Рішення № 136918674, 28.05.2026, Путильський районний суд Чернівецької області

28.05.2026

Справа №713/2007/25

Провадження 2/721/33/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Путильський районний суд Чернівецької області в складі:

Головуючого судді: Проскурняка С.П.

за участю секретаря: Помазан М.В.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

представника третьої особи: Політанського А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селища Путила Вижницького району Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, третя особа Галицівський ЗЗСО І-ІІ ступенів філія Селятинського ОЗЗСО про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Селятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, третя особа Галицівський ЗЗСО І-ІІ ступенів філія Селятинського ОЗЗСО про відшкодування моральної шкоди.

В позові вказує, що вона працює вихователем у Галицівському закладі загальної середньої освіти III ступенів - філії Селятинського опорного закладу загальної середньої освіти ІIII ступенів імені Олександра Зайця. Виховна робота з дітьми - не лише її професійна діяльність, а й покликання, реалізація мрії дитинства.

У травні 2025 року сталася ситуація, яка значно зашкодила їй професійній репутації, психоемоційному стану, здоров`ю та порушила її особисті немайнові права.

Так, 23 травня 2025 року стало відомо, що жителька с. Нижній Яловець ОСОБА_3 подала заяву до голови Селятинської сільської ради, начальника служби у справах дітей та представника відділу освіти, в якій висловила звинувачення на її адресу щодо нібито «систематичного приниження» її доньки - учениці 2-го класу ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Із листа Селятинської сільської ради № 442/02-16 від 23.05.2025 року їй стало відомо, що за заявою ОСОБА_3 була створена спеціальна комісія, згідно з розпорядженням голови ради № 69-ОД.

Позивач в позові вказує, що дані твердження безпідставні, вона не підвищувала голосу, не вчиняла жодного психологічного тиску на ученицю ОСОБА_4 . Єдиним випадком її педагогічного втручання було разове зауваження, зроблене учасниці освітнього процесу у зв`язку з використанням нею мобільного телефону під час самопідготовки. Телефон використовувався не з навчальною метою, а для списування розв`язків математичних прикладів, оскільки дані дії суперечать рішенню педагогічної ради Селятинського опорного закладу освіти, яке забороняє використання мобільних телефонів під час занять.

На момент зазначених подій жодних скарг або звернень з боку батьків учениці щодо її дій, емоційного стану дитини чи її небажання відвідувати школу не надходило. Навпаки - поведінка учениці свідчила про її комфортний емоційний стан: вона активно брала участь у шкільному житті, часто усміхалася, проявляла ініціативу у взаємодії з однокласниками та нею, демонструвала фото з родини, ділилася позитивними емоціями, зустрічала її з усмішкою, іноді навіть обіймала.

Незважаючи на це, 27 травня 2025 року під час засідання комісії на підставі згаданого розпорядження № 69-ОД нею у поясненні були наведені вищезазначені факти, водночас працівники Селятинської сільської ради допустили упереджене, образливе та принизливе ставлення до неї. Таке ставлення проявлялося у: безпідставних звинуваченнях без надання їй повноцінної можливості для захисту; демонстративному ігноруванні її пояснень; зверхньому, неприязному спілкуванні; фактичному відстороненні її від участі в обговоренні ситуації; униканні конструктивного діалогу з метою з`ясування об`єктивної істини.

Унаслідок морального тиску, безпідставних звинувачень і повного ігнорування її становища вона зазнала гострого емоційного стресу, що поставив під загрозу її вагітність. З 27 травня 2025 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні у зв`язку з загрозою викидню на терміні 14-15 тижнів вагітності, дана загроза була наслідком перенесеного сильного стресу на тлі конфліктної ситуації на роботі, створеної саме відповідачем.

Наклеп або неправдиві звинувачення, що мали публічний та службовий резонанс в її випадку, спричинили емоційну травму, яка поставила під загрозу реальне здоров`я її та її дитини.

Крім того, виголошення неправдивої інформації щодо вагітної жінки, особливо якщо вона працює з дітьми, може не лише спричинити стрес, а й призвести до репутаційних втрат, службового тиску, перевірок, що лише поглиблює стан загрози, оскільки вона перебувала на 14-15 тижні вагітності, перехідному етапі між першим і другим триместром - це один з найбільш критичних періодів для стабілізації вагітності.

Після оприлюднення неправдивої інформації про її поведінку, яка не відповідає дійсності, вона зазнала гострого психоемоційного стресу, що спричинив погіршення її самопочуття: біль у нижній частині живота, головний біль, дратівливість, безсоння, тиск.

З огляду на медичні ризики, пов`язані зі стресом у зазначений період вагітності, вона звернулася до лікаря та змушена була обмежити свою професійну діяльність. Наклеп створив загрозу як для її здоров`я, так і для ще ненародженої дитини.

В позові зазначає, що внаслідок неправомірних дій посадових осіб відповідача вона зазнала сильного психологічного потрясіння; була госпіталізована у зв`язку із загрозою переривання вагітності на терміні 14-15 тижнів; перебувала у стані тривоги, безсоння, частих нервових зривів; зазнала приниження як педагог і як жінка; відчула відчуження з боку адміністрації закладу; не могла виконувати професійні обов`язки в повному обсязі. Цей тиск безпосередньо вплинув на її психофізіологічний стан. Вважає, що їй завдано моральну шкоду, яку оцінює у розмірі 150000грн., що є співмірним із тяжкістю пережитого та небезпекою, яку було створено для її здоров`я та здоров`я ненародженої дитини.

На підставі викладеного просить суд стягнути з Селятинської сільської ради на її користь моральну шкоду в розмірі 150,000.00 грн. та понесені судові витрати.

Від представника відповідача в установлений законом строк надійшов відзив на позов, в якому вказує, що 23.05.2025 року на особистому прийомі голови Селятинської сільської ради В. Полянчука та начальника Служби у справах дітей, особисто була ОСОБА_3 , заявниця прийшла з особистою заявою-скаргою на поведінку та дії вихователя Галицівського ЗЗСО І-ІІ ступенів філії Селятинського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 по відношенню до її малолітньої дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявниця описала ситуацію, яка виникла в школі, а саме: "вихователька кричить на дитину систематично у зв`язку з чим дитина не бажає відвідувати навчальний заклад, боїться вихователя, вихователь веде себе на заняттях неприпустимо, також зазначила що дзвонила до вихователя для вирішення питання, але на бесіду та вирішення питання ОСОБА_1 не бажала іти".

На запитання голови Селятинської сільської ради В.Полянчука чому мати не звернулися з аналогічною заявою до дирекції школи? мати ОСОБА_3 - відповіла, що вихователька є близькою родичкою директора школи, тому розгляд даної конфліктної ситуації не буде розглянуто належним чином.

З метою розгляду заяви-звернення ОСОБА_3 головою Селятинської сільської ради було прийнято розпорядження від 23.05.2025 року за №69-ОД «Про створення комісії щодо розгляду заяви жительки с. Н. Яловець ОСОБА_3 », даним розпорядженням було зобов`язано комісію здійснити розгляд подання за результатами роботи скласти протокол комісії з розгляду боулінгу ( цькування).

Цього ж дня листом №442/02-16 Селятинської сільської ради було проінформовано дирекцію Селятинськогого ОЗЗСО І-ІII ступенів ім. О.Зайця про факт письмового звернення ОСОБА_3 стосовно систематичного негативного відношення виховательки по відношенню до малолітньої ОСОБА_4 та про створення комісії щодо розгляду заяви.

23.05.2025 року листом за № 441/02-16 також було проінформовано Відділ поліції №1 (смт.Путила) Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області про вище зазначений інцидент.

27.05.2025 року відбулося засідання комісії з розгляду випадків боулінгу (цькування) за результатами засідання комісії складено протокол №1 відповідно до Порядку реагування на випадки боулінгу (цькування) .

На засіданні комісії був присутній батько дитини ОСОБА_5 , який підтвердив факт тривожності дитини протягом остатніх кілька місяців, не бажання іти до школи. При обговорені заяви між батьком дитини та вихователькою виник конфлікт ( невеличка суперечка). Зі слів вихователя (позивача) ознаки тривожності у дитини не помічала.

На запитання начальника Служби у справах дітей ОСОБА_6 , як вихователь може характеризувати дитину? ОСОБА_1 відповіла, що дівчинка нагла, не вихована та розбещена. Також голова Комісії пропонував вирішити конфлікт обом сторонам між собою. Однак жодна зі сторін не погоджувалася на дану пропозицію. Більше питань зі сторони членів комісії до позивача не було.

У відзиві вказує, що також на комісії був присутній чоловік виховательки ОСОБА_7 (хоча не був запрошений на засідання комісії) вів себе неадекватно (погрожував розправою, судом та інш засобами реагування на ситуацію яка виникла навколо дружини), агресивно та таємно записував розмову комісії.

За результатами засідання було прийнято рішення комісії відібрати письмові свідчення учасників конфлікту та педагогічних працівників, які контактували із ученицею ОСОБА_4 ; члену комісії, практичному психологу Селнтинського ОСССО І-ІІІ ступенів здійснити проведення діагностувальної роботи із учнями 2-го класу Галицівського ЗЗСО І-ІІ ст. та забезпечити сторонам психологічну допомогу.

По завершенню засідання комісії вихователь (позивач) ОСОБА_1 самостійно ініціювала нібито втрату свідомості посилаючись на вагітність (хоча ніякої довідки про свій стан здоров`я комісії не було представлено). Чоловік позивачки вміло та сплановано викликав швидку (з огляду на обставини можна зробити висновок, що все було заздалегідь сплановано).

Представник відповідача у відзиві вказує, що ніяких репутаційних втрат, службового тиску, перевірок не було. За результатами протоколу роботи комісії від 27.05.2025 року (робота психолога з дитиною, відібрання поясненнь від колег по роботі) , 05.06.2025 року відбулося друге засідання комісії протокол №2 за результатами якого було прийнято рішення, про посилення дирекцією Галицівського ЗЗСО І-ІІ ступенів-філії Селятинського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів ім.О.Зайця роботи щодо створення безпечного освітнього середовища, що включає психологічну та фізичну безпеку учасників освітнього процесу; виробити культуру закладу, що грунтується на нетерпимості до будь яких форм насильства та дискримінації, в тому числі булінгу (цькування).

Тобто ніякого відсторонення від роботи не було, до дисциплінарної відповідальності Позивач також не притягувалася.

Як вбачається з висновку комісії жодний член комісії не допустив упередженого, образливого, принизливого ставлення до позивача.

На підставі викладеного просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та надала пояснення аналогічні позовній заяві, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та надав пояснення аналогічні відзиву на позов.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що дані вимоги є необґрунтованими.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона працює на посаді начальника служби у справах дітей Селятинської сільської ради. Так до голови сільської ради звернулась мати дівчинки ОСОБА_3 щодо булінгу по відношенню до її дочки ОСОБА_8 . В подальшому її повідомив про це голова сільської ради ОСОБА_9 та сказав щоб вона поспілкувалась з заявницею. Під час розмови ОСОБА_3 , також підтвердила що прийшла з заявою щодо протиправних дій вихователя ОСОБА_1 по відношенню до її малолітньої доньки. В подальшому було створено відповідну комісії щодо розгляду заяви ОСОБА_3 та повідомили двох директорів шкіл та вихователя ОСОБА_1 .

На засідання комісії прийшов батько ОСОБА_8 , позивачка ОСОБА_1 та її чоловік. Також пояснила суду, що комісії не було відомо, що ОСОБА_1 , вагітна, агресії відносно неї ніхто не проявляв, позивачці надали право надати свої пояснення.

Батько дитини ОСОБА_5 підтвердив факт тривожності дитини протягом остатніх кілька місяців, не бажання іти до школи. На її запитання як ОСОБА_1 може характеризувати дитину? Остання відповіла, що дівчинка нагла, не вихована та розбещена. Також голова Комісії пропонував вирішити конфлікт обом сторонам між собою. Однак жодна зі сторін не погоджувалася на дану пропозицію. Більше питань зі сторони членів комісії до позивача не було. Після завершення засідання голова Комісії запропонував залишитись ОСОБА_1 , коли всі виходили остання присіла та сказала що їй погано, її чоловік викликав медичну допомогу.

Свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в судовому засіданні надали аналогічні пояснення.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він працює на посаді голови Селятинської ОТГ. Так 23.05.2025 року на особистому прийомі була ОСОБА_3 , яка звернулась з заявою-скаргою на поведінку та дії вихователя Галицівського ЗЗСО І-ІІ ступенів філії Селятинського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 по відношенню до її малолітньої дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявниця описала ситуацію, яка виникла в школі, а саме: "вихователька кричить на дитину систематично у зв`язку з чим дитина не бажає відвідувати навчальний заклад, боїться вихователя, вихователь веде себе на заняттях неприпустимо, також зазначила що дзвонила до вихователя для вирішення питання, але на бесіду та вирішення питання ОСОБА_1 не бажала іти".

З метою розгляду заяви-звернення ОСОБА_3 ним було прийнято розпорядження від 23.05.2025 року за №69-ОД «Про створення комісії щодо розгляду заяви жительки с. Н. Яловець ОСОБА_3 », даним розпорядженням було зобов`язано комісію здійснити розгляд заяви, за результатами роботи скласти протокол комісії з розгляду боулінгу ( цькування).

27.05.2025 року відбулося засідання комісії, на якій був присутній батько дитини ОСОБА_5 та підтвердив факти, що викладені в заяві, позивачка ОСОБА_1 та її чоловік. Також пояснив суду, що комісії не було відомо, що ОСОБА_1 , вагітна, агресії відносно неї ніхто не проявляв, позивачці надали право надати свої пояснення.

За результатами засідання було прийнято рішення комісії відібрати письмові свідчення учасників конфлікту та педагогічних працівників, які контактували із ученицею ОСОБА_4 ; члену комісії, практичному психологу Селятинського ОСССО І-ІІІ ступенів здійснити проведення діагностувальної роботи із учнями 2-го класу Галицівського ЗЗСО І-ІІ ст. та забезпечити сторонам психологічну допомогу.

Після завершення засідання він запропонував залишитись ОСОБА_1 , коли всі виходили остання присіла та сказала що їй погано, її чоловік викликав медичну допомогу.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він є батьком малолітньої ОСОБА_8 . З січня 2025 року в дочки змінилось відношення до школи, а саме не бажала відвідувати навчальний заклад, замкнулась в собі, він її розпитував яка причина, ОСОБА_8 відмовлялась пояснювати. В подальшому дочка розповіла матері про ситуацію між нею та вихователем ОСОБА_1 , а саме про те, що під час навчального процесу вона користувалась телефоном, на що ОСОБА_1 зробила зауваження, почала ображати та вдарила лінійкою по голові. Дружина ОСОБА_3 зателефонувала до ОСОБА_1 , щоб з`ясувати більш детально та вирішити даний інцидент, телефон підняв її чоловік та сказав, що вона відпочиває, а тому не може з нею поспілкуватись. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не бажала спілкуватись та роз`яснити ситуацію ОСОБА_14 звернулась з заявою до голови Селятинської ОТГ щодо протиправних дій вихователя ОСОБА_1 .

На засіданні Комісії він був присутній, дружина не могла з`явитись, оскільки була на роботі. Під час розгляду їх заяви, члени комісії до ОСОБА_1 ставились з повагою, ніхто не принижував її та не підвищував голос. ОСОБА_1 під час розгляду звернення на стан здоров`я не скаржилась, а також не повідомляла про те, що вона вагітна. Він бачив збільшений живіт, але чи була вона вагітна він не знає. Після завершення засідання голова Комісії запропонував залишитись ОСОБА_1 , коли всі виходили остання знепритомніла її чоловік викликав медичну допомогу. Також зазначив, що відношення до ОСОБА_1 у нього не змінилось.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює вихователем у Галицівському закладі загальної середньої освіти III ступенів - філії Селятинського опорного закладу загальної середньої освіти ІIII ступенів імені Олександра Зайця /а.с.87/.

23.05.2025 року ОСОБА_3 звернулась з заявою до голови Селятинської сільської ради Полянчука В.К. та начальника Служби у справах дітей, щодо поведінки та дій вихователя Галицівського ЗЗСО І-ІІ ступенів філії Селятинського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів Кравченко Іванни Юріївни по відношенню до її малолітньої дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.100/. Заявниця описала ситуацію, яка виникла в школі, а саме: "вихователька кричить на дитину систематично у зв`язку з чим дитина не бажає відвідувати навчальний заклад, боїться вихователя, вихователь веде себе на заняттях неприпустимо, також зазначила що дзвонила до вихователя для вирішення питання, але на бесіду та вирішення питання ОСОБА_1 не бажала іти".

З метою розгляду заяви-звернення ОСОБА_3 головою Селятинської сільської ради було прийнято розпорядження від 23.05.2025 року за №69-ОД «Про створення комісії щодо розгляду заяви жительки с. Н. Яловець ОСОБА_3 », даним розпорядженням було зобов`язано комісію здійснити розгляд подання за результатами роботи скласти протокол комісії з розгляду боулінгу ( цькування) /а.с.101/.

23.05.2025 листом №442/02-16 Селятинської сільської ради було проінформовано дирекцію Селятинськогого ОЗЗСО І-ІII ступенів ім. О.Зайця, про факт письмового звернення ОСОБА_3 стосовно систематичного негативного відношення виховательки по відношенню до малолітньої ОСОБА_4 та про створення комісії щодо розгляду заяви /а.с.98/.

Листом за №441/02-16 від 23.05.2025 року, також було проінформовано Відділ поліції №1 (смт.Путила) Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області про вище зазначений інцидент /а.с.99/.

27.05.2025 року відбулося засідання комісії з розгляду випадків боулінгу (цькування) за результатами засідання комісії складено протокол №1 відповідно до Порядку реагування на випадки боулінгу (цькування) /а.с.102-104/.

За результатами засідання було прийнято рішення комісії відібрати письмові свідчення учасників конфлікту та педагогічних працівників, які контактували із ученицею ОСОБА_4 ; члену комісії, практичному психологу Селятинського ОСССО І-ІІІ ступенів здійснити проведення діагностувальної роботи із учнями 2-го класу Галицівського ЗЗСО І-ІІ ст. та забезпечити сторонам психологічну допомогу.

05 червня 2025 року відбулось друге засідання комісії, що було зафіксоване в протоколі за №2, за результатом засідання прийнято рішення рекомендувати дирекції Галицівського ЗЗСО І-ІІст.: посилити роботу щодо створення безпечного освітнього середовища, що включає психологічну та фізичну безпеку учасників освітнього процесу; виробити культуру закладу, що ґрунтується на нетерпимості до будь-яких форм насильства та дискримінації, в тому числі булінгу /а.с.105,10/.

04.08.2025 року за результатом розгляду протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-4 КУпАП, постановою Путильського районного суду Чернівецької області, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-4 ч. 1 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП /а.с.147-149/.

Суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Селятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області про відшкодування моральної шкоди виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, передбачено законодавцем у статті 23 ЦК України. Згідно зазначеної норми права моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Як роз`яснено в п. п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Фактичною підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статті 1176 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести протиправність поведінки відповідача, наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Аналогічна позиція викладена у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в якому зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та чим це підтверджується, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пунктами 4, 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд не приймає до уваги твердження позивача в позовній заяві та в судовому засіданні про те, що 27 травня 2025 року під час засідання комісії, працівники Селятинської сільської ради допустили упереджене, образливе та принизливе ставлення до неї. Таке ставлення проявлялося у: безпідставних звинуваченнях без надання їй повноцінної можливості для захисту; демонстративному ігноруванні її пояснень; зверхньому, неприязному спілкуванні; фактичному відстороненні її від участі в обговоренні ситуації; униканні конструктивного діалогу з метою з`ясування об`єктивної істини, суд не приймає до уваги, оскільки позивач в супереч вимогам ст.81 ЦПК України не надала належних та допустимих доказів, що підтверджують дані обставини.

При цьому як встановлено судом згідно показів свідків, останні спростували дані твердження позивача.

Також суд вважає помилковим твердження ОСОБА_1 про те, що доказом протиправних дій відповідача наявне рішення Путильського районного суду Чернівецької області, згідно якого провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно неї за ч. 1 ст. 173-4 ч. 1 КУпАП закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. Оскільки як видно з мотивувальної частини даного рішення суду, підставою для закриття провадження по справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП стало те, що події які розвивались 14.05.2025 носять поодинокий характер, у матеріалах справи не було підтвердження того, що ОСОБА_1 систематично вчиняла діяння щодо малолітньої ОСОБА_4 , а також щодо інших учасників освітнього процесу, тобто, не має доказів систематичності, як то передбачає п. 3-1 ст. 1 ЗУ «Про освіту».

Отже твердження позивача щодо завдання їй моральної шкоди не підтверджується об`єктивними даними, а саме: відсутня протиправна поведінка відповідачів; відсутній причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювачів шкоди (відповідача) та шкодою, завданою ОСОБА_1 , працівниками відповідача не вчинено жодних дій, які спричинили негативні наслідки для позивача.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зміст ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідно до положень статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (постанова Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 522/22023/16-ц).

При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність (постанова Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

На позивача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень чинного законодавства України. Тобто, позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ЦПК України, зазначені ним обставини. Однак таких доказів він не надав і не ставив перед судом питання про їх витребування.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог заявлених позивачем межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

Враховуючи те, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, а тому підстав для стягнення з відповідача судових витрат немає.

На підставі наведеного та керуючись, ст.ст.4-6,12,13,76-81,95,141,265,353-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Селятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, третя особа Галицівський ЗЗСО І-ІІ ступенів філія Селятинського ОЗЗСО про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 ;

Відповідач:

Селятинська ОТГ Вижницького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 04417814, юр. адреса: с. Селятин вул. Українська 2 Вижницького району Чернівецької області;

Третя особа:

Галицівський ЗЗСО І-ІІ ступенів філія Селятинського ОЗЗСО, юр. адреса с. с. Галицівка, вул. Лугова, 19, Вижницького району, Чернівецької області.

Суддя: Сергій ПРОСКУРНЯК