Ухвала суду № 136909494, 28.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

28 травня 2026 р.Справа №160/12336/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/12336/26 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: Дніпровська міська рада, ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Виноградова Владислава Юріївна про визнання дій протиправними та скасування наказу,

установив:

11 травня 2026 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України №1161/5 від 04.05.2026 року «Про задоволення скарги».

- зобов`язати Міністерство юстиції України внести відповідні відомості та вчинити відповідні реєстраційні дії в «Реєстрі речових прав на нерухоме майно», відновивши рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав ОСОБА_1 на майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , придбане за д «Договором про задоволення вимог іпотеко держателя» № HKE 858496 від 16.02.2026 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Виноградовой В.Ю.

26 травня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову в адміністративній справі №160/12336/26, в якій просить:

- заборонити Дніпровській міській раді приймати рішення стосовно знесення або обмеження доступу до рухомого і нерухомого майна, комплексу будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 .

- заборонити Дніпровській міській раді звертатися з заявою до органів, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно, стосовно взяття на облік як безхазяйного рухомого і нерухомого майна комплексу будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 .

В обґрунтування поданої заяви позивачка зазначила таке: Відповідачем було прийнято оскаржуваний Наказ № 1161/5 від 04.05.2026 року, який анулював рішення №88301724 від 13.02.2026, №№ 83320826, 83321478. приватного нотаріуса Виноградовой В.Ю. Оспорюваний Наказ було прийнято за результатами розгляду скарги Дніпровської міської ради № 1/11-46 від 10.02.2026 року. Отже, в прийнятті та дії цього Наказу зацікавлена третя особа - Дніпровська міська рада. Хоча особисто я не порушувала ніяких приписів\вимог чинного законодавства, але оспорюваний Наказ скасував державну реєстрацію мого права власності на майно, набуте мною за «Договором про задоволення вимог іпотеко держателя». Попри те, що діюче законодавство України пов`язує набуття права власності саме з відповідним договором (правочином), проте право власності на таке нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на це майно. Отже, в даний момент, у відкритих джерелах я не числюся саме власником зазначеного майна («книжковим власником»), попри те, що моє право власності ніким не оскаржено. Тобто виникла ситуація, коли за відсутності реєстрації на моє майно, можливо вчинити стосовно цього майна будь-які юридичні та/або фізичні дії, прикривши такі дії відсутністю реєстрації. Метою забезпечення позову є захист матеріально-правових інтересів позивача та гарантування реального виконання можливого судового рішення у разі задоволення позову. Такі заходи мають запобігати ситуаціям, коли виконання рішення в майбутньому може бути істотно ускладненим або неможливим. Також вважаю, що заходи з забезпечення позову мають створити умови, за яких захист або поновлення моїх порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких я звернулася до суду, буде дійсно ефективним, а не існуватиме лише на папері «про людське око». Тобто, до моменту набуття законної чинності рішенням, моя власність має бути в такому вигляді і мати такого власника, які є на цей момент. До набуття рішенням суду законної сили, Дніпровська міська рада, користуючись відсутністю державної реєстрації права власності, може вжити заходів як з фізичного відібрання або знищення моєї власності, так і прийняття рішення стосовно цього майна щодо взяття його на облік як безхазяйного, згідно вимог ст. 335 Цивільного кодексу України. За таких умов вважаю, що Дніпровській міській раді слід заборонити приймати рішення стосовно цього майна, спрямовані на зміну його статусу та реального стану.

27 травня 2026 року від позивачки надійшло доповнення до заяви про забезпечення позову, в якій зазначила таке «В цій адміністративній справі розглядається визнання Наказу Відповідача №1161/5 від 04.05.2026 року протиправним, який такий, що порушує мої права як власниці майна за Договором, оскільки ним було скасовано державну реєстрацію права власності на майно за Договором. Отже, в даний момент, у відкритих джерелах я не числюся саме власником зазначеного майна («книжковим власником»), попри те, що моє право власності ніким не оскаржено. Тобто виникла ситуація, коли за відсутності реєстрації на моє майно, можливо вчинити стосовно цього майна будь-які юридичні та/або фізичні дії, прикривши такі дії відсутністю реєстрації. До набуття рішенням суду законної сили, Дніпровська міська рада, користуючись відсутністю державної реєстрації права власності, вже почала вживати заходи з фізичного знищення моєї власності. 26 травня 2026 року я отримала кілька приписів, зокрема і припис Nє 6407Д КП «Дніпровські активи» щодо демонтажу моєї власності - ТС Альтанки. Такі самі приписи були отримані стосовно всіх об`єктів мого права власності, зазначених в Договорі. Згідно відкритих джерел, - сайту «Youcontrol», засновником КП «Дніпровські активи» ЄДРПОУ 21927416 є Дніпровська міська рада. Тобто, незважаючи на розгляд справи 160/12336/26, Дніпровською міською радою та утвореними нею підприємствами, виникають спроби фізично позбавити мене моєї власності, незважаючи на розгляд справи в суді. За таких умов вважаю, що не тільки Дніпровській міській раді слід заборонити приймати рішення стосовно цього майна, спрямовані на зміну його статусу та реального стану, а і зобов`язати її заборонити утвореним нею підприємствам вживати заходів з знесення об`єктів мого права власності, обмеження до них доступу як комунальним службам, так і іншим особам. Для зручності вважаю, що прохальну частину моєї «Заяви про забезпечення позову» слід доповнити новим заходом, який повною мірою захистить мої права до прийняття рішення по суті.

Просить доповнити заяву про забезпечення позову, а саме:

- зобов`язати Дніпровську міську раду заборонити комунальним підприємствам, де вона є засновником, приймати рішення стосовно знесення, перебудови або обмеження доступу до рухомого і нерухомого майна та комунікацій цього майна комплексу будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 .

Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши подані матеріали, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Пункт 4 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Суд зазначає, що наведені заявником обставини не підтверджують наявності передбачених статтею 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Заявник просить заборонити Дніпровській міській раді приймати рішення стосовно знесення або обмеження доступу до рухомого і нерухомого майна, комплексу будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 ; заборонити Дніпровській міській раді звертатися з заявою до органів, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно, стосовно взяття на облік як безхазяйного рухомого і нерухомого майна комплексу будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 ; зобов`язати Дніпровську міську раду заборонити комунальним підприємствам, де вона є засновником, приймати рішення стосовно знесення, перебудови або обмеження доступу до рухомого і нерухомого майна та комунікацій цього майна комплексу будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 .

Суд встановив, що Наказом Міністерства юстиції України №1161/5 від 04.05.2026 року «Про задоволення скарги» вирішено: Скаргу Дніпровської міської ради від 10.02.2026 Nє 1/11-46 задовольнити. Визнати прийнятим з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради ,Синельниківського району Дніпропетровської області Верешка Сергія Васильовича від 29.12.2025 Nє 82660073. Визнати прийнятими з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Виноградової Владислави Юріївни від 13.02.2026 Nє 83301724, від 16.02.2026 NoNe 83320826, 83321478. Тимчасово блокувати доступ державному реєстратору Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці. Виконання пунктів 2, 3 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству. Виконання пункту 4 наказу покласти на державне підприємство «Національні інформаційні системи». Цей наказ набирає чинності з моменту його підписання та реєстрації в Міністерстві юстиції України.

До доповнення до заяви про забезпечення позову (вх. 27.05.2026 р.) додано копії припису КП «Дніпровські активи» № 6410Д від 26.05.2026 р., яким вимагається надати правовстановлюючі документи, що підтверджують законність зайняття об`єкту благоустрою ТС Альтанка по вул. Сонячна Набережна 21 В; усунути наслідки порушень шляхом демонтажу тимчасової споруди до 02.06.2026 р. та акта № 6412Д про неможливість встановити власника (користувача) тимчасової споруди та/або об`єкта сфери споживчого ринку, відпочинку та послуг від 26.05.2026 р., складеного щодо вказаної споруди.

Також, згідно з актом, складеним працівниками Дніпропетровського окружного адміністративного суду, від 28.05.2026 № 211, кількість додатків, зазначена у доповненні до заяви про забезпечення позову (з аркуші) не відповідає фактичній їх кількості: 2 аркуша.

Надаючи оцінку поданим доказам у їх взаємозв`язку з вимогами про забезпечення позову суд зазначає таке.

Пункт 4 частини третьої статті 151 КАС України передбачає, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Суд встановив, що у приписі КП «Дніпровські активи» № 6410Д від 26.05.2026 р. мова йде саме про демонтаж тимчасової споруди.

Оскільки припис КП «Дніпровські активи» № 6410Д від 26.05.2026 р. не оскаржується у цій справі, в силу пункту 4 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом встановлення заборони вчиняти дії, що випливають з такого припису, зокрема дії щодо демонтажу.

Також, суд звертає увагу, що до повноважень ради не належить прийняття рішень стосовно знесення нерухомого майна.

Так, згідно з частиною 7 статті 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Крім того, абзац перший частини другої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає, що за рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що нерухоме майно може бути знесене за рішенням суду, а не місцевої ради, чи комунальних підприємств.

Таким чином, відсутні підстави для забезпечення позову шляхом заборони Дніпровській міській раді приймати рішення стосовно знесення; зобов`язання Дніпровської міської ради заборонити комунальним підприємствам, де вона є засновником, приймати рішення стосовно знесення, оскільки вказані суб`єкти не наділені повноваженнями приймати рішення про знесення.

Що ж стосується демонтажу (про що йде мова у приписі), то, по-перше, заява не містить вимог щодо заборони демонтажу, крім того, демонтаж - це дії, що вимагаються приписом, який не є предметом оскарження у цій справі, а тому таким способом не може бути забзпечений позов.

Крім того, суд зазначає, що відсутні докази щодо наміру або дій щодо перебудови або обмеження доступу до рухомого і нерухомого майна, чи звернення з заявою до органів, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно, стосовно взяття на облік як безхазяйного рухомого і нерухомого майна комплексу будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1

Враховуючи наведені обставин, а також те, що у поданій заяві про забезпечення позову позивач не довів існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України, за наявності яких суд може забезпечити позов, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову на підставі частини 2 статті 150 КАС України є необґрунтованою.

Враховуючи викладене, у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 256 КАС України, суд

ухвалив:

У заяві представника ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Савченко