Рішення № 136913718, 28.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 р. №520/5745/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасечнік О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Державної служби України з безпеки на транспорті управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, Київська обл., 03150, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Харківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Державної служби України з безпеки на транспорті управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (далі відповідач), у якій позивач просить суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Управління держаного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до ФОП ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) адміністративно- господарського штрафу № 086223 від 10.03.2026 у розмірі 17000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ФОП ОСОБА_1 у спірних відносинах не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому не може нести відповідальність на підставі статті 60 цього Закону, оскільки за порушення законодавства про автомобільний транспорт адміністративно-господарські штрафи застосовуються саме до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж, у зв`язку з чим просить визнати постанову про застосування адмінітративно господарського штрафу № 086223 від 10.03.2026 протиправною та відповідно її скасувати.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що відділом правомірно було винесено постанову за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано у відношенні позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян відповідно.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на їх обґрунтованість та доведеність.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 КАС України.

IV. Фактичні обставини справи встановлені судом.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність за основним видом 25.62 Механічне оброблення металевих виробів, додатковим видом діяльності є 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 10.92 Виробництво готових кормів для домашніх тварин; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_2 власником VOLKSWAGEN LT46, д.н.з. НОМЕР_3 є ОСОБА_1 .

12.02.2026 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті управління держаного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях була проведена рейдова перевірка (перевірка на дорозі), а саме транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 на автомобільній дорозі Київ-Харків-Довжанський 448 км.

Державними інспекторами було складено акт № ОАР 064609 проведення рейдової перевірки дотримання вимог Законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом» від 12.02.2026 та встановлено порушення автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_1 - абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Під час проведення перевірки встановлено: у водія ОСОБА_2 відсутня товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, транспортний засіб з повною масою 3,5 тон не обладнаний тахографом. У водія ОСОБА_2 відсутня індивідуальна контрольна книга водія обліку робочого часу або копія графіку змінності водіїв.

Відповідно до листа Державної служби України з безпеки на транспорті управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях від 20.02.2026 від ФОП ОСОБА_1 викликано на 10.03.2026 з 09:00 год. до 10:00 год. для розгляду справи за наслідком складеного державними інспекторами акту.

Відповідачем винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 086223 від 10.03.2026 за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та накладено відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся з позовом до суду.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також Закон № 2344-III).

Відповідно до ч. 12 ст.6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

За приписами ч. 7 ст.6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з ч.ч. 17-20 ст. 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також Порядок № 1567).

За приписами п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених ст. ст. 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог ст. ст. 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, особу, транспортний засіб якої перевіряється, документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Судовим розглядом встановлено, що інспекторами відділу державного контролю Державної служби України з безпеки на транспорті проведена рейдова перевірка транспортного засобу, власником якого є ОСОБА_1 .

Так, постановою №086223 від 10.03.2026 відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області з безпеки на транспорті застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді штрафу відносно ФОП ОСОБА_1 .

Щодо доводів позивача, що він не є автомобільним перевізником в спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки відповідно до ст.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт "визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Також, згідно з ч. 2 ст. 49 ЗУ "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;

документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України Про транспортно-експедиторську діяльність, Про транзит вантажів, інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;

рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Як вбачається з матеріалів справи, керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», та іншими нормативно-правовими актами, на підставі направлення на перевірку Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (далі Управління) № ОНР 002352 від 06.02.2026, 12.02.2026 співробітниками Управління проводилась рейдова перевірка на а/д М-03 «Київ-Харків-Довжанський», 448 км.

Був перевірений транспортний засіб марки Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він належить позивачу та використовується ним у господарській діяльності.

На момент проведення перевірки було встановлено відсутність: - товарно-транспортної накладної встановленої форми на вантаж або інший визначений законодавством документ; - індивідуальної контрольної книги водія обліку робочого часу або копії графіку змінності водіїв.

У зв`язку з виявленням зазначеного вище порушення, виконуючи функції покладені на них державою, державними інспекторами було складено акт № ОАР 064609 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.02.2026 (далі акт), зі змістом якого водій був ознайомлений, копію отримав, зазначивши про свою незгоду.

Щодо розгляду справи про порушення автотранспортного законодавства та винесення постанови про застосування адміністративно господарського штрафу, відповідно до пункту 16 Порядку, матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.

Повідомленням № 139360/40.1/24-26 від 20.02.2026, направленим поштою рекомендованим повідомленням № R067105533133, позивача було викликано для розгляду справи на 10.03.2026 з 9.00 до 10.00.

Вказане повідомлення відповідачем направлялось на адресу позивача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до даних трекінгу АТ «Укрпошта» вищевказане повідомлення про розгляд справи 28.02.2026 було вручено одержувачу.

Від представника позивача надійшли пояснення, які враховані при розгляді справи про порушення.

За результатами розгляду акту винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 086223 від 10.03.2026.

Слід зазначити, що законодавцем не ставиться в залежність до існування у суб`єкта відповідальності статусу «автомобільний перевізник» наявність лише факту перевезення вантажу на договірних умовах. Більш того, відповідно до приписів пункту 1.4 Положення № 340 останнє не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Позивач зазначає про наявність трудових відносин із водієм транспортного засобу та надає підтверджуючі документи, що за своєю природою є заперечення власних аргументів про відсутність у нього статусу «автомобільний перевізник» та не розповсюдження на нього дії Положення № 340.

Суд зазначає, що водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф (пункт 6.3 Положення № 340). З фактичних обставин перевірки встановлено, що у водія відсутня індивідуальна контрольна книжка або повинен мати копію графіка змінності водіїв, а перевізник повинен був забезпечити означеними документами.

Отже, доводи позивача в цій частині є необгрунтованими.

Як підставу протиправності постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач зазначає, що під час рейдової перевірки транспортний засіб використовувався у власних потребах, а водій мав та пред`явив інспектору всі документи.

Суд наголошує, що обов`язковість оформлення ТТН прямо визначена Законом України «Про автомобільний транспорт» (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб).

У свою чергу, п.1.3 Інструкції № 385, визначено, що ця інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Однак, вказаною нормою не визначено поняття власні потреби перевізника.

При цьому, п.1.4 Положення № 340 регламентовано, що це положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що, зокрема, вантажні перевезення для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.

Вказана позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.07.2024 у справі №440/5873/23, які враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Відтак, твердження позивача про здійснення перевезення за власної потреби є безпідставним, наявність власних потреб є опцією фізичної особи.

Підсумовуючи викладене, суд відхиляє доводи скаржника про те, що у спірних правовідносинах він не виступав автомобільним перевізником та суб`єктом відповідальності за виявлене порушення.

Отже, у спірних правовідносинах водій зобов`язаний був пред`явити ТТН, чого зроблено не було.

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постановах від 25.07.2024 у справі №440/2334/23, 10.10.2024 у справі №440/17818/21. У цих постановах Верховний Суд констатував, що визначений законодавством перелік документів, які зобов`язаний надати автомобільний перевізник контролюючому органу під час перевірки, а також вимоги до змісту таких документів встановлені з метою повного та всебічного дослідження обставин здійснення відповідного перевезення та, у випадку порушення вимог чинного законодавства, беззаперечного встановлення складу адміністративного правопорушення та винної особи - порушника.

Такий документ, як ТТН надає можливість установити автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, і при перевірці уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Щодо індивідуальної контрольної книги водія, суд зазначає таке:

Відповідно до 3 абзаца 2 частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.

Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 703 від 16.04.2025 (далі Вичерпний перелік).

У відповідності до пункту 7 розділу ІІ Вичерпного переліку, для вантажних автомобілів з повною масою до 3,5 тонн включно посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті перевіряється: індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності водіїв, або картку водія, або інформацію з діючого та повіреного тахографа (заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти у кількості, встановленій ЄУТР), або у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом - роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія.

Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі Положення № 340), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Пунктом 1.3 Положення № 340 передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно пункту 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Отже, доводи позивача в цій частині є необгрунтованими.

Щодо доводів позивача стосовно зазначення у постанові акту № ОАР 064816, то суд зазначає, що було винесено саме акт № ОАР 064609, а не акт № ОАР 064816, отже, суд розцінює це як описку.

За таких обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав визнання протиправною та скасування постанови від №086223 від 10.03.2026 про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачено абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

VI. Висновки суду

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про залишення без задоволення адміністративного позову.

VII. Розподіл судових витрат.

Розподіл судових витрат здійснюється за ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Державної служби України з безпеки на транспорті управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, Київська обл., 03150, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Державної служби України з безпеки на транспорті управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях, місцезнаходження: 03150, Київська обл., м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, код ЄДРПОУ 39816845.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території м. Харків та Харківської області, рішення у повному обсязі складено та підписано 28.05.2026.

Суддя Пасечнік О. В.