Рішення № 136909015, 25.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 рокуСправа №160/3137/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 20 регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11.02.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до 20 регіональної військово-лікарської комісії (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 20 регіональної військово-лікарської комісії, оформлене протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії від 25.12.2025 №2025-1225-1207-3873-7, яким постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.10.2025 року №2025-1023-1052-3249-7 скасовано;

- зобов`язати 20 регіональну військово-лікарську комісію подати до суду звіт про повне виконання судового рішення протягом 10-ти денного строку з моменту набрання законної сили рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач із 2014 року проходив військову службу та брав безпосередню участь у бойових діях у періоди з 06.10.2014 по 06.09.2015 та з 09.04.2022 по 31.01.2023, внаслідок чого отримав контузії, що призвели до значного погіршення зору. Відповідно до висновку Криворізької філії КНП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» від 13.10.2025 року, у позивача діагностовано міопію лівого ока -14 дптр, що згідно з п. «а» ст. 30 Наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року є підставою для визнання особи непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку. На підставі вказаних медичних показників ВЛК прийняла постанову від 23.10.2025 року про непридатність позивача до військової служби. Дискреційним рішенням штатної ВЛК, оформленим протоколом від 25.12.2025 року № 2025-1225-1207-3873-7, вищевказану постанову нижчого рівня було скасовано. Позивач вважає дії та рішення відповідача протиправними, такими, що порушують його право на належний соціальний та правовий захист.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 13.03.2026, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано у 20 регіональної військово-лікарської комісії матеріали, що були на розгляді при прийнятті спірного рішення стосовно ОСОБА_1 .

05.03.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи наступним. В 20 РВЛК лікарями експертами було розглянуто свідоцтво про хворобу № 2025-1023-1052-3249-7 від 23.10.2025 позивача та згідно Положення № 402 складений відповідний протокол засідання № 2025-1225-1207-3873-7 від 25.12.2025, в якому було вирішено про суперечність об`єктивних даних та потребу у дообстеженні офтальмологом в МКЛ№16 філія №3 м.Дніпро з виконанням ARM в умовах циклоплегії, ПЗВ; вирішено додати опис дообстеження в пункті 11 свідоцтва про хворобу з наданням оригіналів обстеження та провести повторний огляд ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.

Також, на виконання вимог ухвали суду від 16.02.2026 представник відповідача повідомив, що матеріали, які були на розгляді при прийнятті спірного рішення стосовно позивача відсутні, оскільки були повернуті до ІНФОРМАЦІЯ_2 для виконання рішення 20 РВЛК в частині повторного огляду ВЛК.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

05.03.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якій заначено, що доводи відповідача є необґрунтованими та не спростовують позовних вимог. Позивач зазначає, що оскаржуване рішення РВЛК прийняте з порушенням вимог статті 72 Закону України «Про адміністративну процедуру», оскільки не містить належного мотивування, детальної правової оцінки обставин справи та чітких посилань на медичні документи, які б свідчили про безпідставність встановленого раніше діагнозу. Замість належного обґрунтування відповідач обмежився формальним твердженням про суперечність об`єктивних даних, не навівши жодних роз`яснень щодо суті таких суперечностей. Крім того, позивач зауважує, що відповідач безпідставно ініціював процедуру перегляду чинної постанови ВЛК від 23.10.2025 року за відсутності відповідної заяви чи скарги з боку самого позивача. Також позивач наголошує на протиправності дій відповідача щодо невиконання ухвали суду від 16.02.2026 року в частині надання витребуваних матеріалів справи, що є порушенням статті 129-1 Конституції України та статті 77 КАС України. З огляду на практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, позивач вказує, що скасування судом очевидно протиправного і невмотивованого рішення суб`єкта владних повноважень є належним способом захисту порушеного права та не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача щодо встановлення діагнозу, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 18.02.2026 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в адміністративній, оскільки, на думку суду, характер спірних правовідносини та предмет доказування цієї справи не вимагають проведення судового засідання, в порядку загального позовного провадження, для повного та всебічного встановлення обставин справи.

09.04.2026 та 20.05.2026 позивач подав до суду додаткові пояснення та долучив докази до матеріалів цієї справи.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу та брав безпосередню участь у бойових діях у періоди з 06.10.2014 по 06.09.2015 та з 09.04.2022 по 31.01.2023.

Відповідно до висновків лікаря у 2014 році, позивач визнаний придатним до військової служби постановою ВЛК від 05.09.2014 №526. При цьому, графа з відміткою проходження медичного огляду у окуліста порожня.

Згідно консультативного висновку Криворізької філії Комунального некомерційного підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради від 13.10.2025, ОСОБА_1 встановлено діагноз: «Міопія до -8,0Д правого ока Н52.1 Складний міопічний астигматизм до 1,0Д правого ока Н52.2, Міопія до -13.0Д лівого ока Н52.1 Складний міопічний астигматизм до 2,5 Д лівого окаН52.2, рефракційна амбліопія лівого ока Н53.0, центральна макулодегенерація лівого ока Н35.3. Периферична хоріоретинальна дегенерація лівого ока Н35.4, пресбіопія обох очей Н52.4»

За відомостями картки обстеження та медичного огляду від 15.10.2025, лікарем-офтальмологом 23.10.2025 зазначено: «VOD = 0,1 sph (-)8,50D (виправлено на (-)9,50D»); VOS = 0,02 sph (-)14,0D; ст. 30 «а» непридатний до військової служби».

Висновком лікаря-офтальмолога при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.10.2025, встановлено діагноз «Міопія до -8.0Д, складний міопічний астигматизм до 1.50Д правого ока. Міопія до -14.0Д, складний міопічний астигматизм до 2.25Д, рефракційна амбліопія, центральна макулодистрофія лівого ока. ПХРД, пресбіопія ОВ.» та зазначено коди за МКХ-10: «Н52.1, Н35.3, Н53.0, Н52.4, Н35.4». На підставі статті (ей) «30 а» графи «ІІ» Розкладу хвороб Наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 року визнаний «непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку».

Відповідно до Свідоцтва про хворобу № 2025-1023-1052-3249-7 від 23.10.2025, ІНФОРМАЦІЯ_3 за розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.10.2025 здійснив огляд ОСОБА_1 , за наслідком якого постановлено діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва H52.1, H35.3, H53.0, H52.4, H35.4. Опис діагнозу: Міопія 14.0, складний міоіпчний астигматизм до 2.25 Д, рефракційна амбліопія, центральна макулодистрофія, при гостроті зору 0.2 з корекцією лівого ока. Міопія до 8.0Д, складний міопічний астигматизм 1.50Д, при гостроті зору 0.8 з корекціє. правого ока. Периферична дегенерація сітківки, пресбіопія обох очей.

На підставі статті 30а графи II розкладу хвороб, ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби.

20 Регіональна ВЛК (м. Дніпро) розглянула Свідоцтво про хворобу № 2025-1023-1052-3249-7 від 23.10.2025, яке Протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-1225-1207-3873-7 від 25.12.2025 не затвердила, оскільки «об`єктивні дані суперечать одне одного» та прийняла рішення про направлення позивача на дообстеження та повторне ВЛК.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За приписами частини першої статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Зі змісту положень статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров`я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.

Частина п`ята статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання медичного огляду регулюється розділом ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пункти 1.1. Розділу ІІ Положення №402 передбачають, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови).

Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Відповідно до пункту 2.1. глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до підпункту 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення №402, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК (пп. 2.5.4 п.2.5 глави 2 розділу І Положення №402).

Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (пп.2.3.1 п.2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).

Відповідно до вимог підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема: перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402 передбачено, що ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (пп.2.3.5 п.2.3 глави 2 розділу I Положення №402).

Водночас, у відповідності до положення пп.2.4.5 п.2.3 розділу I Положення №402, ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; залучати для вирішення питань військово-лікарської експертизи головних (провідних) медичних спеціалістів та інших лікарів-спеціалістів, за необхідності - інших спеціалістів, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (пп. 2.4.6 п.2.3 розділу I Положення №402).

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (пп.2.4.10 п.2.4 розділу І цього Положення).

За змістом пунктів 1.1, 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що під час дії воєнного стану військовослужбовці, військовозобов`язані підлягають медичному огляду за наявності для цього підстав. Для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії. Серед основних завдань військово-лікарської комісії є визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних. За результатами медичного огляду військово-лікарська комісія відповідного рівня, зокрема встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення, про що зазначається в довідці ВЛК. Штатні і позаштатні військово-лікарські комісії з питань військово-лікарської експертизи підпорядковуються вищим штатним військово-лікарські комісії. Рішенням штатної військово-лікарської комісії може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку. Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Верховний Суд в постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зауважив, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І, пункту 1.4 глави І розділу ІІ Положення №402.

Строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 4 днів.

За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження для отримання повної та об`єктивної інформації про стан її здоров`я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 14 днів (підпункт 2.8.6 глави 2 розділу І Положення №402).

Відповідно до п.1.2. глави 1 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі Розклад хвороб), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я.

Відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи) призовниками, військовозобов`язаними та резервістами вносяться до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п.3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП.

Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилаються до інформаційно-комунікаційної системи «Медична інформаційна система Збройних Сил України» шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов`язаного картку обстеження та медичного огляду у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди.

Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей (пункт 3.1. глави 3 Розділу ІІ Положення №402).

З п. 3.4 глави 3 розділу ІІ вбачається, що перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

За приписами пункту 3.8. Розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про придатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) доставляються до районного (міського) ТЦК та СП за місцем перебування військовозобов`язаного на обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду. Електронний документ з постановою ВЛК щодо придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби передається з ІКС до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Якщо в стані здоров`я військовозобов`язаного за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров`я виникли зміни, то за направленням керівника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення), постанови про тимчасову непридатність оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення).

У разі прийняття постанови про непридатність або тимчасову непридатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду направляються на перевірку до ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Після перевірки ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 та у разі відсутності помилок електронні документи з постановами ВЛК про непридатність до військової служби направляються через ІКС до штатних ВЛК відповідно до адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи.

Після затвердження постанови, протокол засідання штатної ВЛК передається з ІКС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не пізніше наступного дня після затвердження.

Паперова копія документа з постановою, що потребує затвердження штатною ВЛК, видається за запитом особи, що пройшла медичний огляд, у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку у день звернення після отримання ТЦК та СП протоколу засідання штатної ВЛК. Паперова копія документа з постановою засвідчується печаткою ТЦК та СП та видається особі з її підписом про ознайомлення та датою разом з паперовою копією електронного протоколу засідання штатної ВЛК, засвідченою печаткою штатної ВЛК.

Відповідно до Свідоцтва про хворобу № 2025-1023-1052-3249-7 від 23.10.2025, складеного за результатами медичного огляду позивача, у останнього виявлено захворювання, що підпадає під дію пункту «а» статті 30 графи II Розкладу хвороб (Додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402), у зв`язку з чим ВЛК прийняла рішення про непридатність ОСОБА_1 до військової служби.

Однак, постановою 20 регіональної військово-лікарської комісії, оформленою Протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-1225-1207-3873-7 від 25.12.2025, висновок ВЛК зазначений у Свідоцтві про хворобу № 2025-1023-1052-3249-7 від 23.10.2025 не затверджено, прийнято рішення про направлення позивача на дообстеження та повторне ВЛК.

При цьому спірна постанова 20 регіональної ВЛК від 25.12.2025 року не містить належного правового та медичного обґрунтування чи чітких причин незатвердження висновків первинної ВЛК.

Разом з цим, під час проходження медичного огляду у жовтні 2025 року позивачем було надано всі необхідні клініко-інструментальні та лабораторні дослідження для прийняття експертного рішення, що підтверджується наявними у матеріалах справи медичними документами, зокрема Карткою обстеження та медичного огляду від 23.10.2025 року та Актом дослідження стану здоров`я № 165.

Відповідно до пункту «а» статті 30 Розкладу хвороб Положення № 402, за наявності хвороби зі ступенем порушення функції: «короткозорість або далекозорість будь-якого ока в одному із меридіанів більше 12,0 дптр», громадяни, які проходять огляд за графами І, ІІ, ІІІ, визнаються непридатними до військової служби.

З матеріалів справи вбачається, що у всіх медичних документах (висновках) зазначено, що ліве око позивача має міопію понад 12,0 дптр, що підпадає під критерії пункту «а» статті 30 Розкладу хвороб (непридатний до військової служби).

З огляду на вищевикладене, суд вважає спірне рішення відповідача протиправним, оскільки під час його прийняття суб`єктом владних повноважень не було в повній мірі досліджено наявну медичну документацію щодо характеру та ступеня захворювань позивача.

Вказані обставини та наявність у матеріалах справи медичних доказів відповідачем під час судового розгляду спростовані не були, а обов`язок доказування правомірності власного рішення, покладений на нього частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, прийняв необґрунтоване рішення без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування спірної постанови підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зауважує, що відповідно до пункт 3.8. глави 3 Розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення).

У разі прийняття постанови про непридатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду направляються на перевірку до ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 .

За результатами перевірки та у разі виявлення помилок або відсутності необхідних підтверджуючих документів ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 відправляють засобами ІКС документи на доопрацювання до ВЛК районних, міських ТЦК та СП, з яких вони надійшли. ВЛК районних, міських ТЦК та СП доопрацьовують та повторно відправляють документи на повторну перевірку у п`ятиденний строк з дня повернення.

Після перевірки ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 та у разі відсутності помилок електронні документи з постановами ВЛК про непридатність до військової служби направляються через ІКС до штатних ВЛК відповідно до адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи.

Після затвердження постанови, протокол засідання штатної ВЛК передається з ІКС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не пізніше наступного дня після затвердження. Дві паперові копії протоколу засідання штатної ВЛК засвідчуються її печаткою, та надсилаються разом з документами про результати проходження медичного огляду до ТЦК та СП за місцем обліку.

З огляду на викладене, відповідно до пункту 3.8 глави 3 Розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу та в обов`язковому порядку направляються на перевірку і подальше затвердження до штатних ВЛК відповідно до адміністративно-територіальної зони відповідальності.

Аналіз зазначеної норми свідчить, що за результатами перевірки свідоцтва про хворобу штатна ВЛК, у разі виявлення помилок або відсутності необхідних підтверджуючих документів, наділена повноваженнями повернути такі матеріали на доопрацювання або, за відсутності помилок, затвердити відповідну постанову.

Таким чином, Свідоцтво про хворобу № 2025-1023-1052-3249-7 від 23.10.2025 року про непридатність до військової служби військовозобов`язаного ОСОБА_1 в силу приписів Положення № 402 підлягало законодавчо визначеній процедурі перевірки та затвердження відповідачем 20 регіональною військово-лікарською комісією.

Зважаючи на те, що відповідач під час проведення перевірки не навів належних правових та медичних обґрунтувань наявності помилок у первинному рішенні, а також враховуючи відповідність встановленого медичним органом діагнозу позивача критеріям пункту «а» статті 30 Розкладу хвороб, суд доходить висновку, що належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення 20 регіональної військово-лікарської комісії, оформленого протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії від 25.12.2025 року № 2025-1225-1207-3873-7.

Водночас, оскільки суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження військово-лікарських органів в частині безпосереднього встановлення медичних діагнозів, проте зобов`язаний забезпечити повне відновлення правового статусу особи, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати 20 регіональну військово-лікарську комісію повторно розглянути питання щодо затвердження Свідоцтва про хворобу № 2025-1023-1052-3249-7 від 23.10.2025 року стосовно ОСОБА_1 про його непридатність до військової служби, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Стосовно вимоги позивача про встановлення судового контролю з виконання рішення суду, зокрема зобов`язання відповідача подати звіт про повне виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Частинами 2-3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, за ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

З аналізу наведених норм вбачається, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може встановити під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з тим, позивачем не доведено необхідності встановлення судового контролю під час ухвалення даного рішення, відповідних доказів до матеріалів справи не надано.

Оскільки, позивачем не доведено, що відповідачем рішення суду не буде виконано, суд вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими в частині, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Відповідно до частини четвертої ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно частини п`ятої ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 20 регіональної військово-лікарської комісії (49069, м. Дніпро, вул. Михайла Грушевського, буд. 65, код ЄДРПОУ 26637746) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 20 регіональної військово-лікарської комісії, оформлене протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії від 25.12.2025 № 2025-1225-1207-3873-7.

Зобов`язати 20 регіональну військово-лікарську комісію повторно розглянути питання щодо затвердження Свідоцтва про хворобу від 23.10.2025 № 2025-1023-1052-3249-7 стосовно ОСОБА_1 про непридатність до військової служби, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець