Рішення № 136908668, 28.05.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 травня 2026 р. Справа № 120/6499/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - Департамент патрульної поліції, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу.

Позовні вимоги обґрунтовуються протиправністю наказу Департаменту патрульної поліції від 04.04.2025 № 1322 «Про притягнення до матеріальної відповідальності», яким за завдання шкоди внаслідок учинення винних протиправних дій притягнуто старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу №2 роти №3 батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції до матеріальної відповідальності в розмірі 18 348,00 грн.

Ухвалою судді Вінницького окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, сторонам встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

У встановлений судом строк, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від Департаменту патрульної поліції, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої заперечення мотивує тим, що в результаті вчинення ДТП за ст. 124 КУпАП було завдано збитків, а саме пошкоджено транспортний засіб та встановлено суму пошкодження висновком експертного дослідження. В результаті чого видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності позивача.

До суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що обставини, наведені у відзиві є безпідставними та необґрунтованими.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що

30.01.2025 позивачем було вчинено дорожньо-транспортну пригоду на службовому транспортним засобом «Пежо 301» д.н.з. НОМЕР_1 , який рухаючись заднім ходом, здійснив наїзд на перешкоду (дерево), внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження заднього бампера, чим порушив п. 10.9 ПДР України.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.02.2025 року позивача

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Згідно з висновком експертного дослідження від 17.02.2025 №ЕД-19/102-25/3433-АВ вартість матеріального збитку, що завданий власнику колісного транспортного засобу марки PEUGEOT 301, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на момент проведення судової експертизи складає 18 348,00 грн.

04.04.2025 було видано наказ начальника Департаменту патрульної поліції № 1322 про притягнення до матеріальної відповідальності та стягнення з позивача у розмірі 20 відсотків від його грошового забезпечення, починаючи з квітня 2025 року до повного відшкодуванняу розмірі 18 348,00 грн.

Позивач, вважаючи вказаний наказ протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (далі Закон №580-VIII) визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно зі ст. 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Приписам ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Частиною третьою статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року №2337-VIII передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зокрема, зобов`язує поліцейського берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів.

Суд зазначає, що між позивачем та відповідачем наявні трудові відносини, а суть спору полягає у пошкодженні відповідачем як працівником відповідача належного майна.

Відповідно, ці правовідносини належить розглядати в контексті матеріальної відповідальності відповідача як працівника позивача.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі Закон №160-IX).

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону №160-IX військова частина, установа, організація, заклад - орган військового управління, військова частина, військовий навчальний заклад, військовий навчальний підрозділ вищого навчального закладу, установа, організація Міністерства оборони України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, функціональний підрозділ Центрального управління, регіональний орган, інший орган, установа, заклад Служби безпеки України, правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України чи орган, підрозділ, формування, установа, навчальний заклад Міністерства внутрішніх справ України, Державного бюро розслідувань та військові прокуратури, в яких проходять службу військовослужбовці, поліцейські та особи рядового і начальницького складу (проходять збори військовозобов`язані та резервісти).

Статтею 2 Закону №160-IX встановлено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 13 Закону №580-VIII у складі поліції функціонує патрульна поліція.

Згідно з п. 1 Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України від 06.11.2015 №73, Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції, який створюється, ліквідовується та реорганізовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку

Отже, на правовідносини в цій справі поширює свою дію Закон №160-IX.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону №160-IX матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону №160-IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Частинами першою, третьою статті 5 Закону №160-IX встановлено, що особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність. Розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, визначається на день видання наказу про притягнення особи до обмеженої матеріальної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №160-IX розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

У відповідності до вимог статті 8 Закону №160-IX посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць. Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Статтею 9 Закону №160-IX визначені обставини, що виключають матеріальну відповідальність. За приписами частини 3 цієї статті обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.

Частинами 1, 2, 3 статті 10 Закону №160-IX встановлено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.

Відшкодування шкоди, завданої військовозобов`язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов`язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.

За приписами статті 14 Закону №160-IX наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.

Так, з огляду на положення ч. 1 ст. 3 Закону №160-IX предметом доказування в цій справі є в тому числі доведення того, що шкода завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою службових обов`язків.

На підтвердження вказаного позивачем жодного доказу не надано.

В матеріалах справи відсутні матеріали службового розслідування, згідно з яким установлено факт неналежного виконання відповідачем службових обов`язків.

Сам по собі факт визнання відповідача винним у вчиненні адміністративного правопорушення не зумовлює висновок про неналежне виконання відповідачем службових обов`язків, передусім з огляду на те, що це питання в ході притягнення відповідача до адміністративної відповідальності відповідним судом не вирішувалося, конкретного неналежно виконаного обов`язку судом встановлено не було.

Факт притягнення до адміністративної відповідальності міг бути врахованим під час відповідного службового розслідування, однак неналежне виконання службових обов`язків у будь-якому випадку повинно встановлюватися самостійно, в ході службового розслідування або судового розгляду саме з цього питання згідно з принципом індивідуалізації відповідальності, що вимагає проведення процедури встановлення обставин порушення службового обов`язку, наявність складу такого порушення, можливість особи надати пояснення, самостійно відшкодувати шкоду.

При цьому, відповідач не надавав доказів щодо конкретного службового обов`язку (положення посадової інструкції, інших правових актів), яке було порушено відповідачем.

В матеріалах справи відсутні докази про підписання відповідачем письмового зобов`язання про повну матеріальну відповідальність. Положення Дисциплінарного статуту щодо обов`язку дбайливо ставитися до майна не є таким положенням, оскільки не кожне пошкодження майна є результатом недбайливого ставлення до майна.

На підтвердження факту завдання шкоди надано висновок експертного дослідження від 15.11.2021 №СЕ-19/104-21/29495-АВ.

Позивач ставив експерту питання щодо вартості матеріального збитку автомобілю в результаті дорожньо-транспортної пригоди станом на 14.02.2025. На це експерт надав відповідь, що вартість такого збитку складає 18348,00 грн.

Разом з цим, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону №160-IX умовою притягнення до матеріальної відповідальності є протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків.

Суд визнає постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 21.02.2025 року у справі №127/3812/25 як достатній доказ на підтвердження факту протиправної поведінки відповідача.

Згідно з ч.6, ч.7 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Водночас, як вже зазначав суд, позивачем не надано будь-яких доказів щодо дослідження питання зв`язку протиправної поведінки відповідача із неналежним виконанням ним службових обов`язків, в тому числі матеріалів відповідного службового розслідування.

Факт порушення відповідачем ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є самодостатнім підтвердженням порушенням відповідачем своїх службових обов`язків, оскільки в цьому випадку йдеться про різні правові аспекти одного акту поведінки, які можуть мати різну юридичну характеристику. При цьому в будь-якому випадку неналежне виконання службових обов`язків повинно бути встановлено безпосередньо та окремим правовим актом за результатом службового розслідування з цього приводу.

Суд також ураховує, що сам позивач відповідача до дисциплінарної відповідальності не притягав, відповідні докази в матеріалах справи відсутні, що вказує на те, що сам позивач не ототожнює притягнення до адміністративної відповідальності з неналежним виконанням службових обов`язків.

Таким чином, суд констатує відсутність другої умови притягнення до матеріальної відповідальності згідно з ч. 2 ст. 3 Закону №160-IX.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 3 Закону №160-IX умовою притягнення до матеріальної відповідальності є причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою.

Таким чином, постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 21.02.2025 року у справі №127/3812/25 підтверджує причинний зв`язок між протиправним діянням відповідача за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та фактом пошкодження автомобіля.

Водночас, докази на підтвердження того, що в результаті підтвердженого протиправного діяння завдано заявлений до відшкодування розмір шкоди в матеріалах справи відсутні.

Вказаним судовим рішенням розмір шкоди не встановлювався, підтверджено лише факт такої шкоди, що не є достатньою підставою для стягнення коштів з особи, оскільки необхідним також є доведення того, що шкоду завдано саме в тому розмірі, що заявлено до стягнення.

Щодо п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону №160-IX суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня посадова інструкція відповідача, а також докази на підтвердження його ознайомлення з нею, договір про повну матеріальну відповідальність або будь-який інший доказ на підтвердження того, що відповідач несе повну матеріальну відповідальність за завдану ним при виконання службових обов`язків шкоду.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги щодо оскарження акта індивідуальної дії - наказу Департаменту патрульної поліції «Про притягнення до матеріальної відповідальності» від 04.04.2025 № 1322 підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування такого акта.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За приписами частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду, в розмірі 968,96 грн, а тому сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 968,96 грн.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції № 1322 від 04.04.2025 «Про притягнення до матеріальної відповідальності".

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Ф.Ернста, 3, код ЄДПРОУ 40108646)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович