Ухвала суду № 136909986, 27.05.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 травня 2026 року м. Житомир

справа № 240/10491/22

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, заяву позивача про зміну способу та порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціального центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Житомирської обласної державної адміністрації та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів, -

встановив:

Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 у справі №240/10491/22 позов ОСОБА_1 , - задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

У зв`язку з набранням рішенням суду законної сили, Житомирським окружним адміністративним судом 04 жовтня 2023 року видано позивачу (стягувачу) виконавчий лист.

12 травня 2026 року позивач (стягувач) подав до суду заяву (за вх. №34308/26) про зміну способу і порядку виконання судового рішення, а саме його зобов`язальної частини на:

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь позивача різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у сумі 10491,00 грн.

В обґрунтування зазначає, що на дату звернення до суду з цією заявою, відповідачем (боржником) визначено суму заборгованості за рішенням суду у справі №240/10491/22 у розмірі 10491,0 грн.

Вказує, що на момент звернення до суду з відповідною заявою зазначена сума заборгованості не виплачена, а тому рішення суду не виконано.

Саме тому, просить змінити спосіб і порядок виконання судового рішення суду у даній справі шляхом стягнення з відповідача (боржника) встановленої суми заборгованості.

Згідно з ухвалою суду від 15 травня 2026 року заяву позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №240/10491/22 прийнято та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

25 травня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, через систему "Електронний суд", надійшли заперечення (за вх. №38102/26), у яких просить відмовити у задоволені заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Вказує, що на виконання рішення суду від 30.01.2023 у справі №240/10491/22 за період з 01.02.2026 по 28.02.2026 нарахована сума в розмірі 10147,00 грн, яка була зарахована на розрахунковий рахунок позивача (стягувача) відкритий в АТ "Державний Ощадний Банк України" в лютому 2026 року в повному обсязі.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд розглянувши подану заяву, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною другою статті 378 КАС України визначено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».

Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28.10.2025 у справі №380/7706/22, який враховується судом відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Судом встановлено, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 позивачу нарахована доплата до пенсії у сумі розміром 10147,00 грн, про що свідчить відповідь відповідача (боржника) від 24.01.2026 №0600-0203-8/8355, надана позивачем до заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення

Водночас, у своїх запереченнях відповідач (боржник) зазначає, що на виконання рішення суду від 30.01.2023 нарахована сума 10147,00 грн за період з 01.02.2026 по 28.02.2026, яка була зарахована на розрахунковий рахунок позивача (стягувача) в лютому 2026 року в повному обсязі, про що свідчить довідка від 18.05.2026 №9909/05-16 про здійснення виплати на виконання рішення суду.

Суд, проаналізувавши наявні матеріали справи, обґрунтування поданої заяви, та позицію відповідача (боржника) з приводу заяви про заміну способу виконання рішення, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист. Обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Відповідно до частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Суд вважає за необхідне звернути увагу заявника, що судове рішення, що набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним). Тобто воно не може бути скасоване (змінене) судом, що його прийняв. Основні та додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними. Тому, суд, який прийняв рішення, може внести до нього виправлення, які не торкаються суті відомостей, що викладені у рішенні.

Заявник своєю заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, шляхом стягнення з відповідача (боржника) на користь позивача (стягувача) коштів у розмірі 10147,00 грн, фактично просить змінити резолютивну частину судового рішення, що змінює по суті судове рішення та його спосіб захисту, що, у свою чергу, є неможливим, оскільки судове рішення є незмінним.

Суд зауважує, що приписи ст.378 КАС України передбачають зміну чи встановлення порядку чи способу виконання рішення, яке було ухвалено судом у справі, а саме резолютивної частини рішення, яке містить висновки суду по суті позовних вимог, у зв`язку з чим, суд, здійснюючи зміну порядку чи способу виконання рішення, не змінює змісту резолютивної частини та не змінює спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи.

Як вже відмічалося, судове рішення у справі №240/10491/22 виконано, здійснено виплату в сумі 10147,00 грн, що свідчить про виконання рішення суду у справі, а тому підстав для задоволення заяви позивача (стягувача) відсутні.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 295, 297, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

ухвалив:

1. У задоволенні заяви позивача про зміну способу і порядку виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.01.23 в адміністративній справі №240/10491/22 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціального центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Житомирської обласної державної адміністрації та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення кошті, - відмовити.

2. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко