Рішення № 136914001, 28.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 р. № 520/28273/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Харківській області, які полягають у зменшенні з 01.04.2020 по 30.11.2022 розміру пенсійного забезпечення ОСОБА_1 з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії позивача на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі №520/27503/24;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Харківській області провести з 01.04.2020 по 30.11.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення, визначеного на підставі довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення позивача, визначеного станом на 01.03.2020, відповідно до постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі №520/27503/24, з урахуванням вже виплачених сум;

- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Харківській області щодо застосування з 01.04.2020 по 30.11.2022 обмеження пенсійного забезпечення ОСОБА_1 при проведенні перерахунку пенсії на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі №520/27503/24 максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати Головне управління ГІФУ в Харківській області провести з 01.04.2020 по 30.11.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі №520/27503/24 без обмеження пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;

- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Харківській області щодо застосування при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , проведеного на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі №520/27503/24, з 01.04.2020 по 30.11.2022 обмеження максимальної величини бази нарахування єдиного внеску - максимальної суми доходу застрахованої особи на місяць;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Харківській області провести з 01.04.2020 по 30.11.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі №520/27503/24 без обмеження максимальної величини бази нарахування єдиного внеску - максимальної суми доходу застрахованої особи на місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача, які полягають у зменшенні з 01.04.2020 по 30.11.2022 розміру його пенсійного забезпечення з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення при проведенні перерахунку його пенсії на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі №520/27503/24, щодо застосування з 01.04.2020 по 30.11.2022 обмеження пенсійного забезпечення позивача при проведенні перерахунку пенсії на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі №520/27503/24 максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність та щодо застосування при проведенні перерахунку пенсії позивача, проведеного на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі №520/27503/24, з 01.04.2020 по 30.11.2022 обмеження максимальної величини бази нарахування єдиного внеску - максимальної суми доходу застрахованої особи на місяць, є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та порушують право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини..

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 (далі - позивач) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач). Позивачу призначено пенсію за вислугу років в порядку та на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХII (далі - Закон України № 2262-ХII).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 по справі 520/37502/23, зокрема, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо зменшення з 01.12.2023 розміру пенсійного забезпечення ОСОБА_1 з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення та застосування обмеження пенсійного забезпечення, здійсненого з 01.12.2023 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 по справі 520/16187/23, та зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області провести з 01.12.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 у розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням всіх видів грошового забезпечення на підставі довідки Департаменту персоналу МВС України від 21.12.2022 №49-8049 від 21.12.2022 №49-8049, без обмеження пенсії граничним розміром з 01.12.2023, з урахуванням вже виплачених сум.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 по справі 520/37502/23 суд вирішив, зокрема, викласти другий та третій абзаци резолютивної частини рішення у справі №520/37502/23 від 26.02.2024 у такій редакції: "Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення з 01.12.2023 розміру пенсійного забезпечення ОСОБА_2 з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення, застосування обмеження пенсійного забезпечення, здійсненого з 01.12.2023 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 по справі 520/16187/23, максимальним розміром - десять прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність та застосування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 , здійсненого з 01.12.2023 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 по справі 520/16187/23, максимальної величини бази нарахування єдиного внеску - максимальної суми доходу застрахованої особи на місяць; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.12.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням всіх видів грошового забезпечення на підставі довідки Департаменту персоналу МВС України від 21.12.2022 №49-8049 від 21.12.2022 №49-8049, без обмеження пенсії граничним розміром та без обмеження грошового забезпечення максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску з 01.12.2023, з урахуванням вже виплачених сум".

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 по справі 520/37502/23 суд вирішив, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 по справі № 520/37502/23 - залишити без змін.

Судові рішення набрали законної сили 17.09.2024.

Також, відділом координації пенсійних виплат Міністерства внутрішніх справ 15.07.2024 видано довідку №51/9277 про розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою, яку обіймав позивач, станом на 01.03.2020. Довідка видана відповідно до положення постанов КМУ від 20.04.2016 № 304, від 05.02.2020 № 107, від 11.11.2015 № 988. Довідка направлена до пенсійного органу для перерахунку та виплати пенсії позивачу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 по справі 520/27503/24 суд вирішив, зокрема, адміністративний позов позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2020 року на підставі довідки відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2020. Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01 квітня 2020 на підставі довідки відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2020, у відповідності до вимог ст. ст. 43, 51,63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року, постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з урахуванням проведених раніше виплат.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі №520/27503/24 суд апеляційної інстанції вирішив апеляційні скарги задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 по справі № 520/27503/24 скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2020 по 30.11.2022 включно на підставі довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.04.2020 по 30.11.2022 включно на підставі довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2020, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили 16.05.2025.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У червні 2025 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області щодо добровільного виконання відповідачем постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі №520/27503/24.

Листом ГУ ПФУ в Харківській області від 11.06.2025 №15660-16366/Г-03/8-2000/25 позивача повідомлено про те, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі №520/27503/24 пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2020 по 30.11.2022 на підставі довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2020.

До вказаного листа позивачу також надано копію протоколу про перерахунок пенсії позивача з 01.04.2020, відповідно до якого вбачається, що відповідачем визначено грошове забезпечення позивача в розмірі 96258,60 гривень, який визначено у довідці Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277.

Натомість, суму грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача пенсійним органом визначено в розмірі 70845,00 грн.

Основний розмір пенсії позивача відповідачем визначено в розмірі 70% грошового забезпечення.

З 01.04.2020 підсумок пенсії позивача визначено в розмірі 50001,00 гривень.

Проте, підсумок пенсії позивача з 01.04.2020 з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії, визначено в розмірі 18162.92 грн.

До вказаного вище листа позивачу також надано копію протоколу про перерахунок пенсії позивача з 01.07.2021, відповідно до якого вбачається, що відповідачем визначено грошове забезпечення позивача в розмірі 96258,60 гривень, який визначено у довідці Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277.

Натомість, суму грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача пенсійним органом визначено в розмірі 70845,00 грн.

Основний розмір пенсії позивача відповідачем визначено в розмірі 70% грошового забезпечення.

З 01.07.2021 підсумок пенсії позивача визначено в розмірі 50055,00 гривень.

Проте, підсумок пенсії позивача з 01.07.2021 з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії, визначено в розмірі 18540,00 грн.

Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо зменшення відсоткового розміру пенсії та щодо її обмеження максимальним розміром, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Питання пенсійного забезпечення військових пенсіонерів регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992.

Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; тим же особам, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення.

При цьому частиною другою цієї статті визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Перерахунок призначених відповідно до Закону України № 2262-ХІІ пенсій визначений статтею 63, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії).

Відповідно до частини другої статті 63 цього Закону України № 2262-ХІІ у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Таким чином, відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на момент призначення пенсії.

Як вбачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.

Разом з тим відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.

При перерахунку пенсії позивача на підставі рішення суду відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону України № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії.

Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Аналогічні за змістом висновки відображені в рішенні Верховного Суду від 04.02.2019 за наслідками розгляду зразкової справи №240/5401/18-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За сукупністю наведених обставин, суд доходить висновку про протиправність дій управління пенсійного фонду щодо зменшення відсотку основного розміру пенсії з 90% на 70% при проведені її перерахунку на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду та, відповідно, про наявність підстав для зобов`язання відповідача провести з 01.04.2020 по 30.11.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення, визначеного на підставі довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення позивача, визначеного станом на 01.03.2020, відповідно до постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі №520/27503/24, з урахуванням вже виплачених сум, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, судом враховано, що обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI).

Так, приписи статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, визначають, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

У свою чергу, згідно частиною сьомою статті 43 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка набрала чинності з 01.01.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII. Відповідно до пункту 2 резолютивної частини зазначеного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відтак правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016, є втрата чинності із 20.12.2016 частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України наголошує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.

Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII. При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.07.2022 у справі №620/613/21, від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та від 21.04.2023 у справі №380/8024/21.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, суд зазначає, що Конституційний Суд України, Рішенням № 7-р(ІІ)2022 від 12.10.2022, визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

За викладених обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, приймаючи до уваги те, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, суд зазначає, що пенсійний орган, не здійснивши позивачу виплату перерахованої пенсії з обмеженням її максимальним розміром, діяв всупереч приписам Конституції України та Закону №2262-ХІІ.

Таким чином, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивачу, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним, через що наявні підстави для зобов`язання відповідача провести з 01.04.2020 по 30.11.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі №520/27503/24 без обмеження пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління ПФУ в Харківській області провести з 01.04.2020 по 30.11.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі №520/27503/24 без обмеження максимальної величини бази нарахування єдиного внеску - максимальної суми доходу застрахованої особи на місяць суд зазначає наступне.

Положеннями статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2 та 4 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464) у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Частиною третьою статті 7 Закону №2464 визначено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Відповідно до положень частин першої статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

З вищенаведених вимог чинного законодавства слідує, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску встановлює обмеження лише щодо нарахування та сплати єдиного внеску і не може слугувати підставою для обмеження розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії, оскільки у випадку отримання доходу, який перевищує максимальну величину бази нарахування, сплата єдиного внеску, розрахованого в межах максимальної величини бази нарахування, вважається належною.

Суд наголошує на тому, що положення частини третьої статті 43 Закону №2262-ХІ1 не передбачає обмеження розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії максимальною величиною бази нарахування єдиного соціального внеску, а лише встановлює вичерпний перелік складових грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Таким чином, суд вважає, що здійснення відповідачем обрахунку пенсії позивача, з обмеженням розміру грошового забезпечення, виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску, суперечить вимогам чинного законодавства, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Харківській області, які полягають у зменшенні з 01.04.2020 по 30.11.2022 розміру пенсійного забезпечення ОСОБА_1 з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії позивача на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі №520/27503/24.

Зобов`язати Головне управління ПФУ в Харківській області провести з 01.04.2020 по 30.11.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення, визначеного на підставі довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення позивача, визначеного станом на 01.03.2020, відповідно до постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі №520/27503/24, з урахуванням вже виплачених сум.

Визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Харківській області щодо застосування з 01.04.2020 по 30.11.2022 обмеження пенсійного забезпечення ОСОБА_1 при проведенні перерахунку пенсії на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі №520/27503/24 максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язати Головне управління ГІФУ в Харківській області провести з 01.04.2020 по 30.11.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі №520/27503/24 без обмеження пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Харківській області щодо застосування при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , проведеного на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі №520/27503/24, з 01.04.2020 по 30.11.2022 обмеження максимальної величини бази нарахування єдиного внеску - максимальної суми доходу застрахованої особи на місяць.

Зобов`язати Головне управління ПФУ в Харківській області провести з 01.04.2020 по 30.11.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі №520/27503/24 без обмеження максимальної величини бази нарахування єдиного внеску - максимальної суми доходу застрахованої особи на місяць.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Панов М.М.