Рішення № 136913507, 28.05.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року Справа № 480/3549/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3549/25 за позовом ОСОБА_1 до Великописарівської селищної ради Сумської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Великописарівської селищної ради Охтирського району Сумської області, в якому просить :

- розпорядження селищного голови Великописарівської селищної ради №44-К від 06.03.2025року «Про оголошення догани ОСОБА_1 » - визнати протиправним та скасувати;

- розпорядження селищного голови Великописарівської селищної ради №84-К від 18.04.2025року «Про оголошення догани ОСОБА_1 » - визнати протиправним та скасувати;

- розпорядження селищного голови Великописарівської селищної ради №85-К від 24.04.2025року «Про звільнення ОСОБА_1 » - визнати протиправним та скасувати;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста Відділу організаційної роботи та персоналу Великописарівської селищної ради (12 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування) з 24 квітня 2025року;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.04.2025року по дату ухвалення судового рішення в даній справі;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної (немайнової) шкоди в розмірі 20 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач обіймала посаду головного спеціаліста відділу організаційної роботи та персоналу Великописарівської селищної ради.

Оскаржуваними розпорядженнями селищного голови Великописарівської селищної ради Малафій Н.М. було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та звільнення.

Позивач вважає, що вищевказані розпорядження селищного голови Великописарівської селищної ради про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та подальше дисциплінарне звільнення є протиправними, такими, що істотно порушують трудові права ОСОБА_1 є такими, що винесені з повним ігноруванням процедур та порядку притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності , є такими , що вчинені взагалі без призначення , проведення та отримання результатів службової перевірки за фактом таких «порушень».

Крім того, позивач також вважає, що відповідач безпідставно ототожнив процедуру зміни істотних умов праці з формальним підписанням посадової інструкції, а саме: 26.02.2025 року позивачці , відповідачем, було запропоновано підписати нову посадову інструкцію до якої окрім раніше існуючих обов`язків було включено обов`язок ведення протоколів апаратних нарад , тобто відповідач намагався з власної ініціативи змінити фактичні істотні умови праці працівника збільшивши обсяг її посадових обов`язків.

Відповідно до абз. 7 п. 6 Загальних положень Випуску 1 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників встановлено, що до посадових інструкцій можна внести зміни, доповнення лише на підставі наказу керівника підприємства, установи, організації за згодою працівника.

В тому випадку, якщо роботодавець - відповідач, бажав змінити умови праці ОСОБА_1 і додати до її обов`язків виконання інших функцій, то останній мав би виконувати вказані дії через процедуру змін в організації виробництва і праці, що регламентовано ст. 32 КЗпП України і вданому випадку не проводилось.

Також позивач стверджує, що розпорядження селищного голови Великописарівської селищної ради №84-К від 18.04.2025року винесено поза межами строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Оцінюючи обґрунтованість накладення на позивачку дисциплінарного стягнення у виді звільнення, позивач доходить висновку, що оскільки розпорядження про оголошення доган від 06.03.2025року та 18.04.2025року, які передували розпорядженню про звільнення є безпідставними, а факт порушення трудової дисципліни, який став підставою для звільнення, не знаходять свого підтвердження, а також відсутні докази на підтвердження вини та умислу у діях позивачки, що свідчить про відсутність систематичних порушень і систематичного невиконання ОСОБА_1 , як працівником, без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, що могло бути підставами для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, то таке звільнення не може вважатися законним.

Позивач стверджує, що отримала моральні страждання через необхідність відшукувати способи для нової організації свого життя, вимушена вдаватись до виправдовування своїх дій перед колегами в контексті дисциплінарного звільнення, незважаючи на те, що жодних неправомірних дій вона не вчиняла.

Ухвалою суду від 13.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 480/3549/25 визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, витребувано у відповідача додаткові докази.

Представник відповідача надав суд відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на таке.

Відповідач зазначає, що зміни в посадову інструкцію позивача було внесено в межах Положення про відділ організаційної роботи та персоналу виконавчого комітету Великописарівської селищної ради, затвердженого Рішенням Великописарівської селищної ради від 24.12.2020 року, де в розділі 2 передбачено пункти, на підставі яких було внесено зміни в посадову інструкцію.

Крім цього, на нараді 26.02.2025 року головному спеціалісту ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові пояснення щодо неналежного виконання обов`язків за посадою, а саме про відсутність частини розпоряджень Великописарівського селищного голови з основної діяльності та адміністративно-господарських питань, про відсутність віз на розпорядженнях селищного голови відповідно до пункту 85 Інструкції з діловодства.

ОСОБА_1 надала пояснювальну записку, у якій вказує, що не всі розпорядження підписані та завізовані і вона працює над виправленням недоліків.

Зважаючи на те, що неналежне виконання пункту 4 розділу 3 Посадової інструкції носить систематичний характер і поважних причин для його невиконання ОСОБА_1 у своїй пояснювальній записці від 06.03.2025 року не вказала, у той же день 06.03.2025 року розпорядженням селищного голови Великописарівської селищної ради № 44-К від 06.03.2025 року ОСОБА_1 оголошено догану з мотивуванням «за неналежну підготовку розпоряджень селищного голови з основної діяльності».

Отже відповідач вважає, що накладаючи догану уповноваженим органом було враховано всі обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботи позивачки, яку вона не якісно виконувала, про що неодноразово отримувала зауваження. Крім того позичка недбало та недобросовісно відносилась до виконання своїх посадових обов`язків, що свідчить про відсутність поважних причин такої поведінки та є ознакою дисциплінарного проступку. Відповідач вважає, що закон не передбачає детально розписувати зміст дисциплінарного порушення в розпорядженні.

Відповідач також зазначає, що Великописарівська селищна рада внесла зміни до посадової інструкції, додавши чотири пункти до основних посадових обов`язків наступного змісту: надання методичної та практичної допомоги з підготовки матеріалів до засідань виконавчого комітету селищної ради; виготовлення копій рішень виконавчого комітету селищної ради; забезпечення реєстрації вхідної та вихідної документації Великописарівської селищної ради; тимчасово виконує обов`язки головного спеціаліста з персоналу на час його відсутності (відпустка, вакансія, тимчасова непрацездатність, відрядження, тощо).

Тобто, істотних змін умов праці не відбулося, розпорядження про що не видавалося, а позивачка знала під час нарад про внесення зміни до Посадової інструкції.

Селищним головою Великописарівської селищної ради було видано розпорядження № 93-ОД від 18.10.2022 року, яким затверджено Порядок розроблення посадових інструкцій у Великописарівській селищній раді, де передбачено, що затвердження управлінських документів може здійснюватися особисто посадовою особою відповідно до її повноважень. Внесення змін до посадової інструкції здійснюється шляхом затвердження її у новій редакції, що і було зроблено селищним головою, тож зауваження про не видачу розпорядчого документу для внесення змін в посадову інструкцію є безпідставним.

Крім того, відповідач стверджує, що проведення службового розслідування законом як обов`язкова процедура не передбачена, відповідно посилання позивача на непроведення такого розслідування є безпідставні.

Відповідач також зазначає, що позивач вказує про перебування на лікарняному, однак вказані дані позовній заяві не відповідають дійсності. В лікарняних листах вказаними датами початку та закінчення лікарняних є: 17.02.2025 по 21.02.2025 р.; 26.03.2025 по 31.03.2025 р.; 01.04.2025 по 04.04.2025 роки. Тобто, розпорядження відносно позивачки приймались в робочий період. Складення акту про відмову в підписанні посадової інструкції свідчить лише про фіксування такої події свідками після виявлення дійсних порушень з боку ОСОБА_1 , оскільки догану було винесено саме після перевірки фактів її неналежної підготовки та ведення документів, тому строк для винесення такої догани не минув, та розпорядження прийнято в межах законодавчо встановленого строку.

Відбулося систематичне невиконанням обов`язків, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок, у зв`язку з чим Позивача було звільнено з посади.

Відтак відповідач вважає, що жодних прав позивачки порушено не було, оскільки Відповідач/уповноважена особа діяв в межах закону, крім того такі розпорядження приймалися задля подолання недбалості та неналежної роботи з боку позивачки, якою було завдано шкоду селищній раді.

Представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується та наполягає на позовних вимогах.

Представник відповідача надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду від 26.05.2026 було задоволено заяву представника позивача, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження селищного голови Великописарівської селищної ради №44-К від 06.03.2025року «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 13.04.2023 року розпорядженням селищного голови Великописаріської селищної ради № 56-К від 13.04.2023року було призначено на посаду головного спеціаліста Відділу організаційної роботи та персоналу Великописарівської селищної ради, присвоєно 12 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування.

Розпорядженням селищного голови Великописарівської селищної ради №44-К від 06.03.2025року ОСОБА_1 оголошено догану за неналежну підготовку розпоряджень селищного голови з основної діяльності (а.с. 44).

Розпорядженням селищного голови Великописарівської селищної ради №45-К від 06.03.2025року ОСОБА_1 скасовано надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи з 06.03.2025року в зв`язку з оголошенням догани (а.с.45).

Розпорядженням селищного голови Великописарівської селищної ради №84-К від 18.04.2025року ОСОБА_1 - оголошено догану за порушення трудової дисципліни (за відмову від підпису про ознайомлення з посадовою інструкцією) (а.с. 47).

Розпорядженням селищного голови Великописарівської селищної ради №85-К від 24.04.2025року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків покладених на нього трудовим договором (за неякісне ведення протоколів нарад, незабезпечення їх обліку і збереження, за нездійснення перевірок стану діловодства у структурних підрозділах і старостатах ради, у зв`язку з тим, що має догани за неналежну підготовку розпоряджень селищного голови з основної діяльності, за відмову від підпису про ознайомлення з посадовою інструкцією) (а.с. 50).

Не погодившись із зазначеними розпорядженнями про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, позивач звернулася до суду за захистом своїм прав із даним позовом.

Спірним у цій справі є питання правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та звільнення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України від 07.06.2001 № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493-III).

Статтею 1 Закону № 2493-III визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно частини першої статті 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Статтею 4 Закону № 2493-III визначено, що служба в органах місцевого самоврядування здійснюється, зокрема, на принципі персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону № 2493-III на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону № 2493-III основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема, є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі.

Статтею 19 Закону № 2493-III передбачено, що організація навчання і підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, просування їх по службі, визначення тривалості робочого часу, порядку здійснення ними службових відряджень та відшкодування витрат на ці відрядження, а також особливості їх дисциплінарної відповідальності, вирішення інших питань, пов`язаних із службою в органах місцевого самоврядування, забезпечуються у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність згідно із статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищими у порядку підлеглості щодо органів, зазначених у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

З аналізу наведених правових норм висновується, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення може бути вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні працівником своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку працівника та його ставлення до виконання посадових обов`язків з`ясовуються під час прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Рішення про накладення дисциплінарного стягнення має бути належним чином обґрунтованим.

Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами.

Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного проступку;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи відповідає застосований вид стягнення вимогам закону.

З матеріалів справи суд вбачає, що розпорядженням селищного голови Великописарівської селищної ради №44-К від 06.03.2025року дисциплінарне стягнення у вигляді догани оголошене ОСОБА_1 за неналежну підготовку розпоряджень селищного голови з основної діяльності. Підставами винесення такого розпорядження визначені: ст. 147, 147-1, 148, 149 КЗпП України та пояснювальна записка ОСОБА_1 .

Разом з тим, в оскаржуваному розпорядженні відповідач обмежився лише формальними посиланнями на неналежну підготовку розпоряджень селищного голови з основної діяльності, не вказавши чітко суть та обставини допущених працівником проступків. Не містить розпорядження даних про час вчинення і час виявлення проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення. Зміст самого розпорядження взагалі не містить обґрунтування в чому полягає «неналежність» підготовки розпоряджень та які саме розпорядження були неналежно підготовлені, які збитки та негативні наслідки були викликані таким проступком, який причинно наслідковий зв`язок існує між діями позивачки та негативними наслідками таких дій, так само з оскаржуваного наказу не можна встановити в чому саме полягала вина ОСОБА_1 .

Відповідач в оскаржуваному розпорядженні вдався до застосування загальних формулювань, що позбавляє можливості дійти юридичної визначеності щодо суті порушення яке відповідач інкримінував працівнику, адже наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення й час виявлення самого проступку, а також обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин. Зазначене, позбавляє можливості перевірити дотримання строків притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Посилання відповідача у відзиві на позов на пояснювальну записку ОСОБА_1 суд вважає безпідставним, оскільки її зміст сам по собі ніяким чином не підтверджує скоєння нею дисциплінарного проступку (а.с. 43).

При цьому, суд вважає безпідставним твердження позивача про обов`язковість проведення службового розслідування перед притягненням працівника до дисциплінарної відповідальності.

Суд зазначає, що в даному випадку законодавством не передбачено обов`язковість проведення службового розслідування, що не позбавляє роботодавця від обов`язку з`ясування всіх обставин необхідних для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи зазначене суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судом також встановлено, що розпорядженням селищного голови Великописарівської селищної ради №84-К від 18.04.2025року ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни (за відмову від підпису про ознайомлення з посадовою інструкцією), підставами винесення такого розпорядження визначені: ст. 147, 147-1, 148, 149 КЗпП України та пояснювальна записка ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що відмова від підпису про ознайомлення з посадовою інструкцією не є дисциплінарним проступком сама по собі, якщо працівник фактично продовжує виконувати свої обов`язки.

Розпорядження №84-К від 18.04.2025року не містить будь якої інформації про те, що ОСОБА_1 відмовилась від виконання посадових обов`язків передбачених новою посадовою інструкцією. Не містить такої інформації і документи на підставі яких прийнято оскаржуване розпорядження.

Отже позовні вимог в цій частині також суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розпорядженням селищного голови Великописарівської селищної ради №85-К від 24.04.2025року , судом встановлено наступне.

Так, згідно зазначеного розпорядження ОСОБА_1 звільнено з займаної посади у зв`язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків покладених на нього трудовим договором (за неякісне ведення протоколів нарад, незабезпечення їх обліку і збереження, за нездійснення перевірок стану діловодства у структурних підрозділах і старостатах ради, у зв`язку з тим, що має догани за неналежну підготовку розпоряджень селищного голови з основної діяльності, за відмову від підпису про ознайомлення з посадовою інструкцією), п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

При вирішенні спорів осіб, звільнених згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, необхідно враховувати, що роботодавець вправі розірвати трудовий договір з цієї підстави лише за умови, що до працівника раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків його не знято і не погашено.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов:

- порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудових функцій працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;

- невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності;

- невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинне бути систематичним;

- враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;

- з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.

Для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.

Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року по справі № 9901/743/18 та у постанові Верховного Суду від 13.05.2025 у справі №160/7250/20.

Поряд з цим, згідно з усталеною судовою практикою розгляду трудових спорів, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, зокрема, за пунктом 3 статті 40 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 16.05.2023 у справі №460/11742/21 та від 30.09.2025 у справі №560/2104/20).

Зі змісту розпорядження селищного голови Великописарівської селищної ради №85К від 24.04.2025року суд вбачає, що підставами для висновку про систематичне невиконанням ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків став факт притягнення її до дисциплінарної відповідальності згідно розпоряджень №44-К від 06.03.2025року та №84-К від 18.04.2025року.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що у відповідача не було правових підстав для звільнення позивача за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, оскільки судом у цій справі встановлена протиправність розпоряджень №44-К від 06.03.2025року та №84-К від 18.04.2025року, які покладено в основу оскаржуваного наказу про звільнення

Відтак позовні вимоги в цій частині суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Правові наслідки незаконного звільнення працівника з роботи передбачені статтею 235 Кодексу законів про працю України. Так, вказана стаття передбачає, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина 2).

Так, вимушений прогул у зв`язку з незаконним звільненням ОСОБА_1 починає свій відлік з 25.04.2025 та завершується 28.05.2026 (день ухвалення судом цього рішення).

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України за №100 від 08.02.1995 (далі Порядок №100).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Зі змісту довідки Великописарівської селищної ради від 26.05.2025 року №1113 встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача становить 828,03 грн. (а.с. 78).

Кількість днів вимушеного прогулу позивача, на які поширюються вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу після звільнення становить 285 робочих днів.

Отже на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.04.2025 по 28.05.2026 року включно у розмірі 235 988,55 грн. (285 днів х 828,03грн.).

Стосовно вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Так, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України). Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом -моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд зазначає, сам факт скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі не є автоматичною підставою для виплати моральної шкоди. Працівник зобов`язаний довести, які саме душевні страждання він зазнав, як змінилися його життєві зв`язки та яких додаткових зусиль він доклав для організації свого життя.

Завдання моральної шкоди позивач мотивувала так: незаконне звільнення викликало у неї переживанням щодо втрати роботи та шкоди репутації, хвилюваннями через неможливість забезпечення себе та сім`ю достатнім рівнем життя, перебуванням в стані постійного стресу, відчуттям несправедливості, втратою заробітної плати, як єдиного джерела до існування. Разом з тим, суд зазначає, що матеріали справи не містять будь яких доказів зазначеного.

Також позивач взагалі не обґрунтувала заявлену суму моральної шкоди з огляду на вимоги розумності і справедливості, а лише вказала довільну цифру 20000грн.

Таким чином, наведені позивачем доводи щодо необхідності компенсувати моральну шкоду не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Крім того, згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення від 25.10.93 у справі «Гольм проти Швеції», від 29.11.96 у справі «Саундерс проти Сполученого Королівства», від 25.07.2001 у справі «Перна проти Італії», від 13.07.2006 у справі «Сілін проти України») визнання порушення прав особи неправомірними діями інших осіб само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду спричинену такими діями.

Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Вказане позбавляє суд можливості встановити факт завдання позивачу моральної шкоди протиправними діями відповідача та провести розрахунок її розміру згідно з критеріями, встановленими статтею 23 Цивільного кодексу України, а відтак підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Відповідно до абзацу 8 статті 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Також згідно з пунктами 2-3 частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2) та поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).

З огляду на викладене, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 13248,51 грн, підлягає негайному виконанню.

Крім того, враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок Великописарівської селищної ради Сумської області суму судового збору в розмірі 3633,60 грн, сплаченого згідно квитанції від 02.05.2025 (а.с. 52).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Великописарівської селищної ради Сумської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження селищного голови Великописарівської селищної ради №44-К від 06.03.2025року «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».

Визнати протиправним та скасувати розпорядження селищного голови Великописарівської селищної ради №84-К від 18.04.2025року «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».

Визнати протиправним та скасувати розпорядження селищного голови Великописарівської селищної ради №85-К від 24.04.2025року «Про звільнення ОСОБА_1 »

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста Відділу організаційної роботи та персоналу Великописарівської селищної ради з 24 квітня 2025року.

Стягнути з Великописарівської селищної ради Сумської області (вул. Незалежності, 9а, смт. Велика Писарівка,Сумська область,42800, код ЄДРПОУ 04391262) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.04.2025 по 28.05.2026 року включно у розмірі 235 988,55 грн (двісті тридцять п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім гривень 55 коп).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста Відділу організаційної роботи та персоналу Великописарівської селищної ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 13 248,51 грн. (тринадцять тисяч двісті сорок вісім гривень 51 коп).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок Великописарівської селищної ради Сумської області (вул. Незалежності, 9а, смт. Велика Писарівка,Сумська область,42800, код ЄДРПОУ 04391262) суму судового збору в розмірі 3633,60 грн. (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек