Ухвала суду № 136908197, 28.05.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8748/26-Е

Провадження № 2-з/522/331/26

У Х В А Л А

28 травня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Науменко А.В.

за участю секретаря судового засідання Зелінська К.Ю.,

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чабан Ольги Олегівни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Раніше, ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 25.05.2026 року у справі №522/8748/26-Е було відмовлено в задоволені заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Чабан Ольги Олегівни від 21.05.2026 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

25.05.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чабан Ольги Олегівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, яка зареєстрована канцелярією 26.05.2026 та передана судді 27.05.2026.

У заяві про забезпечення позову представник позивача просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 у межах суми позовних вимог 112 523 339, 14 грн.

Заборонити відповідачу відчужувати належне йому майно до набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначила, що предметом позовної заяви є вимога до відповідача ОСОБА_2 про стягнення на користь позивача заборгованості за договором позики у розмірі 112 523 339, 14 грн., вказує, що у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань та ухиленням від добровільного повернення коштів існує реальна загроза утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду, позивачу стало відомо, що відповідач може здійснювати відчуження належного йому майна, знімати кошти з банківських рахунків, переоформлювати активи на третіх осіб або іншим чином уникати виконання судового рішення.

Представник позивача у заяві зазначає, що існують ризики відчуження майна відповідачем, відповідач не лише не вжив жодних заходів до добровільного погашення заборгованості, але й не вступив у переговори щодо порядку розрахунків. Така поведінка боржника сама по собі є індикатором недобросовісності, що виправдовує застосування заходів забезпечення позову.

Розгляд заяви здійснено судом у строки, визначені ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає вимогам ч. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд доходить до таких висновків.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пункту 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу.

В силу ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пункту 4 вищевказаної, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Відповідно до п. 6 вказаної Постанови розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року у справі № 487/7097/18 та від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд виходить із наявності спірних обставин, з якими пов`язується застосування відповідних заходів забезпечення позову та зв`язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позову, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Так, зі змісту позовної заяви встановлено, що між сторонами виник спір з приводу повернення заборгованості за договором позики у розмірі 112 523 339, 14 грн.

У заяві про забезпечення позову позивачем не вказано та не обґрунтовано конкретний об`єкт нерухомого майна, яке належить відповідачу та його вартість, на який необхідно накласти арешт, за рахунок якого позивач пропонує здійснити за необхідності задоволення його грошових вимог до відповідача.

Представник позивача просить суд накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачу у межах суми позовних вимог, однак зазначає інформацію про наявність у останнього лише об`єктів нерухомого майна, що позбавляє суд можливості перевірити відповідність виду забезпечення, про який просить позивач, позовним вимогам та відповідно їх співмірність.

Крім того, для забезпечення виконання ухвали суду про накладення арешту на рухоме, так і на нерухоме майно, вказана ухвала повинна містити відомості про об`єкт обтяження (адреса, реєстраційний номер нерухомого майна, кадастровий номер земельної ділянки, державний номер транспортного засобу, номера рахунків, тощо), оскільки ці відомості зазначаються в заяві про реєстрацію обтяження.

Відтак, проаналізувавши матеріали та доводи заяви про забезпечення позову, суд прийшов до висновку, що між сторонами виник спір з приводу повернення заборгованості за договором позики у розмірі 112 523 339, 14 грн, та за твердженнями сторони позивача, існує обґрунтована ймовірність неможливості виконання рішення суду.

Однак, окрім цих тверджень, до заяви про забезпечення позову не додано будь-яких підтверджуючих документів, які б свідчили про спроби відповідача вчинити дії з майном. Доказів на обґрунтування таких намірів представником позивача надано не було, а твердження останнього про наявність об`єктивної загрози відчуження майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а припущенням про можливі дії.

Також матеріали справи не містять відомостей про вартість майна, на яке вимагається накласти арешт, що унеможливлює врахування критерію співмірності заходу забезпечення позову.

Заявником також не надано суду доказів співмірності із заявленими позивачем вимогам засобу забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладені обставини, представником позивача не наведено достатніх підстав, які б свідчили, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, та слугували обґрунтуванням для застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно яке належить відповідачу.

Обов`язок доведення обставин, які б вказували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до положень статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року в справі № 755/5333/20, провадження №6117180св20, вказав, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не лише навести, але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову, а також спроможну вірогідність саме таких обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 1290гс20) вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

З матеріалів поданої заяви про забезпечення позову судом не встановлено доказів на підтвердження намірів у відповідача щодо відчуження майна, а твердження представника позивача щодо можливих дій ОСОБА_2 у майбутньому, є припущенням.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки представником позивача не наведено достатніх підстав для застосування забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно відповідача, не надано належних і достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення, а також не надано доказів співмірності із заявленими позивачем вимогам засобу забезпечення позову суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Чабан Ольги Олегівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Керуючись ст.ст. 149,153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чабан Ольги Олегівни про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області.

Суддя А.В. Науменко

28.05.26