Рішення № 136915984, 16.03.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/9291/25

Провадження № 2/0203/927/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Іваницької І.В.,

за участю секретаря судового засідання Кочевської В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

18.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до Центрального районного суду м. Дніпра з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитним договором № 08.05.2025-100002645 від 08.05.2025 у сумі 14 310,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та кредитний договір № 08.05.2025-100002645, відповідно до умов якого відповідачці надано в кредит грошові кошти в сумі 4 500,00 грн. Договір укладено в формі електронного документа з використання електронного підпису, а саме відповідачка, за допомогою мережі Інтернет, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, що є невід`ємною частиною кредитного договору, підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора.

Відповідачка не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з відповідачки на свою заборгованість за кредитом у сумі 14 310,00 грн, що складається з: 4 500,00 грн - тіло кредиту, 6 615,00 грн - нарахованих процентів, 315,00 грн - комісії (пов`язана з наданням кредиту), 630,00 грн - додаткова комісія (пов`язана з обслуговуванням кредиту), 2 250,00 грн - неустойка, а також судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025 цивільну справу № 203/9291/25, провадження № 2/0203/3667/2025, було розподілено головуючому судді Іваницькій І.В.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 28.01.2026, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі та на підставі п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Позивач явку повноважного представника у судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав до суду клопотання, в якому просив задовольнити позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та без його участі.

Відповідачка в судові засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом надіслання судових повісток засобами поштового зв`язку на адресу місця реєстрації, причин неявки не повідомила. Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст. 280 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку, про що в судовому засіданні постановлено ухвалу.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 08.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та кредитний договір № 08.05.2025-100002645, відповідно до умов якого відповідачці надано в кредит грошові кошти в сумі 4 500,00 грн. Договір укладено в формі електронного документа з використання електронного підпису, а саме відповідачка, за допомогою мережі Інтернет, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, що є невід`ємною частиною кредитного договору, підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора Е986.

Згідно з п. 3.1 договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 3.2 договору визначено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п.3.3.1-3.3.7 договору умови надання кредиту (строк, дата видачі, сума кредиту, дата повернення процентів за користування кредитом та графік платежів) встановлюються у Заявці, яка є невід`ємною його частиною.

Так, згідно з умовами Заявки: сума кредиту 4 500,00 грн; строк надання кредиту - 189 днів з дати його надання; дата повернення кредиту - 12.11.2025; процента ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка в розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежу; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка в розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступними за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; комісія, пов`язана з наданням кредиту 7% від суми кредиту та дорівнює 315,00 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості 315,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступними за першим черговим періодом.

Пунктом 4.3 договору визначено, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день зарахування коштів на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця.

Відповідно до п. 16 Заявки орієнтована загальна вартість кредиту 12 060,00 грн.

Пунктом 17 Заявки визначено суму неустойки у розмірі 67,50 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежного виконаного зобов`язання.

Перерахування кредитних коштів за договором в сумі 4 500,00 грн на банківську картку відповідачки № НОМЕР_1 підтверджується відповідною довідкою вих. № 1-0912 від 09.12.2025, виданою ТОВ «Універсальні платіжні системи», номер транзакції - 735387874.

Пред`являючи позов, товариство посилалося на те, що відповідачка зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, повернення коштів за кредитним договором не здійснювала, внаслідок чого станом на 15.12.2025 (дату подання позовної заяви) виникла заборгованість у загальній сумі 14 310,00 грн, що складається з: 4 500,00 грн - тіло кредиту, 6 615,00 грн - нарахованих процентів, 315,00 грн - комісії (пов`язана з наданням кредиту), 630,00 грн - додаткова комісія (пов`язана з обслуговуванням кредиту), 2 250,00 грн неустойка. Фактично заборгованість розрахована станом на 12.11.2025 (кінцева дата повернення кредиту).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що між сторонами був укладений договір в електронній формі та погоджені всі його істотні умови.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, або розірвання договору.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що платежі за кредитним договором згідно з узгодженим графіком відповідачкою не сплачувалися, внаслідок чого позовні вимоги в частині стягнення суми боргу по тілу кредиту 4 500,00 грн та нарахованими процентами 6 615,00 грн є обґрунтованими та правомірними, нарахування процентів здійснено в межах строку кредитування.

Щодо нарахування комісії суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, однією з яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк не уповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно; доказів надання додаткових послуг, перелік яких обумовлений п. 9 Заявки (комісія за обслуговування), позивачем також не надано.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення комісії у сумі 315,00 грн та 630,00 грн не підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення неустойки за неналежне виконання умов кредитного договору у сумі 2 250,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

З огляду на викладене, суд вважає, що нарахування неустойки за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки неустойки в сумі 2 250,00 грн слід відмовити.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав задоволення позову частково на суму 11 115,00 грн (4 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 615,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками), в решті позову слід відмовити.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 881,48 грн (2 422,40 грн х 77, 67%).

Керуючись ст. 10,18, 23, 76, 279, 258, 259, 263-265, 282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором № 08.05.2025-100002645 від 08.05.2025 у сумі 11 115,00 грн (одинадцять тисяч сто п`ятнадцять грн) та витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви в сумі 1 881,48 грн (одну тисячу вісімсот вісімдесят одну грн 48 коп.).

Загальна сума стягнення за ухваленим рішенням складає 12 996,48 грн.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Іваницька