Рішення № 136906641, 19.05.2026, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/252/26

Провадження №2/603/212/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.,

секретар судового засідання Сандалюк О. В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у підготовчому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Монастириської міської ради про визнання права на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Андрусенко І. Я., звернулися до суду з позовом до Монастириської міської ради, у якому просять визнати за ними право на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В обґрунтування заявлених вимог посилаються на те, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належало право на земельну частку (пай) площею 1,89 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності с. с. «Заставецька», відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР № 01958854. Вказане майно вона заповіла ОСОБА_3 (батькові позивача ОСОБА_1 ) та ОСОБА_4 (батькові позивача ОСОБА_2 ) в рівних частках. Останні зазначену спадщину прийняли, оскільки вступили у фактичне управління спадковим майном, проте за життя не оформили своїх спадкових прав. Після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася спадщина на 1/2 частки права на земельну частку (пай) площею 1,89 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності с. с. «Заставецька», відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0195885. Вказане майно він заповів дочці ОСОБА_1 . Окрім того, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповів усе своє майно, до складу якого входить 1/2 частки права на зазначену вище земельну частку (пай), дочці ОСОБА_2 . Проте позивачі не можуть отримати у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на вказане спадкове майно. Окрім того, установлено розбіжності у написанні прізвища, імені та по-батькові спадкодавця ОСОБА_5 у сертифікаті на право на земельну частку (пай), заповіті спадкодавця та у свідоцтві про смерть. З огляду на наведені обставини просять визнати за ними право на зазначене спадкове майно.

Ухвалою суду від 01.05.2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у Монастириської державної нотаріальної контори інформацію про те, чи заведені спадкові справи після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також у приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Садівського М. А. інформацію про те, чи заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник адвокат Андрусенко І. Я. у підготовче засідання не з`явились, проте представник позивача разом із позовом заявив клопотання про розгляд справи у їхній відсутності.

Представник відповідача Монастириської міської ради у підготовче засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просить розглянути справу у відсутності представника Монастириської міської ради. З обставинами, викладеними у позовній заяві, Монастириська міська рада погоджується та не заперечує проти задоволення позовних вимог.

З огляду на наведене суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити у підготовчому засіданні відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України у порядку, встановленому ст. 206 ЦПК України.

Суд установив такі обставини.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10.04.1968 року ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . Її батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

ОСОБА_8 та ОСОБА_6 29.07.1989 року зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 . Після реєстрації шлюбу остання змінила прізвище « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ».

Згідно з фотокопією сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0195885 ОСОБА_5 належало право на земельну частку (пай) розміром 1,89 в умовних кадастрових гектарах із земель селянської спілки «Заставецька» с. Заставці Монастириського району Тернопільської області на підставі рішення Монастириської райдержадміністрації від 05.07.1996 року № 146. Сертифікат зареєстровано 12.07.1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 272.

Належність ОСОБА_5 вказаного сертифіката на право на земельну частку (пай), виданого на підставі розпорядження Монастириської районної державної адміністрації від 12.07.1996 року № 272, підтверджується відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 29-19-0.2131-1893/2-26 від 21.04.2026 року. Зі змісту вказаної відповіді видно, що згідно з даними Державного земельного кадастру відсутні відомості про видачу ОСОБА_5 державних актів, якими посвідчено її права на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Проте ОСОБА_5 зазначена у додатку № 2 (Список померлих громадян, спадкоємці яких отримають земельні частки (паї) у приватну власність після переоформлення права власності в установленому порядку) до рішення Заставецької сільської ради від 21.04.2002 року № 8 «Про погодження Проекту поділу земельних ділянок (масивів) на земельні частки (паї) власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) на території Заставецької сільської ради Монастириского району Тернопільської області та передачу земельних часток (паїв) в приватну власність власникам сертифікату».

Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0195885 втрачено, про що позивачем розміщено оголошення у місцевій газеті «Свобода» (редакція від 08.04.2026 року).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 19.10.2001 року.

Відповідно до довідки № 56, виданої 17.09.2025 року виконавчим комітетом Монастириської міської ради, ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час смерті була зареєстрована та проживала одна у с. Заставці Монастириського району (теперішнього Чортківського району) Тернопільської області.

До матеріалів справи долучено копію заповіту ОСОБА_5 , посвідченого 11.09.1992 року секретарем виконкому Швейківської сільської ради Монастириського району Бабій Г. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 43. Як видно зі змісту заповіту, остання заповіла житловий будинок, господарські будівлі та все своє майно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках. Грошові вклади, які знаходяться в ощадній касі, заповіла ОСОБА_3 та дві тисячі з них ОСОБА_11 .

Отже, встановлено, що у сертифікаті на право на земельну частку (пай) спадкодавець зазначена як ОСОБА_5 , у заповіті ОСОБА_5 , а у свідоцтві про смерть ОСОБА_5 .

Згідно з довідкою № 33, виданою 20.03.2026 року виконавчим комітетом Монастириської міської ради, після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, до якого входить право на земельну частку (пай) площею 1,89 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності с. с. «Заставецька», відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР № 01958854, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 272. Проте у вказаному сертифікаті було допущено описку, а саме помилково зазначено « ОСОБА_5 » замість правильного « ОСОБА_5 ». Спадщину після смерті останньої прийняли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки вступили у фактичне володіння спадковим майном, обробляли земельну ділянку, підтримували будинок в належному стані, користувались всім спадковим майном, включаючи речі домашнього вжитку.

Згідно з відповіддю державного нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори Войташека В. І. № 168/01-16 від 08.05.2026 року після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкової справи не заведено.

Батько позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 13.05.2022 року.

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Заставецької сільської ради Лупаком В. Я., зареєстрований у реєстрі за № 21, відповідно до якого заповів належну йому земельну частку (пай) площею 1,44 га та належні йому земельні ділянки площею 0,8892 га та 0,2881 га з кадастровими номерами 6124285300:01:001:0184 та 6124285300:01:001:0493, розташовані на території Заставецької сільської ради, ОСОБА_12 . Всі інше майно ОСОБА_3 заповів дочці ОСОБА_1 .

Згідно з відповіддю приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Садівського М. А. № 58/01-16 від 01.05.2026 року після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , 12.09.2022 року заведено спадкову справу № 101/2022.

З матеріалів вказаної спадкової справи видно, що 12.09.2022 року із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулися ОСОБА_12 та ОСОБА_1 (позивач). Водночас 12.09.2022 року дружина спадкодавця ОСОБА_7 подала заяву про відмову від прийняття належної їй частки у спадщині.

06.04.2023 року ОСОБА_12 видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належні ОСОБА_3 земельні ділянки площею 1,0113 га, 04273 га, 0,8892 га та 0,2881 га з кадастровими номерами 6124285300:01:001:0049, 6124285300:01:001:0358, 6124285300:01:001:0184, 6124285300:01:001:0493 відповідно.

Окрім того, 09.05.2023 року ОСОБА_1 видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належні ОСОБА_3 земельні ділянки площею 0,4236 га та 0,1229 га з кадастровими номерами 6124285300:02:001:0128, 6124285300:02:001:0129, а також житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та нараховану і недоотриману пенсію за період з 01.05.2022 року до 31.05.2022 року в сумі 4631,40 грн. Також, 14.06.2023 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належні ОСОБА_3 земельні ділянки площею 0,2500 га та 05932 га з кадастровими номерами 6124285300:02:001:0349, 6124285300:02:001:0348.

Постановою приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Садівського М. А. № 51/02-31 від 21.04.2026 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частки права на земельну частку (пай) площею 1,89 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності с. с. «Заставецька», відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0195885, який зареєстровано 12.07.1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну часку (пай) за № 272, що належало ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як спадкоємцю ОСОБА_5 . Відмова у вчиненні нотаріальних дій мотивована відсутністю правовстановлюючих документів на вказане спадкове майно. Також установлено розбіжності у документах, а саме: у сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0195885 спадкодавець зазначена як ОСОБА_5 , у заповіті ОСОБА_5 , а у свідоцтві про смерть ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 03.10.2024 року.

Згідно з довідкою № 35 від 23.03.2026 року ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав один за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений старостою Зяньковецького старостинського округу Остапенко Ю. І., зареєстрований у реєстрі за № 6-1, відповідно до якого заповів усе належне йому майно дочці ОСОБА_2 .

Згідно з відповіддю державного нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори Войташека В. І. № 168/01-16 від 08.05.2026 року після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , заведено спадкову справу № 1 за 2025 рік.

Як видно з матеріалів спадкової справи, 02.01.2025 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулась дочка спадкодавця ОСОБА_2

29.03.2025 року діти спадкодавця ОСОБА_13 та ОСОБА_14 подали заяви про відмову від прийняття належної їм частки у спадщині.

25.07.2025 року ОСОБА_2 видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належний ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , а також на земельні ділянки площею 0,2500 га, 0,8973 га, 0,3335 га, 0,9403 га та 0,3267 га з кадастровими номерами 6124285300:02:001:0200, 6124285300:02:001:0202, 6124285300:02:001:0201, 6124285300:02:001:0250, 6124285300:02:001:0559 відповідно.

Постановою завідувача Монастириської державної нотаріальної контори № 127/02-31 від 17.04.2026 року позивачу ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частки права на земельну частку (пай) площею 1,89 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності с. с. «Заставецька», відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0195885, який зареєстровано 12.07.1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну часку (пай) за № 272, що належало ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , як спадкоємцю ОСОБА_5 . Відмова у вчиненні нотаріальних дій мотивована відсутністю правовстановлюючих документів на вказане спадкове майно. Також установлено розбіжності у документах, а саме: у сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0195885 спадкодавець зазначена як ОСОБА_5 , у заповіті ОСОБА_5 , а у свідоцтві про смерть ОСОБА_5 .

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року (далі ЦК України) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 524 ЦК Української РСР (1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК Української РСР (1963 року) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Згідно зі ст. 548 ЦК Української РСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до правил ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК Української РСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

В абз. 3 п. 1 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі Указ № 720/95 від 08.08.1995 року) визначено, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (п. 6 Указу № 720/95 від 08.08.1995 року)

Прийнятий у 2001 році Земельний кодекс України (далі ЗК України) визначив, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, серед іншого, на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (п. «ґ» ч. 1 ст. 81 ЗК України).

У п. 16 Перехідних положень ЗК України передбачено, що громадянам власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікат про право на земельну частку (пай) основний документ, що посвідчує право на земельну частку (пай), та вважається правовстановлюючим документом при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати про право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю (абз. 2 п. 17 Перехідних положень ЗК України).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ст. 1225 ЦК України.

Згідно з приписами п. «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, прийняття спадщини.

За приписами ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин, що передбачено ч. 1 ст. 1235 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, що передбачено ч. 1 ст. 1270 ЦК України.

Частиною 1 ст. 1273 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну (ч. 1 ст. 1275 ЦК України).

У силу ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Установлено, що ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належало право на земельну частку (пай) площею 1,89 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності с. с. «Заставецька», відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0195885. ОСОБА_3 (батько позивача ОСОБА_1 ) та ОСОБА_4 (батько позивача ОСОБА_2 ) є спадкоємцями ОСОБА_15 за заповітом, спадщину прийняли у рівних частках, проте за життя не оформили своїх прав на зазначене вище спадкове майно.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, до якого входить 1/2 частки права на вищезазначену земельну частку (пай), яке він заповів дочці ОСОБА_1 . Позивач ОСОБА_1 спадщину прийняла. Дружина спадкодавця ОСОБА_7 відмовилися від прийняття належної їй частки у спадщині, про що подала нотаріусу відповідну письмову заяву. Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла позивач ОСОБА_2 як спадкоємець ОСОБА_4 за заповітом. Діти спадкодавця ОСОБА_13 та ОСОБА_14 відмовилися від прийняття належної їм частки у спадщині, про що подали нотаріусу відповідну письмову заяву. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 200, 206, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 524, 534, 548, 549 ЦК Української РСР (1963 року), ст. ст. 1216-1218, 1223, 1225, 1268-1270, 1296 ЦК України, ст. 81 ЗК України, суд

у х в а л и в:

Задовольнити позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Монастириської міської ради про визнання права на спадкове майно.

Визнати за ОСОБА_1 право на 1/2 частки права на земельну частку (пай) площею 1,89 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності с. с. «Заставецька», відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0195885, який зареєстровано 12.07.1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну часку (пай) за № 272.

Визнати за ОСОБА_2 право на 1/2 частки права на земельну частку (пай) площею 1,89 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності с. с. «Заставецька», відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0195885, який зареєстровано 12.07.1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну часку (пай) за № 272.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Відповідач: Монастириська міська рада, місцезнаходження: вул. Шевченка, 19, м. Монастириська Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058433.

Повне рішення суду складено 27.05.2026 року.

Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова