Рішення № 136922846, 20.05.2026, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 576/134/26

2/579/397/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2026 року Кролевецький районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Придатка В.М.

з участю секретаря судового засідання Клишкової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кролевець в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Кролевецький відділ державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про звільнення від заборгованості по аліментам, скасування штрафу та зменшення розміру аліментів, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 та мотивує його тим, що з позивача за рішенням Кролевецького районного суду Сумської області стягуються аліменти на двох дітей у розмірі 33% з усіх видів доходів. З 19.03.2021 по 03.06.2024 позивач відбував покарання у вигляді позбавлення волі, не мав можливості працювати та отримувати дохід, що стало причиною утворення заборгованості по аліментах. Незважаючи на це, ДВС нараховувала аліменти із середньої заробітної плати по місту.

З 03.06.2024 року позивач проходить військову службу, 19.09.2024 року отримав важке поранення ампутацію нижньої кінцівки, та проходить лікування у Кропивницькому військовому госпіталі.

ДВС було накладено штраф у розмірі 100 000 грн, який позивачем сплачено, так само як і всю суму заборгованості. Попри це, з позивача продовжують утримувати 33% з усіх доходів, включно з бойовими виплатами.

З урахуванням важкого стану здоров`я, поранення, ампутації, необхідності лікування та реабілітації, а також нестабільності доходів, просить звільнити його від сплати заборгованості по аліментах за період з 19.03.2021 року по 03.06.2024 року, скасувати штраф у розмірі 100000 грн та змінити спосіб стягнення аліментів, встановивши аліменти у розмірі 1/6 частини доходу або у фіксованій сумі.

Відповідач згідно з поданим відзивом з позовними вимогами не погодилася, просила у задоволенні позову відмовити, мотивуючи наступним.

06.08.2011 р. між сторонами зареєстровано шлюб, який рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 24.02.2020 р., справа №579/533/19, розірвано. Від шлюбу у сторін є дві неповнолітні дитини: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З моменту окремого проживання (08.04.2019 р.) ОСОБА_1 добровільно не виконував свого батьківського обов`язку щодо утримання дітей, тому відповідач, ОСОБА_2 , у жовтні 2019 року звернулась до Кролевецького районного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів. Рішенням Кролевецького районного суду від 03.12.2019 року у справі №579/1784/19 стягнуто з позивача аліменти ан утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину, встановленого для дитини відповідного віку, до досягнення старшою дитиною повноліття.

На виконання вказаного рішення 16.01.2020 року було відкрито виконавче провадження №60984530 про примусове стягнення аліментів, проте позивач аліменти не сплачував і іншої участі в утриманні дітей не брав. Станом на 20.05.2024 заборгованість по сплаті аліментів за період з 02.10.2019 по 20.05.2024 склала 144164,68 грн.

Що стосується періоду відбування позивачем покарання, відповідач посилається на положення ст.118 КВК України, яка встановлює право засуджених до позбавлення волі працювати, а стосовно засуджених до позбавлення волі, які мають заборгованість за виконавчими документами, встановлює обов`язок працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості. Проте правом працювати позивач не скористався, обов`язок працювати не виконував.

Позивачем також не доведено погіршення його матеріального становища, навпаки, позивачем отримувалося грошове утримання та додаткова винагорода на умовах Наказу МОУ від 07.06.2018 №260, в тому числі, протягом періоду лікування та реабілітації після поранення. Стверджувана позивачем «непостійність додаткової винагороди», на думку відповідача, спричинена самовільним залишенням військової частини позивачем, яке відбулося 21.11.2025 року, згідно з повідомленням в/ч НОМЕР_1 , направленим на адресу державного виконавця. Витрати на лікування та реабілітацію позивача у відповідності до чинного законодавства відшкодовуються за рахунок коштів, передбачених бюджетом на утримання військових формувань.

Щодо вимоги про скасування штрафу відповідач вказує на те, що матеріали позову не містять доказів того, ким, коли та за яким документом було накладено штраф у розмірі 100000 грн, а також коли позивач дізнався про накладення штрафу. До того ж, відповідно до ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Вказана позовна вимога, таким чином, належить до юрисдикції адміністративних судів, з огляду на що відповідач просила повернути позовну заяву в цій частині позивачу.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, звернулися з заявами про розгляд справи у їх відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Норми ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлюють обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що Рішенням Кролевецького районного суду від 03.12.2019 року у справі №579/1784/19 стягнуто з позивача аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину, встановленого для дитини відповідного віку, до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с.75-78).

На виконання вказаного рішення 16.01.2020 року було відкрито виконавче провадження №60984530 про примусове стягнення аліментів, проте позивач аліменти не сплачував і іншої участі в утриманні дітей не брав. Станом на 20.05.2024 заборгованість по сплаті аліментів за період з 02.10.2019 по 20.05.2024 склала 144164,68 грн (а.с.79).

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по в/л №579/1784/19 від 08.01.2020, заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 за період з 02.10.2019 по 01.09.2024 склала174789,02 грн (а.с.126-128).

Згідно з Витягом з ІАС «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_1 засуджений 15.11.2021 року Кролевецьким районним судом за ч.1 ст.126, ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.70 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнений 03.06.2024 року умовно-достроково, невідбутий строк 2 роки 9 місяців, 26 днів (а.с.8).

Згідно з довідкою в/ч НОМЕР_1 від 04.03.2025 року №177, в період 01.08.2024-18.09.2024 року ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російьскої федерації проти України у н.п. Журавка, Білопілля Сумської області, Дар`їно Курської області (а.с.11).

Згідно з довідкою в/ч НОМЕР_1 від 26.09.2024 №1687/3/8079, ОСОБА_1 отримав 19.09.2024 року поранення травматичну ампутацію правої стопи на рівні гомілкоступневого суглобу. Бойове поранення одержано при захисті Батьківщини (а.с.9).

Згідно з довідкою ВЛК від 21.03.2025 року №2025-0321-1100, ОСОБА_1 має діагноз ОСОБА_5 кукса нижньої третини правої гомілки, наслідки вибухової травми від 19.09.2024, післятравматичний дефект правої нижньої кінцівки, синдром фантому кінцівки з больовими симптомами, астено-депресивний синдром, бронхіальна астма (а.с.10).

Згідно довідки КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» №218 від 12.01.2026 року, ОСОБА_1 знаходитсья на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні закладу з 06.01.2026 року по теперішній час (а.с.12).

З копії посвідчення НОМЕР_2 від 27 січня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- учасників бойових дій (а.с.14).

Відомостями про джерела та суми нарахованого доходу відносно ОСОБА_1 підтверджується, що позивач перебував на військовій службі, отримуючи виплати як військовослужбовець, загальний розмір яких за період з червня 2024 року по листопад 2025 року склав 1802267,16 грн (а.с.13).

Згідно звітів про здійснені відрахування та виплати, наданих в/ч НОМЕР_1 , ОСОБА_1 нараховано за період з 01.10.2024 по 31.07.2025 дохід у розмірі 1235722,82 грн, утримані суми 121718,73 грн та 405688,43 грн, залишок боргу на 31.07.2025 19786,77 грн (а.с.124-125). Також ОСОБА_1 нараховано за період з 01.08.2025 по 31.10.2025 дохід у розмірі 193361,05 грн, утримані суми 19046,07 грн та 63480,54 грн, залишок боргу на 31.10.2025 740,70 грн (а.с.129-130).

Згідно з листом Кролевецького ВДВС №2012 від 30.01.2026 року, 01.07.2024 року була винесена постанова про накладення штрафу в сумі 74475,54 грн. 07.11.2024 року винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату та направлена на виконання до в/ч НОМЕР_1 . 21.02.2025 року винесена постанова про скасування заходів примусового виконання (а.с.131). Крім того, за період з 19.03.2021 по 03.06.2024 аліменти нараховані у розмірі 50% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку на кожного з дітей.

Згідно з роздрукованим електронним листом від 03.12.2025 року абонент ОСОБА_6 повідомив Кролевецький ВДВС про те, ОСОБА_1 з 21.11.2025 року перебуває у статусі самовільно залишив військову частину (СЗЧ) (а.с.80).

З копії довідки ТОВ «Арма-С» №41 від 18.03.2026 року та довідки про доходи вбачається, що ОСОБА_2 працює в ТОВ «Арма-С» з 10.10.2016 року на посаді бухгалтера, з 01.03.2024 року на посаді менеджера з адміністративної діяльності по теперішній час; загальна сума доходу за період з березня 2025 року по лютий 2026 року становила 187174,99 грн. (а.с.81-82).

Згідно з Висновком за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину від 02.06.2025 року, одержувач аліментів ОСОБА_2 забезпечує потреби дітей відповідно до суми коштів, сплачених на дітей платником аліментів, розмір яких становить понад два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку (на кожну дитину) (а.с.83-84).

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина 3 статті 181 СК України).

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

За ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Отже вказаною нормою імперативно встановлено, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється судом за позовом саме одержувача аліментів, а не платника.

Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин зміни його майнового стану.

Так, з дати винесення Рішення Кролевецького районного суду від 03.12.2019 року у справі №579/1784/19 про стягнення з позивача аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину, встановленого для дитини відповідного віку, дохід позивача, як встановлено з інформації державного реєстру про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації, змінився в бік збільшення.

Відповідно до п. 8 Постанови КМУ від 26.02.1993 № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» в редакції Постанови КМ № 1263 від 11.11.2022, утримання аліментів проводиться з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби Цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 9-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на період дії воєнного стану (особливого періоду): а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Судом враховано факт погіршення стану здоров`я позивача та захворювання отримані під час військової служби, в той же час відомості, які б вказували на цілковиту непрацездатність позивача, відсутні.

Крім того, пунктом 1-2 Постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» визначено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Згідно з абз.14 п.2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) належить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. А відповідно до абз.4 п.11 розділу XXXIV Порядку, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Відповідно до абз.3-4 ч.1 ст.11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров`я. Військовослужбовці, резервісти під час служби у військовому резерві щорічно проходять медичний огляд, стосовно них проводяться лікувально-профілактичні заходи. У разі відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів або за місцем проживання військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров`я, відповідних відділень або ліжко-місць чи спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога військовослужбовцям надається державними або комунальними закладами охорони здоров`я за рахунок програми державних гарантій медичного обслуговування населення або інших бюджетних програм, розпорядниками яких є органи управління такими закладами.

Відповідно до п.3, 3-2 Постанови КМУ №1923 від 18.10.1999, витрати на надання медичної допомоги військовослужбовцям у військово-медичних закладах інших військових формувань відшкодовуються цим закладам центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування, в яких проходять службу зазначені військовослужбовці, за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання цих військових формувань.

На період дії правового режиму воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану на території України витрати на надання військовослужбовцям медичної допомоги військово-медичними закладами, зазначеними у пункті 1 цього Порядку, здійснюються за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання відповідних закладів.

Будь-яких документів, що підтверджували б здійснення позивачем витрат на додаткове лікування та реабілітацію поза межами військово-медичних закладів, придбання медикаментів тощо суду не було надано.

За таких обставин позовні вимоги про зміну способу стягнення аліментів не можуть бути задоволені.

За ч. 2 ст. 197 СК України, з підстав якої заявлено позов, за позовом платника аліментів суд може звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статтею 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що перелічені ним обставини є такими, що можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості по аліментам.

Суд наголошує, що згідно зі ст.195 СК України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Водночас із наданих позивачем доказів видно, що за період з 19.03.2021 по 03.06.2024 аліменти Кролевецьким ВДВС були нараховані у розмірі 50% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку на кожного з дітей.

Посилання позивача на відбування ним покарання, в свою чергу, також не може бути визнане істотною та поважною обставиною для несплати аліментів, стягнутих за рішенням суду, позаяк відповідно до ст.118 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов`язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами.

Засуджені до позбавлення волі, які мають заборгованість за виконавчими документами, зобов`язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості.

Доказів відсутності у позивача можливості працювати в період з 19.03.2021 по 03.06.2024 суду не надано.

Крім того, у своїй постанові від 26 грудня 2019 року у справі № 219/6287/17 провадження № 61-2278св18, Верховний Суд наголосив, що, оцінюючи інтереси сторін з точки зору забезпечення їх справедливого балансу, …міркування дотримання мінімальних інтересів неповнолітньої дитини на отримання гарантованого законом забезпечення переважають над інтересами позивача, що мають істотне значення, проте не можуть слугувати підставою для звільнення його від виконання обов`язку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам є небгрунтованими та наявні підстави для відмови в задоволенні позову в повному обсязі.

Що стосується оскарження накладеного державним виконавцем на позивача штрафу, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Такий правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 906/515/17 (провадження № 12-246гс18), від 16 січня 2019 року у справі № 910/22695/13 (провадження № 12-277гс18), від 07 лютого 2019 року у справі № 927/769/16 (провадження № 12-273гс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 925/138/18 (провадження № 12-74гс19), від 15 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.001073 (провадження № 11-709апп19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), та постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) та від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19).

Тобто вимога Позивача про скасування штрафу, накладеного ДВС у розмірі 100 000 грн. належить до юрисдикції адміністративних судів, а отже не може розглядатися в одному провадженні з вимогами, які підлягають розгляду судами загальної юрисдикції.

Таким чином, провадження у справі в частині зазначеної позовної вимоги підлягає закриттю у відповідності до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа Кролевецький відділ державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 34135389, місцезнаходження: 41300, Сумська область, м.Кролевець, вул.Європейська, буд.5), про звільнення від заборгованості по аліментам та зменшення розміру аліментів - відмовити.

Провадження у справі в частині заявленої вимоги про скасування штрафу в сумі 100000 грн закрити у зв`язку з тим, що зазначена вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. М. Придатко