Рішення № 136916066, 28.05.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/6934/25

Провадження № 2/177/646/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 травня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Бабєєва К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 505729-КС-002 від 26.08.2024 року в загальному розмірі 18068,80 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 26.08.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 505729-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, що підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 пропозицію укласти договір кредиту (оферту), яку ОСОБА_1 прийняла (акцепт). Зі своєї сторони позивачем направлено відповідачу, через телекомунікаційну систему, одноразовий ідентифікатор UA-6394, на номер телефону який зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті. Відповідач отримавши ідентифікатор, ввела його та відправила позивачу. Таким чином, 26.08.2024 року між сторонами укладено договору кредиту, за умовами якого банк надав відповідачу кошти в сумі 18068,80 грн, на умовах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кошти та сплати проценти за користування кредитом у порядку та на умовах договору.

Сторони погодили істотні умови договору, зокрема відсоткову ставку за користування коштами в розмірі 1 % за кожен день користування кредитом.

Позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав, надавши відповідачу грошові кошти в розмірі 10000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .

Відповідач свої зобов`язання за договором про надання кредиту № 505729-КС-002 від 26.08.2024 належним чином не виконує, лише частково сплатила заборгованість в сумі 5080 грн, в решту ні суму кредиту, ні відсотків за користування кредитом не сплатила, чим порушує зобов`язання встановлені договором, у зв`язку із чим представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, який просив задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але матеріали справи містять клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила. Матеріали справи містять заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 65).

Відповідач реалізувала право на відзив, в якому заперечуючи позовні вимоги просила відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень вказала, що позивач не має права стягувати комісію та пеню, відсотки за ст. 625 ЦК України. Крім цього, вказувала про ненадання позивачем доказів видачі їй кредиту. Вказувала про те, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 % (а.с. 45-65).

Позивач скористався правом на подання додаткових пояснень, в яких заперечив доводи відповідача викладені у відзиві, а також надав клопотання про витребування доказів, що задоволено судом (а.с. 76-105, 114-117, 126).

Інші заяви по суті справи не надходили.

Дослідивши заяви по суті справи, дослідивши докази по справі та надавши оцінку доказам в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. . Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, серед інших є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ом цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610, 625 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. 626, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638-640 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При цьому, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію», цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів. Відповідно до ст. 3 Закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

При цьому, згідно ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі ст. 76, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем, на підтвердження своїх позовних вимог надано докази укладення між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 26.08.2024 року договору № 505729-КС-002, за умовами якого сторони погодили суму кредиту 10000 грн, строк кредитування 16 тижнів, тобто до 16.12.2024, фіксовану відсоткову ставку за користування кредитом 1 % в день, комісія за видачу кредиту 2000 грн (а.с. 27-31). За умовами договору, позичальник зазначає реквізити електронного платіжного засобу, на який мають бути перераховані кредитні кошти, на виконання умов договору. В даному випадку, відповідач ОСОБА_1 вказала в договорі номер електронного платіжного засобу 4441-11ххх7810, на який просила зарахувати кошти (а.с. 31, 42).

Договір укладено в електронному вигляді та підписано сторонами за допомогою електронного підпису, зокрема відповідачем з використанням підпису одноразовим ідентифікатором UA-6394, о 14:07 26.08.2024 (а.с. 31), що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», та не суперечить положенням Закону України «Споживче кредитування».

Договір кредиту є реальним договором, що передбачає передачу коштів у кредит. Позивач довів перед судом факт укладення даного договору та надання кредиту, що підтверджено даними виписки по рахунку відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в АТ «УніверсалБанк», зі змісту якого слідує, що через хвилину після підписання тексту договору відповідачем, на її рахунок надійшли кошти в сумі 10000 грн, якими вона в подальшому розпорядилася (а.с. 43, 128-129).

Отже, в змагальному цивільному процесі, позивач довів перед судом факт надання відповідачу кредиту в сумі 10000 грн. Доводи відповідача про нібито відсутність доказів надання їй кредиту, спростовані вищевказаними доказами.

Доводи відповідача про безпідставність стягнення з неї пені, комісії та відсотків за понадстрокове користування грошима за ст. 625 ЦК України, суд до уваги не приймає, як безпідставні, адже позов не містить відповідних позовних вимог.

Вимогами позивача є виключно стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом у межах строку кредитування, на умовах що погоджені сторонами в договорі.

Безпідставними є й доводи відповідача щодо несправедливості умов про нарахування відсотків за кредитом в розмірі, що перевищує 1 % в день, адже як слідує з тексту договору, обумовлена сторонами в договорі ставка відсотків за користування кредитом складає 1 % в день, що не суперечить вимогам законодавства. На такий розмір відсотків за користування кредитом відповідач погодилася, підписавши текст договору, а тому має виконувати обов`язок по їх сплаті.

Як слідує з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 505729-КС-002 від 26.08.2024, позивач нараховував відсотки за користування кредитом у розмірі 1 % в день, що узгоджується з умовами договору, нарахування здійснювалося в межах строку кредитування з 26.08.2024 по 16.12.2024, та розмір заборгованості за тілом кредиту станом на 16.12.2024 склав 9820 грн, а процентами за користування кредитом 8248,80 грн (а.с.32-33). Саме ці суми є предметом даного спору, а суд розглядає справи за принципом диспозитивності, тобто в межах заявлених позовних вимог. До 16.12.2024 відповідач здійснила лише два платежі на виконання умов договору, що враховані позивачем у розрахунку, а отже визнавала та частково виконувала умови договору. В подальшому, відповідач кошти ні на погашення тіла кредиту, ні на інші платежі не надавала (а.с. 32-32-38, 106-107).

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що доводи відповідача викладені у відзиві як підстави для відмови у позові, є безпідставними. Судова практика, на яку посилається відповідач стосується нарахувань неустойки, яка не є предметом даного спору.

Таким чином, на підставі наведеного, виходячи із принципів законності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у загальному розмірі 18068,80 грн (9820 грн + 8248,80 грн).

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений та документально підтверджений судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 10).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141 ч.1, 247 ч.2, 259, 263, 264, 265 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (місце знаходження: 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ЄДРПОУ: 41084239), заборгованість за договором про надання кредиту № 505729-КС-002 від 26.08.2024, у загальному розмірі 18068 (вісімнадцять тисяч шістдесят вісім) гривень 80 копійок, а також 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок у рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення та підписання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В. Березюк