Ухвала суду № 136916696, 28.05.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2513/19

Провадження № 1-кп/347/31/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря с/з ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним № 12019090190000257 від 18.06.2019 стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст. 286 КК України ,

в с т а н о в и в :

В провадженні Косівського районного суду Івано-Франківської області перебуває дане кримінальне провадження.

Ухвалою підготовчого засідання від 06.09.2022 року оголошено у розшук обвинуваченого ОСОБА_4 , а провадження у справі зупинено до розшуку останнього.

01.09.2023 року провадження у справі було відновлено, у зв`язку з надходження до суду клопотання прокурора про оголошення у міжнародний розшук обвинуваченого та обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою суду від 05.09.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук, та зупинено провадження щодо обвинуваченого.

27.05.2026 року прокурором ОСОБА_3 повторно подано клопотання про оголошення обвинуваченого ОСОБА_4 у міжнародний розшук та обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав. Ствердив, що на даний час ОСОБА_4 перебуває за межами України, оскільки 25.11.2021 року перетнув кордон в пункту пропуску Грушів.

Прокурор вважав, що обвинуваченого слід оголосити в міжнародний розшук, оскільки на території України обвинуваченого немає, та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися.

Вислухавши думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Так, згідно з ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

За правилами ч. 6 ст. 193 КПК України Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

При цьому, обов`язок доведення факту перебування підозрюваного, обвинуваченого у міжнародному розшуку покладається на слідчого, прокурора, який подав клопотання про застосування запобіжного заходу, та підтверджується відповідними відомостями / довідка, витяг із бази даних Інтерполу тощо.

Зазначена позиція висловлена у абз. 7 п. 6 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України».

Зі згаданого листа ВССУ однозначно випливає, що обвинуваченим, якого оголошено у міжнародний розшук, слід вважати виключно особу, яка перебуває у міжнародному розшуку і це підтверджується відповідними довідками та витягами із бази даних Інтерполу, а не ухвалою суду.

Законодавче поняття «міжнародний розшук» нормативно не визначено. Ні в чинному КПК України, ні в Законі України «Про оперативно - розшукову діяльність» не передбачено положень, які б регламентували порядок оголошення особи у міжнародний розшук та здійснення міжнародного розшуку.

Нормами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Національну поліцію» /Міжнародне співробітництво поліції / передбачено, що взаємовідносини у сферах діяльності поліції з відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями базуються на міжнародних договорах, а також на установчих актах та правилах міжнародних організацій, членом яких є Україна.

Підпунктами 32 та 33 пункту 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 877 від 28 жовтня 2015 року передбачено, що Національна поліція здійснює представництво та забезпечує виконання зобов`язань України в Міжнародній організації кримінальної поліції - Інтерполі та Європейському поліцейському офісі Європолі ; організовує взаємодію правоохоронних та інших державних органів України з Інтерполом, Європолом, а також компетентними органами інших держав з питань, що належать до сфери діяльності Інтерполу та Європолу.

Україна з 1992 року є членом Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу.

Існує певна процедура оголошення обвинуваченого в міжнародний розшук та передбачені документи, які свідчать про те, що обвинувачений перебуває у міжнародному розшуку, що не вимагає винесення окремого процесуального документу судом, а тягар доведення перебування обвинуваченого в міжнародному розшуку покладається на прокурора і в контексті вимог ч.6 ст.193 КПК України суд не має права виконувати одночасно функцію доведення перебування обвинуваченого у міжнародному розшуку та обрання йому одночасно запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Так, наказом Міністерства внутрішніх справи, Офіс генерального прокурора, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України, Державне бюро розслідувань, Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, 17.08.2020 № 613/380/93/228/414/510/2801/5, затверджено Інструкцію про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол.

Відповідно до п.4, 5 розділу ІІ Інструкції використання інформаційної системи Інтерполу правоохоронними органами України здійснюється відповідно до встановленого цією Інструкцією порядку у формі надсилання запиту/звернення до уповноваженого підрозділу або у формі прямого доступу. Уповноважений підрозділ на підставі отриманого від правоохоронного органу України запиту/звернення забезпечує використання інформаційної системи Інтерполу шляхом:

1) надсилання запиту про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу оповіщень:

Червоного оповіщення (RED NOTICE); Синього оповіщення (BLUE NOTICE); Зеленого оповіщення (GREENNOTICE); Жовтого оповіщення (YELLOW NOTICE); Чорного оповіщення (BLACK NOTICE); Пурпурного оповіщення (PURPLE NOTICE); Помаранчевого оповіщення (ORANGE NOTICE);

Оповіщення про викрадені культурні цінності;

2) надсилання циркулярного оповіщення (циркуляра);

3) надсилання повідомлення;

4) внесення інформації до банків даних Інтерполу, її коригування або видалення;

5) отримання інформації з банків даних Інтерполу.

Крім того, уповноважений підрозділ надсилає до органів Інтерполу, НЦБ іноземних держав, компетентних органів іноземних держав та міжнародних установ запити, документи або інформацію відповідно до міжнародних договорів України у випадках, в яких передбачається використання каналів зв`язку Інтерполу.

Порядок оформлення та надсилання повідомлень, циркулярних оповіщень (циркулярів), запитів про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу оповіщень, а також внесення інформації до банків даних Інтерполу, її коригування або видалення та отримання інформації з банків даних Інтерполу визначається цією Інструкцією та правилами Інтерполу.

Інформація, отримана з використанням інформаційної системи Інтерполу, призначена виключно для використання правоохоронними органами України та судами для запобігання злочинам, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, забезпечення публічної безпеки і порядку, підтримання публічного обвинувачення та судового провадження, здійснення ідентифікації особи у випадках, передбачених законодавством.

Розділ ІІІ Інструкції визначає порядок надсилання запитів/звернень до уповноваженого підрозділу, а розділом VI визначено порядок запитування публікації оповіщень Генеральним секретаріатом Інтерполу.

Таким чином, слідчий та/або прокурор звертаються до департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України в Україні Національна поліція виступає як Національне центральне бюро Інтерполу. Туди надається запит про публікацію щодо особи так званої «синьої картки», мета якої встановлення реального місце знаходження особи. У разі задоволення запиту генеральний секретаріат Інтерполу надсилає ініціатору звернення повідомлення про публікацію щодо особи «синьої картки» та розпочинає процес встановлення місцезнаходження особи. Повідомлення щодо оголошення в розшук публікується у вигляді картки «notice» оповіщення, яка може бути не лише інструментом міжнародного розшуку, а й способом обміну інформацією. Аналіз процедури публікації карток оповіщення каналами Інтерполу чітко показує, що статус «оголошеної в міжнародний розшук» особа набуває лише після публікації щодо неї картки оповіщення червоного кольору.

Правила Інтерполу щодо обробки інформації, затверджених у поточній редакції на 80-й сесії Генеральної асамблеї Інтерполу Резолюцією від 30 червня 2012 року / розміщені на офіційному вебсайті Інтерполу https://www.interpol.int/ регулюють питання моменту оголошення особи у міжнародний розшук. Зокрема, ст. 77 згаданих Правил передбачає, що отримання запитів від Національних бюро Інтерполу та прийняття їх до розгляду не означає автоматичну видачу картки щодо конкретної особи, а відомості про прийняття запитів до розгляду не можна плутати з реальним оголошенням особи у розшук.

Згідно з Науковим висновком кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Щодо оголошення особи в міжнародний розшук» /автори: д-р юрид. наук ОСОБА_5 , канд. юрид. наук ОСОБА_6 , джерело публікації: Вісник кримінального судочинства. - 2019.-№ 3.- С. 249-265; https://doi.org/10.17721/2413-5372.2019.3/249-265 / моментом оголошення особи в міжнародний розшук є саме прийняття Генеральним секретаріатом Інтерполу рішення - циркулярного повідомлення, що відображається в інформаційній базі Інтерполу. Початком міжнародного розшуку є направлення відповідного повідомлення до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу від усіх країн-учасниць. При цьому особа вважається оголошеною в міжнародний розшук лише за наявності відповідних підтверджуючих документів: довідка, витяг із бази даних Інтерполу; надіслання запиту про розшук та прийняття його до виконання іншою державою, яка не є членом Інтерполу; надіслання запиту про розшук до іншої держави на підставі двосторонньої угоди тощо. Відсутність на момент розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи, яка перебуває в міжнародному розшуку, відповідних підтверджуючих документів /довідка, витяг із бази даних Інтерполу тощо, є обґрунтованою підставою для його незадоволення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд звертає, що за правилами ч. 6 ст. 193 КПК України, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. Однак суд наголошує, що процедура оголошення у міжнародний розшук особи, не входить в компетенцію суду, лише за виключенням проведення спеціального досудового розслідування.

В судовому засіданні прокурор не надав жодних доказів того, що обвинуваченого ОСОБА_4 оголошено у міжнародний розшук, а навпаки прокурор вважав, що процедура оголошення особи у міжнародний розшук відноситься саме до компетенції суду. Однак на переконання суду, з огляду на зазначені вище положення законодавства, такі доводи є хибними.

Також суд зауважує, що самі по собі надані дані про перетин обвинуваченим кордону України,не свідчать які ж оперативно-розшукові заходи було здійснено уповноваженими органами з метою встановлення місця перебування особи обвинуваченого, ймовірного його місця знаходження тощо.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_4 не є особою, яка оголошена у розшук, а процедура оголошення у розшук відноситься до компетенції інших органів, суд не знаходить підстав для розгляду клопотання про обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою за відсутності обвинуваченого.

Оскільки, розшукові дії щодо встановлення місця знаходження/перебування ОСОБА_4 відповідно до ухвали суду від 06.09.2022 тривають, то провадження у справі слід зупинити до розшуку обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 372, 376, 392 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

В задоволенні клопотання прокурора Косівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про оголошення ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 135, ч.2 ст. 286 КК України у міжнародний розшук та обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Зупинити кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст. 286 КК Українидо розшуку останнього.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, проте заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене відповідно до ч.1 ст. 392 КПК України.

Суддя ОСОБА_1