Рішення № 136911677, 28.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 рокусправа № 380/6897/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ПРОМ ТОРГ ЗАХІД» податкового боргу.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області з вимогами:

- стягнути з Товариства з обмеженої відповідальності «УКР ПРОМ ТОРГ ЗАХІД» (ЄДРПОУ 44797824) грошові кошти до бюджету в розмірі 47 167,62 грн, які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Головне управління ДПС у Львівській області зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ПРОМ ТОРГ ЗАХІД» перебуває на податковому обліку як платник податків та несе обов`язок щодо своєчасної та повної сплати належних податків, зборів і штрафних санкцій. Незважаючи на цей обов`язок, станом на 09 березня 2026 року за відповідачем обліковується непогашена податкова заборгованість перед державним бюджетом, з якої контролюючим органом заявлено до примусового стягнення суму 47 167,62 грн.

Позивач ззазначає, що вказана сума боргу виникла виключно внаслідок несплати відповідачем штрафних (фінансових) санкцій, правомірно нарахованих контролюючим органом за результатами проведених камеральних перевірок. Підставою для застосування санкцій слугували систематичні порушення підприємством вимог податкового законодавства, а саме несвоєчасна реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та неподання податкових декларацій з податку на додану вартість.

Наявність та розмір вказаного боргу підтверджуються винесеними податковими повідомленнями-рішеннями (ППР) форм «Ш» та «ПС». Оскільки відповідач не скористався своїм правом на їх оскарження в адміністративному чи судовому порядку у встановлені законом строки, визначені у них суми грошових зобов`язань набули статусу узгоджених. Структурно заявлена до стягнення заборгованість складається з: боргу з податку на прибуток підприємств у сумі 340,00 грн та боргу з податку на додану вартість у сумі 46 827,62 грн. З метою досудового врегулювання спору та забезпечення виконання зобов`язань, контролюючим органом сформована та надіслана платнику податкова вимога, однак заборгованість у добровільному порядку відповідачем так і не була погашена.

Ухвалою від 13 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З метою належного інформування про розгляд справи та забезпечення реалізації процесуальних прав відповідача, копію ухвали суду про відкриття провадження разом із позовними матеріалами надіслано на офіційну зареєстровану юридичну адресу Товариства (Львівська обл., Львівський р-н, с. Підберізці, вул. Дружби, буд. 18, кв. 10) рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення (штрихкодовий ідентифікатор АТ «Укрпошта» R067148189924).

Згідно з офіційними даними автоматизованої системи відстеження поштових відправлень АТ «Укрпошта», вказане поштове відправлення не було фактично вручене адресату: 17 квітня 2026 року працівниками поштового зв`язку (пересувного відділення, що обслуговує с. Підберізці) було проставлено відмітку «Повернення Відправнику (Одержувач відсутній за вказаною адресою)», після чого відправлення повернуто на адресу суду.

Оцінюючи факт належного повідомлення відповідача, суд наголошує, що відповідно до приписів пункту 4 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Суд зазначає, що юридичні особи несуть ризик настання несприятливих наслідків через неотримання поштової кореспонденції за своєю офіційною адресою місцезнаходження, внесеною до Єдиного державного реєстру. Відтак, в силу прямої вказівки процесуального закону, копія ухвали про відкриття провадження вважається належним чином врученою відповідачу 17 квітня 2026 року.

Відповідно до ухвали суду від 13 квітня 2026 року, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Станом на дату розгляду справи та ухвалення судом рішення по суті спору, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву. Жодних письмових заперечень щодо наведених позивачем обставин, доказів погашення боргу чи будь-яких інших заяв або клопотань процесуального характеру до суду не надходило, про поважність причин неподання відзиву підприємство суд не повідомило.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Суд зазначає, що реалізація фундаментального принципу змагальності сторін в адміністративному судочинстві покладає на учасників справи обов`язок самостійно нести ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними відповідних процесуальних дій (частина четверта статті 9 КАС України).

Оскільки строк на подання відзиву сплив, а відповідач проявив абсолютну процесуальну пасивність, суд визнає за можливе розглянути справу та ухвалити рішення виключно на підставі доказів, долучених контролюючим органом.

З огляду на вказане, керуючись положеннями статті 262 КАС України, суд розглядає адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, без повідомлення та виклику учасників справи.

Всебічно, повно та об`єктивно дослідивши обставини справи, детально вивчивши правові доводи та обґрунтування, наведені у позовній заяві, перевіривши їх матеріалами справи, а також надавши належну юридичну оцінку письмовим доказам у їх сукупності, суд

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ПРОМ ТОРГ ЗАХІД» (ідентифікаційний код юридичної особи 44797824) 03 жовтня 2022 року зареєстроване як суб`єкт господарювання та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області як платник податків і зборів.

Посадовими особами контролюючого органу проведено низку камеральних перевірок ТОВ «УКР ПРОМ ТОРГ ЗАХІД» з питань дотримання вимог податкового законодавства. Предметом цих перевірок були, зокрема, своєчасність реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та своєчасність подання податкової звітності з податку на додану вартість (ПДВ).

За наслідками виявлених та зафіксованих у відповідних актах перевірок правопорушень, податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення (ППР), якими до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції, а саме:

Щодо податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (код бюджетної класифікації 14010100):

ППР форми «Ш» № 0189560410 від 25.04.2024 на суму 6 076,67 грн (за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних за вересень 2023 року);

ППР форми «ПС» № 0190110410 від 25.04.2024 на суму 1 020,00 грн (за неподання податкової декларації з ПДВ за січень 2024 року);

ППР форми «Ш» № 0189980410 від 25.04.2024 на суму 33 610,95 грн (за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних за листопад та грудень 2023 року);

ППР форми «ПС» № 0217070410 від 16.05.2024 на суму 1 020,00 грн (за неподання податкової декларації з ПДВ за березень 2024 року);

ППР форми «ПС» № 0217030410 від 16.05.2024 на суму 1 020,00 грн (за неподання податкової декларації з ПДВ за лютий 2024 року);

ППР форми «ПС» № 0440050410 від 16.10.2024 на суму 1 020,00 грн (за неподання податкової звітності);

ППР форми «ПС» № 0440070410 від 16.10.2024 на суму 1 020,00 грн (за неподання податкової звітності);

ППР форми «ПС» № 0410010410 від 27.09.2024 на суму 1 020,00 грн (за неподання податкової звітності);

ППР форми «ПС» № 0273050410 від 21.06.2024 на суму 1 020,00 грн (за неподання податкової декларації з ПДВ за травень 2024 року).

Загальна сума застосованих штрафних санкцій з податку на додану вартість становить 46 827,62 грн.

Щодо податку на прибуток підприємств:

ППР № 15113/13-01-04-10 від 04.04.2024 на суму 340,00 грн.

Згідно з матеріалами справи, вказані податкові повідомлення-рішення у встановленому законом порядку надіслані платнику податків. Суд констатує, що відповідач своїм правом на ініціювання процедури адміністративного чи судового оскарження зазначених індивідуальних актів суб`єкта владних повноважень не скористався.

Суд наголошує, що відповідно до положень статті 56 Податкового кодексу України, у разі неоскарження платником податків рішення контролюючого органу у чітко встановлені законодавством строки, суми нарахованого грошового зобов`язання вважаються узгодженими.

Відповідно до офіційної довідки Головного управління ДПС у Львівській області № 329/13-01-13-07-06 від 09 березня 2026 року, яка ґрунтується на даних інформаційної системи органів ДПС, загальна сума непогашеної податкової заборгованості ТОВ «УКР ПРОМ ТОРГ ЗАХІД» станом на вказану дату становить 56 347,62 грн. Проте, керуючись принципом диспозитивності адміністративного судочинства, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог: до стягнення у даній справі позивачем заявлено частину цього боргу в загальному розмірі 47 167,62 грн, яка утворилася сукупно за вищевказаними неоскарженими та несплаченими податковими повідомленнями-рішеннями.

На виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України, з метою досудового врегулювання спору, інформування платника про настання відповідальності та забезпечення погашення податкового боргу, контролюючим органом сформовано та направлено на офіційну податкову адресу відповідача податкову вимогу від 27 грудня 2023 року № 0015499-1307-1301. Вказана податкова вимога надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення та, у зв`язку з тривалою несплатою боргу, набула статусу виконавчого документа.

Оскільки вжиті контролюючим органом заходи не призвели до очікуваного результату, а узгоджений податковий борг у повному обсязі в добровільному порядку відповідачем не сплачено, позивач звернувся до суду з цим позовом для ініціювання процедури його примусового стягнення з рахунків підприємства у банківських та інших фінансових установах.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого фундаментального нормативно-правового регулювання.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Цей конституційний обов`язок є безумовним, має імперативний характер і становить економічну основу для формування дохідної частини Державного бюджету України та забезпечення належного виконання державою своїх функцій.

Загальні засади встановлення, нарахування та сплати податків і зборів, а також вичерпний перелік прав та обов`язків платників податків і контролюючих органів визначаються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Водночас, статтею 36 ПК України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Механізм примусового визначення податкових зобов`язань контролюючим органом регламентовано пунктом 54.3 статті 54 ПК України. Відповідно до цієї норми, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, якщо дані перевірок щодо утримання податків свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів.

Судом встановлено, що саме за результатами виявлених порушень під час камеральних перевірок позивачем були правомірно винесені відповідні податкові повідомлення-рішення.

Порядок дій платника податків після отримання таких рішень чітко визначений законодавцем. Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення. Винятком є лише випадки, коли протягом такого строку платник податків розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до положень статті 56 Податкового кодексу України, у разі неоскарження платником податків рішення контролюючого органу у чітко встановлені законодавством строки, суми нарахованого грошового зобов`язання вважаються беззаперечно узгодженими.

Наслідком такого узгодження є те, що з наступного дня після спливу передбаченого законом строку для їх добровільної сплати, ці суми автоматично набувають юридичного статусу податкового боргу.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено визначення поняття «податковий борг» це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Оскільки ТОВ «УКР ПРОМ ТОРГ ЗАХІД» не скористалося своїм законним правом на оскарження винесених щодо нього ППР та не сплатило штрафні санкції у десятиденний строк, вказані суми в силу закону набули статусу узгодженого податкового боргу.

Вирішуючи питання дотримання контролюючим органом строків звернення до суду із вимогою про стягнення вказаного боргу, суд керується пунктом 102.4 статті 102 ПК України.

Вказаною нормою передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Крім того, суд враховує, що на період дії правового режиму воєнного стану перебіг строків давності згідно з пунктом 102.9 статті 102 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зупинявся. Зважаючи на те, що податкові повідомлення-рішення були винесені податковим органом протягом 2024 року, позивач звернувся до суду з даним позовом своєчасно, у межах встановлених законом строків.

Оцінюючи належність та допустимість доказів наявності та розміру боргу, суд враховує норми Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5. Відповідно до цього Порядку, оперативний облік здійснюється в інформаційній системі шляхом ведення інтегрованих карток платників (ІКП), які є офіційним джерелом інформації про стан розрахунків платника з бюджетом.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду, відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника відомостей про своєчасне нарахування та/або сплату податкових зобов`язань створює презумпцію достовірності таких даних, доки платником податків не доведено протилежне.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд констатує, що відповідач жодними належними та допустимими доказами (як-от платіжними дорученнями чи банківськими виписками) не спростував даних, відображених в ІКП, та не надав доказів повного або часткового погашення заявленої до стягнення суми боргу.

Процедура примусового стягнення податкового боргу передбачає обов`язковий досудовий етап формування та надіслання боржнику податкової вимоги.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд звертає особливу увагу на приписи пункту 59.5 статті 59 ПК України, згідно з якими у разі якщо у платника податків, якому надіслано податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (нараховуються нові суми податкового боргу), сума, на яку збільшився борг, погашається без надсилання нових податкових вимог.

Тобто первинна податкова вимога, сформована та надіслана підприємству ще 27 грудня 2023 року за № 0015499-1307-1301, має законну дію та повністю легітимізує процедуру стягнення щодо всіх наступних боргів відповідача, які виникли протягом 2024 року.

Реалізація права контролюючого органу на примусове стягнення закріплена у статті 95 ПК України.

Відповідно до пункту 95.1 цієї статті, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 ПК України, стягнення коштів провадиться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Цей строк було дотримано позивачем.

У постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 120/479/21-а, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що добросовісний платник податків, зобов`язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов`язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних наслідків.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 140/30/20.

Згідно п. 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року по справі №826/11455/15 дійшов висновку, що не виконання платником податків обов`язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв`язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми п. 42.2 статті 42 ПК України. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.

З урахуванням того, що у контролюючого органу відсутні відомості щодо зміни податкової адреси відповідача, а матеріалами справи не встановлена будь-яка інша адреса платника податків, направлення податкової вимоги на адресу місця реєстрації відповідача свідчить про дотримання вимог п. 42.2 статті 42 ПК України.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до абзацу першого пункту 95.3 статті 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд зазначає, що наявність узгодженого податкового боргу у відповідача в заявленій сумі 47 167,62 грн підтверджується належними, достатніми та об`єктивними письмовими доказами (податковими повідомленнями-рішеннями, даними інтегрованої картки платника податків, офіційною довідкою про наявність боргу). Доказів погашення вказаної заборгованості станом на час розгляду справи суду не надано.

Відтак, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог. Держава в особі податкового органу вжила всіх передбачених нормами законодавства заходів для забезпечення добровільного погашення боргу, проте відповідач свого обов`язку не виконав, у зв`язку з чим заявлена позивачем сума підлягає примусовому стягненню з рахунків підприємства у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивач у цій категорії справ звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та не поніс інших документально підтверджених судових витрат, стягнення судових витрат з відповідача не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ПРОМ ТОРГ ЗАХІД» (ідентифікаційний код юридичної особи 44797824, місцезнаходження: 81146, Львівська область, Львівський район, с. Підберізці, вул. Дружби, буд. 18, кв. 10) на користь державного бюджету України податковий борг у загальному розмірі 47 167 (сорок сім тисяч сто шістдесят сім) гривень 62 копійки з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 28 травня 2026 року.

Суддя Коморний О.І.