Рішення № 136911492, 28.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року м. Київ № 320/26862/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім" Могильовський завод "Електродвігатєль" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Могильовський завод" Електродвігатєль" з позовом до Київської митниці, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA 100390/2023/000042/2 від 01.12.2023 та картку відмови в митному оформленні товарів від 01.12.2023 № UA100390/2023/000576.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність рішення митного органу про корегування митної вартості товарів та картки відмови, оскільки декларантом було надано вичерпний перелік документів для цілей митного оформлення, при цьому, витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості товарів передбачає доведення митним органом підстав, за яких виник сумнів у задекларованій ціні за договором.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 прийнято адміністративну справу до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

До суду від Київської митниці надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача наголошував на недоліках поданого декларантом пакету документів з точки зору встановлення митної вартості, та надав пояснення неможливості застосування інших методів коригування митної вартості. За висновком відповідача, коригування митної вартості здійснено відповідно до чинних нормативно-правових актів, а рішення є обґрунтованими та правомірним. Також, встановлено, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженими та піддаються обчисленню.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Могильовський завод «Електродвігатель» звернулося до Київської митниці з метою митного оформлення та пропуску товарів.

Разом із митною декларацією позивач подав: Пакувальний лист; рахунок-фактура (інвойс); коносамент; автотранспортна накладна; декларація про походження товару; банківський платіжний документ, що стосується товару; банківський платіжний документ, що стосується товару; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); договір про надання послуг митного брокера; договір (контракт) про перевезення; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів.

30.11.2023 агентом з митного оформлення ТОВ «Н-Транс» ОСОБА_1 подано начальнику ВМО № 2 митного поста «Чайка» Київської митниці ДМС заяву про продовження терміну митного оформлення у зв`язку з наданням додаткових документів.

01.12.2023 агентом з митного оформлення ТОВ «Н-Транс» ОСОБА_1 подано начальнику ВМО № 2 митного поста «Чайка» Київської митниці ДМС заяву, в якій повідомляється, що декларантом надано вичерпний перелік документів згідно норм МК України, щодо підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення та згідно наданих документів можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди, у зв`язку з цим просить завершити оформлення митної декларації від 30.11.2023 або надати рішення про відмову в її митному оформленні.

01.12.2023 відповідач надав позивачу рішення про коригування митної вартості товарів за номером UA 100390/2023/000042/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA 100390/2023/000576.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів вартість товарів була скоригована на 29418,46 грн.

Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, відповідачем було вказано наступні причини: Митна декларація не може бути оформлена. Відповідно до ст. ст. 54, 55 Митного кодексу України (далі МК України) прийнято рішення про коригування митної вартості від 01.12.2023 № UA 100390/2023/000042/2.

Так, 30.11.2023 до відділу митного оформлення декларантом ТОВ "Н-ТРАНС", на підставі договору-доручення на обслуговування № 156-22-НТ митних вантажів і наданню послуг на складах від 16.11.2022 з позивачем, було подано електронну митну декларацію на товар « 1. Електродвигуни асинхронні, змінного струму, трьохфазні, потужністю понад 7,5 кВт, але не більш як 37 кВт». Країна виробництва: СN. Виробник: Китай.

Згідно оскаржуваного рішення та позиції митного органу, декларантом не надано страховий поліс відповідно до правил торгівлі ІНКОТЕРМС-2010 та підтвердження факту страхування, що передбачено в інвойсі; декларантом надано довідку про транспортно-експедиційні витрати від 24.11.2023, яка видана ТОВ «Н-ТРАНС» за підписом начальника відділу ЗЕД Лінкевича С.І., також декларантом додано договір-доручення від 16.11.2022 № 15622-НТ про надання митно-брокерських та транспортно експедиторських послуг між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МОГИЛЬОВСЬКИЙ ЗАВОД «ЕЛЕКТРОДВІГАТЄЛЬ» та ТОВ «Н-ТРАНС». Перевізником згідно штампу до 16 та 23 графи у СМR від 23.11.2023 № 20231121-1 є РЕ RAK SERHII ЄДРПОУ 3599806455, а довідку надано ТОВ про транспортні витрати «Н-ТРАНС». Тобто, відбулося залучення третіх осіб, що ставить під сумнів врахування всіх складових митної вартості товару. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат, повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару.

Позивач, вважаючи рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів та картку відмови протиправними, та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення товарів розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до приписів ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості про ці товари, а саме: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД;

ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів.

Так, ч. ч. 1- 3 ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За змістом ч. ч. 1- 3 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Водночас, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України).

Згідно з приписами ч. ч. 1- 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 МК України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 58 МК України.

У той же час, ч. 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 58 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митного органу інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 МК України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 МК України).

Отже, з наведеного слідує, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Зі змісту поданих позивачем та відповідачем документів вбачається, що останнім сформовано висновок про неможливість визначення митної вартості товарів за поданими документами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Могильовський завод «Електродвігатель» звернулося до Київської митниці з метою митного оформлення та пропуску товарів. Разом із митною декларацією позивач подав: Пакувальний лист; рахунок-фактура (інвойс); коносамент; автотранспортна накладна; декларація про походження товару; банківський платіжний документ, що стосується товару; банківський платіжний документ, що стосується товару; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); договір про надання послуг митного брокера; договір (контракт) про перевезення; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів.

30.11.2023 до відділу митного оформлення декларантом ТОВ "Н-ТРАНС", на підставі договору-доручення на обслуговування № 156-22-НТ митних вантажів і наданню послуг на складах від 16.11.2022 з позивачем, було подано електронну митну декларацію на товар « 1. Електродвигуни асинхронні, змінного струму, трьохфазні, потужністю понад 7,5 кВт, але не більш як 37 кВт». Країна виробництва: СN. Виробник: Китай.

Згідно оскаржуваного рішення та позиції митного органу, декларантом не надано страховий поліс відповідно до правил торгівлі ІНКОТЕРМС-2010 та підтвердження факту страхування, що передбачено в інвойсі; декларантом надано довідку про транспортно-експедиційні витрати від 24.11.2023, яка видана ТОВ «Н-ТРАНС» за підписом начальника відділу ЗЕД Лінкевича С.І., також декларантом додано договір-доручення від 16.11.2022 № 15622-НТ про надання митно-брокерських та транспортно експедиторських послуг між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МОГИЛЬОВСЬКИЙ ЗАВОД «ЕЛЕКТРОДВІГАТЄЛЬ» та ТОВ «Н-ТРАНС». Перевізником згідно штампу до 16 та 23 графи у СМR від 23.11.2023 № 20231121-1 є РЕ RAK SERHII ЄДРПОУ 3599806455, а довідку надано ТОВ про транспортні витрати «Н-ТРАНС». Тобто, відбулося залучення третіх осіб, що ставить під сумнів врахування всіх складових митної вартості товару. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат, повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару.

Стосовно доводів відповідача про залучення третіх осіб при транспортуванні товару, слід зауважити, що договір № 156-22-НТ від 16.112022 був наданий до митного органу при розмитненні товару разом з митною декларацією.

Відповідно до ч.1 ст. 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

У той же час, ч. ч. 1-2 ст. 932 ЦК України передбачає, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

При цьому, судом враховується, що договір про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування вантажів не включає в себе виключно послуги експедитора, оскільки предметом договору не є виключно послуги транспортного експедирування.

До того ж, відповідачем не було доведено відсутності можливості документально прослідкувати зв`язок суб`єктів, що надавали послуги транспортування товару, та не спростовано наведеного декларантом розрахунку такої вартості.

Стосовно посилань відповідача на ненадання позивачем страхового поліса, суд вказує їх безпідставними, оскільки у позивача не виникав обов`язок додатково страхувати товар. Вказане чітко передбачено в підписаному контракті та чітко узгоджується умовами Інкотермс 2010.

Відповідно до пункту 4.2 Контракту за № 20220603002 від 03 червня 2022 року, постачання здійснюється на умовах CIF-Гданськ відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Умови CIF (вартість, страхування і фрахт) покладають на продавця обов`язок придбання морського страхування на користь покупця (позивача) проти ризику втрати і ушкодження товару під час перевезення.

Оскільки позивач є покупцем згідно з укладеним контрактом, він не має обов`язку додатково страхувати товар, а страхування товару входить в його вартість. Водночас, позивач не є страхувальником, а отже, не може та не повинен надавати страховий поліс митним органам.

На підтвердження пункту 4.2 контракту надано Додаткову угоду № 1 від 10.10.2022.

Відповідно до п. п. 7 п. 10 ст. 58 МК України витрати на страхування додаються до ціни, що була фактично сплачена, лише якщо вони не включалися до цієї ціни.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не врахував положення контракту, які чітко визначали порядок страхування товару та встановлювали сторону, на яку покладено такий обов`язок.

Відтак, у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення,оскільки відповідачу було подано вичерпний пакет документів, який містив усі відомості, що підтверджували заявлену митну вартість товарів та обраний метод їх визначення, та свідчать про дотримання позивачем вимог ст. 58 МК України.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України.

Крім того, стосовно джерела інформації, яка слугувала підставою для коригування митної вартості імпортованого товару, суд зазначає, що показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товару, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товару та методів її визначення, у зв`язку з чим, така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Отже, відомості з інформаційних систем митних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару та бути підставою для здійснення коригування.

Наявність окремих недоліків у наданих документах, не дають автоматично підстави для висновку про непідтвердження дійсної ціну товару.

Суд вважає, що висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору та за рівнем, визначеними декларантом, не є доведеним, а відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не вказав, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Таким чином, зважаючи обґрунтування застосування резервного методу та неможливості оперувати іншими, звертаючи увагу на відсутність належного розрахунку коригованої митної вартості, суд дійшов до висновку про брак обґрунтованості та необхідність скасування відповідного рішення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення митного органу про коригування митної вартості товару та картка відмови, не ґрунтується на приписах ст. 2 КАС України, у контексті обґрунтованості, доведеності та пропорційності, з огляду на що, є протиправними та підлягають скасуванню.

Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено правомірності оскаржуваних рішень, не надано належних та достатніх пояснень щодо доцільності та законності підстав корегування митної вартості товару. Відповідачем так і не було спростовано доводів, покладених в основу позовної заяви, а також, не вказано на їх необґрунтованість чи помилковість.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись ст. 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім" Могильовський завод "Електродвігатєль" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA 100390/2023/000042/2 від 01.12.2023.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в митному оформленні товарів від 01.12.2023 № UA100390/2023/000576.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.