Рішення № 136908807, 28.05.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/1423/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій щодо припинення виплати пенсії, починаючи з листопада 2025 року; зобов`язання відновити виплату пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (3 категорія). На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі №140/2919/25 ГУ ПФУ в Сумській області призначило ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі Закон №796-ХІІ).

Після призначення пенсії ГУ ПФУ у Волинській області здійснило її виплату лише один раз у жовтні 2025 року, після чого виплату пенсії та заборгованості припинено. Листом від 13.01.2026 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило, що підставою невиплати пенсії є Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 (далі Порядок №821).

Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки Порядок №821 регулює виплату сум за минулий період на виконання судових рішень та не передбачає припинення поточної щомісячної виплати призначеної пенсії. При цьому підстави для припинення виплати пенсії, визначені статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV), у даному випадку відсутні.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити повністю. В обґрунтування цієї позиції вказав, що на виконання рішення суду ГУ ПФУ у Сумській області призначило пенсія ОСОБА_1 з 11.05.2025, виплата заборгованості по якій проводиться з урахуванням Порядку №821. Крім того, для проведення виплати пенсії, пенсійна справа ОСОБА_1 потребує макетної обробки, тому відповідачем було надіслано запит у Пенсійний фонд України від 14.01.2026 №0300-0501-5/3232, відповідь на який на даний час до ГУ ПФУ у Волинській області не надійшов.

Представник відповідача також зазначає, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту, оскільки при розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

В поданих до суду 22.05.2026 додаткових поясненнях представник ГУ ПФУ у Волинській області зазначила, що ГУ ПФУ в Сумській області виконано рішення суду в межах покладених на нього зобов`язань та призначено позивачу пенсію з 11.03.2025 у розмірі 3669,80 грн. Після призначення пенсії пенсійну справу позивача для організації подальшої виплати пенсії передано засобами технічного забезпечення до ГУ ПФУ у Волинській області, де виплата пенсії здійснюється відповідно до Порядку № 821. Виплата відкладеного боргу, що утворився на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі № 140/2919/25 за період з 11.03.2025 по 30.06.2026, становить 28274,59 грн. ГУ ПФУ у Волинській області здійснено часткову виплату зазначеної заборгованості у квітні в сумі 304,00 грн та у травні 100,00 грн, у зв`язку з чим залишок боргу становить 27870,59 грн. Для забезпечення коректного нарахування та виплати пенсії, зокрема поточного боргу, управлінням направлено запит до Пенсійного фонду України від 14.01.2026 №0300-0501-5/3232 у зв`язку з необхідністю макетної обробки пенсійної справи, відповідь на який на момент підготовки документа не надійшла. Водночас заборгованість з виплати за рішенням суду існує з об`єктивних причин, пов`язаних з відсутністю бюджетних асигнувань, та її погашення не залежить від управлінських рішень посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, яке вжило всі залежні від нього заходи для виконання судового рішення.

У додаткових поясненнях позивач підтримала правову позицію, викладену в позовній заяві та просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2025, яке набрало законної сили, у справі №140/2919/25 зобов`язано призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 11.03.2025.

На виконання рішення суду від 16.06.2025 , ГУ ПФУ в Сумській області призначено пенсію за віком з 11.03.2025 у розмірі 3669,80 грн, що підтверджується рішенням від 10.10.2025 №032350024045.

Відповідно до інформації з підсистеми виконання судових рішень Пенсійного фонду України на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.05.2025, яке набрало законної сили 17.07.2025, ГУ ПФУ області здійснено перерахунок пенсії позивача. Згідно з наданими відомостями у системі відображено нарахування сум: 15 389,48 грн станом на 16.07.2025; 5 445,51 грн станом на 31.08.2025; 3 669,80 грн станом на 30.09.2025; 3 281,41 грн станом на 30.06.2026; 141,66 грн станом на 30.06.2020. У розділі «Інформація про стан виконання рішення суду» містяться відомості про заборгованість по пенсії та виплати боргу, зокрема: 100 грн та 204 грн станом на 01.04.2026; 100 грн станом на 01.05.2026. Виплата боргу (відкладеного боргу), який утворився на виконання рішення суду від 16.06.2025 за період з 11.03.2025 по 30.06.2026 становить 28274,59 грн.

З листа ГУ ПФУ у Волинській області від 13.01.2026 №789-22539/Т-02/8-0300/26 видно, що виплата пенсії ОСОБА_1 проводиться відповідно до Порядку №821, а також зазначено, що у жовтні 2025 року виплачена частина заборгованості в сумі 3669,80 грн; залишок боргу на 01.01.2026 становить 31844,39 грн.

Крім того в матеріалах справи наявний лист ГУ ПФУ у Волинській області від 14.01.2026 №0300-0501-5/3232, який адресовано Пенсійному фонду України, в якому зазначено, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі №140/2919/25 створено дві картки в підсистемі «Реєстр судових рішень»: тип рішення суду «ПКМУ №821». В зв`язку з тим, що рішення суду набрало законної сили 17.07.2025, виплату заборгованості необхідно проводити згідно ПКМУ №821. Фактично нарахування проводиться згідно картки тип рішення суду «Державний бюджет», що є помилковим та робить неможливим вірне нарахування та виплату пенсії згідно з рішенням суду, у зв`язку із цим просило н6адати дозвіл на відкриття реєстру.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058- ІV; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 49 Закону №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин"; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. У разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних

Стаття 46 Закону №1058-ІV передбачає, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, яким визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування) (далі - Порядок № 821).

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Згідно пункту 7 Порядку № 821 для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Пунктом 8 Порядку № 821 встановлено, що невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Отже, Порядком № 821 визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання законної сили рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Разом з тим, згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття Закон України, на відміну від поняття законодавство України, не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у рішенні від 03.05.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 №8 встановлено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Окрім визначеного, суд звертає увагу на наступне.

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо припинення виплати пенсії (а по суті взагалі її не виплати) з листопада 2025 року позивачу є протиправними, оскільки суперечать вимогам чинного законодавства, не ґрунтуються на передбачених законом підставах для припинення виплати пенсії та фактично зумовлені застосуванням підзаконного нормативно-правового акта, який не може змінювати чи обмежувати гарантовані законом пенсійні права; припинення виплати пенсії здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Крім того, суд не бере до уваги твердження представника позивача, які полягають у тому, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту, оскільки при розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження, з огляду на те, що невиконання судового рішення управлінням Пенсійного фонду України в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а зобов`язання подати звіт та накладення штрафу на керівника управління у такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

При вирішенні даної справи суд також враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 30.04.2026 у справі №340/7985/25, згідно з якими здійснення пенсійним органом перерахунку пенсії на виконання судового рішення свідчить про його формальне виконання, у той час як подальша виплата вже нарахованих сум із застосуванням приписів Порядку №821, становить окрему дію та новий об`єкт спірних правовідносин, оскільки такі ґрунтуються на іншому нормативно-правовому акті та виникають після реалізації судового рішення.

Разом з цим, суд також зауважує, що позовні вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо припинення виплати пенсії з листопада 2025 року задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем у спірних правовідносинах не вчинялись дії щодо припинення виплати пенсії, а навпаки допущено протиправну бездіяльність щодо здійснення виплати пенсії з листопада 2025 року.

Згідно положень частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки невиплата пенсії позивачеві з листопада 2025 року обумовлена застосуванням приписів Постанови № 821, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача здійснювати нарахування та виплату поточної пенсії з листопада 2025 року відповідно до частини першої статті 47 Закону №1058-IV, без урахування Постанови №821.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 з листопада 2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснювати ОСОБА_1 нарахування та виплату поточної пенсії з листопада 2025 року відповідно до частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, без урахування постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» від 14.07.2025 № 821.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн (тисячу триста тридцять одну грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя О. О. Андрусенко