Рішення № 136912264, 27.05.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 р. № 400/2006/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенко В. В. за участю секретаря судового засідання М`ялик В.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області, вул. Адміральська, 20,м. Миколаїв,54005, провизнання дій протиправними, скасування рішення №82589122 від 24.12.2025, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Департаменту з надання послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області з вимогами: визнати протиправним дії державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Миколаївської області Мельник Ганни Олександрівни щодо відмови в проведенні реєстраційних дій; скасувати рішення державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Миколаївської області Мельник Ганни Олександрівни № 82589122 від 24.12.2025 року про відмову в проведенні реєстраційних дій; зобов`язати державного адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Миколаївської області Мельник Ганну Олександрівну Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області повторно розглянути заяву та здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на належне їй житло, а саме квартиру АДРЕСА_3 .

За ініціативи суду, ухвалою від 02.04.2024 залучено в якості другого відповідача Державного реєстратора прав на нерухоме майно Мельник Ганну Олександрівну.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що їй ОСОБА_1 та членам її сім`ї, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , належить на праві спільної (сумісної) власності квартира (приміщення квартири спільного заселення, одноквартирний будинок), приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 47,9 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 21.05.2001 року, видане згідно з розпорядженням (наказом) Виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області від 21.05.2001 року № 798-к/11049, про що внесений запис у реєстрову книгу за № 15109/59 та зареєстровано Каховським ДБТІ. 05.11.2025 року позивачка, з метою проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 47,9 кв.м., звернувся до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV та надав перелік документів, а саме: оригінал свідоцтва про право власності на житло від 21.05.2001 року, видане згідно з розпорядженням (наказом) Виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області від 21.05.2001 року № 798-к/11049, про що внесений запис у реєстрову книгу за № 15109/59 і зареєстровано Каховським ДБТІ та технічний паспорт від 15.05.2001 року, виданий Каховським ДБТІ. За наслідками розгляду вищезазначеної заяви від 05.11.2025 року зареєстрованої за № 69795746 та наданих документів, державним реєстратором прав на нерухоме майно Мельник Ганною Олександрівною, Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Миколаївської області, 24 грудня 2025 року прийнято рішення за № 82589122 про відмову в проведенні реєстраційних дій за заявою та зазначено: «…Відповідно до отриманої відповіді на запит державного реєстратора Комунальне підприємство «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради повідомляє наступне: надати інформацію не має змоги, так як вищевказане майно територіально підпорядковане Комунальному підприємству «Каховське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради, яке на даний час тимчасово знаходиться під окупацією зсрф.», у зв`язку з чим позивачу було відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою у зв`язку із зазначеними вище обставинами. Тобто, фактичною підставою відмови в державній реєстрації права власності на нерухоме майно за вказаною адресою стало те, що відсутня можливість отримання відомостей про зареєстровані права від суб`єкта, який провів державну реєстрацію прав, що виникли та були зареєстровані на паперових носіях до 2013 року у зв`язку з його окупацією зсрф. Крім того, у зв`язку тим, що вищезазначене нерухоме майно позивача за вказаною адресою знаходиться в окупації, ОСОБА_1 втратила доступ до користування ним та контроль над цією нерухомістю, тому має можливість отримання компенсації, яке відбувається через подачу заяви до Міжнародного реєстру збитків (через портал «Дія») для відшкодування, що передбачає подачу інформаційного повідомлення до Реєстру збитків. Для реалізації зазначеної програми компенсації, треба зареєструвати інформаційне повідомлення про втрату майна через категорію «Втрата доступу та контролю над нерухомим майном на тимчасово окупованих територіях» в Реєстрі збитків. Однак за загальним правилом, компенсацію за майно на окупованій території може отримати лише власник цього майна, який підтвердить своє право власності, переважно через державні реєстри. Отже, наразі провести реєстрацію права власності на житло (квартиру) не вбачається за можливим, так як відсутня можливість отримання інформації в БТІ щодо реєстрації права власності на зазначене житло (квартиру), що в свою чергу не залежить від позивача та обмежує його право на можливість отримання компенсацій за майно контроль над яким втрачено . В інший спосіб визнати право власності позивача на житловий будинок і зареєструвати його в Державному реєстрі речових прав, у позивача не має. Опинившись у складних життєвих обставинах, враховуючи відсутність іншого, окрім судового шляху для відновлення невизнаного права власності на житло, позивач змушений звертатись з даним позовом та відновлювати порушені права судовим шляхом. Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій від 24.12.2025 року № 82589122 відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою позивача у зв`язку з неможливістю отримати відповідь від установи, що проводила оформлення та/або реєстрацію права власності в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, тобто з підстав, які не залежать від позивача. Документи, що підтверджують право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 47,9 кв.м., відповідно до вимог чинного законодавства, позивачем надано в повному обсязі.

Відповідачі позов не визнали, надали відзив, в якому просили в задоволенні позову відмовити повністю. Свою позицію виклали у відзиві. Державним реєстратором 11.11.2025 було надіслано запит № 1444 до КП ХБТІ ХОР, та вже 17.11.2025 останнім, що можливості надати відповідь не має, оскільки запитувана інформація зберігається в архівах КП «Каховське бюро технічної інвентаризації», робота якої на даний час не відновлена, у зв`язку з тим, що підприємство перебуває в тимчасовій окупації ЗС РФ. Так, відповідно до п.2) ч.1 ст. 23 Закону № 1952-IV заяву про державну реєстрацію прав може бути залишено без руху, зокрема у разі неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному Законом № 1952-IV, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01.01.2013. Згідно з п. 14 Порядку №1127 у разі, коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви. Державним реєстратором Мельник Г. 11.11.2024 було прийнято рішення № 81797814 про залишення заяви без руху. Враховуючи те, що встановлений термін в 30 робочих днів з моменту отримання рішення про залишення заяви без розгляду закінчився та Позивачем протягом встановленого строку так і не було подано жодного документу, який підтверджував би право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_3 , державним реєстратором 24.12.2025 було прийнято рішення № 82589122 про відмову у проведенні реєстраційних дій. З огляду на вищезазначене, державний реєстратор Мельник Г.О., відповідно до ст. 18, ст. 27 Закону 1952-IV, діяв у порядку та у спосіб, передбачені законодавством України.

В судових засіданнях 30.03.2026, 21.04.2026 та 27.05.2026 представники відповідача підтвердили власні позиції, викладені у відзивах. Просили в задоволенні позову відмовити. Представник позивача просив розглянути справи без її участі.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників відповідача, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проживала в АДРЕСА_4 .

Зазначена квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 21.05.2001, виданого виконавчим комітетом Новокаховської міської ради Херсонської області.

Після 1 січня 2013 року ОСОБА_1 право власності на зазначену квартиру в Державному реєстрі речових прав на майно не реєструвала.

З 24.02.2022 м. Нова Каховка Херсонського району Херсонської області знаходиться під тимчасовою окупацією збройних формувань Російської Федерації.

ОСОБА_1 з 30.03.2023 перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа з проживанням у м. Миколаєві.

05.11.2025 ОСОБА_1 звернулась до Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради із заявою про реєстрацію її права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . До заяви, позивачка долучила: оригінал свідоцтва про право власності на житло від 21.05.2001 року, видане згідно з розпорядженням (наказом) Виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області від 21.05.2001 року № 798-к/11049, про що внесений запис у реєстрову книгу за № 15109/59 і зареєстровано Каховським ДБТІ та технічний паспорт від 15.05.2001 року, виданий Каховським ДБТІ.

11.11.2025 державним реєстратором Мельник Г.О. прийнято рішення №81797814 про залишення заяви без руху. Зазначене рішення вмотивоване тим, що неподане заявником чи неотримана державним реєстратором у порядку, визначеному законом відомостей з реєстрів, та надано 30 днів для надання таких документів.

11.11.2025 державним реєстратором направлено запит до КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» про підтвердження проведення реєстрації права власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .

КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» повідомило державного реєстратора про неможливість надати відповідь, оскільки запитувані інформація зберігається в архівах КП «Каховське бюро технічних інвентаризації», яка наразі перебуває під тимчасовою окупацією збройних формувань РФ.

24.12.2025 державним реєстратором Мельни Г.О. прийнято Рішення про відмову в проведення реєстраційних дій №8258922, яким відмовлено у проведення реєстраційних дій на підставі ч.3 ст.23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» оскільки не усунути обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху.

Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 Каховська міська територіальна громада Каховського району Херсонської області входить до Переліку тимчасово окупованих територій Російською Федерацією.

Правовий режим на тимчасово окупований території визначається Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону, на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.23 Закону, заяву про державну реєстрацію прав може бути залишено без руху у випадку неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.24 Закону, підстави для відмови в державній реєстрації прав після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху.

Відповідно до п.53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 р. № 1127, у разі коли документ, що посвідчує набуття права власності або інших речових прав, похідних від права власності, реєстрацію яких було проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, втрачено, пошкоджено чи зіпсовано, державна реєстрація такого права власності або іншого речового права, похідного від права власності, може бути проведена за бажанням заявника на підставі відомостей Державного земельного кадастру чи відповідно на підставі відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на підставі відомостей таких носіїв інформації.

Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності або інших речових прав, похідних від права власності, на підставі відповідних документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на таких носіях інформації, з обов`язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.

Вирішуючи зазначений спір, суд виходить з наступного.

1. Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» жодних особливостей чи відмінностей у порядку реєстрації права власності на об`єкти нерухомості, які знаходяться на тимчасово окупованій території не передбачено.

2. Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачений обов`язок державного реєстратора про направлення запиту органу, який проводив реєстрації відповідного права до 01.01.2013. У цьому випадку, державний реєстратор зазначений обов`язок повністю виконав.

3. Закон, не передбачає наслідків у вигляді відмови в проведенні державної реєстрації прав у разі відсутності належної відповіді від органу реєстрації до 01.01.2013.

4. Частина 5 ст.23 Закону, надає можливість відмовити у проведенні державної реєстрації прав державному реєстратору саме у разі невиконання заявником вимог про надання відповідних документів. Але у цьому випадку, відмова була обумовлена неможливістю підтвердження прав заявника від іншого владного суб`єкта.

5. Пункт 53 Порядку, вказує, що в першу чергу наявність права на об`єкти зареєстровані до 01.01.2013 встановлюється на підставі документа посвідчує набуття права власності, і лише, якщо зазначений документ втрачено, реєстрацію права власності можливо провести на підставі відомостей з відповідних реєстрів. З чого можливо зробити висновок, що у разі втрати відомостей з реєстрів, реєстрація права власності можливо провести на підставі оригіналів паперових документів, складених та виданих відповідно до законодавства діючого до 01.01.2013.

6. Законом передбачена досить імперативна норма (ст.29) щодо проведенні реєстрації прав на земельну ділянку, право на яку зареєстровано до 01.01.2013, виключно за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі. Натомість щодо реєстрації права власності на інші об`єкти нерухомості виключно за умови підтвердження цих прав органами, які здійснювали реєстрації цього права до 01.01.2013 Законом не передбачено, що дає підстави для висновку про можливість такої реєстрації за відсутності підтвердження з реєстрів.

7. Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не було покладено обов`язку на власників об`єктів нерухомості права на які зареєстровані до 01.01.2013, провести перереєстрацію цих прав у Державному реєстр речових прав на нерухоме майно. Більш того, ч.3 ст.3 Закону, гарантувала визнання цих прав. За таких обставин, позивачка не здійснив перереєстрацію права власності на житловий будинок, діяла правомірно.

8. Перешкода в отриманні державним реєстратором інформації від органу реєстрації з окупованої території є об`єктивно обумовлена, та її усунення жодним чином не залежить від позивачки. Зазначена ситуація не є окремим випадком з ОСОБА_1 , а є системною проблемою щодо прав осіб, права власності яких було зареєстровано до 01.01.2013, відомості не були внесені до Державного реєстру прав на нерухому майно, а органи реєстрації та їх архіви залишилися на тимчасово окупованої території.

Разом з тим, Закони України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, жодним чином не враховують фактор тимчасової окупації та втрати на цих територіях архівів про реєстрації речових прав до 01.01.2013, залишаючи в цьому питанні правове регулювання мирного часу.

9. Державна реєстрації речових прав на нерухоме майно як до 01.01.2013, так і після 01.01.2013, здійснювалося в порядку визначеному публічної владою. Неспроможність владних суб`єктів зберегти інформацією щодо реєстрації прав власності громадян до 01.01.2013, не може бути підставою для обмеження права власності приватної особи. При цьому, фактор військового вторгнення та тимчасової окупації не єдиною обставиною, яка могла призвести до втрати органом реєстрації відомостей про зареєстровані права до 01.01.2013 (наприклад пожежа). За таких обставин, оскільки владні суб`єкти не зберегли свої носії інформації про зареєстроване право позивачки, є несправедливим ситуація, при яких вони не приймають до уваги наявні у особи носії інформації про її зареєстроване право, у цьому випадку - Свідоцтво про право власності на житло від 21.05.2001. Вочевидь, що правовстановлюючі документи на право власності для того і видавалися органами влади, щоб засвідчити наявність у особи відповідного права. Тому, оскільки позивачка зберегла свій носій інформації про її права (паперовий документ), а владні суб`єкти втратили свій (доступ до реєстрів до 01.01.2013), вони не можуть заперечувати наявність в неї цього права.

10. Суд враховує, що зазначена ситуація не врахована законодавцем, який не передбачив спеціальних правил реєстрації прав на об`єкти, які залишилася на тимчасово окупованих територіях, а також на сьогодні відсутні правові висновки Верховного Суду.

За таких обставин, суд застосовує правовий принцип тлумачення закону на користь особи. Оскільки цей принцип є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як "in dubio pro persona" або "in dubio pro homine" (латинською мовою), що означає "у вагомих сумнівах - на користь людини". На необхідність застосування цього принципу та необхідність звернення до нього у сумнівних ситуаціях, неодноразово вказував Верховний Суд, зокрема у постанові від 10.01.2024 у справі №240/4894/23

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, про необхідність задоволення позову позивачки.

11. Зазначене судове рішення ухвалюються не з підстав протиправності рішень чи дій відповідачів, оскільки їх дії не були свавільним та відповідали формальним вимогам законодавства, а з підстав неможливості захисту прав позивачки, в інший спосіб ніж через судове рішення. Тому в частині позовних вимог про визнання протиправними дій державного реєстратора необхідно відмовити.

Обираючи спосіб поновлення прав позивачки, суд виходить з того, що порушення прав позивачки відбулося, перш за все, внаслідок недосконалості правового регулювання. А за таких обставин, покладення на державного реєстратора обов`язку повторного розгляду не усуне зазначеного недоліку, а тому такий спосіб не призведе до ефективного захисту прав позивачки. У такому випадку, суд обирає спосіб поновлення прав позивачки, передбачений п.4 ч.2 ст.245, абз.1 ч.4 ст.245 КАС України.

Позов задовольнити частково.

Сума сплаченого позивачкою судового збору в розмірі 532,46 гривень підлягає відшкодуванню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Департамента з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області (вул. Адміральська, 20,м. Миколаїв,54005 41210422) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Мельник Ганни Олександрівни №82589122 від 24.12.2025 року.

3. Зобов`язати державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Мельник Ганну Олександрівну здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на належне їй житло, а саме: квартиру АДРЕСА_3 .

4. В задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області Мельник Ганни Олександрівни щодо відмови в проведенні реєстраційних дій, відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області (вул. Адміральська, 20,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 41210422) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 532,46 (п`ятсот тридцять дві гривні сорок шість копійок) грн.

6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 28.05.2026