Ухвала суду № 136913731, 28.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

28 травня 2026 року Справа № 520/8971/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження клопотання представника ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вищого антикорупційного суду (01601, м. Київ, проспект Берестейський, 41, код ЄДРПОУ 42836259) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Вищого антикорупційного суду щодо нарахування та виплати судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) суддівської винагороди з усіма доплатами з 01 жовтня 2025 року по 31 березня 2026 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн;

- стягнути на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з Вищого антикорупційного суду (проспект Берестейський, 41, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 42836259) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) невиплачену суддівську винагороду у розмірі 662 211,67 грн (шістсот шістдесят дві тисячі двісті одинадцять гривень 67 копійок) за період з 01 жовтня 2025 року по 31 березня 2026 року, з утриманням усіх передбачених законодавством України податків та зборів при її виплаті.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

20.05.2026 до суду надійшло клопотання представника позивача, в якому він просив:

- зупинити провадження у справі № 520/8971/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду до винесення Конституційним Судом України рішення за результатами розгляду подання Пленуму Верховного Суду.

В обґрунтування клопотання представник позивача посилається на те, що 12 вересня 2025 року Пленум Верховного Суду звернувся до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України абзацу 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яким для визначення базового розміру посадового окладу судді встановлено прожитковий мінімум у розмірі 2102 грн.

На думку представника позивача, зазначене конституційне подання має істотне значення для правильного вирішення цієї справи, оскільки висновки Конституційного Суду України можуть безпосередньо вплинути на правову оцінку спірних правовідносин щодо нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн.

Також представник позивача зазначає, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», а також Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у відповідній частині, на його думку, фактично змінюють правове регулювання питань суддівської винагороди, визначене Законом України «Про судоустрій і статус суддів», звужують гарантії незалежності суддів та можуть суперечити статтям 6, 8, 126, 130 Конституції України.

Крім того, представник позивача вказує, що, згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Конституційного Суду України, 29.10.2025 року постановлено ухвалу про відкриття конституційного провадження за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності положень абзацу 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ.

Посилаючись на пункт 3 частини першої статті 236 КАС України, представник позивача вважає, що формування відповідної правової позиції Конституційним Судом України може вплинути на наслідки розгляду цієї справи, оскільки предметом спору є, зокрема, правомірність нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу за період з 01 жовтня 2025 року по 31 березня 2026 року виходячи з прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн.

З огляду на викладене представник позивача просить суд зупинити провадження у справі № 520/8971/26 до винесення Конституційним Судом України рішення за результатами розгляду подання Пленуму Верховного Суду.

Розглянувши клопотання позивача, суд дійшов наступного.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження в адміністративній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку конституційного провадження, цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки тоді, коли у цій, іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених в адміністративній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Об`єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв`язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.

Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від змісту справи.

Саме такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 у справі № 300/2016/19.

Суд звертає увагу, що КАС України закріплює два види зупинення провадження у справі: (1) обов`язковий, за наявності якого суд зобов`язаний зупинити провадження у справі та (2) необов`язковий (факультативний), коли зупинення провадження у справі є правом суду та вирішується судом з урахуванням обставин кожної конкретної справи. При цьому, судом має бути встановлено дійсно об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи.

Крім того, передумовою прийняття рішення про зупинення провадження у справі також має мати місце та обставина, що справа (провадження), до якої(го) заявник просить про зупинення провадження у конкретній справі, має перебувати на розгляді у відповідному судовому органі.

Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від предмета справи.

Суд зауважує, що підстави для зупинення провадження у справі мають бути не лише законними, але й достатніми, з тим, щоб сам факт зупинення провадження у справі не міг бути інтерпретований як зволікання із розглядом справи та, відповідно, не давав приводів вважати, що під загрозу поставлене саме право на справедливий суд (пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), яке включає, зокрема, право на остаточне рішення протягом розумного строку.

Суд зазначає, що у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 826/25204/15 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду узагальнив основні підходи, які мають застосовуватися судами при вирішенні питання про зупинення провадження в адміністративній справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження.

У цій постанові Об`єднана палата наголосила, що в основу підходу до оцінки підстав для зупинення провадження в адміністративній справі покладено визначення взаємозв`язку між обставинами справи та законодавчою нормою, щодо якої вирішується питання про її конституційність, а також належного обґрунтування такого взаємозв`язку, що вимагає принаймні (1) визначення конкретної норми закону (іншого правового акта), на підставі якого ухвалений індивідуальний акт, (2) співставлення цієї норми з об`єктом судового конституційного контролю, (3) встановлення тієї обставини, що і підставою для видавання оскарженого індивідуального акта (вчинення дій, допущення бездіяльності), і об`єктом перевірки щодо її відповідності конституції (конституційності) є одна й та сама норма права.

Об`єднана палата вказала, що під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.

За приписами частин 1, 2 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, за чинного правового регулювання закони, інші правові акти або їх окремі положення втрачають чинність у визначений Конституційним Судом України день, але не раніше дня ухвалення ним рішення.

Як зазначено в ухвалі Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 400/3003/21, відповідно до частини першої статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року у справі № 1-31/2000 роз`яснив, що положення щодо виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19 зазначено, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.

Судом встановлено, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з нарахуванням та виплатою позивачу суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2025 року по 31 березня 2026 року.

Разом з тим, наведені представником позивача обставини щодо перебування на розгляді Конституційного Суду України конституційного подання Верховного Суду не свідчать про об`єктивну неможливість розгляду цієї адміністративної справи.

Суд зазначає, що об`єктивна неможливість розгляду справи має місце тоді, коли адміністративний суд позбавлений можливості самостійно встановити та оцінити обставини, які входять до предмета доказування у справі, до вирішення іншої справи.

При цьому клопотання представника позивача не містить належного обґрунтування того, які саме обставини у цій справі не можуть бути встановлені судом самостійно без попереднього вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Саме лише посилання на можливий вплив майбутнього рішення Конституційного Суду України на правову оцінку спірних правовідносин не є достатньою підставою для зупинення провадження у справі в розумінні пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.

Суд також враховує, що заявлені позовні вимоги охоплюють період з 01 жовтня 2025 року по 31 березня 2026 року.

Суд звертає увагу, що рішення Конституційного Суду України у разі визнання закону чи його окремих положень неконституційними, за загальним правилом, має пряму дію в часі та тягне втрату чинності відповідних положень з дня ухвалення такого рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Суд зазначає, що зупинення провадження у справі є винятковим процесуальним заходом, застосування якого повинно бути обґрунтованим та необхідним. Безпідставне зупинення провадження може призвести до невиправданого затягування розгляду справи та порушення права учасників справи на вирішення спору упродовж розумного строку.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що представником позивача не доведено існування об`єктивної неможливості розгляду справи № 520/8971/26 до ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатами розгляду конституційного подання Пленуму Верховного Суду.

За таких обставин підстави для зупинення провадження у справі, передбачені пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України, відсутні, а тому клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 236, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вищого антикорупційного суду (01601, м. Київ, проспект Берестейський, 41, код ЄДРПОУ 42836259) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Н. А. Полях