Ухвала суду № 136908314, 28.05.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/5472/26-Е

Провадження № 2/522/6863/26

УХВАЛА

28 травня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Абухіна Р.Д.,

за участі секретаря судового засідання Гудзюк Ю.Б.,

розглянувши у судовому засіданні заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» - Сіллесен Нільс Томас про відвід судді Абухіна Р.Д. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

До суду, 28.05.2026, через підсистему «Електронний суд» надійшла заява директора Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» про відвід судді Абухіну Р.Д. на підставі пункту 5 частини 1 статті 36 Цивільного процесуального кодексу України, яка зареєстрована канцелярією о 15 годині 59 хвилин. Вказана заява мотивована тим, що 22.05.2026 року судом було постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження в частині позовних вимог. Не погоджуючись із даним чудовим рішенням, 26.05.2026 року відповідач подав апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд». 27.05.2026 року відповідач подав до Приморського районного суду м. Одеси клопотання про направлення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції та відкладення судового засідання. Вважає, що суддя Абухін Р.Д. у судовому засіданні 28.05.2026 року безпідставно відмовив у направленні матеріалів справи до суду апеляційної іестанції та відкладенні розгляду справи та виявив намір продовжувати розгляд справи по суті. Такі дії головуючого судді, на думку Сіллесен Нільс Томас, є грубим порушенням норм процесуального права та свідчать про його особисту процесуальну зацікавленість у якнайшвидшому розгляді справи всупереч встановленому законом порядку.

Згідно ч.3 ст. 40 ЦПК України якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Заява про відвід надійшла 28.05.2026 після судового засідання, за результатом якого суд перейшов до стадії ухвалення рішення, проголошення якого призначено на 02.06.2026 о 15 годині 00 хвилин. Тому така заява не підлягає передачі для розгляду іншим складом суду.

Згідно ч. 7 та ч.8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Інші учасники справи у судовому засіданні участі не брали, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлений відвід є не обґрунтованим та немає об`єктивного підґрунтя для його задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Також підставами відводу (самовідводу) законодавець визначив недопустимість повторної участі судді в розгляді справи (ст. 37 ЦПК України), та неможливість входження до складу суду осіб, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (п.3 ст. 46 ЦПК України).

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у ухвалі 10.02.2021 у справі №9901/224/20 головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. ЄСПЛ зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи утручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Водночас суд підкреслює, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

У справі "П`єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина в конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.05.2026 у задоволені клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» - адвоката Сердюкова Б.Л. про направлення матеріалів справи в повному обсязі до Одеського апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» на ухвалу від 22.05.2026 про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати - відмовлено.

Однак, представник відповідача - директор Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» не згоден з судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні клопотання, що не може бути підставою для відводу.

Беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз`яснення мотивів його ухвалення.

Незгода з судовим рішенням має втілюватися у його апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, - у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення.

Згідно ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, суд не вбачає підстав для відводу судді Абухіна Р.Д., визначених ст. 36 ЦПК України, оскільки заявником не доведені обставини, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності головуючого по справі судді.

Доказів сумніватися в неупередженості та об`єктивності представлено не було, а доводи представника відповідача - директора Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» зводяться до не погодження з процесуальними рішеннями головуючого.

Враховуючи вищевикладене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що зазначені в заяві обставини, не викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Абухіна Р.Д. при вирішенні даної цивільної справи.

Керуючись ст.ст. 33, 36, 40, 258, 260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви директора Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» - Сіллесен Нільс Томас про відвід судді Абухіна Р.Д. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Р.Д. Абухін

28.05.26