Рішення № 136906528, 28.05.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/420/26

Провадження № 2/595/343/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026 місто Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Созанської Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», в інтересах якого діє представник - Поляков О.В., звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 725910244 про надання кредиту від 11.10.2021 у розмірі 91958,38 грн, а також судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, які складаються із судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 11.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 725910244 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти в сумі 5000,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV8R6G2. Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 5000,00 шляхом перерахування через банк-провайдер. Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 22000,00 грн. Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням, довідкою та письмовим поясненням первісного кредитора. 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019. В подальшому до Договору факторингу укладались додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Відповідно до реєстру прав вимоги вимоги № 168 від 11.01.2022 до Договору факторингу 1 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 2 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. 20.10.2023 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 20/10/23-03, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу б/н від 20.10.2023 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 91958,38 грн. Позивачем долучено всі наявні докази, що підтверджують зобов`язання відповідача за кредитним договором. На момент подання позовної заяви загальна сума заборгованості за кредитним договором № 725910244 від 11.10.2021 становить 91958,38 грн, з яких: 21999,60 грн. - заборгованість по кредиту, 69958,78 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом. З огляду на наведені обставини позивач просить стягнути з ОСОБА_1 вищевказаний розмір заборгованості, а також судові витрати, які складаються з 2662,40 грн сплаченого судового збору та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

14 квітня 2026 року до Бучацького районного суду Тернопільської області через систему «Електронний суд» представником відповідача, адвокатом Ковалівським Б.В. подано відзив на позовну заяву, у якому представник вказує, щовідповідач категорично заперечує, що укладав 11.10.2021 кредитний договір № 725910244 та отримання ним кредитних коштів. На підтвердження своїх вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» надало заявку на отримання грошових коштів в кредит від 11.10.2021, в якій зазначені анкетні дані відповідача ОСОБА_1 та неповний рахунок банківської картки. Позивач не надав доказів на підтвердження підписання відповідачем вказаної заявки. В матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що відповідач при цьому пройшов ідентифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Окрім того, у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази виконання первинним кредитором своїх обов`язків за оспорюваним договором щодо перерахування відповідачу відповідних грошових коштів. На підтвердження надання ОСОБА_1 кредиту шляхом безготівкового зарахування грошей позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» надав копії п`яти платіжних доручень від 11.10.2021, 12.10.2021 та 13.10.2021 на загальну суму 22 000,00 грн., в якому зазначено отримувачем кредитних коштів ОСОБА_1 , номер картки - № НОМЕР_1 . Разом з тим, копії вказаних платіжних доручень не містять підпису працівника банку. Натомість, воно містить лише графічне відображення директора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Копії вказаних платіжних доручень не містять повного номера картки, на яку здійснено перерахування коштів, з чого можна було б встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме ОСОБА_1 . В матеріалах справи відсутні докази того, що рахунок № НОМЕР_1 належить саме ОСОБА_1 і що на його рахунок надходили кошти від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на підставі кредитного договору № 725910244 від 11.10.2021. Таким чином, позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» не надав доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача за договором кредитної лінії № 725910244 від 11.10.2021, згідно тверджень відповідача, право вимоги на яке перейшло. Відсутні також і докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника). Долучені позивачем до матеріалів справи розрахунки заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Розрахунки заборгованості, надані позивачем, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документами, що створені первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс», а відтак, інформація, зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Також не є доказом отримання кредитних коштів відповідачем виписка з особового рахунку за кредитним договором № 725910244 від 11.10.2021 із зазначенням заборгованості, оскільки вказаний документ є по суті є розрахунком заборгованості, що був складений самим позивачем, та не є первинним бухгалтерським документом. Долучені до матеріалів справи довідки первісного кредитора на підтвердження перерахування коштів позивачу згідно умов оспорюваного договору також не є первинним документом згідно вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Таким чином, жодний з первинних бухгалтерських документів, оформлений відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивачем наданий не був, а отже фізично неможливо встановити існування заборгованості відповідача перед позивачем та можливий розмір такої заборгованості. Позивач в обґрунтування заявлених вимог зазначив, що первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 168 від 11.01.2022, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги, зокрема, на загальну суму заборгованості в розмірі 63768,01 грн. З огляду на те, що кредитний договір № 725910244, начебто, був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 11.10.2021, натомість договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018, тобто, на момент укладення договору факторингу, ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018. Окрім того, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору відступлення прав вимоги 28.11.2018 не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і навіть не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли вже після укладення вказаного договору. Також, позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, як і за іншими договорами факторингу. В порушення вимог ст. 1082 ЦК України, позивачем до матеріалів справи не долучено доказів направлення досудової вимоги відповідачу про відступлення прав вимог та вимоги про сплату боргу в заявленій позивачем сумі. Доказів отримання боржником вказаної вище досудової вимоги матеріали справи також не містять. Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відтак, позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК«Ейс». Сторона відповідача вважає, що заявлений до стягнення розмір відсотків є неправомірним, оскільки такі нараховано поза межами строку кредитування. З розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що відсотки нараховувалися в період з 11.10.2021 (дата укладення договору та нарахування першого траншу) до 11.01.2022. Згідно вказаного розрахунку станом на 11.01.2022 розмір заборгованості за тілом кредиту становить 21999,60 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 46768,41 грн; сплата процентів відбулася 13.11.2021 в сумі 5010,00 грн. З розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що до розміру відсотків 63768,01 грн, які були нараховані станом на 11.02.2022, були також додані відсотки за період з 12.01.2022 по 30.05.2023 у розмірі 28190,37 грн. На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. У пункті 1.7 договору встановлено, що кредит надається на 30 днів від дати отримання кредиту, тобто від 11.10.2021 до 09.11.2021. Пункт 1.7 оспорюваного договору містить суперечності, оскільки в такому зазначено, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період), а саме до 10.12.2021, однак до 10.12.2021 мине строк 59 днів, а не 30. У довідці щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» також строк договору зазначено 30 днів, дата укладення договору 11.10.2021. Відповідно до пункту 1.8 договору кредитної лінії № 725910244 від 11.10.2021 сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. З матеріалів цивільної справи не можливо встановити, що відповідач в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Відтак, нарахування позивачем відсотків поза межами строку дисконтного періоду (після 09.11.2021) є неправомірним і таким, що суперечить вимогам законодавства. Згідно пункту 1.12 договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: 1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду, з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Сторона відповідача категорично не погоджується із можливістю продовження строку кредитування та нарахування відсотків за вказаний період на підставі цього пункту договору. Цими умовами не передбачає вчинення відповідачем активних дій для пролонгації договору, а відповідач визначив, що сам факт прострочення виконання зобов`язання є такими діями та відкладальною обставиною в розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору). Позивачем не надано доказів, які свідчать по вчинення відповідачем дій, передбачених договором (оплати протягом «дисконтного періоду» всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом), а також укладення із відповідачем додаткових угод про продовження строку кредитування на більший термін. Так, право позичальника правомірно користуватись грошовими коштами кореспондується з його обов`язком здійснювати плату за таке користування. Якщо ж право позичальника на користування чужими грошовими коштами припиняється у зв`язку з настанням строку повернення кредиту, то припиняється і обов`язок сплачувати передбачені договором проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами. Підставами припинення нарахування відсотків по кредиту з настанням яких припиняється право кредитодавця нараховувати та стягувати проценти за правомірне користування кредитом є сплив визначеного договором строку кредитування. Отже, між сторонами, зважаючи на те, що згідно умов договору сплинув термін строку кредитування, кредитодавець ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» втратив право нараховувати відсотки за статтями 1048 та 1054 ЦК України. Він має право здійснювати нарахування відсотків за правомірне користування чужими грошовими коштами згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20. Тому, нарахування відсотків поза межами строку кредитування, у тому числі і автопролонгації, є неправомірним. Таким чином, сторона відповідача вважає, що заявлений позивачем розмір заборгованості за вищевказаним договором, виходить за межі строку дії договору. Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога», позичальнику 11.10.2021 строком на 30 днів надано кредит, зокрема, 11.10.2021 нараховано 5000,00 грн, 12.10.2021 - 9500,00 грн, 13.10.2021 - 7500,00 грн, всього у вказаний період нараховано 22000,00 грн. Дисконтний період тривав 30 днів, від 11.10.2021 по 09.11.2021. Після цієї дати ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і наступні кредитори втратили право на нарахування відсотків, оскільки позичальником не ініційовано продовження строку дії договору. Так, згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 09.11.2021 загальна заборгованість за договором становила 25850,20 грн. Разом з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачем після закінчення Дисконтного періоду 13.11.2021 було сплачено 5009,60 грн, відповідно, розмір заборгованості в такому випадку становить 20840,60 грн (25850,20 - 5009,60). Отже, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на момент закінчення строку кредитування - 09.11.2021 не могла перевищувати 20840,60 грн. Відповідно, судовий збір буде становити в такому випадку 603,38 грн з розрахунку: (20840,60*2662,40):91958,38. У зв`язку з недоведеністю позовних вимог, просить у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у повному обсязі. Щодо витрат на надання правничої допомоги позивачу, вважає розмір витрат значно завищеним та необґрунтованим, тобто розмір заявлених представником позивача до відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн не відповідає критерію реальності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.

17 квітня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» представником ТОВ «ФК «Ейс» Сахаровою О.І. подано відповідь на відзив, у якій представник позивача вказує, що, ознайомившись з відзивом на позовну заяву, вважає заперечення представника відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав. Відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою укладення електронного договору, позичальник заходить на Сайт, який надає доступ до інформаційно-телекомунікаційної системи (далі -ІТС) товариства або в мобільний додаток товариства або в програмне забезпечення партнерів товариства, яке забезпечує обмін інформації з ІТС товариства по захищеним каналам зв`язку, та у вбудованому калькуляторі вибирає бажану суму грошових коштів, яку він бажає отримати в кредит, та бажаний строк кредитування. При заповненні заявки на кредит відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений. Доказами накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QRкод - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації Договору позичальника. Підтвердженням накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора є довідка Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», в якій вказується зазначається особисті данні позичальника, який він самостійно зазначив при поданні заявки на отримання грошових коштів. Зауважує, що відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті товариства в Особистому кабінеті. Враховуючи вищевикладене, позивач надав беззаперечні докази того, що відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам відповідача, позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів на картковий рахунок відповідача. На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення з відміткою товариства. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг. А отже, немає повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного Договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого їх зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в межах виконання умов укладеного Договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача. Зауважує, що надані платіжні інструкції містять підпис та печатку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами Договору. Відповідач ставить під сумнів вищезгадані факти, проте в той же час ним не надано: будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить; будь-яких належних і допустимих доказів того, що сторонні особи мали доступ до його банківського рахунку на яку зараховані кредитні кошти; виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на його рахунок; доказів повернення коштів чи спростування нарахованих кредитором процентів за період користування кредитними коштами. Таким чином, позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та перерахування на рахунок відповідача. В свою чергу, відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги позивача або докази неотримання кредитних коштів не надано. Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, то сторони виконали умови договору факторингу №28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу №28/1118-01; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу. Таким чином, право вимоги перейшло від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 11.01.2022, тобто після укладання кредитного договору. Отже, відповідач, не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 р. та витяг з реєстру прав вимоги 168 від 11.01.2022 до Договору факторингу № 28/1118- 01 від 28.11.2018. Проте, зауважує, що відповідно до умов договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 передача (відступлення) прав вимоги здійснюється у момент підписання реєстру прав вимог. При цьому така передача не прив`язується до конкретного кредитного договору, а охоплює всі права вимоги, зазначені в реєстрах. Згідно з умовами договору факторингу, клієнт (первісний кредитор) зобов`язувався передати фактору всі права вимоги, зазначені в реєстрах прав вимоги. Це підтверджує факт фактичного відступлення прав вимоги, яке не обмежується виключно моментом укладення кредитного договору чи датою договору факторингу, а відбувається на підставі відповідного реєстру. Зокрема, реєстр прав вимоги до договору факторингу від № 28/1118-01 від 28.11.2018, до якого включено кредитний договір № 725910244 від 11.10.2021 укладено 11.01.2022, тобто через три місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає відповідач. Зазначає, що реєстр прав вимоги, підписаний сторонами, містить всі необхідні дані (сума вимоги, боржник, дата переходу, підписи), то він є достатнім доказом передачі права вимоги. Отже, відповідач неправильно трактував положення договору та дійшов хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору. Насправді ж право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід`ємною частиною договору факторингу. Враховуючи викладене, позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Висновок відповідача про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу. Оскільки в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання Реєстру прав вимог або Реєстру боржників та Акту прийому-передачі реєстру позивач належним чином довів факт переходу права вимоги. Позивач не має обов`язку надавати докази здійснення оплати за відступлені права вимоги, оскільки така обставина не впливає на законність переходу права вимоги відповідно до положень чинного законодавства та договору факторингу. Разом із тим, з метою забезпечення всебічного та об`єктивного розгляду справи, позивач додав до матеріалів позову копії платіжних інструкцій, що підтверджують проведення оплати за набуття права грошової вимоги за Договорами факторингу. Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити споживача у спосіб, визначений частиною першою статті 25 цього Закону та передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт та про передачу персональних даних споживача, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію відповідно (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв`язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов`язок зберігається за новим кредитором у разі подальшого відступлення права вимоги за відповідним договором. Таким чином, позивач не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони кредитодавця. Не є підставою для звільнення боржника від виконання Кредитного

договору те, що він не був повідомлений про відступлення права грошової вимоги, а лише означає виконання боржника свого зобов`язання перед кредитодавцем, з яким укладав договір, що не виконано. Відповідно до статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» відповідач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Проте, відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом. Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору. Кредитним договором передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку яка буде застосовуватись в період прострочення. Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. Уклавши Договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті первісного кредитора. Інформація надана ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Представник відповідача стверджує, що позивач неправомірно стягнув відсотки після закінчення кредитного договору. Враховуючи порушення відповідачем норм матеріального права, що регулюють договірні зобов`язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, тому у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України). Пунктом 2 ч. 3. ст. 141 ЦПК України зазначено, що розмір таких витрат має бути обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Так, відповідно до п. 6. ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. До позовної заяви долучено свідоцтво адвоката, довіреність, договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт. Відповідно до п. 3.4 Договору про надання правничої допомоги, після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг. Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином. Зважаючи на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.

21 квітня 2026 року ухвалою суду за клопотанням представника позивача з АТ «Універсал Банк» витребувано інформацію: чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) платіжна картка: маска карти: НОМЕР_3 ; про зарахування коштів на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_3 : за період 11.10.2021 - 16.10.2021 в сумі 5000,00 грн; за період 12.10.2021 - 17.10.2021 в сумі 4500,00 грн; за період 12.10.2021 - 17.10.2021 в сумі 3000,00 грн; за період 13.10.2021 - 18.10.2021 в сумі 7500,00 грн, емітент карти - АТ «Універсал Банк»; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_4 фінансовим номером телефону за платіжною карткою: маска карти: НОМЕР_3 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ); у разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на платіжну картку: маска карти: НОМЕР_3 , за період з 11.10.2021 - 16.10.2021 в сумі 5000,00 грн; за період 12.10.2021 - 17.10.2021 в сумі 4500,00 грн; за період 12.10.2021 - 17.10.2021 в сумі 3000,00 грн; за період 13.10.2021 - 18.10.2021 в сумі 7500,00 грн, емітент карти - АТ «Універсал Банк», надати первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні ін36струкції/доручення), що підтвердять дану інформацію; у випадку, якщо номер телефону НОМЕР_4 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за платіжною карткою маска картки НОМЕР_3, надати номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за платіжною карткою маска картки НОМЕР_3; у випадку, якщо картковий рахунок - маска карти НОМЕР_3 не належить відповідачу, яким є ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), надати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска карти НОМЕР_3 .

30 квітня 2026 року та 06 травня 2026 року до Бучацького районного суду Тернопільської області АТ «Універсал Банк», на виконання ухвали суду від 21 квітня 2026 року, надано запитувану інформацію.

У судове засідання представник ТОВ «ФК «ЕЙС» не з`явився, однак у прохальній частині позовної заяви просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, згідно позовної заяви просить суд розглядати справу у його відсутності. Позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову.

Оскільки сторони до суду не з`явилися, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що 11.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредитної лінії № 725910244 (далі - Договір) у формі електронного документу з використанням електронного підпису, одноразового ідентифікатора MNV8R6G2, згідно з умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії на суму 22000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - «Правила»).

Сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. Договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 5000 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 10.12.2021 (п. 1.2 - п.1.3 Договору).

Загальна сума кредиту за цим Договором складається з сум кредиту (траншів) отриманих протягом всього строку дії Договору. Позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту за кожним траншем та до закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання. Кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «Дисконтний період»), а саме до 10.12.2021. У випадку надання першого траншу не в день укладення Договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором (п.п.1.5- 1.7 Договору)

Відповідно до п. 1.9 Договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1,98 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;

1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 566,15 (п`ятсот шістдесят шість цілих п`ятнадцять сотих) процентів річних, що становить 1,55 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті;

1.9.3. якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 (сімсот шістдесят шість цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору.

Відповідно до п. 4.2. Договору строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.7 Договору. Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.8. та п. 1.12.1. Договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

Відповідно до п. 4.3 Договору, сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Договір був вчинений в електронній формі, що відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» відповідає вимогам закону.

Згідно заявки на отримання грошових коштів в кредит від 11.10.2021, номер карти НОМЕР_3 був указаний відповідачем як рахунок для отримання кредитних коштів.

За даними платіжних доручень №ddeea80c-790f-4bcf-afbd-4378ba986ae3 від 11.10.2021, №75c3e68e-6623-42b4-a897-c510c6d5a070 від 12.10.2021,№ 981ff576-83d2-4b5a-9f88-c89550df23bb від 12.10.2021, № bd3fa1b6-4935-410b-bb32-e637788b8906 від 12.10.2021, № 0b003084-361f-4df7-95ee-391daefecd3a від 13.10.2021 та довідки щодо дій позичальника і інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (сформовано 05.06.2023), ОСОБА_1 на підставі Договору від 11.10.2021 № 725910244 надано кредит в сумі 5000,00 грн строком на 30 днів, з процентною ставкою 1,98 % в день, який перераховано на платіжну картку НОМЕР_3.Згідно додаткових угод до договору: збільшено суми кредиту на 2000,00 грн, 3000,00 грн, 4500,00 грн та 7500,00 грн.

Відповідно до інформації, наданої на виконання ухвали суду, кредитні кошти в загальній сумі 22000,00 грн були перераховані відповідачу ОСОБА_1 за період з 11.10.2021 по 13.10.2021 на платіжну картку № НОМЕР_5 , емітовану АТ «Універсал Банк», а саме 11.10.2021 в сумі 5000,00 грн, 12.10.2021 в сумі 2000,00 грн, 3000,00 грн та 4500,00 грн, та 13.10.2021 в сумі 7500,00 грн, що підтверджується наданою випискою від 29.04.2026 про рух коштів по картці за період 11.10.2021 по 18.10.2021.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт відступив факторові зазначені у відповідних реєстрах права вимог, а фактор зобов`язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором, що стверджується договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та додатковими угодами до даного договору № 19, № 26, № 27, № 31 та № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

Пунктом 1.2 Договору факторингу 1 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій в договорі.

За даними розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сума заборгованості за кредитним договором № 725910244 від 11.10.2021 станом на 11.01.2022, складає 63768,01 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 21999,60 грн, прострочена заборгованість за процентами - 41768,41 грн.

Згідно витягу з Реєстру права вимоги № 168 від 11.01.2022, клієнт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступив факторові ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги заборгованості в сумі 63768,01 грн згідно кредитного договору № 725910244, до боржника ОСОБА_1 .

Позивачем надано Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги, відповідно до якого наявна інформація про сплату суми фінансування та сторони підтвердили погоджену дату відступлення прав вимоги за Реєстром прав вимоги 11.01.2022.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язувався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Термін дії договору продовжувався додатковими угодами №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій в договорі.

ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» підписали Реєстр прав вимоги №9 від 30.05.2023, за яким до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 725910244, в сумі 91958,38 грн.

На підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Таліон плюс» зі сторони ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» згідно Договору факторингу за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги до Договору факторингу позивачем надана Платіжна інструкція та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги, відповідно до якого наявна інформація про сплату суми фінансування та сторони підтвердили погоджену дату відступлення прав вимоги за Реєстром прав вимоги 30.05.2023.

За даними розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», сума заборгованості за кредитним договором № 725910244 від 11.10.2021 станом на 30.05.2023 складає 91958,38 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 21999,60 грн, прострочена заборгованість за процентами - 69958,78 грн.

20.10.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу №20/10/23, згідно з умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно п.1.2 Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 20/10/23 від 20.10.2023, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників в кількості 700, після чого, з урахуванням п. 1.2. Договору факторингу 20/10/23 від 20.10.2023, з моменту підписання даного акту фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

На підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» згідно Договору факторингу позивачем надана платіжна інструкція.

Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №20/10/23 від 20.10.2023, клієнт ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступив факторові ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги в сумі 91958,38 грн згідно кредитного договору № 725910244, до боржника ОСОБА_1 .

Згідно виписки з особового рахунку, наданої ТОВ «ФК «ЕЙС» за Кредитним договором № 725910244, станом на 26.12.2025 заборгованість кредитним договором від 11.10.2021 не погашена і складає 91958,38 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 21999,00 грн; прострочена заборгованість за процентами - 69958,78 грн.

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 11.10.2021 уклали в електронній формі кредитний договір №725910244 на суму 22000 гривень, що підтверджується змістом договору.

Факт перерахунку коштів підтверджується платіжними дорученнями, довідкою та інформацією АТ «Універсал Банк».

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що не надано доказів перерахунку коштів, оскільки вказані доводи спростовуються вищезазначеними доказами, зокрема, банківською випискою, у якій зафіксовано надходження 22000 грн, а саме 10.11.2021 в сумі 5000,00 грн, 12.10.2021 в сумі 2000,00 грн, 3000,00 грн та 4500,00 грн, та 13.10.2021 в сумі 7500,00 грн, та використання вказаних коштів відповідачем на власний розсуд.

Більше того, відповідач оплачував відсотки за вказаним кредитним договором, що було б суперечливою поведінкою, якби він ці кошти не отримував.

Згідно із статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Як встановлено судом, право вимоги по Кредитному договору №725910244 на підставі договорів факторингу було відступлено Первісним кредитором на користь ТОВ «Таліон плюс», ТОВ «Таліон плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», що підтверджується змістом договорів, реєстрами прав вимог, актом приймання передачі, актом звірки взаєморозрахунків та платіжними дорученнями, які досліджені судом.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність доказів переходу права вимоги за кредитним договором до позивача.

Так, відповідно до умов договорів, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Вказані реєстри підписувалися сторонами договору після виникнення права вимоги за кредитним договором від 11.10.2021 №725910244.

Крім того, в договорах факторингу визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання Реєстру прав вимог або Реєстру боржників та Акту прийому-передачі реєстру, які надані позивачем на підтвердження факту переходу права вимоги.

Визначаючи розмір заборгованості за відсотками та тілом кредиту, суд виходить із такого.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Ейс» надало розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №725910244 від 11.10.2021, складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», згідно якого датою видачі кредиту є 11.10.2021, строк вказаний - 30 днів, сума кредиту - 22000 грн. Згідно вказаного розрахунку, 13.11.2021 зафіксована оплата 5010 грн, з них на оплату кредиту в розмірі - 0,40 грн та процентів в розмірі 5009,60 грн. Заборгованість ОСОБА_1 станом на 11.01.2022 року складає: заборгованість за тілом кредиту становить 21999,60 грн, заборгованість за процентами 41768,41 грн.

Також позивачем наданий розрахунок заборгованості, складений ТОВ «Таліон плюс», відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 з 12.01.2022 по 30.05.2023 року складає 91958,38 грн, з яких 21999,60 грн - заборгованість за тілом кредиту та 69958,78 грн - заборгованість за процентами.

Між тим, щодо суми заборгованості, що підлягає стягненню, суд виходить з такого.

Пунктами 1.3, 1.7, 1.8 договору встановлено, що кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 5000,00 грн одразу після укладення договору. Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником («Дисконтний період»). Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії, може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Згідно пункту 1.12. Договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: 1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.

Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, провадження №4-154цс18, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Як вбачається з розрахунків заборгованості, що містяться у матеріалах справи, позичальнику ОСОБА_1 нараховувались відсотки за користування кредитом: 11.10.2021 в розмірі 31 грн, 12.10.2021 - 89,90 грн, 13.10.2021 - 46,50 грн, у період з 14.10.2021 по 10.11.2021 року в розмірі 136,40 грн на день, загалом 3986,60 грн; з 14.11.2021 по 10.12.2021 нараховувались проценти в розмірі 340,99 грн, з 15.12.2021 по 11.01.2022 нараховувались проценти в розмірі 655,59 грн.

Згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором №725910244 від 11.10.2021 ОСОБА_1 , сума заборгованості перед ТОВ «ФК «ЕЙС» станом на 26.12.2025 (включно) складає 91958,38 грн, з яких - 21999,60 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 69958,78 грн. - заборгованість за процентами.

При цьому, на погашення заборгованості ОСОБА_1 здійснено один платіж 13.11.2021 в розмірі 5010,00 грн, який повністю погасив відсотки за користування кредитом, що були нараховані на відповідну дату.

Водночас, за відсутності доказів, що відповідачем в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дії дисконтного періоду, строк виконання зобов`язання згідно пункту 1.12.1 договору у повному обсязі настав 08.02.2022 (90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду 10.11.2021).

Станом на вказану дату заборгованість за тілом кредиту становила 21999,60 грн, заборгованість зі сплати нарахованих відсотків складала 60124,93 грн, а всього 82124,53 грн. (згідно розрахунку ТОВ «Таліон Плюс»).

Надалі відсотки за користування кредитом продовжували нараховуватись кредитором поза межами строку кредитування.

Нарахування та стягнення відсотків за користування позикою та кредитом поза визначеними строками суперечить вимогам ЦК України, а тому відповідні вимоги задоволенню не підлягають.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Однак, таких вимог позивач у справі не заявив.

Таким чином, суд вважає, що з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, розміру відсоткової ставки за кожен день прострочення та періоду кредитування, позивачем доведено суму заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у загальному розмірі 82124,53 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 21999,60 грн та зі сплати нарахованих відсотків в межах строку кредитування станом на 08.02.2022 в розмірі 60124,93 грн.

Даних про те, що відповідач у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором погасив, матеріали справи не містять.

Оскільки строк кредитування сплинув, відповідачем не спростовано суму заборгованості 82124,53 грн, тому позов ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором № 725910244 від 11.10.2021 підлягає до задоволення частково на суму 82124,53 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 42334 від 30.03.2026.

Отож, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 2377,69 грн (82124,53 х 2662,40 : 91958,38), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України). Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи,покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування понесених судових витрат позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» надало: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7073/10 від 19.10.2018, довіреність довіреності від 11.08.2025, копію договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, копію додаткової угоди № 25770500701 від 01.09.2025 до договору про надання правничої допомоги та копію акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 7000,00 грн, а саме: складання позовної заяви у даній справі 5000,00 грн; вивчення матеріалів справи 1000,00 грн, підготовка та подача запиту та клопотання щодо отримання інформації 1000,00 грн.

Суд враховує, що заперечення представника відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим суд приймає до уваги незначну складність та характер даної справи, сталу судову практику з розгляду справ даної категорії, наданий адвокатом обсяг послуг, невеликий обсяг наданих суду доказів, а також неявку представника позивача у судове засідання, затрачений час на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат та з врахування задоволення позовних вимог.

Одночасно при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу вимог закону.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу позивача за розгляд справи в суді у розмірі 7000,00 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Дослідивши докази щодо розміру понесених витрат позивачем на правничу допомогу, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК «ЕЙС» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 80, 81, 258, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Договором № 725910244 про надання кредиту від 11 жовтня 2021 року у розмірі 82124 (вісімдесят дві тисячі сто двадцять чотири) грн 53 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 2377 (дві тисячі триста сімдесят сім) грн 69 коп, а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: 02090, м. Київ, Поправки Юрія, 6, ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. І. Созанська