Ухвала суду № 136916568, 28.05.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/1690/24

Провадження №1-кс/338/112/26

28 травня 2026 року селище .Богородчани

Слідчий суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , дізнавача СД відділення поліції № 2 (с-ще Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани скаргу ОСОБА_4 на постанову старшого дізнавача СД відділення поліції № 2 (с-ще Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 від 21 квітня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання у межах кримінальних проваджень № 42024092010000045 від 17.09.2024 за ч. 4 ст. 358 КК України та № 42024092010000009 від 08.02.2024 за ч. 1 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и в :

13 травня 2026 року до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області надійшла скарга ОСОБА_4 на постанову старшого дізнавача СД відділення поліції № 2 (с-ще Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 від 21 квітня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання.

Ухвалою слідчого судді Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2026 року відкрито провадження за вказаною скаргою, призначено її до судового розгляду та витребувано з відділення поліції № 2 Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області відповідні матеріали кримінальних проваджень № 42024092010000045 від 17.09.2024 за ч. 4 ст. 358 КК України та № 42024092010000009 від 08.02.2024 за ч. 1 ст. 358 КК України.

Скарга мотивована тим, що 21 квітня 2026 року старшим дізнавачем СД відділення поліції № 2 ОСОБА_3 винесено постанову, якою ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні його заяви/клопотання щодо визнання його потерпілим у вказаних кримінальних провадженнях.

У скарзі ОСОБА_4 зазначає, що кримінальні провадження стосуються, на його думку, протиправної передачі у користування земель проєктної дороги громади, земель в охоронній зоні червоних ліній високовольтних магістралей державного значення, подальшого протиправного привласнення таких земель на підставі внесення відомостей із підроблених документів до реєстрів та інших державних органів, а також дій, які, на переконання скаржника, спрямовані на заподіяння шкоди належним йому приміщенням нерухомого майна та позбавлення його права користування земельною ділянкою для обслуговування і доступу до власного нерухомого майна.

Скаржник вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки у ній, на його думку, не наведено достатніх мотивів відмови у визнанні його потерпілим, не надано оцінки його доводам щодо заподіяння йому шкоди, не враховано необхідності проведення ефективного досудового розслідування, а також не вжито заходів для об`єднання кримінальних проваджень.

Крім того, скаржник посилається на те, що у постанові відсутні відомості про його звернення, його дату, зміст, мотиви, доводи та докази, які були предметом розгляду, а сам висновок дізнавача про відсутність підстав для визнання його потерпілим є, на його переконання, передчасним.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_4 просить скасувати постанову старшого дізнавача від 21 квітня 2026 року, зобов`язати дізнавача діяти відповідно до статті 93 КПК України, поновити строк на оскарження постанови та повідомити його про призначення скарги до розгляду.

У судове засідання скаржник ОСОБА_4 не з`явився, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином. В поданій скарзі просив її розглянути за його відсутності, скаргу підтримав та просив вирішити її на підставі поданих матеріалів.

Відповідно до частини третьої статті 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника. Разом з тим зазначена процесуальна вимога спрямована на забезпечення права особи, яка подала скаргу, бути почутою слідчим суддею та надати пояснення на підтримання скарги.

Оскільки скаржник належним чином повідомлений про судовий розгляд, заявив у скарзі клопотання про її розгляд за його відсутності, підтримав подану скаргу та не наполягав на особистій участі у судовому засіданні, слідчий суддя вважає, що право скаржника на участь у розгляді скарги реалізовано ним у письмовій формі, а його неявка за таких обставин не перешкоджає вирішенню скарги по суті.

При цьому слідчий суддя враховує, що залишення скарги без розгляду за наявності заяви скаржника про її розгляд за його відсутності не відповідало б завданню судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю органу досудового розслідування та могло б призвести до непропорційного обмеження права особи на оскарження процесуального рішення.

Дізнавач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечив та пояснив, що за змістом поданого ОСОБА_4 звернення останній фактично порушував питання про витребування кримінального провадження, яке перебуває на судовому розгляді, а також про визнання його потерпілим у цьому кримінальному провадженні. На думку дізнавача, такі вимоги не стосувалися безпосереднього встановлення у межах кримінальних проваджень № 42024092010000045 та № 42024092010000009 обставин заподіяння ОСОБА_4 моральної, фізичної або майнової шкоди, а тому підстав для визнання його потерпілим не було.

Заслухавши пояснення дізнавача ОСОБА_3 , дослідивши матеріали скарги, копію оскаржуваної постанови, а також матеріали кримінальних проваджень, надані органом дізнання на виконання ухвали слідчого судді, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Щодо дотримання строку на звернення зі скаргою слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Зі змісту скарги вбачається, що копію оскаржуваної постанови від 21 квітня 2026 року ОСОБА_4 отримав 01 травня 2026 року.

З урахуванням положень КПК України щодо обчислення процесуальних строків, день отримання копії постанови не враховується, а останнім днем десятиденного строку на оскарження було 11 травня 2026 року.

Як убачається з поштового конверта, скаргу направлено до суду засобами поштового зв`язку 11 травня 2026 року, тобто в останній день строку, встановленого частиною першою статті 304 КПК України. Те, що скарга фактично надійшла до суду 13 травня 2026 року, не свідчить про пропуск строку її подання, оскільки скарга була здана до поштового відділення у межах процесуального строку.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що строк звернення зі скаргою ОСОБА_4 не пропущено, а тому підстави для його поновлення відсутні.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого, дізнавача чи прокурора про відмову у визнанні потерпілим особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Згідно з частиною першою статті 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Частиною другою статті 55 КПК України передбачено, що права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Водночас частиною п`ятою статті 55 КПК України передбачено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий, дізнавач або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 55 КПК України потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства.

Отже, для набуття особою процесуального статусу потерпілого необхідним є не лише її суб`єктивне переконання у порушенні прав чи законних інтересів, а наявність достатніх фактичних даних, які свідчать про можливе заподіяння саме цій особі моральної, фізичної або майнової шкоди кримінальним правопорушенням, яке є предметом досудового розслідування.

При цьому слідчий суддя враховує, що на стадії вирішення питання про визнання особи потерпілою не вимагається остаточного доведення розміру та характеру шкоди, однак у матеріалах провадження повинні міститися хоча б первинні об`єктивні дані, які вказують на безпосередній причинний зв`язок між кримінальним правопорушенням та шкодою, про яку заявляє особа.

Відповідно до частини п`ятої статті 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора повинна містити, зокрема, зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви її прийняття, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

Як встановлено слідчим суддею, у провадженні СД відділення поліції № 2 (с-ще Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області перебувають матеріали кримінальних проваджень № 42024092010000045 від 17.09.2024 за ч. 4 ст. 358 КК України та № 42024092010000009 від 08.02.2024 за ч. 1 ст. 358 КК України.

Постановою старшого дізнавача СД відділення поліції № 2 ОСОБА_3 від 21 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 .

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що дізнавач, вирішуючи подане ОСОБА_4 клопотання, виходив із того, що останній просить визнати його та громаду Івано-Франківська потерпілими у судовій справі № 344/10499/20, яка на даний час слухається у Тисменицькому районному суді, а не наводить достатніх фактичних даних про безпосереднє заподіяння йому шкоди саме кримінальними правопорушеннями, які розслідуються у кримінальних провадженнях № 42024092010000045 та № 42024092010000009.

Дослідженими у судовому засіданні матеріалами кримінальних проваджень підтверджується, що предметом досудового розслідування у вказаних провадженнях є обставини можливого підроблення та використання документів, тобто кримінальні правопорушення, передбачені статтею 358 КК України.

Водночас із досліджених матеріалів не вбачається, що саме ОСОБА_4 безпосередньо заподіяно моральну, фізичну чи майнову шкоду кримінальними правопорушеннями, які розслідуються у цих кримінальних провадженнях.

Доводи скаржника фактично зводяться до його незгоди з певними діями, пов`язаними із користуванням земельними ділянками, реєстраційними діями, можливим використанням документів в іншій судовій справі, а також із захистом інтересів громади або невизначеного кола осіб. Однак такі доводи самі по собі не свідчать про заподіяння саме ОСОБА_4 шкоди у розумінні частини першої статті 55 КПК України.

Слідчий суддя звертає увагу, що кримінальне провадження не є універсальним способом вирішення земельних, майнових чи інших приватноправових спорів, а також не є способом представництва загального інтересу громади, якщо особа не довела безпосереднього порушення саме її прав кримінальним правопорушенням.

Посилання скаржника на можливе порушення інтересів громади Івано-Франківська також не може бути самостійною підставою для визнання ОСОБА_4 потерпілим, оскільки процесуальний статус потерпілого надається конкретній фізичній або юридичній особі, якій кримінальним правопорушенням завдано відповідної шкоди. Натомість заявлені скаржником обставини у цій частині стосуються не його індивідуалізованої шкоди, а фактично публічного або громадського інтересу, що не є достатньою підставою для набуття ним статусу потерпілого.

Так само наявність судової справи № 344/10499/20, яка перебуває на розгляді Тисменицького районного суду, не свідчить автоматично про заподіяння ОСОБА_4 шкоди саме кримінальним правопорушенням, передбаченим статтею 358 КК України. Обставини, які є предметом розгляду у відповідній судовій справі, підлягають оцінці судом у межах тієї справи за правилами відповідного виду судочинства і не можуть самі по собі підміняти собою встановлення підстав для набуття процесуального статусу потерпілого у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя також враховує, що за змістом статті 55 КПК України відмова у визнанні потерпілим допускається за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заяву подано особою, якій не завдано шкоди, передбаченої частиною першою цієї статті. У цьому випадку такі підстави підтверджуються матеріалами кримінальних проваджень, із яких не вбачається безпосереднього причинного зв`язку між розслідуваними кримінальними правопорушеннями та заявленою ОСОБА_4 шкодою.

Слідчий суддя враховує також пояснення дізнавача про те, що звернення ОСОБА_4 за своїм змістом було спрямоване, зокрема, на витребування кримінального провадження, яке перебуває на розгляді суду, та на визнання його потерпілим у такому провадженні. Зазначені обставини підтверджують, що заявлені вимоги виходили за межі питання, яке підлягало вирішенню дізнавачем у порядку статті 55 КПК України у межах кримінальних проваджень № 42024092010000045 та № 42024092010000009. Саме по собі бажання особи отримати процесуальний статус у кримінальному провадженні, яке перебуває на іншій процесуальній стадії, або ініціювати витребування матеріалів такого провадження не є самостійною підставою для визнання її потерпілою у кримінальному провадженні, якщо не наведено та матеріалами провадження не підтверджено даних про безпосереднє заподіяння їй шкоди кримінальним правопорушенням.

При цьому слідчий суддя виходить із того, що питання про визнання особи потерпілою вирішується не з огляду на її зацікавленість у результатах кримінального чи іншого судового провадження, а з огляду на наявність передбачених статтею 55 КПК України даних про заподіяння такій особі моральної, фізичної або майнової шкоди саме тим кримінальним правопорушенням, яке є предметом досудового розслідування. Досліджені матеріали таких даних щодо ОСОБА_4 не містять.

Оцінюючи доводи скаржника про недостатню мотивованість постанови дізнавача, слідчий суддя виходить із того, що оскаржувана постанова дійсно викладена стисло, однак її зміст у сукупності з матеріалами кримінальних проваджень дає можливість встановити мотиви прийнятого дізнавачем рішення. Зокрема, дізнавач виходив із відсутності у заяві ОСОБА_4 та матеріалах кримінальних проваджень даних, які б свідчили про безпосереднє заподіяння йому моральної, фізичної або майнової шкоди саме кримінальними правопорушеннями, що є предметом досудового розслідування.

Саме по собі незазначення у постанові дізнавача більш детального викладу всіх доводів заявника не є безумовною підставою для її скасування, якщо з матеріалів провадження та змісту прийнятого процесуального рішення вбачається, що дізнавач розглянув клопотання, встановив відсутність передбачених законом підстав для визнання особи потерпілою та прийняв рішення в межах наданих йому процесуальних повноважень.

Слідчий суддя не встановив обставин, які б свідчили про те, що дізнавач безпідставно проігнорував наявні у матеріалах кримінальних проваджень дані про заподіяння ОСОБА_4 шкоди або ухилився від розгляду його клопотання по суті.

Щодо вимоги скаржника про зобов`язання дізнавача діяти відповідно до статті 93 КПК України слідчий суддя зазначає, що вказана норма визначає загальні правила збирання доказів у кримінальному провадженні. Водночас під час розгляду скарги на постанову про відмову у визнанні потерпілим слідчий суддя не визначає конкретний порядок, обсяг та спосіб проведення досудового розслідування, не втручається у процесуальну самостійність дізнавача та не підміняє орган досудового розслідування у питанні тактики збирання доказів.

За результатами розгляду такої скарги слідчий суддя перевіряє законність, обґрунтованість і мотивованість конкретного оскаржуваного рішення. У цій справі підстав для скасування постанови старшого дізнавача від 21 квітня 2026 року не встановлено.

Таким чином, досліджені матеріали скарги та кримінальних проваджень у їх сукупності не підтверджують доводів ОСОБА_4 про незаконність постанови старшого дізнавача СД відділення поліції № 2 ОСОБА_3 від 21 квітня 2026 року. Дізнавач дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_4 потерпілим у кримінальних провадженнях № 42024092010000045 та № 42024092010000009, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 55, 110, 220, 303-307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову старшого дізнавача СД відділення поліції № 2 (с-ще Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 від 21 квітня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання у межах кримінальних проваджень № 42024092010000045 від 17.09.2024 за ч. 4 ст. 358 КК України та № 42024092010000009 від 08.02.2024 за ч. 1 ст. 358 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 28 травня 2026 року.

Слідчий суддя: ОСОБА_1