Ухвала суду № 136925523, 28.05.2026, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/881/26

Провадження № 2-з/390/12/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2026 р. Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Квітки О.О.,

при секретарі - Петренко В.Р.,

за участю представника позивача (заявника) адвоката Надєєвої О.О.,

представника третьої особи - Цатуряна В.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницький заяву представника позивача адвоката Надєєвої Оксани Олександрівни про забезпечення позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Надєєва Оксана Олександрівна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Фермерського господарства Шаповалова Олександра Григоровича, ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фермерське господарства «Сакура-12» про витребування земельної ділянки,

встановив:

02.04.2026 до Кропивницького районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Надєєва Оксана Олександрівна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Фермерське господарство Шаповалова Олександра Григоровича, ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фермерське господарства «Сакура-12» про витребування земельної ділянки.

13.04.2026 відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

26.05.2026 представником позивача адвокатом Надєєвою О.О. подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3522582100:02:000:9041, площею 4,4291 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Високобайрацької сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_3 ; та заборони органам та посадовим особам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522582100:02:000:9041, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що позивач, ОСОБА_1 , 02 квітня 2026 року звернувся до Кропивницького районного суду Кіровоградської області із позовом про захист права власності на земельну ділянку шляхом витребування у відповідачів частин земельних ділянок, які накладаються на належну йому земельну ділянку площею 9,9486 га з кадастровим номером 3522582100:02:000:0057. Позивач є власником зазначеної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.12.2019, право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На належну позивачеві земельну ділянку накладаються земельні ділянки відповідачів, що підтверджується матеріалами геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, а також листом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №253/290-26 від 10.02.2026. Обставини накладення земельних ділянок встановлені рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2025 року у справі №390/1406/22, яке набрало законної сили. Предметом позову у цій справі є, серед іншого, витребування у ОСОБА_3 та Фермерського господарства Шаповалова Олександра Григоровича у власність ОСОБА_1 шляхом вилучення та передачі частини земельної ділянки площею 2,0616 га, яка знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3522582100:02:000:9041, в межах і координатах, що накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3522582100:02:000:0057, а саме з наступними координатами (точками): 1). Х 5377748,997; Y- 4283272,785; 2). Х - 5377711,058; Y- 4283160,720; 3). Х - 5377819,030; Y- 4283133,477; 4). Х - 5377880,549; Y- 4283117,954; 5). Х - 5377918,487; Y 4283230,020; 6). Х - 5377829,896; Y- 4283252,373; 7). Х - 5377748,997; Y- 4283272,785. 15 травня 2026 року у публiчному достyпi на публiчному порталi «Прозорро.Продажi» за посиланням: https://prozorro.sale/auction/LAP001-UA-20260513-66955/#maydanchiki розміщено оголошення про проведення торгів з продажу земельної ділянки, площею 4.4291 га, кадастровий номер 3522582100:02:000:9041, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кіровоградська область, Кропивницький район, Високобайрацька сільська рада. Земельна ділянка з кадастровим номером 3522582100:02:000:9041 є спірною, право власності на неї зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3 . Відчуження спірної земельної ділянки може зробити в подальшому неможливим виконання рішення суду в цій справі. Тому існує реальна небезпека невиконання рішення суду в цій справі, якщо заходи забезпечення позову вжиті не будуть. Сторона позивача вважає, що такий вид забезпечення позову є абсолютно співмірним та адекватним позовним вимогам та унеможливить намагання відповідача ОСОБА_3 відчуження майна до розгляду справи по суті.

На підтвердження викладених в заяві обставин представником позивача надано до суду, зокрема оголошення про проведення торгів щодо продажу земельної ділянки, площею 4.4291 га, кадастровий номер 3522582100:02:000:9041.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Надєєва О.О. заяву та викладені в ній обставини підтримала та просила задовольнити.

Представник третьої особи ФГ «Сакура-12» Цатурян В.Ш. не заперечував щодо задоволення заяви, та зазначив, що його фермерське господарство орендує земельну ділянку у позивача, а інші особи у відповідачів.

Дослідивши обґрунтування поданої заяви з додатками та матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, згідно з п. 43 рішення ЄСПЛ по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову, зокрема є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо правомірності набуття відповідачами права власності на земельну ділянку, що належить позивачу, а також витребування у відповідачів у власність позивача шляхом вилучення та передачі частини належних їм земельних ділянок, що накладається на земельну ділянку позивача.

Так, предметом позову у цій справі є, серед іншого, витребування у ОСОБА_3 та Фермерського господарства Шаповалова Олександра Григоровича у власність ОСОБА_1 шляхом вилучення та передачі частини земельної ділянки площею 2,0616 га, яка знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3522582100:02:000:9041, в межах і координатах, що накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3522582100:02:000:0057, а саме з наступними координатами (точками): 1). Х 5377748,997; Y- 4283272,785; 2). Х - 5377711,058; Y- 4283160,720; 3). Х - 5377819,030; Y- 4283133,477; 4). Х - 5377880,549; Y- 4283117,954; 5). Х - 5377918,487; Y 4283230,020; 6). Х - 5377829,896; Y- 4283252,373; 7). Х - 5377748,997; Y- 4283272,785.

Згідно з інформації, сформованою за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» станом на 19.03.2026, яка надана стороною позивача, земельна ділянка з кадастровим номером 3522582100:02:000:9041 належить ОСОБА_3 та перебуває в оренді ФГ Шаповалова О.Г. Крім того, з наданої інформації вбачається, що на вказану земельну ділянку накладено арешт рішенням державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці ЦМУМЮ (м. Київ) Макушинського Ю.І. щодо обтяження речових прав на нерухоме майно № 79175950 від 24.09.2025.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.05.2026, яка отримана судом на час постановлення ухвали, вбачається, що станом на 28.05.2026 власником земельної ділянки з кадастровим номером 3522582100:02:000:9041 є ОСОБА_3 , земельна ділянка перебуває в оренді ФГ Шаповалова О.Г. та 06.04.2026 приватним виконавцем Шмальком О.О. накладено арешт на вказану земельну ділянку на підставі рішення щодо обтяження речових прав на нерухоме майно № 80551584 від 03.04.2026.

15 травня 2026 року у публiчному достyпi на публiчному порталi «Прозорро.Продажi» за посиланням: https://prozorro.sale/auction/LAP001-UA-20260513-66955/#maydanchiki розміщено оголошення про проведення торгів з продажу земельної ділянки, площею 4.4291 га, кадастровий номер 3522582100:02:000:9041, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кіровоградська область, Кропивницький район, Високобайрацька сільська рада, що підтверджується копією цього оголошення.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, представник позивача посилається на те, що відповідач ОСОБА_3 на цей час здійснює дії направлені на відчуження свого майна. Ці дії можуть унеможливити або суттєво ускладнити в подальшому виконання прийнятого судом по цій справі рішення.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

За абзацом четвертим цієї норми права, виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно із абзацами першим - другим частини 5 цієї статті, про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

Таким чином, арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника та передачі на зберігання іншим особам.

За змістом статті 1 Першого Протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У кожному випадку, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Звертаючись до суду із заявою про застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке на праві власності належить ОСОБА_3 та перебуває в оренді ФГ Шаповалова О.Г., позивач не навів правових підстав забезпечення позову саме шляхом накладення арешту та не надав докази на підтвердження необхідності забезпечення позову саме у такий спосіб, а застосування такого виду забезпечення позову може призвести до безпідставної заборони користуватись майном, що є обмеженням права власності.

З огляду на викладене, суд, враховуючи відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам та баланс інтересів сторін, приходить до висновку, що такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на земельну ділянку, в цьому випадку не є співмірним заявленим позовним вимогам, невиправданим та таким, який обмежує права відповідача на мирне користування майном.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24 листопада 2022 року у справі № 204/4475/21 (провадження № 61-20259св21) та від 12 квітня 2022 року у справі № 391/7/21 (провадження № 61-8820св21).

За змістом частини першої статті 150 ЦПК України, види забезпечення позову не вичерпуються накладенням арешту на майно.

Позов також може бути забезпечено шляхом заборони вчиняти певні дії, зокрема забороною відчуження (продажу) майна, тощо.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Верховний Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Верховний Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Постанова Верховного суду від 19.02.2021 усправі № 643/12369/19 (провадження № 61-21685св19).

В поданій заяві позивач також просить заборонити органам та посадовим особам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522582100:02:000:9041, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Враховуючи те, що між сторонами дійсно виник спір, нерухоме майно, яке просить забезпечити позивач, на цей час зареєстровано за відповідачем, що підтверджується інформацією, сформованою за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 19.03.2026, яка надана позивачем, та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.05.2026, яка отримана судом на час постановлення ухвали, тому відповідач має можливість переоформити його на іншу особу шляхом відчуження, обміну, тощо, беручи до уваги обставини справи, співмірність виду забезпечення позову із вимогами, які заявлені позивачем, враховуючи, що подальше відчуження вказаного майна призведе до ускладнення захисту прав позивача, суд вважає, що у цьому випадку необхідним та співмірним видом забезпечення позову є заборона органам та посадовим особам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки.

Суд вважає, що такий вид забезпечення позову відповідає предмету, з яким позивач звернулася до суду, та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи і не призведе до невиправданого обмеження прав відповідачів ОСОБА_3 та ФГ Шаповалова О.Г., оскільки спірне майно фактично перебуває у володінні зареєстрованого власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним, тому немає підстав вважати, що права відповідачів та баланс інтересів сторін будуть порушені.

В іншій частині заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.149-153, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву представника позивача адвоката Надєєвої Оксани Олександрівни про забезпечення позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Надєєва Оксана Олександрівна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Фермерського господарства Шаповалова Олександра Григоровича, ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фермерське господарства «Сакура-12» про витребування земельної ділянки задовольнити частково.

Забезпечити позов шляхом заборони органам та посадовим особам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522582100:02:000:9041, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , в інтересах якого діє адвокат Надєєва Оксана Олександрівна, адреса: АДРЕСА_2 ;

боржник: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя О.О.Квітка