Рішення № 136913870, 28.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 травня 2026 року справа № 520/2274/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григоров Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства "Харківське районне бюро технічної інвентаризації" Безлюдівської селищної ради (вул. Полтавський Шлях, буд. 123, оф. 96,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61064, код ЄДРПОУ: 03355040) визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» Безлюдівської селищної ради щодо не реєстрації та не розгляду запиту запит № 7 від 02.02.2026 ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації»;

- зобов`язати Комунальне підприємство «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» Безлюдівської селищної ради Харківської області зареєструвати та розглянути запит № 7 від 02.02.2026 ОСОБА_1 , надавши запитувану в ньому інформацію відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації»;

- визнати протиправними дії Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» Безлюдівської селищної ради щодо не реєстрації та не розгляду запиту запит № 8 від 02.02.2026 ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації»;

- зобов`язати Комунальне підприємство «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» Безлюдівської селищної ради Безлюдівської селищної ради Харківської області зареєструвати та розглянути запит №8 від 02.02.2026 ОСОБА_1 ,надавши запитувану в ньому інформацію відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації».

В обґрунтуванні адміністративного позову вказано, що відповідач протиправно не зареєстрував та не розглянув запити позивача №7 та №8 від 02.02.2026р. відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації». Зазначене, на думку позивача, порушує його права та законні інтереси.

Ухвалою суду від 27.03.2026р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Ухвалою суду від 27.03.2026р. адміністративний позов залишено без розгляду в частині позовних вимог.

Відповідач - Комунальне підприємство "Харківське районне бюро технічної інвентаризації" Безлюдівської селищної ради, повідомлений належним чином про відкриття провадження у справі через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", а також про можливість надати до суду відзив на позовну заяву у визначений судом строк, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався без зазначення причин неподання відзиву, однак надав до суду письмові пояснення, в яких просив в задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необґрунтованість.

З урахуванням викладеного суд вважає можливим розгляд та вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми та належними.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач 02.02.2026р. звернувся до відповідача із запитами щодо отримання публічної інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» за №7 та №8, а саме:

- інформації про цивільно-правові та/або трудові угоди, які укладались посадовими особами КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради», предметом яких було надання підприємству будь-яких послуг, у період з 01.03.2022 по дату подання запиту, окремо вказати рік місяць, вид виконаних робіт, суму оплати послуг за вказаними договорами;

- копії цивільно-правових та/або трудових угод, які укладались посадовими особами КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради», предметом яких було надання підприємству будь-яких послуг, у період з 01.03.2022 по дату подання запиту, а також копій актів виконаних, робіт і платіжних доручень за вказаними договорами.»;

- копію статуту, положення КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради»;

- копію службових та посадових обов`язків директора КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради»;

- копії документів, на підставі яких призначений та працює директор КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради»;

- біографічну довідку директора КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради».

За наслідком розгляду вищевказаних запитів відповідач листом від 02.02.2026р. за №23 повідомив позивача про відмову у наданні запитуваної інформації та документів, посилаючись на те, що вказані запити не містять належного підпису, оскільки на них не накладено кваліфікований електронний підпис, хоча електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, а його відсутність позбавляє документ юридичної сили для такого документу.

Позивач не погодившись із вищевказаним, звернувся до суду з позовом в цій справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України встановлено право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 визначено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств (ч.1 ст.10).

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду (ч.2 ст.10).

Суспільні відносини з приводу практичної реалізації права особи на отримання інформації внаслідок звернення до учасників суспільних відносин унормовані, насамперед, приписами ст.40 Конституції України та приписами Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі за текстом - Закон №393/96-ВР), Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657-ХІI (далі за текстом - Закон №2657-ХІІ), Закону України від 13.01.2011 №2939-VІ "Про доступ до публічної інформації" (далі за текстом - Закон №2939-VI).

При цьому, приписи перелічених вище законів одночасно регламентують і суспільні відносини з обігу інформації.

Окрім того, відносини з обігу інформації унормовані також і приписами ст.32 Конституції України, де указано, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, а також приписами низки інших актів законодавства, зокрема, Закону України від 01.06.2010 №2297-VI "Про захист персональних даних" (далі за текстом - Закон №2297-VI), Закону України від 14.10.2014 №1700-VII "Про запобігання корупції" (далі за текстом - Закон №1700-VIІ).

Відповідно вимог статті 5 Закону України "Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 № 2939-VI (далі за текстом - Закон № 2939-VI).

Частиною першою статті 3 Закону №2939-VI встановлено, що право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 4 Закону №2939-VI доступ до публічної інформації здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону № 2939-VI, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, приписи чинного законодавства надають будь-якій фізичній особі звернутися до відповідного розпорядника публічної інформації із запитом про надання інформації.

При цьому Законом № 2939-VI регламентований порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Відповідно до положень статті 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (п.1 ч.1 ст.3 Закону № 2939-VI).

В силу пункту 6 частини першої статті 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України № 2939-VI, право на доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання відповіді на інформаційний запит.

Згідно з приписами частин першої, другої, третьої статті 19 Закону № 2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 13 Закону № 2939-VІ, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

З огляду на викладене, відповідач, як суб`єкт владних повноважень є розпорядником публічної інформації у розумінні Закону №2939-VI.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.

Частина 1 ст. 20 Закону № 2939-VI зобов`язує розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 22 Закону № 2939-VI передбачено право розпорядника інформації відмовити в задоволенні запиту, якщо: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону).

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону № 2939-VI).

У силу ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

За приписами ч. 4 ст. 22 Закону № 2939-VI у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Отже, системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту у встановленому законодавством порядку, якому кореспондує обов`язок розпорядника інформації надати на нього відповідь. При цьому, незалежно від результатів розгляду запиту про надання інформації (його задоволення чи відмова в задоволенні, відстрочка в задоволенні, перенаправлення належному розпоряднику, тощо) такий суб`єкт зобов`язаний проінформувати про це заявника з дотриманням вимог.

Згідно із частинами першою та другою статті 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити, зокрема: відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач 02.02.2026р. звернувся до директора Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» із запитом №7 на отримання публічної інформації, а саме: інформації про цивільно-правові та/або трудові угоди, які укладались посадовими особами КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради», предметом яких було надання підприємству будь-яких послуг, у період з 01.03.2022 по дату подання запиту, окремо вказати рік місяць, вид виконаних робіт, суму оплати послуг за вказаними договорами; копії цивільно-правових та/або трудових угод, які укладались посадовими особами КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради», предметом яких було надання підприємству будь-яких послуг, у період з 01.03.2022 по дату подання запиту, а також копій актів виконаних, робіт і платіжних доручень за вказаними договорами. Також позивач надав запит №8 на отримання публічної інформації, а саме: копії статуту, положення КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради»; копії службових та посадових обов`язків директора КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради»; копії документів, на підставі яких призначений та працює директор КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради»; біографічної довідки директора КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради».

Проте, відповідач відмовляючи у наданні запитуваної інформації та документів, послався на те, що вказані запити не містять належного підпису, оскільки на них не накладено кваліфікований електронний підпис.

В зв`язку з цим суд зауважує, що вимоги щодо запиту на інформацію встановлені частиною 5 статті 19 Закону України № 2939-VI.

Так, запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Проаналізувавши вказані запити позивача, суд доходить висновку, що запитом №7 та №8 на отримання публічної інформації та процедура їх надсилання відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації» та є належним способом реалізації права на доступ до публічної інформації.

Доводи відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень законодавства у сфері електронних довірчих послуг суд вважає безпідставними, оскільки такі правовідносини регулюються спеціальним законом - Законом України «Про доступ до публічної інформації», який не встановлює вимог щодо обов`язкового використання електронного підпису при поданні запиту.

Частиною першою статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Суд наголошує, що розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту виключно з підстав, визначених цією нормою. Перелік таких підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, відсутність кваліфікованого електронного підпису або сумніви щодо способу відтворення підпису у запиті не віднесені законом до підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, отримавши запити позивача, не надав запитуваної інформації по суті, а фактично ухилився від виконання покладеного на нього законом обов`язку, посилаючись на формальні підстави, які не передбачені чинним законодавством. При цьому, авторство наданих запитів відповідачем не оспорюється. Позивач так само підтвердив, що вказані запити було дійсно складено та направлено саме ним.

Таким чином, відповідач, як розпорядник публічної інформації, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, чим порушив право позивача на доступ до публічної інформації.

Частиною другою статті 7 Закону №2657-XII установлено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Разом з тим, суд зазначає, що посилання відповідача на зловживання позивачем процесуальними правами та штучне створення спору є безпідставними, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, а звернення особи до суду з позовом є реалізацією конституційного права на судовий захист.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, а зобов`язання відповідача зареєструвати та розглянути запит №7 та №8 від 02.02.2026р. ОСОБА_1 , надавши запитувану в них інформацію відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації» відповідає меті належного поновлення прав позивача та слугуватиме досягненню того, щоб виниклий між сторонами спір було остаточно вирішено, що, у свою чергу, відповідає принципу ефективного захисту.

Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, підсумовуючи наведене вище, суд уважає, що ключові доводи та аргументи сторін отримали належну оцінку з урахуванням обставин справи, решта доводів висновків суду не спростовують.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 17, 243, 246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Харківське районне бюро технічної інвентаризації" Безлюдівської селищної ради визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» Безлюдівської селищної ради щодо не реєстрації та не розгляду запиту запит № 7 від 02.02.2026 ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації».

Зобов`язати Комунальне підприємство «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» Безлюдівської селищної ради Харківської області зареєструвати та розглянути запит № 7 від 02.02.2026 ОСОБА_1 , надавши запитувану в ньому інформацію відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації».

Визнати протиправними дії Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» Безлюдівської селищної ради щодо не реєстрації та не розгляду запиту запит № 8 від 02.02.2026 ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації».

Зобов`язати Комунальне підприємство «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» Безлюдівської селищної ради Безлюдівської селищної ради Харківської області зареєструвати та розглянути запит №8 від 02.02.2026 ОСОБА_1 , надавши запитувану в ньому інформацію відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації».

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Григоров