Рішення № 136917056, 28.05.2026, Близнюківський районний суд Харківської області

611/168/25

2/612/4/26

РІШЕННЯ

іменем України

18 травня 2026 року селище Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Лобановської С.М.,

за участі секретаря судових засідань Шевченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Близнюки цивільну справу за позовом Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду,

в с т а н о в и в:

Керівник Ізюмської окружної прокуратури Харківської області звернувся до Барвінківського районного суду Харківської області в інтересах держави в особі Барвінківської міської ради Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, в кій просить суд:

1)Усунути перешкоди Барвінківській міській територіальній громаді в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6320481500:02:000:0614, площею 2,1883 га, розташованою за межами населених пунктів на території Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, шляхом:

- скасування рішення нотаріуса Близнюківської державної нотаріальної контори Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Щербини В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.04.2021 індексний номер: 57560130 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності від 09.04.2021 з номером відомостей: 41420282 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 6320481500:02:000:0614 загальною площею 2,1883 га, та припинити право власності на неї ОСОБА_1 ;

- зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Барвінківській міській територіальній громаді в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області земельну з кадастровим номером 6320481500:02:000:0614, площею 2,1883 га, розташовану за межами населених пунктів на території Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області;

- скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:02:000:0614, площею 2,1883 га, розташованої за межами населених пунктів на території Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, з одночасним припиненням усіх речових прав щодо неї.

20.03.2025 ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області провадження по справі відкрито у загальному позовному провадженні та призначено підготовче судове засідання.

19.06.2025 ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області задоволено заяву судді Коптєва Ю.А. про самовідвід та в подальшому вказану справу, відповідно до розпорядження Барвінківського районного суду Харківської області від 25.06.2025 передано за підсудністю до Близнюківського районного суду Харківської області.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025, зазначена справа надійшла у провадження судді Лобановської С.М..

Ухвалою суду від 18.07.2025 вказана цивільна справа прийнята до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

09 вересня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що рішенням IV сесії Харківської обласної ради XXIII скликання від 17.11.1998 «Про оголошення нових території та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» відповідно до статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон) оголошено гідрологічний заказник місцевого значення «Семенівський» (далі - Заказник).

Вказаний Заказник загальною площею 185,6 га розташований на території 2-х територіальних громад:

-150 га розташовано в околицях с. Семенівка Близнюківської селищної територіальної громади Лозівського району Харківської області;

-35,6 га розташовано в околицях с. Іванівна Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області.

Відповідно до п. 1.2 Положення про Заказник (далі - Положення) заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, у відношенні до якого встановлений особливий режим охорони і використання природних ресурсів.

Положенням передбачено, що територія Заказника не вилучається із користування, діяльність на ній здійснюється у відповідності з Конституцією України, Законом України «Про природно-заповіднийфонд України», іншими законодавчими і нормативними актами та цим Положенням.

Положенням закріплено, що користувачі в межах своєї території несуть відповідальність за належне утримання території Заказника та додержання встановленого режиму його охорони та збереження.

Заказник оголошений з метою збереження природних умов формування витоку р. Сухий Торець та генофонду рослин і тварин різнотравного степу (п.21. Положення).

Згідно з п. 3.1. Положення на території Заказника забороняється будь-яка діяльність, що суперечить його цілям і завданням, передбаченим Положенням, і загрожує збереженню природного комплексу, серед іншого, і розорювання земель, самочинна зміна меж та заповідного режиму Заказника.

Відповідно до охоронних зобов`язань Заказник площею 35,6 га у межах Барвінківського району (наразі Барвінківська МТГ Ізюмського району) поблизу с. Іванівка входить до складу природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Вказує, що незважаючи на це, рішенням виконкому Гаврилівської сільської ради народних депутатів від 17.07.2001 № 6 передано гр. ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 7,5567 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у тому числі рілля площею 5,3684 га та пасовище 2,1883 га (кадастровий номер 6320481500:02:000:0614), розташовану за межами населених пунктів на території Гаврилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 13.08.2001 видано Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №699020.

Відповідно до свідоцтва про спадщину за законом від 09.04.2021 після смерті ОСОБА_2 спадкоємницею земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:02:000:0614 площею 2,1883 га стала донька померлої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (спадкова справа №147/2018, зареєстровано в реєстрі за №329), що посвідчено державною реєстрацією (рішення від 09.04.2021, індексний номер 57560130, номер відомостей про речове право №41420282).

Зазначає, що вказана земельна ділянка передана у власність в порушення вимог законодавства України, оскільки є земельною ділянкою під об`єктом природно-заповідного фонду.

Межі Заказника в натурі (на місцевості) не встановлені.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Так, за інформацією Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації (лист від 26.02.2024 № 04.01-22/621 та від 06.09.2024 № 04.01-22/2460) земельна ділянка з кадастровим номером 6320481500:02:000:0614 знаходиться в межах частини території Заказника.

Крім того, вивченням офіційного веб-порталу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Держгеокадастру України, Публічної кадастрової карти, сайту https://kadastr.live (на якому дублюється Публічна кадастрова карта) з урахуванням шару «Природно-заповідний фонд», встановлено, земельна ділянка з кадастровим номером 6320481500:02:000:0614 частково накладається на територію Заказника.

Відповідно до п. «г» ч. 4 ст. 84 ЗК України, землі під об`єктами природно-заповідного фонду…, належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом.

Наведеними положеннями ЗК України, а також ст.. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища, ст.. 3, 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказники віднесено до природно-заповідного фонду України.

Позивач вважає, що встановлене цільове призначення спірної земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її використання за таким призначенням, оскільки з моменту створення Заказника, ці території мають статус природно-заповідного фонду та їх правовий режим і цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.

За вказаних обставин, позивач змушений звернутися до суду з цим позовом і просить його задовольнити.

31.03.2025 до суду, від відповідачки ОСОБА_1 , надійшов відзив, в якому остання просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. При цьому зазначила, що в Державному акті на право колективної власності на землю, виданому в 1996 році була чітко зазначена площа землі, яка перебувала у колективній власності КСП, яка в послідуючому була розпайована.

Також зазначила, що Державний акт на право колективної власності місцевому господарству був виданий до 1998 року, тобто до прийняття Харківською обласною радою рішення від 17.11.1998 «Про оголошення нових територій та об`єктів природно заповідного фонду місцевого значення», яким прокурор обґрунтовує підстави позову. Більше того, землі колективної власності місцевого господарства були розпайовані ще в 1997 році і кожному із членів КСП були видані сертифікати на право власності на земельну частку (пай).

Крім того, вказує, що в п. 1.5. Положення про гідрологічний заказник місцевого значення «Семенівський», який був затверджений в лютому 1999 року, чітко зазначено, що «територія заказника не вилучається із земель КСП «Побєда», КСП ім. Котовського, КСП «Мирний», які здійснюють свою діяльність на ній. Аналогічні положення зазначені в Положеннях про гідрологічний заказник «Семенівський», які затверджувались в послідуючі роки.

Звернула увагу на те, що Барвінківський міський голова Олександр Бало у відповіді на запит керівника окружної прокуратури Миколи Дементьєва повідомив, що земельні ділянки за кадастровими номерами, зазначеними в запиті, в тому числі і належна їх спірна земельна ділянка, відносяться до земель приватної власності сільськогосподарського призначення та що земельні частки (паї) були визначені у результаті поділу земель колективної власності. Тобто, міський голова розтлумачив прокурору, що ці земельні частки (паї) визначені у результаті поділу земель колективної власності (розпаювання), перебувають у приватній власності, і що саме з цих підстав Барвінківська міська рада відмовила Департаменту захисту довкілля в погодженні проекту Положення про Заказник.

Звернула увагу на те, що земельний кодекс в редакції 2001 року не передбачав заборони приватизації земель природно-заповідного фонду (ПЗФ), а ст. 45 ЗК України (в редакції 2001 року) було прямо передбачено, що землі ПЗФ могли перебувати у приватній власності.

14.04.2025 від прокурора Дементьєва М.В. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній просив задовольнити позовну заяву. При цьому зазначив, що Указ Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» у п. 1 установив, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Вказує, що не зважаючи на ту обставину, що Указ приймався з метою забезпечення реалізації невідкладних заходів щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва, процес паювання не був окреслений часовими межами. Це призвело до того, що документальне закріплення наслідків розпаювання з подальшими виготовленням та видачею державних актів для більшості селян затягнулася на тривалий час аж до початку 2000-х.

З метою забезпечення реалізації державної аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора економіки на засадах приватної власності 03 грудня 1999 року прийнято Указ Президента України № 1529/99, який постановив здійснити організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю і майно, а також забезпечити протягом 2000-2002 років видачі в установленому порядку державних актів на право приватної власності на землю усім бажаючим власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Як результат, рішенням виконкому Гаврилівської сільської ради народних депутатів від 17.07.2001 № 6 передано гр. ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 7,5567 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у тому числі рілля площею 5,3684 га та пасовище 2,1883 га (кадастровий номер 6320481500:02:000:0614), розташовану за межами населених пунктів на території Гаврилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області. На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 13.08.2001 видано Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 699020.

Вказує, що діючий на той час Земельний кодекс України від 18.12.1990 (в редакції 22.06.1993, 04.06.1999, 12.07.2000) визначав категорії земель, зокрема, землі сільськогосподарського призначення та землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. На землях природоохоронного призначення заборонялася діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню або яка може негативно впливати на якісний стан земель.

Земельний кодекс України від 18.12.1990 (в редакції 22.06.1993, 04.06.1999) у ст. 72 передбачав, що до земель природоохоронного призначення належать землі заповідників, національних, зоологічних і дендрологічних парків, парків - пам`яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, заказників (за винятком мисливських), заповідних урочищ, пам`яток природи.

На землях природоохоронного призначення забороняється діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню або яка може негативно впливати на якісний стан земель.

Враховуючи наявність категоріальності земель, а також те, що гідрологічний заказник місцевого значення «Семенівський» оголошено рішенням IV сесії Харківської обласної ради ХХІІІ скликання від 17.11.1998 «Про оголошення нових території та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення», землі заказника відносились до категорії земель природоохоронного призначення.

Таким чином, факт виділення в натурі і подальшої передачі у приватну власність земель природоохоронного призначення під приводом розпаювання сільськогосподарських угідь суперечить нормам законодавства, що діяло на момент вчинення таких дій, та є незаконними.

Прокурор Павлюченко А.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідачки адвокат Макаренко І.Я. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги прокурора підтримав та просив їх задовольнити.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, дійшов наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом та договором.

Зі змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням IV сесії Харківської обласної ради XXIII скликання від 17.11.1998 «Про оголошення нових території та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» відповідно до статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон) оголошено гідрологічний заказник місцевого значення «Семенівський».

Вказаний Заказник загальною площею 185,6 га розташований на території 2-х територіальних громад:

-150 га розташовано в околицях с. Семенівка Близнюківської селищної територіальної громади Лозівського району Харківської області;

-35,6 га розташовано в околицях с. Іванівна Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області.

Зазначене також підтверджується листом Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації від 26.02.2024 № 04.01-22/621.

Рішенням виконкому Гаврилівської сільської ради народних депутатів від 17.07.2001 № 6 передано гр. ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 7,5567 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у тому числі рілля площею 5,3684 га та пасовище 2,1883 га (кадастровий номер 6320481500:02:000:0614), розташовану за межами населених пунктів на території Гаврилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 13.08.2001 видано Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №699020.

Згідно із свідоцтвом про спадщину за законом від 09.04.2021 після смерті ОСОБА_2 спадкоємницею земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:02:000:0614 площею 2,1883 га стала донька померлої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (спадкова справа №147/2018, зареєстровано в реєстрі за №329), що посвідчено державною реєстрацією (рішення від 09.04.2021, індексний номер 57560130, номер відомостей про речове право №41420282).

Вивченням офіційного вебпорталу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Держгеокадастру України, Публічної кадастрової карти, сайту https://kadastr.live (на якому дублюється Публічна кадастрова карта) з урахуванням шару «Природно-заповідний фонд», встановлено, земельна ділянка з кадастровим номером 6320481500:02:000:0614 частково накладається на територію Заказника.

Щодо позовних вимог прокурора про скасування рішення нотаріуса Близнюківської державної нотаріальної контори Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Щербини В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.04.2021 індексний номер: 57560130 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності від 09.04.2021 з номером відомостей: 41420282 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 6320481500:02:000:0614 загальною площею 2,1883 га, та припинення права власності на неї ОСОБА_1 ; скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:02:000:0614, площею 2,1883 га, розташованої за межами населених пунктів на території Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, з одночасним припиненням усіх речових прав щодо неї, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі№ 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)).

Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04 вересня 2018 року у справі№ 915/127/18 (провадження № 12-184гс18, пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-386цс18, пункт 74), від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 8.1).

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі правові висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження№ 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі№ 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74).

Отже, вимоги про скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди. У цій справі мета прокурора спрямована на відновлення власником володіння спірною земельною ділянкою. Тому не є належними й ефективними способами захисту вимоги щодо: скасування рішення нотаріуса Близнюківської державної нотаріальної контори Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Щербини В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.04.2021 індексний номер: 57560130 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності від 09.04.2021 з номером відомостей: 41420282 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 6320481500:02:000:0614 загальною площею 2,1883 га, та припинення права власності на неї ОСОБА_1 ; скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:02:000:0614, площею 2,1883 га, розташованої за межами населених пунктів на території Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, з одночасним припиненням усіх речових прав щодо неї.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов`язання повернути земельну ділянку, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (стаття 18 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).

Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» № 2456-XII (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2456-XII) на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 9 Закону № 2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів (стаття 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

У частині першій статті 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території заказника обмежується або забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 53 Закону № 2456-XII рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається обласними, Київською та Севастопольською міськими радами. Заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва й інші території та об`єкти природно-заповідного фонду, які створюються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

У статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктами «а», «в» частини третьої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

У частині першій статті 150 ЗК України вказано, що до особливо цінних земель належать, зокрема, землі природно-заповідного фонду.

Відповідно до частини другої статті 150 ЗК України земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Погодження питань, пов`язаних з вилученням особливо цінних земель, відповідно до статті 6 ЗК України належить до повноважень Верховної Ради України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22) дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону № 2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. За таких умов ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов.

У вказаній справі прокурор просив усунути перешкоди Барвінківській міській територіальній громаді в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6320481500:02:000:0614, площею 2,1883 га, розташованою за межами населених пунктів на території Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, шляхом:

скасування рішення нотаріуса Близнюківської державної нотаріальної контори Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Щербини В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.04.2021 індексний номер: 57560130 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності від 09.04.2021 з номером відомостей: 41420282 за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6320481500:02:000:0614 загальною площею 2,1883 га, та припинити право власності на неї ОСОБА_1 ;

зобов`язання ОСОБА_1 повернути Барвінківській міській територіальній громаді в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області земельну з кадастровим номером 6320481500:02:000:0614, площею 2,1883 га, розташовану за межами населених пунктів на території Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області;

скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:02:000:0614, площею 2,1883 га, розташованої за межами населених пунктів на території Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, з одночасним припиненням усіх речових прав щодо неї.

При цьому прокурор вказував на те, що частина спірної земельної ділянки розташована в межах гідрологічного заказника місцевого значення «Семенівський», якому надано статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

На думку прокурора, передання земельної ділянки у власність відбулось з порушенням законодавства та інтересів держави, оскільки частина спірної земельної ділянки належить до земель природно-заповідного фонду.

Відповідно до п. 1.2 Положення про Заказник, заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, у відношенні до якого встановлений особливий режим охорони і використання природних ресурсів.

Відповідно до охоронних зобов`язань Заказник площею 35,6 га у межах Барвінківського району (наразі - Барвінківської МТГ Ізюмського району) поблизу с. Іванівка входить до складу природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) дійшла, зокрема, таких висновків: «для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на заказник) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (статті 102-113 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі. Частина земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці та межі якої відомі, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою земельною ділянкою.

Суд звертає увагу на те, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення сторін у попередній стан призведе до того, що ОСОБА_1 буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на землі Заказника, а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність ОСОБА_1 якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.

Подібний висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у справі № 369/3999/22 (провадження № 61-11096ск23).

Тобто Велика Палата Верховного Суду констатувала, що при вирішенні подібних спорів необхідно встановити відповідну площу накладення земельних ділянок, і залежно від цього вирішувати питання про повернення (витребування) лише частини ділянки, яка накладається, а не всієї ділянки.

У зв`язку з вищевикладеним позовні вимоги в частині зобов`язання повернення земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:02:000:0614, площею 2,1883 га, також задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вирішуючи згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд керується положенням ст. 141 ЦПК України, за яким судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено - судові витрати покладаються на позивача і залишаються за ним.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду відмовити.

Рішення може бути оскаржене повністю або частково в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Близнюківський районний суд Харківської області в тридцятиденний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 28 травня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач.

Ізюмська окружна прокуратура Харківської області, код ЄДРПОУ 0291010830, місцезнаходження: вул. Захисників України, 13а, м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, 64204.

в інтересах держави в особі - Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області, код ЄДРПОУ 42360167, місцезнаходження: вул. Центральна, 8, м. Барвінкове Ізюмського району Харківської області, 64701.

Відповідачка.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідачки.

ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа:

Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, код ЄДРПОУ 38634241, юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під`їзд, 7 поверх.

Суддя С.М. Лобановська