Рішення № 136908590, 28.05.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 травня 2026 р. Справа № 120/7288/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ України у Вінницькій області як отримувач пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі Закон №796-XII)

16.04.2024 вона звернулась до територіального управління ПФУ за місцем проживання із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016, проте ГУ ПФУ у Вінницькій області листом віл 06.05.2024 повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії, в зв`язку з тим, що робота в органах місцевого самоврядування не відноситься до посад державної служби.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає їх неправомірними та такими, що не відповідають чинному законодавству, порушують її конституційне право на пенсійне забезпечення.

Таким чином, вважає, що при поданні заяви про призначення пенсії за віком відповідно до п. 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIІІ нею були дотримані законодавчо визначені умови, за яких така пенсія призначається, а відтак у відповідача були всі законодавчо обумовлені правові підстави для призначення пенсії за віком, як державному службовцю.

З урахуванням наведеного позивач просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на адміністративний позов представник ГУ ПФУ у Вінницькій області позовних вимог не визнала. Зазначила, що відповідно до статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», який набрав чинності 04.07.2001, пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону №1058- IV. Відтак, на переконання представника відповідача, періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 не зараховуються до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону №889-VIII, тому зарахувати період роботи, на які посилається позивач, як роботу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, підстав немає.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

16.04.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про переведення її із пенсії за віком, призначену згідно із Законом №1058-ІV, на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII, до якої долучено, зокрема, відповідні довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Листом від 06.05.2024 відповідачем повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для перерахунку (переведення) на пенсію за віком, обчислену відповідно до норм Закону України "Про державну службу", у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців , визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України.

Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-XII (далі Закон №889-XII).

Відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.93 №3723-XII, крім статті 37, яка застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 та 12 цього розділу, якими передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини 1 статті 28 цього Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60% суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 % заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Верховний Суд у постанові від 01.04.2020 по справі №607/9429/17 дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII та Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №687/545/17.

З матеріалів справи встановлено, що підставою відмови у переведенні позивачки на пенсію за нормами Закону №3723-XII є недостатній стаж державної служби, який полягає в не зарахуванні трудового стажу ОСОБА_1 на посадах в органах місцевого самоврядування, оскільки, на думку відповідача, час роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723 до 04.07.2001, тобто по дату набуття чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Надаючи оцінку таким висновкам ГУ ПФУ у Вінницькій області, суд зазначає наступне.

В пункті 4 частини другої статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до частини третьої статті 46 Закону №889-VIII Кабінет Міністрів України постановою від 25.03.2016 №229 затвердив Порядок обчислення стажу державної служби (чинний з 01.05.2016), який визначає механізм обчислення стажу державної служби. До стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (пункт 4 Порядку №229).

Відповідно до пункту 6 Порядку №229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.

Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, спірні правовідносини регулює також і Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1994 №283 (далі - Порядок № 283).

Відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Отже, як Порядок №283, так і чинний Порядок №229 передбачають, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.

04.07.2001 набрав чинності закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року №2493-III (далі - Закон №2493-III).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493-III передбачено, що дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.09.1980 ОСОБА_1 :

в період з 02.02.2004 по 16.07.2011 обіймала посади спеціаліста 1 категорії та головного спеціаліста управління містобудування та архітектури Ладижинської міської ради;

в період з 17.09.2012 по 01.06.2016 обіймала посади головного спеціаліста та начальника відділу капітального будівництва Ладижинської міської ради;

в період з 04.01.2017 по 01.04.2024 працювала на посаді начальника відділу капітального будівництва Ладижинської міської ради.

Статтею 14 Закону №2493-III встановлено класифікацію посад в органах місцевого самоврядування (сім категорій), до сьомої категорії віднесено посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2018, прийнятій у справі №351/1792/17, зазначив, що після набрання чинності законом України «Про державну службу» №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 закону України «Про державну службу» №889-VIII та пункту 4 Порядку №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що доводи відповідача про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування зараховувався до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця лише по 04.07.2001 (до набрання чинності Законом №2493-III) є необґрунтованими, а тому період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача ГУ ПФУ у Вінницькій області не було фактичних та правових підстав не зараховувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періодів роботи на посадах в органах місцевого самоврядування після 04.07.2001.

Отже, дії ГУ ПФУ у Вінницькій щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по віку не відповідає приписам пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України, оскільки прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття цього рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити переведення та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII з дати звернення (16.04.2024) та з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати, суд враховує наступне.

У межах спірних правовідносин адміністративним судом не здійснюється призначення пенсії, а перевіряється виключно законність рішення органу пенсійного фонду про відмову в призначенні пенсії, за наслідками чого суд може визнати протиправними такі рішення, дії чи бездіяльність, а як наслідок - зобов`язати вчинити певні дії.

Слід звернути увагу, що функції органів Пенсійного фонду України щодо обчислення страхового стажу особи та призначення пенсії за віком відносяться до виключної компетенції відповідача.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема, самостійно здійснювати розрахунок страхового стажу та призначення пенсії.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2024 та вирішити питання про переведення її на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 19.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн стягуються на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2024 та вирішити питання про переведення її на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 19.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович