Ухвала суду № 136912496, 27.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12465/26

УХВАЛА

27 травня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Херсонській області, щодо не здійснення автоматичного перерахунку пенсії з 01.03.2019 року згідно заяви від 12.04.2026 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), передбаченого ст.2 ЗУ №1282- ХІІ, Порядком КМУ №124 від 20.02.2019 року та Постанов КМУ- №124 від 20.02.2019 року, №251 від 01.04.2020 року, №127 від 22.02.2021 року, №118 від 16.02.2022 року, №168 від 24.02.2023 року, №185 від 23.02.2024 року, №209 від 25.02.2025 року, №236 від 25702.2026 року з застосуванням коефіцієнту збільшення за відповідні періоди (1.17, 1.11, 1.11; 1.14; 1.197; 1,0796, 1.115, 1.121); визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області, щодо невірного розрахунку пенсії за віком з 01.03.2019 року згідно заяви від 12.04.2026 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), передбаченого ст.27, 42 ЗУ №1058-IV, ст.2 ЗУ №1282-ХІІ, Порядком КМУ №124 від 20.02.2019 року та Постанов КМУ- №124 від 20.02.2019 року, №251 від 01.04.2020 року, №127 від 22.02.2021 року, №118 від 16.02.2022 року, №168 від 24.02.2023 року, №185 від 23.02.2024 року, №209 від 25.02.2025 року, №236 від 25702.2026 року з застосуванням коефіцієнту збільшення за відповідні періоди (1.17, 1.11, 1.11; 1.14; 1.197; 1,0796, 1.115, 1.121, що призвело до заниження розміру пенсії; зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області, ЄДРПОУ 21295057 здійснити перерахунок та виплату пенсії та сплачувати пенсію ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з 01.03.2026 року застосувавши при розрахунку «розмір пенсії за віком» встановлений показник середнього доходу по Україне з якого сплачені страхові внески станом на 01.03.2026 рік та поетапним нарахуванням індексації пенсії з урахуванням: вимог ч.5 ст.2 ЗУ №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затвердженого Постановою КМУ №124 від 20.02.2019 року, Постанови КМУ №124 від 20.02.2019 року «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», №251 від 01.04.2020 року «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», №127 від 22.02.2021 року «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році»- коефіцієнт збільшення 1.11, Постанови КМУ №118 від 16.02.2022 року «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»- коефіцієнт збільшення 1.14, Постанови КМУ №168 від 24.02.2023 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» - коефіцієнт збільшення 1.197, Постанови КМУ №185 від 23.02.2024 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»- коефіцієнт збільшення 1.0796. Постанови КМУ №209 від 25.02.2025 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»» - коефіцієнт збільшення 1.115, Постанови КМУ №236 від 25.02.2026 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році - коефіцієнт збільшення -1.121» без застосування Постанови КМУ №821 від 14.07.2025 року «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» та без застосуванню п.3 Постанови КМУ №236 від 25.02.2026 року.

Під час вирішення питання щодо відкриття провадження у вказаній справі, суддя дійшов висновку про необхідність заявити самовідвід щодо його розгляду, виходячи з наступного.

Ухвалою судді від 05.05.2026 позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам КАС України.

Так, в порушення вимог ч. 3 ст. 161 КАС України позивачем до позову додано документ про сплату судового збору в розмірі 2129,96 грн, що є неповною сумою за пред`явленими позовними вимогами.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць установлено для працездатних осіб - 3328 гривень.

Розмір судового збору за одну вимогу немайнового характеру становить 1331,20 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2026 року) або 1064,96 грн з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, суд враховує, що вимога про визнання протиправними дій як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування рішень) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Позивачем оскаржуються вісім дій відповідача щодо невірного розрахунку пенсії за віком з 01.03.2019 року згідно заяви від 12.04.2026 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), передбаченого ст.27, 42 ЗУ №1058-IV, ст.2 ЗУ №1282-ХІІ, Порядком КМУ №124 від 20.02.2019 року та Постанов КМУ- №124 від 20.02.2019 року, №251 від 01.04.2020 року, №127 від 22.02.2021 року, №118 від 16.02.2022 року, №168 від 24.02.2023 року, №185 від 23.02.2024 року, №209 від 25.02.2025 року, №236 від 25702.2026 року з застосуванням коефіцієнту збільшення за відповідні періоди (1.17, 1.11, 1.11; 1.14; 1.197; 1,0796, 1.115, 1.121), що призвело до заниження розміру пенсії та заявлено вісім похідних позовних вимог.

Таким чином, позов в сукупності містить вісім вимог немайнового характеру, за що підлягає сплаті судовий збір в розмірі 8519,68 грн (1064,96 х 8), у зв`язку із чим позивачу належить сплатити решту судового збору в розмірі 6389,76 грн та надати до суду відповідний доказ.

Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом 01.05.2026 з приводу бездіяльності ГУ ПФУ в Херсонській області щодо нездійснення автоматичного перерахунку пенсії з 01.03.2019 та невірного розрахунку пенсії за віком з 01.03.2019.

Так, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Суд підкреслює, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду із заявою, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, в межах кожної конкретної справи, суд повинен надати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

В даному випадку позивач звернувся до суду із порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України, оскільки звернення до суду відбулося 01.05.2026 з приводу дій/бездіяльності з 01.03.2019.

При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.

15.05.2025 на виконання вищезазначеної ухвали представником позивача до суду надано заяву.

У поданій заяві представник позивача зазначає про безпідставність ухвали суду про залишення позову без руху, зазначаючи, що суд дійшов помилкового висновку про наявність восьми самостійних вимог та пропуск строків.

Представник позивача зазначає, що предметом спору є єдина вимога щодо відновлення порушеного права позивача станом на 01.03.2026 рік, яка для зручності викладу була деталізована у прохальній частині, а тому підстав для залишення позову без руху чи доплати судового збору немає.

Також представник позивача наголошує на відсутності пропуску строку звернення до суду, оскільки оскаржується бездіяльність ГУ ПФУ щодо нарахувань саме з 01.03.2026. Отже, оскільки бездіяльність органу ПФУ є триваючим правопорушенням, строк звернення до суду в частині вимог щодо перерахунку з 01.03.2026 не є пропущеним.

З метою усунення штучних процесуальних перешкод та наполягаючи на вчинення судом тиску шляхом постановлення помилкової по всіх аспектах ухвали про залишення позову без руху, представник позивача просить надати додатково строк для уточнення прохальної частини позовних вимог.

Ухвалою судді від 19.05.2026 продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків позовної заяви на п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали.

25.05.2026 до суду від представника позивачки Кияшко Олександра Олександровича надійшла заява, в якій останній зазначає, що суд першої інстанції навмисно позбавляє позивача права на судовий захист.

Адвокат Кияшко В.В. зазначає, що суддя штучно створює перешкоди, відхиляє законні правові обґрунтування та навмисно позбавляє права на судовий захист позивача, намагаючись зменшити кількість позовних вимог.

Представник позивачки апелює до присяги судді, вказуючи, що головуючий суддя Завальнюк І.В. є офіційним спікером суду та має науковий ступінь, а тому зобов`язаний діяти безсторонньо та кваліфіковано, тоді як поточні дії суду (тобто залишення позову без руху та надання додаткового строку на усунення недоліків позову за клопотанням сторони позивача) становлять порушення присяги, обмеження доступу до правосуддя та відмову від верховенства права на користь держави.

Виконуючи вимоги ухвали суду від 19.05.2026 року, представник зазначає, що він вимушено, зокрема під тиском суду, уточнює позовні вимоги, та водночас підкреслює, що має легітимне очікування, що професійний суддя, який є спікером Одеського окружного адміністративного суду та має науковий ступень вирішить спір у розумний строк.

Згідно із ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частинами 1, 3 ст. 39 КАС України визначено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частинами 1, 2 ст. 40 КАС України встановлено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з пунктом 12 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи Про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: Ніхто не може бути суддею у власній справі. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення. Суддя не тільки виключає будь-які взаємовідносини, що не відповідають посаді, чи втручання з боку органів законодавчої та виконавчої влади, а й робить це так, щоб це було зрозуміло навіть сторонньому спостерігачу. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів (пункти 1.1-1.6).

Відповідно до п.п.2.1, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, суддя дійшов висновку про неможливість прийняття вказаної справи до провадження та наявності підстав заявити самовідвід.

Так, у своїх зверненнях до суду від 15.05.2026 та 25.05.2026 представник позивачки неодноразово висловив сумнів у неупередженості головуючого судді, прямо звинувативши суддю у навмисному позбавленні позивачки права на судовий захист, штучному створенні процесуальних перешкод у доступі до правосуддя та вчиненні тиску на сторону позивача через постановлення ухвали про залишення позову без руху.

Крім того, дії судді щодо перевірки дотримання вимог КАС України представником позивачки трактуються як порушення присяги судді, відмова від верховенства права та ігнорування судової практики, що свідчить про переконання сторони позивача в упередженості судді.

Враховуючи, що сторона позивачки відкрито демонструє недовіру до головуючого судді та вважає його дії упередженими й спрямованими на умисне обмеження права на справедливий суд, винесення об`єктивного судового рішення у цій справі є неможливим.

Задля виключення будь-яких сумнівів у безсторонності суду та забезпечення права позивачки на розгляд справи незалежним і справедливим судом, суддя вважає за необхідне заявити самовідвід.

Переконаний, що жодне професійне завдання не є важливішим за абсолютну довіру суспільства до неупередженого суду. А тому, керуючись найвищими стандартами безсторонності та довіри, суд вважає за необхідне застосувати у цій справі принцип превентивного самовідводу.

Зазначені обставини унеможливлюють прийняття до провадження та подальший розгляд цього адміністративного позову, оскільки можуть утворити підґрунтя виникнення сумнівів стосовно неупередженості судді при розгляді справи, вчинення ним відповідних процесуальних дій та може перешкоджати вирішенню спору у розумний строк. Такі мотиви заявленого самовідводу мають об`єктивне підґрунтя та спираються на положення ст. 36 КАС України, ст. 15 Кодексу суддівської етики.

Враховуючи викладене, головуючий суддя Завальнюк І.В. вважає необхідним, в силу ст.39 КАС України, заявити собі самовідвід до відкриття провадження по справі № 420/12465/26.

Згідно з ч.1 ст.41 КАС України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 39, 40, 41 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заявити та задовольнити самовідвід головуючого судді Завальнюка І.В. до відкриття провадження у справі № 420/12465/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Матеріали адміністративної справи № 420/12465/26 передати для визначення головуючого судді у справі в порядку, встановленому частиною першою статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Завальнюк