Ухвала суду № 136912602, 28.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6058/26

У Х В А Л А

28 травня 2026 року

м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника Одеської міської ради про залишення позову без розгляду та закриття провадження у справі за адміністративним позовом Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Одеської міської ради, за участю керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси Великодного Дмитра Вадимовича в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Одеської обласної ради, в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо неукладення з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації охоронного договору на об`єкт культурної спадщини «Будинок прибутковий Шполянського (арх. Бернардацци О.Й.)», який розташований за адресою: вул. Італійська, 34 - ріг вул. Троїцької в м. Одесі;

зобов`язати Одеську міську раду протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини «Будинок прибутковий Шполянського (арх. Бернардацци О.Й.)», який розташований за адресою: вул. Італійська, 34 - ріг вул. Троїцької в м. Одесі, на умовах і в порядку, що визначені Порядком укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2024 № 630);

визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо неутримання в належному стані об`єкту культурної спадщини «Будинок прибутковий Шполянського (арх. Бернардацци О.Й.)», який розташований за адресою: вул. Італійська, 34 - ріг вул. Троїцької в м. Одесі;

зобов`язати Одеську міську раду привести до належного стану об`єкт культурної спадщини «Будинок прибутковий Шполянського (арх. Бернардацци О.Й.)», який розташований за адресою: вул. Італійська, 34 - ріг вул. Троїцької в м. Одесі, шляхом проведення ремонтно реставраційних робіт.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі, враховуючи внесені зміни в КАС України, а саме частиною 9 ст.18 КАС України визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Згідно з п.128 Розділу VII Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого Рішенням ВРП 17 серпня 2021 №1845/0/15-21 встановлено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

В ухвалі суду від 09.03.2026 року вказано, що згідно з ч.5 ст.53 КАС України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 54 КАС України органи та особи, які визначені у ст. 53 цього Кодексу і звертаються до адміністративного суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права й обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права закінчувати справу примиренням.

Роз`яснено учасникам справи, що відповідно до приписів ч.5 ст.53 КАС України Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації набуває статусу позивача.

До суду від представника Одеської міської ради надійшло клопотання про залишення позову без розгляду з підстав, визначених пунктом 1 частини 1 статті 240 КАС України, яке обґрунтовано тим, що в межах даної справи відсутні підстави для представництва заступником керівника Одеської обласної прокуратури Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, оскільки наведений орган державної влади взагалі не наділений компетенцією звертатися до суду із будь-яким адміністративним позовом зобов`язального характеру у спірних правовідносинах, а відтак прокурором визначено орган, від імені якого останній звернувся до суду, який не наділений повноваженнями для подання такої позовної заяви.

Крім того, від представника Одеської міської ради клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, яке вмотивовано аналогічними обставинами щодо відсутності суб`єкта владних повноважень, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави шляхом звернення до адміністративного суду із позовом про зобов`язання привести до належного стану пам`ятку архітектури.

Від Приморської окружної прокуратури м. Одеси надійшли заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду та закриття провадження у справі, у зв`язку з його необґрунтованістю у зв`язку з тим, що представник відповідача помилково вказує на відсутність правових підстав для представництва інтересів держави, а також права позивача - Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації звертатись до суду із позовом.

Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду позивач зазначає, що територіальні органи виконавчої влади, яким є Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації, з урахуванням публічного інтересу в силу приписів ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділений правом звертатися до суду з метою реалізації своїх повноважень.

Крім того, позивач вважає помилковими є посилання представника відповідача на необхідність застосування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №420/28697/23, оскільки вони стосуються спору, який має інші предмет та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини.

Тож, висновки у даній справі не можуть бути застосовані у справі №420/9376/25, враховуючи сформульований Великою Палатою висновок в Постанові від 30.01.2019 у справі № 826/2793/18, підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06.02.2019 у справі № 810/3046/17, від 13.02.2019 у справі №810/2763/17, які мають перевагу над висновками колегії суддів.

Розглянувши подані Одеською міською радою клопотання, суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, за положенням пункту 1 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Частина 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII з наступними змінами та доповненнями, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, (далі Закон України № 1697-VII) визначає виключні випадки такого представництва прокурором інтересів держави в суді:

- у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Прокурор, відповідно до ч. 3 та 4 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Тобто прокурор може представляти інтереси держави в адміністративній справі, якщо компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист цих інтересів, а також у разі відсутності такого органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16).

Таке звернення прокурора до суду узгоджується з принципами верховенства права, викладеними у Рекомендації CM/Rec (2012) 11 Ради Європи «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції» (The role of public prosecutors outside the criminal justice system Recommendation CM/Rec(2012)11 adopted by the Committee of Ministers of the Council of Europe on 19 September 2012 and explanatory memorandum), які допускають участь прокурора у судових провадженнях поза межами кримінального процесу, якщо це необхідно для захисту суспільних інтересів і не порушує права сторін.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому бездіяльність не обмежується лише незверненням до суду вона включає також невжиття будь-яких інших належних заходів для усунення порушення, відновлення порушених прав чи запобігання настанню негативних наслідків.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України № 1697-VII та ча. 4 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

У такому разі прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Правова позиція щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09 жовтня 2023 року у справі № 640/4637/21, від 06 серпня 2024 року у справі № 160/17086/23

Також суд враховує, що Конституційний Суд України рішенням від 03 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025, визнав неконституційними окремі приписи абз. 1 ч. 3 ст.23 Закону України № 1697-VII в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

У пунктах 3 та 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України також зазначено, що окремі приписи абз. 1 ча. 3 ст. 23 Закону України № 1697-VII, які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, та що це рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини 1 ст.23 Закону України № 1697-VII, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У мотивувальній частині цього рішення Суд також наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам, закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини.

Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.

Суд також враховує, що у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Крім того, суд вважає помилковими твердження представника Одеської міської ради про відсутність у прокурора та позивача жодних повноважень на звернення до суду із позовними вимогами про зобов`язання привести до належного стану об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури шляхом здійснення консерваційних та реставраційних робіт, з посиланням на вимовки Верховного Суду у постанові від 24.02.2025 у справі № 420/28679/23 з подібними правовідносинами, що і у цій справі №420/6058/26, з огляду на наступне.

Визначаючи зміст поняття "подібність правовідносин", Велика Палата Верховного Суду у п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7 та п. 40 постанов від 25.04.2018 у справі №910/24257/16 виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Так, в межах наведеної справи у справі № 420/28679/23 предметом розгляду був позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Дірект», треті особи Департамент культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредіт Інвестмент Груп», про зобов`язання відновити будівлю - пам`ятку містобудування та архітектури.

За обставинами справи, ТОВ «Універсал Дірект», будучи власником будівлі, яка є пам`яткою містобудування та архітектури місцевого значення, за наявності охоронного договору не забезпечив її утримання у належному технічному стані, зокрема, не виконав зобов`язання щодо проведення першочергових протиаварійних, ремонтних та реставраційних робіт, що призвело до руйнування об`єкту.

При цьому, Верховний Суд встановив, що повноваження з охорони об`єктів культурної спадщини виконує Департамент як спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини на території Одеської області. Для реалізації, зокрема, вищезгаданих повноважень закон (п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації») надає місцевим державним адміністраціям, а під час дії правового режиму воєнного стану й відповідним військовим адміністраціям (у разі їх утворення), право звертатися до суду у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Спеціальний закон (стаття 21 Закону України «Про охорону культурної спадщини») чітко встановлює спосіб захисту інтересів держави в суді уповноваженим на це органом охорони культурної спадщини у разі, якщо пам`ятці загрожує пошкодження, руйнування чи знищення внаслідок недобросовісних дій або бездіяльності власника пам`ятки, що мало місце й у спірних в цій справі правовідносинах, а саме - шляхом пред`явлення позову про викуп пам`ятки.

При цьому, предметом спору в даній справі є зокрема визнання протиправною бездіяльності Одеської міської ради щодо неукладення з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації охоронного договору на об`єкт культурної спадщини.

Таким чином, суд вважає помилковою позицію представника Одеської міської ради щодо релевантних висновків суду касаційної інстанції, викладені у постанові Верховного Суду від 24.02.2025 у справі №420/28679/23, правовідносини в якій є подібними правовідносинам у цій справі №420/6058/26.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку по відсутність підстав для задоволення клопотань Одеської міської ради залишення позову без розгляду, про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 183, 238, 240, 243, 248, 250 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ::

Відмовити у задоволені клопотання представника Одеської міської ради від 01.04.2026 року про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Відмовити у задоволені клопотання представника Одеської міської ради від 01.04.2026 року про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включено до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Суддя Е.В. Катаєва