Рішення № 136907650, 19.05.2026, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/434/26

Провадження № 2/946/2391/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

в складі: головуючого судді Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання Коробко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про встанолення факту та визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив та яким просив встановити факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 . А також, просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гончаровою О.С. йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із тим, що правовстановлюючі документи на спадкове майно не зареєстровані у встановленому законом порядку.

В судове позивач ОСОБА_1 не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду сповіщена належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, якою уточненні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Представник відповідача Ізмаїльської міської ради Одеської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що уточненні позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.05.2026 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Судом було встановлено, що згідно договору купівлі продажу нерухомого майна, реєстр № 2989 від 20.03.1998 року, посвідченого Одеською товарною біржею власниками житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що також підтверджено довідкою наданою комунальним підприємством «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 09.03.2026 року за № 108.

Відповідно до ч. 3 п. 78 Постанови Кабінету Міністрів України №509 від 28.04.2021р. «Про запровадження експериментального проекту щодо отримання державним реєстратором прав на нерухоме майно за допомогою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що перебувають у розпорядженні комунальних підприємств бюро технічної інвентаризації на паперових носіях, та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» «Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року».

У своєму листі № 8.4-35/18/1 від 23.02.2016 року, Міністерство юстиції України зазначило: «Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі».

Отже, будинки, які побудовані до 1992 року не підлягають введенню в експлуатацію, не належать до самочинного будівництва, і документом, який підтверджує відповідність його будівельним нормам, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Як було встановлено судом, житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 20.03.1998 року на Одеській товарній біржі. Всі істотні умови договору сторонами виконані, грошовий розрахунок по даному договору здійснено, про що свідчить п. 5 договору. Згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на товарній біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 21.11.2025 року, повторно виданого Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 1220 ЦК України відкрилась спадщина, до якої входить вищезазначене спадкове майно.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено Інформаційною довідковою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 84533625 від 17.03.2026 року згідно якої інформація про заповіт складений та посвідчений від імені ОСОБА_3 відсутня.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Так, в судовому засіданні було встановлено факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме тим, що у позивача ОСОБА_3 і ОСОБА_2 спільне прізвище « ОСОБА_4 ». Вони обидва є батьками позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 25.03.1957 року, згідно якого ОСОБА_3 є батьком позивача, а ОСОБА_2 його матір`ю. В 1998 році вони разом придбали житловий будинок по АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність і спільно проживали в цьому будинку до самої смерті, що підтверджується записами будинкової книги.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_3 є:

- дружина ОСОБА_2 ;

- син ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 25.03.1953 року, виданого відділом РАЦСу м. Кишиніва.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 на час відкриття сппаадщини проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_3 в спадковому житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено записом в будинковій книзі на зазначений житловий будинок, тому вважається такою, що фактично прийняла спадщину відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України.

В свою чергу, позивач ОСОБА_1 будучи спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 разом із спадкодавцем не проживав та до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, тому вважається таким, що фактично не прийняв спадщину відповідно до вимог ст. ст. 1268, 1269 ЦК України.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 21.11.2025 року, повторно виданого Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Після смерті ОСОБА_2 згідно ст. 1220 ЦК України відкрилась спадщина до якої входить житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з якого частина належала їй згідно договору купівлі продажу нерухомого майна, реєстр № 2989 від 20.03.1998 року, посвідченого Одеською товарною біржею, а частину з якого вона фактично прийняла після смерті чоловіка ОСОБА_3 , але юридично не встигла оформити своїх спадкових прав.

За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено Інформаційною довідковою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 84533523 від 17.03.2026 року згідно якої інформація про заповіт складений та посвідчений від імені ОСОБА_2 відсутня.

Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 25.03.1953 року, виданого відділом РАЦСу м. Кишинів.

Позивач ОСОБА_1 у передбачений ст. 1270 ЦК України строк звернувся до приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гончарової О.С. із заявою про прийняття спадщини, що підтверджено нотаріально посвідченою заявою, тому вважається таким, що фактично прийняв спадщину відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права власності на спадкове майно судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 22.01.2001 року, РНОКПП НОМЕР_6 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Ізмаїльської міської ради Одеської області (місце знаходження: Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Незалежності, 62, код ЄДРПОУ 26569223) про встанолення факту та визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 травня 2026 року.

Суддя: О.О.Бурнусус