Ухвала суду № 136918456, 27.05.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5033/26

Провадження № 1-кп/635/1071/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.03.2026 року за № 12026221320000138, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 129, ч.1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

25.05.2026 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 129, ч.1 ст. 263 КК України, надійшов до Харківського районного суду Харківської області.

Прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави. В обґрунтування клопотання посилається на те, що ризики, встановлені слідчим суддею при застосуванні та продовженні запобіжного заходу, визначені пунктами п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились. Так, обвинувачений може переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК), оскільки у разі визнання винним йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років і це може стимулювати його до втечі. Оскільки ОСОБА_4 виповнилося 62 роки, він не підлягає мобілізації і може вільно перетнути кордон. Також обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст. 177 КПК України), враховуючи те, що він обізнаний про їх особу. Обставини вчинення кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому, створює обгрунтований ризик впливу на потерпілу та свідків. Крім того, обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК), оскільки, останній на постійній основі вживає алкогольні напої та застосовує фізичне та психологічне насильство відносно потерпілих. Крім того, обвинувачений не працює, має боргові зобов`язання перед кредиторами і в разі його повернення за місцем мешкання може вчинити кримінальне правопорушення проти життя та здоров`я потерпілих. Враховуючи викладене, вважає, що більш м`які запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможуть запобігти зазначеним у клопотанні ризикам.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.

Також прокурор зазначив, що справа підсудна Харківському районному суду Харківської області, підстав для закриття, зупинення провадження немає. Вважав необхідним розглядати справу у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заперечував проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність прокурором зазначених ним у клопотанні ризиків. Просив врахувати, що обвинувачений раніше не судимий, має низку тяжких захворювань. Крім того, зараз вирішується питання щодо зміни обвинуваченим місця проживання, відмінного від місця проживання потерпілих. Вважав можливим призначення справи до судового розгляду.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника. Не заперечував проти призначення справи до розгляду по суті.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, судом фактично встановлено наступне.

Кримінальне провадження підсудне Харківському районному суду Харківської області.

Обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України, підстави для його повернення прокурору відсутні.

Підстав для закриття, зупинення, направлення до іншого суду кримінального провадження немає.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно з положенням ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Поряд з цим, відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Ухвалою слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 02.04.2026 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Суд вважає доведеним наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, на існування яких вказує сторона обвинувачення.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до 7 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, є підстави вважати, що останній має можливість переховуватись від суду, в тому числі залишити територію України. При цьому суд враховує, що ОСОБА_4 виповнилося 62 роки, він не підлягає мобілізації і може вільно перетнути кордон.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, враховуючи те, що він обізнаний про їх особу. Обставини вчинення кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому, створюють обгрунтований ризик впливу на потерпілих, з якими він проживає за однією адресою, та свідків. Як пояснив сам обвинувачений, іншого місця проживання він не має.

Суд також вважає доведеним ризик можливості вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, оскільки, останній не працює, вживає спиртні напої і, враховуючи неприязні відносини з потерпілими, з якими проживає в одному будинку, може вчинити кримінальне правопорушення проти життя та здоров`я потерпілих.

З урахуванням викладених вище ризиків, що існують, особи обвинуваченого, стану його здоров`я, зо підтверджується консультаційним висновком від 19.02.2026 р., обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Враховуючи викладене, суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу та приходить до висновку, що застосування такого слід продовжити.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 129 КК України відноситься до кримінальних проступків, а злочин за ч.1 ст. 263 КК України віднесено до категорії тяжких, зважаючи на наявність у обвинуваченого певних захворювань, суд доходить висновку про можливість визначення обвинуваченому розміру застави.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені вст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК, суд з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , майнового та сімейного стану обвинуваченого, ризиків, які встановлені судом, визначає розмір застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні. Такий розмір застави відповідає межам, визначеним пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України щодо тяжких злочинів, та не є завідомо непомірним для обвинуваченого з огляду на його сімейний та майновий стан.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 183, 314-316, 331 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 129, ч.1 ст. 263 КК України, призначити до розгляду в судовому засіданні на 10.06.2026 року на 10-30 год.

Проведення судового розгляду кримінального провадження визначити у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

Для участі в судовому засіданні викликати сторони кримінального провадження.

Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 25.07.2026 року включно.

Визначити суму застави в розмірі 50 (п`ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 166400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674) в будь-який момент протягом дії ухвали до 25.07.2026 року включно.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатись з місця фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено законом покарання до семи років позбавлення волі та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомляти суд про причини неявки обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення суду про зміну свого місця проживання або перебування.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвалу може бути оскаржено в частині продовження строку запобіжного заходу до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 28.05.2026 р.

Суддя ОСОБА_1