Ухвала суду № 136920582, 28.05.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/14655/26 2-з/760/191/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у задоволенні заяви

про забезпечення доказів до подання позовної заяви

28 травня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Сердюк Н.В., за участю секретаря судового засідання Гержової С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнєцова Анатолія Ігоровича про забезпечення доказів до подання позовної заяви,

за участю:

представника заявника - адвоката Кузнєцова А.І., який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів,

представника Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» - Срібного І.О.,

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнєцова Анатолія Ігоровича про забезпечення доказів до подання позовної заяви шляхом витребування у Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» засвідчених копій документів.

У поданій заяві представник заявника просить суд витребувати у Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» засвідчені копії: заяви фізичної особи від 12.12.2025 року, яка надійшла до ДП «ДержавтотрансНДІпроект» листом Міністерства розвитку громад та територій України від 13.01.2026 № 545/4/14-26 щодо можливих протиправних дій начальника центру наукових досліджень у сфері безпеки на транспорті та працівників ДП «ДержавтотрансНДІпроект»; усіх матеріалів службового розслідування, які зібрані згідно з наказом в.о. директора ДП «ДержавтотрансНДІпроект» Володимира Соцького від 16.01.2026 № 07 «Про проведення службового розслідування».

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 1999 року працює у ДП «ДержавтотрансНДІпроект», а з 23.11.2020 року обіймає посаду начальника Центру наукових досліджень у сфері безпеки на транспорті. На підставі заяви фізичної особи від 12.12.2025 року, яка надійшла на підприємство листом Міністерства розвитку громад та територій України від 13.01.2026 № 545/4/14-26, наказом в.о. директора ДП «ДержавтотрансНДІпроект» від 16.01.2026 № 07 було призначено службове розслідування щодо можливих протиправних дій начальника Центру наукових досліджень у сфері безпеки на транспорті та працівників підприємства.

Зі змісту заяви вбачається, що Горпинюк А.В. вважає викладену у зверненні фізичної особи інформацію такою, що має негативний характер, порушує його честь, гідність та ділову репутацію, а також вважає, що без отримання відомостей про автора звернення та матеріалів службового розслідування він позбавлений можливості належним чином сформувати майбутній позов про захист честі, гідності та ділової репутації.

Представник заявника у судовому засіданні заяву підтримав, просив її задовольнити, посилаючись на те, що заявник самостійно не може отримати відповідні документи та інформацію, оскільки Міністерство розвитку громад та територій України та ДП «ДержавтотрансНДІпроект» відмовили у наданні інформації щодо особи автора звернення та матеріалів службового розслідування. Представник заявника зазначив, що ці документи необхідні для майбутнього звернення до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації.

Представник ДП «ДержавтотрансНДІпроект» Срібний І.О. у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував. Зазначив, що заявником не доведено передбачених статтею 116 ЦПК України підстав для забезпечення доказів, зокрема не наведено об`єктивних даних про ризик втрати доказів або неможливість чи істотне утруднення їх подання у майбутньому. Також представник підприємства звернув увагу суду на те, що заявник уже звертався до суду з аналогічною заявою, яка була повернута ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 27.04.2026 року у справі № 760/10932/26.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши заяву про забезпечення доказів, письмові заперечення ДП «ДержавтотрансНДІпроект» та додані документи, дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною другою статті 13 ЦПК України передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статей 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Спеціальний порядок забезпечення доказів урегульований статтями 116-118 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Згідно з частиною другою статті 116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та/або огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Частиною третьою статті 116 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

З аналізу статті 116 ЦПК України вбачається, що для задоволення заяви про забезпечення доказів заявник має довести наявність сукупності таких умов: особа є учасником справи або може набути статусу позивача; доказ, який проситься забезпечити, має зв`язок із можливим предметом доказування у майбутній справі; існують об`єктивні підстави припускати, що відповідний засіб доказування може бути втрачений; або існують об`єктивні підстави припускати, що збирання чи подання відповідного доказу згодом стане неможливим чи істотно утрудненим; заявлений спосіб забезпечення доказів є співмірним, конкретним і не порушує невиправдано права інших осіб.

Оцінюючи подану заяву та додані до неї документи, суд виходить із такого.

Заява про забезпечення доказів містить посилання на майбутній спір про захист честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 . Заявник стверджує, що звернення фізичної особи від 12.12.2025 року містить інформацію, яка, на його думку, має негативний характер, не підтверджена належними доказами та порушує його немайнові права.

З матеріалів заяви вбачається, що заявник просить забезпечити докази шляхом витребування копії звернення фізичної особи від 12.12.2025 року та всіх матеріалів службового розслідування. Тобто заявлений спосіб забезпечення доказів полягає саме у витребуванні документів, які, знаходяться у володінні ДП «ДержавтотрансНДІпроект».

Акт службового розслідування від 12.03.2026 року підтверджує, що службове розслідування за інформацією, викладеною у заяві фізичної особи від 12.12.2025 року, фактично було проведено. З акта вбачається, що комісією проведено дванадцять засідань, про що складено відповідні протоколи; комісія досліджувала матеріали, документи, письмові та усні пояснення працівників, результати анонімного анкетування.

Таким чином, зазначений акт підтверджує існування службового розслідування та наявність певного обсягу матеріалів, які були зібрані комісією. Однак цей документ не підтверджує існування ризику втрати відповідних матеріалів. Навпаки, сам факт складання акта службового розслідування, посилання в ньому на документи, пояснення, анкетування та протоколи засідань свідчить про те, що відповідні матеріали були створені в межах службової процедури та обліковуються підприємством.

Суд звертає увагу, що акт службового розслідування має службовий характер і, як убачається з відповіді ДП «ДержавтотрансНДІпроект», висновки комісії, викладені в акті, мають рекомендаційний характер і не є обов`язковими до виконання. Також підприємство повідомило, що наказ за результатами розгляду акта не видавався.

Заявник у заяві не посилається на конкретні факти, які б свідчили про намір підприємства знищити, приховати, змінити або спотворити відповідні документи. Не наведено даних про завершення строку їх зберігання, про ліквідацію підприємства, втрату доступу до архіву, знищення документів, зміну носіїв інформації, аварійну ситуацію, припинення діяльності відповідального підрозділу чи інші обставини, які могли б об`єктивно свідчити про ризик втрати доказів. Навпаки, сам заявник у поданій заяві зазначає, що відповідні документи належать до документів підприємства та зберігаються відповідно до правил діловодства і п`ятирічного строку зберігання документів.

Вказані посилання заявника на те, що підприємство відмовило у наданні таких документів на адвокатський запит, не є тотожним ризику втрати доказу. Відмова органу чи юридичної особи у наданні інформації на адвокатський запит може свідчити про наявність спору щодо доступу до інформації або про необхідність вирішення питання витребування доказів у межах уже відкритого провадження, але сама по собі не є процесуальною підставою для забезпечення доказів до подання позову.

Суд зауважує, що неможливість самостійного отримання доказів є передумовою для подання клопотання про витребування доказів у порядку статті 84 ЦПК України після відкриття провадження у справі. Проте для забезпечення доказів до подання позову необхідним є не лише підтвердження неможливості самостійно отримати доказ, а насамперед доведення ризику втрати такого доказу або майбутньої неможливості чи істотної утрудненості його подання.

Оцінюючи документи, додані до заяви, зокрема адвокатські запити та відповіді на них, суд зазначає, що вони не спростовують, а навпаки підтверджують факт існування запитуваних заявником матеріалів у володінні підприємства. Жодних обставин, які б вказували на загрозу знищення чи втрати матеріалів службового розслідування, з цих документів не вбачається.

Письмові пояснення ОСОБА_1 , додаткові письмові пояснення та заперечення на акт службового розслідування від 17.03.2026 року свідчать про активну позицію заявника у межах службового розслідування. У цих документах ОСОБА_1 заперечує обґрунтованість тверджень, викладених у зверненні фізичної особи, посилається на відсутність конкретних фактичних даних, заперечує наявність мобінгу з його боку, вказує на відсутність конфлікту інтересів після розірвання шлюбу, а також просить надати інформацію про автора звернення.

Крім того, з цих документів убачається, що заявник уже обізнаний із загальним змістом службового розслідування, отримував акт службового розслідування для ознайомлення, надавав пояснення та подавав заперечення. Тобто твердження про повну неможливість сформувати правову позицію без негайного забезпечення доказів не є переконливим у контексті саме статті 116 ЦПК України.

У запереченнях ДП «ДержавтотрансНДІпроект» на заяву про забезпечення доказів, посилається на те, що заявник уже звертався до Солом`янського районного суду міста Києва з аналогічною заявою у справі № 760/10932/26, яка була повернута ухвалою суду від 27.04.2026 року.

З наданої ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 27.04.2026 року у справі № 760/10932/26 вбачається, що попередня заява представника ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви була повернута. В ухвалі зазначено, що порядок звернення із заявою про забезпечення доказів урегульований статтями 116, 117 ЦПК України, а заявник повинен обґрунтувати наявність підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або що збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Суд також звертає увагу, що представник заявника просить витребувати не окремий конкретний документ а «всі матеріали службового розслідування». Така вимога сформульована надмірно широко.

Зі змісту акта службового розслідування вбачається, що матеріали службового розслідування можуть включати протоколи засідань комісії, письмові та усні пояснення працівників, результати анонімного анкетування, внутрішні службові документи підприємства, документи щодо персоналу, матеріали, які можуть містити персональні дані працівників або інших фізичних осіб.

Витребування всіх матеріалів службового розслідування до подання позову без визначеного предмета доказування у конкретній цивільній справі створює ризик непропорційного втручання у права інших осіб, зокрема у право на повагу до приватного життя та захист персональних даних.

Відповідно до статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання і поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані фізичної особи можуть поширюватися лише за наявності законних підстав і з дотриманням принципу пропорційності втручання.

Суд бере до уваги і посилання заявника на частину четверту статті 277 ЦК України, відповідно до якої спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, а якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Однак наведена норма ЦК України регулює матеріально-правовий спосіб захисту особистого немайнового права у разі невідомості особи, яка поширила інформацію. Вона не змінює процесуальних умов забезпечення доказів, визначених статтею 116 ЦПК України, і не звільняє заявника від обов`язку довести ризик втрати доказів або майбутньої неможливості чи істотної утрудненості їх подання.

Доводи заявника фактично зводяться до того, що він не має можливості самостійно отримати інформацію про автора звернення та повний обсяг матеріалів службового розслідування, а без цих документів йому складно сформувати майбутній позов.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності передбачених частиною першою статті 116 ЦПК України підстав для забезпечення доказів до подання позову.

Враховуючи викладене, суд вважає заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнєцова Анатолія Ігоровича про забезпечення доказів до подання позовної заяви необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 13, 43, 76-81, 84, 95, 116-118, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнєцова Анатолія Ігоровича про забезпечення доказів до подання позовної заяви шляхом витребування у Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» засвідчених копій заяви фізичної особи від 12.12.2025 року, яка надійшла на ДП «ДержавтотрансНДІпроект» листом Міністерства розвитку громад та територій України від 13.01.2026 № 545/4/14-26, та всіх матеріалів службового розслідування, які зібрані згідно з наказом в.о. директора ДП «ДержавтотрансНДІпроект» Володимира Соцького від 16.01.2026 № 07 «Про проведення службового розслідування», - відмовити.

Роз`яснити заявнику, що відмова у забезпеченні доказів не позбавляє його права звернутися до суду з позовом у встановленому законом порядку та, у разі відкриття провадження у справі, заявити клопотання про витребування конкретних доказів відповідно до статті 84 ЦПК України з обґрунтуванням їх належності, допустимості та значення для вирішення спору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у порядку та випадках, передбачених статтею 354 ЦПК України.

Повний текст ухвали суду складено та надано для ознайомлення учасникам судового засідання 28.05.2026

Суддя Наталія СЕРДЮК