Рішення № 136925376, 28.05.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Справа №461/9329/25

Провадження № 2/348/784/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Гундяка Т.Д.,

секретар судового засідання Дмитрук С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Солвентіс» пред`явило позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 16.11.2019 було укладено договір № 2913586 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За цим договором, кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування (надалі за текстом кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні, шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника не пізніше кінця робочого дня кредитодавця наступного за днем підписання договору. За договором позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього договору, а також комісії банків емітентів платіжних карт, які використовує позичальник.

Відповідно до умов кредитного договору, у якості підтвердження підписання договору (вчинення електронного правочину), надання кредиту позичальнику надсилаються кошти та електронне повідомлення, в якому зазначається інформація про кредитодавця, основна сума кредиту, процентні ставки та міститься активне посилання на Правила, якими регламентуються порядок надання паперових копій електронних документів (за необхідності) та інші аспекти виконання вимог ч. 11 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит» розміщені на сайті кредитодавця URL: https://alexcredit.ua за посиланням URL: https://alexcredit.ua /umovi.

Таким чином, відповідач уклав кредитний договір № 2913586 від 16.11.2019 з ТОВ «Алекскредит» та отримав кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5 000 грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого, 10.06.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладений договір факторингу № АК-10/06/2025.

Між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» 07.07.2025 укладений договір факторингу № ДФ-07072025. Згідно Договору факторингу-1 від 10.06.2025 та Договору факторингу-2 від 07.07.2025 відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 2913586 від 16.11.2019.

Таким чином, сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ФК «Солвентіс») становить 28 700 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5 000 грн; заборгованість за відсотками становить 23 700 грн.

Посилаючись на викладене та те, що відповідач має непогашену заборгованість за вищевказаним договором в загальному розмірі 28 700 грн, позивач просив стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що позивачем не надано жодного первинного документа (банківської виписки, платіжної інструкції, меморіального ордера), що підтверджує факт перерахування 5 000,00 грн на рахунок ОСОБА_1 . Наданий позивачем «Розрахунок заборгованості» є внутрішнім документом фінансової установи та не може бути доказом фактичної видачі коштів.

Також зазначає про недоведеність права вимоги (відсутність договору факторингу), оскільки позивач посилається на те, що він став новим кредитором, але в матеріалах справи присутні лише витяги з реєстрів до договорів факторингу. Позивач не надав суду копії самого договору факторингу та доказів оплати за цим договором, що є обов`язковою умовою дійсності відступлення права.

Крім того, вказує, що розрахунок заборгованості необґрунтований, оскільки з наданого позивачем розрахунку вбачається, що з грудня 2019 року процентна ставка за користування позикою була збільшена з 1,7% до 3,0% на день, що становить 1095% річних. Відповідач вважає таку умову договору нікчемною, так як відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Нарахування відсотків у розмірі, що у п`ять разів перевищує тіло кредиту за короткий проміжок часу, свідчить про намір кредитора не отримати прибуток від фінансової послуги, а поставити споживача у стан безстрокової «боргової кабали». Умова про застосування ставки 3,0% на день (яка фактично є санкцією за прострочення) створює такий дисбаланс, оскільки збитки кредитора від неотримання 5 000 грн не можуть навіть близько дорівнювати 23 700 грн нарахованих відсотків. Хоча позивач називає ці суми «відсотками», за своєю суттю вони виконують функцію неустойки.

Зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків. Сума відсотків (23 700 грн) майже у 5 разів перевищує тіло кредиту (5 000 грн), що є очевидно неспівмірним. З огляду на викладене застосування процентної ставки 3,0% на день (1095% річних) є проявом недобросовісної поведінки кредитора та порушує вимоги ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» щодо заборони несправедливих умов договору.

Також вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України, - за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Якщо слідувати доводам позивача прострочення виконання кредитного зобов`язання було допущено відповідачем з 14.06.2020, а отже з цього дня розпочав відлік позовної давності. Вважає, що термін позовної давності сплив 14.06.2023. Проте, позивач звернувся з позовом до відповідача в листопаді 2025 року тобто за 5 років та 5 місяців з моменту спливу строку виконання за кредитним договором. Таким чином, позивач подав позов з пропуском строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Зазначає, що витрати на правову допомогу заявлені позивачем є неспівмірними в зв`язку з тим, що даний позов є типовим (шаблонним), не потребує значних витрат часу та глибокого правового аналізу. Заявлена сума є явно завищеною та не відповідає критеріям розумності.

Також відповідач заявляє, що докази понесення ним витрат на правову допомогу (договір, акт, квитанції) будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови задоволення заперечень відповідача або часткової відмови у позові.

З урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором у повному обсязі.

Ухвалою судді Галицького районного суду м. Львова Стрельбицького В.В. від 18.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13.01.2026 передано справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» про стягнення заборгованості за кредитним договором до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області за підсудністю.

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судовий розгляд справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач та його представник в судове засідання повторно не з`явилися. Представник відповідача 08.04.2026 у додаткових поясненнях просив розглянути справу за відсутності відповідача та його представника.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, в судове засідання повторно не з`явився, повідомлений судом про дату час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток про виклик до суду до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», які доставлено до електронного кабінету третьої особи, про що свідчить довідка про доставку електронного документа.

Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з`явились, суд, керуючись ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 16.11.2019 уклали договір №2913586про надання кредиту, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (PS2913586), про що свідчить п. 8 договору, реквізити та підпис сторін.

Згідно п. 1.2. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом (п. 2.34. Правил) та інші платежі у відповідності до умов договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні.

Відповідно до 1.3. договору сума кредиту складає 5 000,00 гривень. Кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3. цього договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника (п. 1.4.). За цим договором позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф) (п. 2.26. Правил), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує позичальник (п. 1.5.).

Розрахунок зобов`язань (п. 2.18. Правил) позичальника із зазначенням строків виконання, умов кредитування, а також дати початку періоду, дати платежу (дати закінчення періоду), загальної суми платежу, основної суми кредиту (п. 2.28. Правил) та процентів за користування кредитом, розміру процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, орієнтовної загальної вартості кредиту зазначаються у Графіку платежів (п. 2.6. Правил), який є Додатком № 1 до цього договору. Графік платежів у договорі визначає окремі розрахунки зобов`язань за лояльними (покращеними) умовами кредитування (п. 2.25. Правил) та за загальними умовами кредитування (п. 2.15. Правил) (п. 1.6.).

Згідно п. 1.7. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: у випадку використання кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань (п. 2.12. Правил), позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,65% від визначеної в п. 1.3. цього договору суми кредиту (п. 1.7.1.). У випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 16.11.2019 до 16.12.2019 (включно) (базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,53% (Акційна ставка (п. 2.1. Правил) або Ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних (покращених) умов кредитування складає 7 295,00 грн, у тому числі основна сума кредиту 5 000,00 грн, проценти за користування кредитом 2 295,00 грн (п. 1.7.2.). При використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 16.11.2019 року до 16.12.2019 (включно) - 1,70 % за один день користування кредитом (базова процентна ставка - п. 2.3. Правил); в спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 17.12.2019 до 13.06.2020 (включно) 3 % за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 7 555,40 грн (п. 1.7.3.). Використання базової процентної ставки у базовому періоді, нарахування процентів у спеціальному періоді за спеціальною процентною ставкою є правом кредитодавця. Кредитодавець без погодження з позичальником може на свій розсуд зменшити нарахування встановлених договором процентів за користування кредитом (п. 1.7.4.).

Згідно п. 3.1. договору сторони погодили, що строк дії договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з дати укладення договору (п. 2.9. Правил) 16.11.2019 до кінцевої дати виконання договору 13.06.2020 (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати заборгованості, яке мало місце під час дії договору. Якщо позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію у дату повернення/погашення кредиту (п. 2.8. Правил).

Відповідну до п. 3.2. договору датою укладення договору є дата підписання договору (акцептування позичальником оферти (п. 2.30. Правил) кредитодавця) та надання кредиту позичальнику.

Позивачем долучено до позовної заяви графік платежів, що є додатком №1 до договору про надання кредиту, підписаного відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого за лояльними (покращеними) умовами кредитування: повне виконання зобов`язань у базовий період, а саме дата початку періоду 16.11.2019, дата платежу (дата закінчення періоду) 16.12.2019, загальна сума платежу 7 295 грн. У тому числі: основна сума кредиту 5 000 грн, проценти за користування кредитом 2 295 грн, процентна ставка (акційна ставка або ставка за програмою лояльності) 1,53%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 558,45%, абсолютне значення подорожчання кредиту 2 295 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 7 295 грн. За загальними умовами кредитування графік платежів становить періоди: базовий - дата початку періоду 16.11.2019, дата платежу (дата закінчення періоду) 16.12.2019, загальна сума платежу 7 549 грн, у тому числі: основна сума кредиту 4 999 грн, проценти за користування кредитом 2 550 грн, базова ставка 1,70%, спеціальна ставка, % орієнтовна реальна річна процентна ставка 620,50 %, абсолютне значення подорожчання кредиту, 2 555 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 7 549 грн. Також вказано спеціальний період кредитування, відповідно до якого дата початку періоду 17.12.2019, дата платежу (дата закінчення періоду) 13.06.2020, загальна сума платежу 6,40 грн, у тому числі: основна сума кредиту 1,00 грн, проценти за користування кредитом 5,40 грн, базова ставка %, спеціальна ставка, 3,00% орієнтовна реальна річна процентна ставка 1095 %, абсолютне значення подорожчання кредиту 5,40 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 6,40 грн, а всього дата початку періоду 16.11.2019, дата платежу (дата закінчення періоду) 13.06.2020, загальна сума платежу 7 555,40 грн, у тому числі: основна сума кредиту 5 000 грн, проценти за користування кредитом 2 555,40 грн, базова ставка 1,70%, спеціальна ставка, 3,00% орієнтовна реальна річна процентна ставка 1027,21 %, абсолютне значення подорожчання кредиту 2 555,40 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 7 555,40 грн.

Згідно довідки, виданої ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» ТОВ «Алекскредит» на підставі договору №41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (Переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» та ТОВ «Алекскредит», підтверджено, що платіж успішно проведений в системі: номер операції: 13325617532445894570094531670498, дата проведення платежу: 16.11.2019, призначення платежу: transfer_funds, сума платежу: 5 000,00 грн, платіжний метод: карта MASTERCARD статус платежу: approved номер карти: НОМЕР_1 Банк картки отримувача: PRIVATBANK.

На виконання ухвали суду від 20.04.2026 АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Відповідно до руху коштів по картці було зарахування коштів 16.11.2019 у сумі 5 000 грн на платіжну карту № НОМЕР_1 .

Згідно розрахунку заборгованості за договором №2913586 від 16.11.2019 про надання кредиту станом заборгованість ОСОБА_1 станом на 06.06.2025 становить 34 550 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн; заборгованість за процентами 29 550 грн. Проценти нараховано за період з 16.11.2019 по 16.12.2019 в розмірі 85,00 грн (1,70% в день) та з 17.12.2019 по 13.06.2020 в розмірі 150 грн (3,00% в день).

Між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» 10.06.2025 було укладено договір факторингу № АК-10/06/2025, відповідно до якогоклієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору та відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) Договір та Реєстр прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги (п. 2.1.3. договору факторингу).

Згідно Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №АК-10/06/2025 від 10.06.2025 ТОВ «Секвоя Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачаза договором №2913586 від 16.11.2019 на суму в розмірі 28 700 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23 700 грн - заборгованість за процентами.

Рішенням єдиного учасника ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» № 1778 від 01.07.2025 змінено назву товариства з «Товариство з обмеженою відповідальністю«Пінг-Понг» на «Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс».

Між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» 07.07.2025 укладений договір факторингу № ДФ-07072025, відповідно до якогоклієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору та відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) Договір та Реєстр прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги (п. 2.1.3. договору факторингу).

Згідно Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №ДФ-07072025 від 07.07.2025 ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло право грошової вимоги до відповідачаза договором №2913586 від 16.11.2019 на суму в розмірі 28 700 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23 700 грн - заборгованість за процентами.

Відповідачу ОСОБА_1 10.07.2025 листом №2913586 надіслано вимогу про погашення заборгованості в сумі 28 700 грн за кредитним договором №2913586 від 16.11.2019.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначено Законом України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (надалі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII електронна комерція - це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 2, 4 ст. 8 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законом передбачено три різні способи акцепту пропозиції на укладення електронного договору.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Згідно ст. 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами вказаного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений ними в електронній формі з використанням електронних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.

Відповідно до ст. 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За договором факторингу №АК-10/06/2025 від 10.06.2025 ТОВ «Секвоя Капітал» отримав право вимоги за договором про надання кредиту, укладеним з відповідачем, яке в подальшому за плату відступив ТОВ «ФК «Солвентіс» за договором факторингу №ДФ-07072025 від 07.07.2025.

Судом встановлено, що відповідач, отримавши кошти за кредитним договором, вчасно їх не повернув і позивач, до якого перейшло право вимоги до відповідача, має право вимагати повернення коштів кредиту, що залишилися, та сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. У пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, пункті 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19, наголошено на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване, шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №645/5557/16-ц).

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості за договором №2913586 від 16.11.2019 про надання кредиту станом заборгованість ОСОБА_1 становить 34 550 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн; заборгованість за процентами 29 550 грн. Проценти нараховано за період з 16.11.2019 по 16.12.2019 в розмірі 85,00 грн (1,70% в день) та з 17.12.2019 по 13.06.2020 в розмірі 150 грн (3,00% в день).

Доводи сторони відповідача про ненадання позивачем доказів переходу права вимоги до відповідача від ТОВ «Алекскредит» до ТОВ «ФК «Солвентіс» є безпідставними.

Стороною позивача надано належно оформлені та підписані договори факторингу, витяги з реєстрів боржників до договору факторингу. Судом встановлено, що договір факторингу між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» було укладено 10.06.2025, однак після цього 07.07.2025 було укладено договір факторингу між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» № ДФ-07072025, відповідно до якихклієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору та відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) Договір та Реєстр прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги (п. 2.1.3. договору факторингу). Також надано платіжні інструкції № 812 від 08.07.2025 на суму 2 012 173,75 грн та № 185 від 16.06.2025 на суму 1 900 000,00 грн про переказ коштів від ТОВ «Секвоя Капітал» на рахунок ТОВ «Алекскредит»; повідомлення ТОВ «Секвоя Капітал» від 16.06. 2025 про уточнення призначення платежу та допущення описки в платіжній інструкції № 185 від 16.06.2025.

Згідно Витягів з Реєстру боржників до договору факторингу №АК-10/06/2025 від 10.06.2025 та №ДФ-07072025 від 07.07.2025 відповідно фактори набули право грошової вимоги до відповідачаза договором №2913586 від 16.11.2019.

Таким чином, не заслуговують на увагу посилання сторони відповідача про те, що надані позивачем документи не містять відомостей про перехід права вимоги за кредитним договором.

Не заслуговують на увагу посилання відповідача на ненадання доказів, щодо отримання кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було укладено електронний договір, що підписаний електронним підписом позичальника та якими передбачено передачу коштів в безготівковій формі шляхом їх зарахування на банківський рахунок відповідача.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Позивач, з урахуванням перерахування усіх коштів на банківську карту, не володіє та не може володіти первинними бухгалтерськими документами, оскільки він не є банками, а перерахування коштів здійснювалося з використанням оператора послуг платіжної інфраструктури, який здійснював перерахування коштів.

Факт перерахування відповідачу коштів кредиту в розмірі 5 000 грн підтверджено листом ТОВ«Фінансова компанія «Елаєнс», відповідно до якого 16.11.2019 платіж успішно проведений в системі: номер операції: 13325617532445894570094531670498, номер карти: НОМЕР_1 .

Також АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 та відповідно до руху коштів по картці було зарахування коштів 16.11.2019 у сумі 5 000 грн на платіжну карту № НОМЕР_1 .

Разом з тим, заперечуючи факт отримання грошових коштів за вказаним договором відповідачем не надано виписки по його особовому рахунку, доступ до якої має він, як клієнт та банк-емітент банківської карти, чи довідки про відсутність у нього банківської карти № НОМЕР_1 на момент укладення кредитного договору та здійснення перерахувань коштів.

Розмір відсотків за користування кредитними коштами та строки кредиту сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 ЦК України.

Таким чином, до підписання договору позичальнику була надана вся інформація про умови кредитування, які відповідають її інтересам, є розумними та справедливими.

Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, згідно з умовами договору, він мав право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі в разі отримання грошових коштів (п. 2.2.3 договору), однак таким правом не скористався.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

У пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У пункті 5 ч. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Однак у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами. Із вимогами про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем умов договору про відкриття кредитної лінії позивач не звертався.

Посилання сторони відповідача на сплив позовної давності до вимог позивача є необґрунтованими, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Договір про надання кредиту № 2913586 укладено 16.11.2019.

З 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку до 30 червня 2023 року (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», що набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України від 8 листопада 2023 року № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», що набрав чинності 30 січня 2024 року вказаний вище пункт Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому кредитними коштами, як і не подав будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості, свого розрахунку, а також не заявляв клопотань про призначення судової економічної експертизи для перевірки правильності розрахунку умовам кредитного договору.

Суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши такі на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, дійшов висновку, що позов про стягнення заборгованості підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2913586 від 16.11.2019 у розмірі 28 700 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 23 700 грн заборгованість за процентами.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу сумі 6 000 грн подано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги № 43657029 від 01 липня 2025 року, укладеного позивачем та адвокатом Лівак Іванною Миколаївною; додаткової угоди № 2913586 від 30.09.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 43657029 від 01 липня 2025 року, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Солвентіс» про стягнення кредитної заборгованості, акту № 2913586 від 30.09.2025 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) відповідно до якого, сторони підтверджують, що адвокат надав клієнту правничу (правову) допомогу загальною вартістю 6 000 грн, зокрема: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Солвентіс» - 2 250 грн 1,5 год., складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач 3000 грн, 3 год, формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 750 грн.

Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд враховує відсутність заперечення відповідача чи його клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, і чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності таких витрат.

Враховуючи категорію справи та те, що предмет спору в цій справі не є складним, характер позовних вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не займали значних витрат часу на їх виготовлення, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в загальній сумі 6 000,00 грн є завищеним та необґрунтованим, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

З огляду на складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, суд вважає, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору є витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

При зверненні до суду позивач сплатив 2 422,40 грн судового збору, які згідно виписки зараховані до спеціального державного бюджету України.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. 4, 19, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 279 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за договором №2913586 про надання кредиту від 16.11.2019 в розмірі 28 700 (двадцять вісім тисяч сімсот грн 00 коп.)грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 23 700 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн та 3 000 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Київської області, 07406.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», код ЄДРПОУ 41346335, місцезнаходження: вул. Якова Самарського, 12а, м. Дніпро, 49044.

Суддя Гундяк Т.Д.

Повний текст рішення складено 28.05.2026.