Ухвала суду № 136917212, 28.05.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/850/25

н/п 1-кп/953/405/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221130001646 від 29.10.2024 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з середньою повною освітою, який має малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розлученого, офіційно не працевлаштованого, раніше судимого, останній раз 19.11.2024 вироком Московського районного суду м. Харкова,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження № 12024221130001646 від 29.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 30.05.2026.

Прокурор просила продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу з підстав наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, подавши клопотання.

Обвинувачений проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, просив застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження тримання під вартою обвинуваченому з наступних підстав.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 від 11.02.2026 обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» без визначення застави до 11.04.2026 року включно.

Крім того, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01.04.2026 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» без визначення застави до 30.05.2026 року включно.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , суд вважає встановленим продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Санкція частини 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, враховує тяжкість злочинів, в якому обвинувачується ОСОБА_4 .

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілого, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, при цьому, наразі свідки не всі допитані.

Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного або інших зацікавлених осіб, як на свідків, так і на інших невстановлених осіб.

Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_4 не має постійного місця роботи та офіційних джерел отримання прибутку, раніше судимий.

Суд вважає, що прокурором доведено недостатність застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним вище. Наявні наведені ризики є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку.

Так, застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення кримінальних правопорушень».

Таким чином, оцінюючи у сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке є тяжким кримінальним правопорушенням, особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, однак при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, застава не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення кримінальних правопорушень».

Так, застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Таким чином, доводи обвинуваченого є необґрунтованими з огляду на те, що вони не спростовують вищенаведених обставин, а також не свідчать ані про відсутність, ані про недостатню вагомість встановлених щодо цього обвинуваченого ризиків.

Разом з цим, суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що вони не спростовують вищенаведених обставин, а також не свідчать ані про відсутність, ані про недостатню вагомість встановлених щодо цього обвинуваченого ризиків, у зв`язку із чим суд не знаходить підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу.

Будь-яких даних про неможливість ОСОБА_4 перебувати під вартою через стан здоров`я, матеріали, надані суду, не містять та обвинуваченим не надані.

При постановленні даної ухвали суд, керуючись ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище та встановлені судом під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 при про продовженні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відносно останнього у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений ним.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 194, 331, 376 ч. 2 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221130001646 від 29.10.2024 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 26 липня 2026 року (включно), без визначення застави.

Встановити строк дії ухвали до 26 липня 2026 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 - в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя ОСОБА_1