Ухвала суду № 136916468, 28.05.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/9737/25

6/215/254/26

У Х В А Л А

28 травня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами заяву Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» в особі його представника Рабко Тетяни Олексіївни про відстрочення виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла дана заява від представника заявника Рабко Т.О. в якій просить суд відстрочити виконання рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.01.2026 року у справі №215/9737/25 по стягненню з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 470000 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів до моменту надання Позивачем своїх банківських реквізитів Відповідачу. При цьому строк відстрочення виконання судового рішення встановити не більше аніж 1 рік з дня ухвалення такого рішення.

В обгрунтування заяви представник заявника вказує, що рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.01.2026 року у справі №215/9737/25 набрало законної сили 28.04.2026. ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» має намір добровільно виконати рішення суду, проте позбавлений такої можливості у зв`язку з відсутністю реквізитів ОСОБА_1 для зарахування коштів та відсутній актуальний номер телефону. Відсутність у матеріалах справи інформації щодо банківського рахунку ОСОБА_1 фактично позбавляє ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» можливості виконати рішення суду у добровільному порядку та як наслідок призводить до обов`язку понести додаткові фінансові витрати у вигляді стягнення в подальшому 47 000 гривень виконавчого збору та орієнтовно 600 гривень витрат пов`язаних із примусовим виконанням рішення суду.

Вивчивши матеріали заяви, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні "Іванов проти України", право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, як би національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції").

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Таким чином, відстрочення виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними та такими, що не залежать від волі сторін.

Підстави, які зумовлюють необхідність відстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд дослідивши матеріали справи, підстави звернення заявника з заявою про відстрочення виконання рішення суду, встановив, що заява представника ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» не містить обгрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду, посилання представника заявника на додаткові витрати у розмірі 47000 гривень та 600 гривень, які може понести ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» у зв`язку з виконанням рішення в примусовому порядку, відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», суд не може оцінювати, як особливі чи виняткові обставини в розумінні ст. 435 ЦПК України та не вважає виключним випадком для відстрочення виконання рішення суду.

Намір на добровільне виконання рішення суду не може призводити до зловживань правами ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», наданими сторонам ЦПК України, та обмежувати права та інтереси ОСОБА_1 на своєчасне виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Інших доказів існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду у справі №215/9737/25 та/або роблять його неможливим, матеріали справи не містять.

Також, заява не містить підстав вважати, що протягом року - строк до якого просить заявник відстрочити виконання рішення суду, таке буде виконано, що на думку суду, нівелює значення інституту судового захисту прав громадян.

Як неодноразово підкреслював суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення.

Отож, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

За таких обставин, приймаючи до уваги наявні у матеріалах справи докази у сукупності, суд дійшов висновку, що правові підстави для відстрочення виконання рішення суду у справі №215/9737/25 за зазначених обставин відсутні, а заява ПАТ «ПівнГЗК» про відстрочення виконання судового рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 81, 247, 435 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника заявника Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відстрочення виконання рішення суду відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її ухвалення.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 28 травня 2026 року.

СУДДЯ: