, 28.05.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/8755/23

Номер провадження 6/404/223/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького у складі:

головуючої-судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кропивницькому подання приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Городецької Юлії Сергіївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи, ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Городецька Юлія Сергіївна звернулася в суд з поданням, у якому просила тимчасово обмежити у праві виїзду за межі Українифізичну особу боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчий лист № 404/8755/23, пров. 2/404/2115/23, виданий 20 листопада 2024 року про стягнення з неї на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 0459/09/2021/0191 від 22 вересня 2021 року у розмірі 781796,35 грн.

В обґрунтування поданого клопотання зазначила, що у неї на виконанні знаходиться виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 404/8755/23, пров. 2/404/2115/23, виданого 20 листопада 2024 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 0459/09/2021/0191 від 22 вересня 2021 року у розмірі 781796,35 грн.

Відповідно до ст. 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавцем 12 грудня 2024 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Рішення на сьогоднішній день не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено.

Виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити МВС від 12 грудня 2024 року ( та в подальшому раз на три місяці) відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби. За даними реєстру речових прав на нерухоме майно боржнику належить земельна ділянка та будинок розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які є предметом іпотеки ПАТ АБ «Укргазбанк» та на які поширюється дія мораторію.

Вказано, що виконавцем 12 грудня 2024 року, 04 березня 2026 року тощо на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак вона на виклики не з`явилась, про причини неявки не повідомила.

ОСОБА_1 доходів за даними ДПС не одержує, за даними ПФУ останнє місце роботи це жовтень 2021 року ТОВ «Кропагротех» в подальшому на щомісячні запити про кошти, місце роботи та майно інформація незмінна.

На запит виконавця Державною прикордонною службою України повідомлено про те. Що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не перетинала державний кордон України в період з 12 грудня 2024 року до 13 травня 2026 року, вона перетнула його значно раніше і зараз перебуває за кордоном зі слів сусідів.

За повідомлення Державної міграційної служби України від 02 квітня 2026 року, ОСОБА_1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , вданий 27 липня 2017 року ВГІРФО УМВС України в Кіровоградській області.

Зазначала, що рішення суду не виконано, боржник ухиляється від виконання, не вживає заходів щодо виконання.

Розглядаючи подання державного виконавця по суті суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця.

Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця.

За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавленим права в будь-який час повернутись в Україну.

Також, згідно зі ст. 2 протоколу N 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Європейський суд з прав людини у справі «Гочев проти Болгарії» від 26.11.2009 року прийшов до висновку про формування загальних правил щодо права на свободу пересування, наголосивши, що дане обмеження повинне відповідати одночасно трьом критеріям: 1. Ґрунтуватися на законі; 2. переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу N4 до Конвенції; 3. знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Відповідно до ст. 313 ЦК України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Фізична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Фізична особа не може бути видворена з обраного нею місця перебування, доступ до якого не заборонений законом. Законом можуть бути встановлені особливі правила доступу на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров`я людей.

Згідно частини 5 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Таким чином, враховуючи наведені вимоги закону для здійснення тимчасового обмеження права громадянина України, яке гарантується Конституцією України, законами та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, повинні бути достатньо вагомі підстави, які б свідчили про необхідність застосування такого заходу (продовження його застосування), насамперед в інтересах забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

У зв`язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може, зокрема, свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 згаданого Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження, тощо.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Отже, за змістом вказаної вище норми процесуального закону суд, який вирішує подання, повинен перевірити наявність обставин, які підтверджують факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), на момент звернення державного або приватного виконавця з таким поданням.

Поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Суд вважає, що заявником не доведено у чому саме полягає ухилення від виконання зобов`язання встановленого судовими рішеннями та як вжиття такого заходу як тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України вплине на виконання судового рішення, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що боржник ухиляється від виконання зобов`язання.

Посилання заявника на те, що боржник на виклики виконавця не з`являвся слід вважати голослівними, оскільки, в наявних матеріалах справи відсутні будь-які відомості про вручення боржнику таких викликів.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про факт ухилення боржника від виконання судового рішення у матеріалах справи немає.

Суд вважає, що наведені в поданні докази не підтверджують, що боржник вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання, та які унеможливлюють чи ускладнюють виконання судових рішень.

Так, дійсно, виконавцем у відповідності до вимог закону відкрито виконавче провадження, вчинено ряд дій на виконання судового рішення, про яке йшлося, однак підстав однозначно вважати, що боржник ухиляється від виконання судових рішень, що могло б бути підставою для тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України немає.

Зважаючи на вказане, у матеріалах справи відсутні дані про те, що боржник ухиляється від виконання судового рішення, а також про те, що вжитий судом захід тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межу України сприяє чи сприятиме виконанню судового рішення, що відповідно свідчить про безпідставність подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Крім цього, суд звертає увагу, що наявність або відсутність майна в боржника на яке може бути звернено стягнення в рамках виконавчого провадження, не може бути розцінено як ухилення боржника від виконання рішення суду.

Зважаючи на вищевикладене, у задоволенні подання слід відмовити.

Керуючись ст. 258-261, 441 ЦПК України, ст. 33 Конституції України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Городецької Юлії Сергіївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи, ОСОБА_1 , - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст ухвали суду складено 28.05.2026 р.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Ю. Іванова