Рішення № 136912185, 28.05.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 р. № 400/5125/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в АРК та місті Севастополі Одеського МУ Міністерства юстиції України, просп. Миру, 46/1,м. Миколаїв,54056,

провизнання протиправною та скасування постанови від 23.03.2026 ВП №80237426,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі-відповідач) з вимогами:

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ширко Сергія Леонідовича від 23.03.2026 року ВП №80237426 про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа у справі №400/2304/25 виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 22.01.2026 року.

ІІ. Виклад позицій учасників справи

В обґрунтування позову позивач послався на те, що виконавче провадження №80237426, в якому позивач є стягувачем, безпідставно закінчено відповідачем оскаржуваною постановою. Позивач стверджує, що фактично виконавчий лист у справі №400/2304/25, з примусового виконання якого відкрито виконавче провадження №80237426, не виконаний дотепер. Відтак, на думку позивача, спірна постанова підлягає скасуванню, а виконавче провадження поновленню. Просить позов задовольнити.

Відповідач у відзиві висловив незгоду з позовними вимогами. Заперечення проти позову мотивовані тим, що відповідачем в межах виконавчого провадження №80237426 вжито необхідних заходів з примусового виконання виконавчого листа. Зокрема, державним виконавцем, відповідно до положень ст. 218 КПК України направлено до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення посадовими особами боржника кримінального правопорушення передбаченого ст. 382 КК України, оскільки рішення не може бути виконано без участі боржника. Відповідач резюмує, що оскільки державним виконавцем у ВП № 80237426 постановою від 02.03.2026 накладено штраф на боржника розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду, постановою від 19.03.2026 накладено штраф на боржника в подвійному розмірі в сумі 10200 грн, рішення не може бути виконано без участі боржника, вказане свідчить про вчинення державним виконавцем всіх передбачених законодавством дій для повного виконання рішення суду у справі № 400/2304/25, яке не може бути виконано без участі боржника. Просить у задоволенні позову відмовити.

ІІІ. Рух справи

Ухвалою суду від 13.05.2026 суд відкрив провадження у справі, постановив, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні з урахуванням особливостей встановлених ст.287 КАС України щодо розгляду термінових справ.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 року у справі №400/2304/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задоволено частково, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести з 01.05.2016 перерахунок та виплату пенси ОСОБА_2 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262- XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від №12/4024 без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням вже виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення 22.01.2026 видано виконавчий лист.

12.02.2026 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80237426, з примусового виконання виконавчого листа № 400/2304/25.

Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.02.2026 № 80237426 зобов`язано боржника надати докази виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом від 24.02.2026 № 1400- 0901-5/14411 Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повідомило відповідача, що рішення суду від 09.12.2025 перебуває в процесі виконання та буде виконано в порядку черговості набрання рішеннями законної сили.

02.03.2026 складено акт державного виконавця відповідного до якого встановлено невиконання без поважних причин боржником рішення, а також встановлено, що станом на 02.03.2026 рішення суду без поважних причин не виконано.

02.03.2026 винесено постанову про накладання штрафу в сумі 5100,00 грн. Вказаною постановою зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів.

19.03.2026 складено акт державного виконавця відповідно до якого встановлено, що боржником повторно не виконано без поважних причин рішення, а також встановлено, що боржником не надано доказів виконання рішення суду.

19.03.2026 винесено постанову про накладання штрафу в сумі 10200,00 грн.

23.03.2026 за вих. № 8573 державним виконавцем, відповідно до положень ст. 218 КПК України направлено до органу досудового розслідування-Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області повідомлення про вчинення посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області кримінального правопорушення передбаченого ст. 382 КК України, оскільки рішення не може бути виконано без участі боржника.

23.03.2026 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, відповідно до частини 3 статті 63, пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Копію зазначеної постанови направлено сторонам виконавчого провадження, оригінал виконавчого листа направлено до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Вважаючи цю постанову протиправною, позивач звернувся до суду.

V. Джерела права

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 №1404-VІІІ (далі також - Закон №1404-VІІІ). Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно зі статтею 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч.1,3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною 5, 6 ст. 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до п.11 ч.1, ч.3 ст.39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-18, 19-1 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Згідно ч.1-3 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частиною 1 ст. 40 Закону №1404-VIII визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 41 Закону №1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

VI. Оцінка суду

Між сторонами не є спірним, що на час закінчення виконавчого провадження № 80237426, виконавчий лист від 22.01.2026 по справі № 400/2304/25 боржником Головним управлінням ПФУ у Миколаївській області не виконано.

При цьому, відповідачем вживалась низка заходів, передбачених Законом №1404-VIII, для такого виконання. Зокрема, з боржника двічі стягнуто штраф. Також, відповідач звернувся до органу досудового розслідування-Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області повідомлення про вчинення посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області кримінального правопорушення передбаченого ст. 382 КК України.

Спірним є питання, чи є зазначені заходи достатньою підставою для закінчення виконавчого провадження.

Оцінюючи позиції сторін, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.10.2023 у справі №420/1511/23, відповідно до якої накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Нормами Закону України «Про виконавче провадження» передбачено послідовність дій державного виконавця у процедурі примусового виконання виконавчого документа. Водночас лише дотримання державним виконавцем процедури послідовності таких дій не достатньо для винесення органом ДВС постанови про закінчення виконавчого провадження за пунктом 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання судового рішення боржником, оскільки це суперечить принципу ефективності у процедурі виконавчого провадження. Виконавче провадження не може бути закінчене лише з підстав дотримання державним виконавцем черговості дій у процедурі примусового виконання судового рішення, визначеної Законом України «Про виконавче провадження».

За результатами дослідження матеріалів виконавчого провадження суд дійшов висновку, що вчинені державним виконавцем перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину не є достатніми заходами для виконання судового рішення. Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Окрім того, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст. 40 Закону №1404-VIII виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову. Відтак, за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження стягувач позбавлений права повторного подання виконавчого документу для примусового виконання, в результаті чого виконання такого рішення буде можливим лише в добровільному порядку та рішення може залишитися невиконаним, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів вжиття усіх можливих та достатніх заходів для виконання судового рішення, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

VII. Висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

VIII. Розподіл судових витрат

В зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, про наявність інших витрат не заявив, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в АРК та місті Севастополі Одеського МУ Міністерства юстиції України (просп. Миру, 46/1,м. Миколаїв,54056 ЄДРПОУ 45862901) задовольнити.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ширко Сергія Леонідовича від 23.03.2026 року ВП №80237426 про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа у справі №400/2304/25 виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 22.01.2026 року

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255, 287 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко