Рішення № 136909212, 27.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 рокуСправа №160/2360/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України(03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, буд. 6; ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

03.02.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначені і виплаті одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (витяг з протоколу № 69/в від 01.08.2025 затверджений заступником Міністра оборони України від 04.08.2025) ОСОБА_1 у зв`язку з наступним оглядом (переоглядом) органами МСЕК та встановлення ІІІ групи інвалідності та зміни її причинного зв`язку на травму пов`язану із захистом Батьківщини, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги із розрахунку 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року;

- зобов`язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 6; код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) у зв`язку з наступним оглядом (переоглядом) органами МСЕК та встановленням ІІІ групи інвалідності та зміни її причинного зв`язку на травму пов`язану із захистом Батьківщини, згідно Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, виходячи з розрахунку 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою та пакетом документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, однак рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, оформленим протоколом від 01.08.2025 №69/в, отримав відмову у призначенні вказаної допомоги, яку позивач вважає протиправною.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 відкрито провадження у справі № 160/2360/26 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

02.03.2026 Міністерством оборони України надано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що 30.11.2016 під час первинного огляду органами МСЕК визнаного особою з інвалідністю III групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, на підставі довідки МСЕК серія 12АAA №072748 від 30.11.2026, а 12.08.2024 під час повторно огляду органами МСЕК позивачу підтверджена ІІІ група інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12 ААД № 085575 від 12.08.2024).

На думку представника відповідача, враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся із заявою для призначення одноразової грошової допомоги 20.02.2025, а III група інвалідності йому встановлена 30.11.2016, тобто понад трирічний термін та під час переогляду в 2024 році група інвалідності не підвищувались і зміна причинного зв`язку не дає право на виплату в більшому розмірі, підстав для призначення одноразової грошової допомоги немає.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 30.11.2016 ОСОБА_1 вперше визнаний особою з інвалідністю 3 групи у зв`язку з пораненням, травмою, контузією, захворюванням пов`язаним з участю в бойових діях та перебуванням на територіях інших держав, де велись бойові дії.

27.02.2022 ОСОБА_1 на виконання вимог Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_2 .

26.04.2022 ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання знаходячись у с. Новосілка Донецької області отримав поранення у вигляді: «Вибухової травми, ЗЧМТ, посттравматична енцефалопатія ІІ ст., стійкий помірний астено-вегетативний синдром. Акубаротравматичне ураження вух у вигляді хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості зі сприйняттям шепітної мови 4 метри кожним вухом», що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 60 від 12.09.2022, яка видана командиром військової частини НОМЕР_2 .

17.01.2023 на підставі свідоцтва про хворобу № 1085, складеного гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_3 , яке затверджене 20 Регіональною військово-лікарською комісією, ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців.

07.09.2023 ОСОБА_1 повторно оглянутий військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_3 , за наслідком чого складено свідоцтво про хворобу № 2921 від 16.09.2023 Регіональною військово-лікарською комісією.

У свідоцтво про хворобу № 2921 від 16.09.2023 зазначено, що наслідки вибухової травми (26.04.2022), ЗЧМТ, струсу головного мозку, акубаротравми у вигляді енцефалопатії 2 ст.складного генезу(постравматична ЧМТ, контузія, 1988, ДРА, дискуляторна атеросклеротична) з розсіяною дрібноосередковою симптоматикою, стійких помірно виражених лікворно-гіпертензивного, астеноневротивного синдромів, двобічної хронічної сенсоневральної приглухуватості зі сприйняттям шепітної мови 3 метра кожним вухом. Симптоматична артеріальна гіпертензія 1 ст. СНО. Ангіопатія сітківки. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини» та визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

14.08.2024 на підставі акту огляду медико-соціальної експертної комісії визнаний особою з інвалідністю 3 групи, у зв`язку з травмою пов`язаною із захистом Батьківщини.

21.02.2025 ОСОБА_1 подано заяву та копії документів щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності 3 групи, у зв`язку з травмою, пов`язаною з захистом Батьківщини.

Згідно витягу з протоколу № 69/в від 01.08.2025 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум встановлено, що солдату у відставці ОСОБА_1 , якого 10.10.2023 звільнено з військової служби та 30.11.2016 під час первинного огляду органами МСЕК визнаного особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, на підставі довідки МСЕК серія 12ААА № 072748 від 30.11.2026, а 12.08.2024 під час повторно огляду органами МСЕК підтверджена ІІІ група інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12 ААД № 085575 від 12.08.2024).

Враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся із заявою для призначення одноразової грошової допомоги 20.02.2025, а ІІІ група інвалідності йому встановлена 30.11.2016, тобто понад трирічний термін та під час переогляду в 2024 році група інвалідності не підвищувались і зміна причинного зв`язку не дає право на виплату в більшому розмірі, підстав для призначення одноразової грошової допомоги немає.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві регулюються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), Законом №2011-XII та Порядком № 975.

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктом першим статті 16 Закону №2011-XII (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підпункт 4 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII передбачає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з підпунктом «б» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується, у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

Як передбачено пунктами 6, 9 статті 16-3 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України 25 грудня 2013 затвердив Порядок № 975 (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

Згідно з підпунктом 1 пункту 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи; 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи; 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

З викладеного слідує, що норми статті 16-3 Закону №2011-XII та Порядку №975 передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 17.02.2021 у справі № 240/1623/20 зазначив, що визначена у частині четвертій статті 16-3 Закону № 2011-XII заборона щодо виплати одної грошової допомоги може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж саме ушкодження здоров`я, а не внаслідок різних.

З наданих суду матеріалів вбачається, що інвалідність, встановлена позивачу у 2016 році.

Суд звертає увагу на те, що група інвалідності у 2016 році була встановлена позивачу внаслідок іншої травми, але також пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, однак фактично причина травми, отриманої у 2016 році, відрізняються від тієї, що була одержана у 2022.

Відтак, отримання ІІІ групи інвалідності у 2025 пов`язане із захистом Батьківщини, та є самостійною підставою для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2025.

Причинно - наслідковий зв`язок між отриманою позивачем у 2016 травмою та встановленням йому ІІІ групи інвалідності у 2025 відповідачем не доведений і з наявних доказів не вбачається.

Отже, встановлення у 2025 групи інвалідності не пов`язане із первісною причиною встановлення групи інвалідності у 2016, оскільки наявними документами підтверджено, що встановлення ІІІ групи інвалідності у 2025 обумовлене отриманим у 2022 бойовим пораненням.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що оскільки вперше інвалідність позивачу встановлена у 2016 році, то й відлік строку на виплату одноразової грошової допомоги повинен обраховуватись із 2016 року.

Встановлено, що ІІІ група інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12 ААД № 085575 від 12.08.2024 була встановлена позивачу у 2025 не внаслідок повторного медичного огляду за фактом загального захворювання, і не внаслідок тієї ж травми, яка була отримана у 2016, а у зв`язку із отриманням іншого (бойового) поранення, за яким було проведено самостійний медичний огляд та за наслідками якого встановлено ІІІ групу інвалідності за іншою підставою.

Крім того, суд звертає увагу, що використана законодавцем конструкція "у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань" у ч.4 ст.16-3 Закону України №2011-XII та п.19 Порядку №975 спрямована на врегулювання ситуацій, коли у тієї самої особи внаслідок різних причин може бути змінена група інвалідності чи її причинний зв`язок. Однак це положення не створює нового "первинного факту" встановлення інвалідності, а лише свідчить про виникнення підстави для доплати до більшого розміру допомоги. Первинним юридичним фактом у контексті одноразової допомоги завжди залишається перше встановлення інвалідності, незалежно від подальшої зміни групи чи причинного зв`язку, оскільки інакше було б знівельовано саму правову природу одноразової допомоги як разової виплати.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 10.09.2025 у справі №120/845/24, від 02.09.2025 у справі №240/4278/24.

З огляду на зазначене, на переконання суду, відмовивши позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності та зміни її причинного зв`язку на травму пов`язану із захистом Батьківщини, відповідач діяв не на підставі, та не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законами України.

При цьому, суд звертає увагу на наступне.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що питання обчислення розміру одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності та зміни її причинного зв`язку на травму пов`язану із захистом Батьківщини належить відповідачу, а тому, суд не здійснює дослідження питання визначення розміру одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності та зміни її причинного зв`язку на травму пов`язану із захистом Батьківщини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України(03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, буд. 6; ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначені і виплаті одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (витяг з протоколу № 69/в від 01.08.2025 затверджений заступником Міністра оборони України від 04.08.2025) ОСОБА_1 у зв`язку з наступним оглядом (переоглядом) органами МСЕК та встановлення ІІІ групи інвалідності та зміни її причинного зв`язку на травму пов`язану із захистом Батьківщини, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги із розрахунку 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ОСОБА_1 у зв`язку із встановлення ІІІ групи інвалідності та зміни її причинного зв`язку на травму пов`язану із захистом Батьківщини.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко