Рішення № 136906789, 27.05.2026, Чортківський районний суд Тернопільської області

копія

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2026 р. Справа № 608/1246/26

Номер провадження2/608/773/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Коломієць Н. З.

з участю секретаря Смаглій О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові, в порядку спрощеного провадження справу цивільного судочинства за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві позивач зазначив, що 08 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - позивач, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», ТОВ «БІЗПОЗИКА») та ОСОБА_1 (далі - позичальник, відповідач) укладено Договір № 537458-КС-001 про надання кредиту (далі - Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 8000,00 гривень, на засадах строковості, поворотності, платності (далі - Кредит), а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (далі - Правила, а разом - Договір). Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 % за кожен день користування Кредитом. Комісія за видачу кредиту - 1600 гривень.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 8000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , номер якої вказано ОСОБА_1 при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).

ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором та станом на 07 квітня 2026 року утворилась заборгованість за Договором № 537458-КС-001 про надання кредиту, в сумі 22 640,00 гривень, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 8000,00 гривень; суми прострочених платежів по процентах 9040,00 гривень; суми заборгованості по штрафам 0,00 гривень; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ 4000 гривень та суми прострочених платежів за комісією 1600,00 гривень.

Позивач просить стягнути вказану заборгованість з відповідача, а також судові витрати по справі, які складаються з судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив справу розглянути без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Однак, від його матері ОСОБА_2 поступила письмова заява, в якій вона вказала, що її син ОСОБА_1 з`явитися в судове засідання не має можливості, оскільки, проходить службу в Збройних Силах України по захисту Батьківщини та перебуває на передовій. ОСОБА_1 звертався до позивача з проханням застосувати до кредитної заборгованості, яка у нього виникла, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України та без фіксування судового процесу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, розглянувши справу, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За положеннями ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За положеннями ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п.1 ч.2 ст.16 цього Кодексу).

За положеннями ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

08 травня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 537458-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач ОСОБА_1 не заперечує укладення вищевказаного кредитного договору.

Відповідно до п. 1 Договору кредиту ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 8000,00 гривень, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування Кредитом.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 8000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , номер якої вказано ОСОБА_1 при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів.

Також факт перерахування позивачем кредитних коштів відповідачу підтверджується довідкою щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» по рахунку № НОМЕР_2 АТ КБ «ПриватБанк» 08.05.2025.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Зі змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку» від 30 березня 2021 року № 1357-IX, який набрав чинності 23 квітня 2021 року пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції: 15) Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Останніми змінами, які набрали чинності 19 серпня 2022 року, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено словами «крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 ), що підтверджується наступними доказами.

Згідно військового квитка серії НОМЕР_4 від 12.11.2007 ОСОБА_1 проходить військову службу з 28.02.2022 (в/ч НОМЕР_5 ).

Згідно довідки командира військової частини НОМЕР_6 № 1918/12871 від 21.04.2026 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі.

З довідки командира в/ч НОМЕР_7 №1867/кп від 21.03.2025 вбачається, що солдат ОСОБА_1 07.03.2025 під час виконання бойового завдання, приймаючи безпосередню участь в бойових діях під час захисту Батьківщини, отримав вибухову травму, дотичні вогнепальні осколкові сліпі поранення частин тіла.

Відповідач ОСОБА_1 20 квітня 2026 року звертався із заявою до директора ТОВ «Бізнес позика» Тимощука Р. з проханням провести коригування (списання) заборгованості за кредитним договором №537458-КС-001 від 08.05.2025 відповідно до п.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Однак, згідно повідомлення ТОВ «Бізпозика» звернення ОСОБА_1 перебуває на розгляді.

Суд зазначає, що з аналізу вищевказаних норм права вбачається, що пільги щодо нарахування відсотків та штрафних санкцій за договорами кредиту мають такі категорії військовослужбовців, зокрема, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову; інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції або у відсічі збройної агресії рф проти України.

Відтак приписи ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо заборони нарахування відсотків, комісії та неустойки (штрафу, пені) по кредиту поширюються на відповідача.

Стосовно нарахування заборгованості за комісією суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Так, у Паспорті споживчого кредиту (п.4.1) та Договорі про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) №537458-КС-001 від 08 травня 2025 року (п.2.5) містяться умови про комісію за надання кредиту в розмірі 1600,00 грн.

Аналіз умов кредитного договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту встановлена в договорі, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови Договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1600 гривень, суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізпозика» заборгованості за комісією за надання кредиту.

Таким чином, порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову і стягнення в його користь із відповідача заборгованості за Кредитним договором №537458-КС-001 від 08.05.2025 8000,00 гривень заборгованості за основною сумою боргу.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір сплачений згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 11505 від 22.04.2026 АТ «ПУМБ», пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 940,76 гривень (8000 х 100:22640=35,335%; 2662,40 х 35,335%:100=940,76).

Керуючись Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про споживче кредитування», ст. ст. 11, 509, 526, 530, 625, 1048, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 76, 81, 89, 141, 263, 264 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», код ЄДРПОУ 41084239, яке знаходиться за адресою: б-р Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133 суму заборгованості за Договором №537458-КС-001 про надання кредиту в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», код ЄДРПОУ 41084239, яке знаходиться за адресою: б-р Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133 судовий збір в розмірі 940 (дев`ятсот сорок) гривень 76 копійок.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно з оригіналом

Суддя:/підпис/

Оригінал заочного рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/1246/26

Заочне рішення набрало законної сили « » року.

Суддя: Н . З. Коломієць

Копію заочного рішення видано « » р.

Секретар: