Рішення № 136906514, 27.05.2026, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 608/753/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м.Борщів

Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої-судді: Губіш О.А.

з участю:

секретаря: Окулянко У.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обомеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС», в особі представника-адвоката Усенка Михайла Ігоровича, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС», в особі представника-адвоката Усенка М. І., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.07.2024 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 52905791, відповідно до умов якого товариство надало відповідачці грошові кошти у розмірі 2500,00 грн., а відповідачка зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідачка ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання, у зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у неї утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 17032,50 грн., з яких: 2500,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 13 282,50 грн. прострочена заборгованість за сумою відсотків, 1250,00 грн. прострочена заборгованість за штрафами.

Тому, позивач просить суд стягнути в його користь з відповідачки вказану суму заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Позовна заява подана до Чортківського районного суду Тернопільської області 10 березня 2026 року через систему «Електронний суд».

З доданих до позовної заяви матеріалів опису вкладення, відправлення №0505563834247 «Поштова служба «Укрпошта», вбачається, що копія позовної заяви з додатками направлені позивачем відповідачці за місцем реєстрації.

Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 11 березня 2026 року справу №608/753/26 передано за підсудністю на розгляд до Борщівського районного суду Тернопільської області.

До Борщівського районного суду Тернопільської області справа №608/753/26 надійшла на розгляд 01 квітня 2026 року. Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 01 квітня 2026 року по справі визначено склад суду та передано головуючій судді Губіш О. А.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали надіслати відзив на позовну заяву.

Як слідує з наявного в матеріалах справи поштового повідомлення, ухвала суду про відкриття провадження, направлена відповідачу за місцем реєстрації повернулась до суду без вручення з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Що в свою чергу, згідно ст. 128 ЦПК України, дає суду підстави дійти висновку про належне сповіщення відповідачки про надходження позову та відкриття провадження у справі, та узгоджується з висновками ВС, викладеними у Постановах ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17).

Крім того, з метою недопущення порушення прав та законних інтересів відповідачки, така про надходження позову та відкриття провадження у справі повідомлялася 07 травня 2026 року через офіційний веб - сайт суду.

21 квітня 2026 року відповідачка ОСОБА_1 , в особі представника-адвоката Цокало-Зливко Т. М. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позов визнає частково. Також, просить поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, оскільки зазначає, що строк визначений ухвалою суду пропустила з поважних причин, оскільки ухвалу про відкриття провадження отримала 03 квітня 2026 року, а останнім днем на подання відзиву був 18 квітня 2026 року. Так, як відповідачка є необізнаною особою в юридичних аспектах і потребує правничої допомоги адвоката для подання відзиву на позов з дотриманням вимог законодавства та для захисту своїх прав та інтересів в судовому провадженні, то потребувала надання правової допомоги адвоката. А тому, відповідачка уклала 20.04.2026 року договір №1522 про надання правничої допомоги з адвокатом Цокало-Зливко Т. М.

Щодо заборгованості за договором про споживчий кредит №52905791 від 23.07.2024 року в розмірі 17 032,50 грн, то зазначає наступне. Позивач зазначив, що 23.07.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №52905791 від 23.07.2024 р. З позовними вимогами зазначеними в позовній заяві не погоджується, оскільки розрахунок відсотків, наданих позивачем, зроблений з порушенням приписів Закону України «Про споживче кредитування». Зазначає, що кредитний договір був укладений 23.07.2024 року після набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, а тому умови договору мали бути визначені з урахуванням ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та норм п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якими розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом 120 днів після набрання чинності Законом України № 3498-ІХ - 2,5%, протягом наступних 120 днів - 1,5%, а після спливу зазначених 240 днів - 1 %.

Оскільки, кредитний договір був укладений 23 липня 2024 року, тобто після набрання законної сили Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», сторона відповідача вважає, що для обрахування процентів за користування відповідачкою кредитом слід застосувати максимальну денну процентну ставку в розмірі 1 %, яка передбачена ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Виходячи з викладеного вище, договором про споживчий кредит №52905791 від 23.07.2024 року відповідачка не погоджується з нарахуванням відсотків за період з 21.08.2024 р. по 18.07.2025 р., які мали бути 1%, а не 1,5%, як визначено кредитним договором.

А тому, вважає, що необхідно здійснити перерахунок відсотків з 23.07.2024 р. по 20.08.2024 р.: 2500,00 грн. х 1,26% х 29 днів = 913,50 грн; з 21.08.2024 р. по 18.07.2025 р.: 2500,00 грн. х 1,0% х 331 днів = 11688,50 грн. Загальний розмір відсотків складає 9788,00 грн., які підлягають стягненню з відповідачки.

Крім того, з огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі викладені у відзиві факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, сторона відповідача приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Щодо стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за штрафами, то зазначає наступне, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У зв`язку з вищевикладеним нарахована неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

А тому, відповідачка вважає, що прохання позивача щодо стягнення з відповідачки штрафів в розмірі 1250,00 грн. не підлягають до задоволення.

Також, зазначає, що згідно п.8 ч.3 ст. 178 ЦПК України, сторона відповідача вже понесла 10000,00 грн. судових витрат на правничу допомогу, отже попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить 10000,00 грн. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити частково, а також просить стягнути з ТОВ «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс» на користь ОСОБА_1 усі понесені судові витрати.

Крім того, представник позивача-адвокат Цокало-Зливко Т. М. подала до суду 21 квітня 2026 року заяву про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки вважає, що розмір правничої допомоги у сумі 8000 грн є завищеним та не обгрунтованим. Так, як при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, тому сторона відповідача не вбачає підстав для відшкодування витрат відповідача на правову допомогу адвоката у розмірі 8000,00 грн та просить такий розмір зменшити до 3000 грн.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23.07.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» був укладений договір про споживчий кредит № 52905791, згідно з умовами якого відповідач отримала 2500 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору, Сума (загальний розмір) кредиту становить 2500 грн. у валюті: українська гривня.

Згідно до п.1.3 кредитного договору, Кредит надається/видається 2024 року загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів з 23.07.2024. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Відповідно до п.1.5 кредитного договору, Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 13320 гривень в грошовому виразі та 7600 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 Договору. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 15820 гривень. Денна процентна ставка становить 1,26. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, денна процентна ставка, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить платіж/платежі відповідно до Графіку платежів.

Згідно з умовами договору, базова (стандартна) процентна ставка за користування кредитом становить 547,5 % річних, відповідно до п.1.6 кредитного договору.

З умов договору вбачається, що кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на платіжну картку позичальника.

Відповідно до п.2.2.3 кредитного договору пільговий період користування кредитом становить 30 календарних днів з 23.07.2024 року по 22.08.2024 року, протягом якого процентна ставка за користування кредитом становить 1,26%. Крім того, договором визначено стандартний період користування кредитом тривалістю 330 календарних днів з 23.08.2024 по 18.07.2025, протягом якого процентна ставка за користування кредитом становить 1,5%.

Із положень договору також вбачається, що договір укладено в електронній формі, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що свідчить про волевиявлення сторін на укладення договору та погодження його істотних умов.

Крім того, до договору про споживчий кредит № 52905791 додано графік платежів, який є його невід`ємною частиною та містить інформацію про строки виконання зобов`язань за договором, розмір платежів і черговість погашення заборгованості.

Укладення кредитного договору та ідентифікація відповідача підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС», з якої вбачається, що ОСОБА_1 була ідентифікована позивачем, а акцепт договору про споживчий кредит підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 5os112yh. У довідці зазначено, що одноразовий ідентифікатор 5os112yh був надісланий на номер телефону позичальника 23.07.2024 року о 18:38:31 год., на мобільний номер відповідачки НОМЕР_1 .

Виконання позивачем зобов`язання щодо надання кредитних коштів підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» №3786-14441183401-19122025 від 19.12.2025 року, з якої вбачається, що 23.07.2024 року на платіжну картку НОМЕР_2 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 2500,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд в постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно із частиною першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що сторони в електронній формі уклали кредитний договір щодо надання кредиту в розмірі 2500 грн строком на 360 днів (тобто з 23.07.2024 до 22.08.2025) зі сплатою процентів у розмірі 1,26% - пільгова процентна ставка, яка нараховується за 30 календарних днів та 1,5% - стандартна (базова) процентна ставка, яка нараховуються за період з 22.08.2024 по 22.08.2025, і факт отримання відповідачкою кредиту підтверджується довідкою про перерахування коштів на рахунок відповідачки.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Визначаючи розмір заборгованості у частині процентів за користування кредитом, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 13 282,50 грн, то суд вважає слушними доводи представника відповідача щодо недотримання вимог щодо процентної ставки з огляду на таке.

Позивач, здійснюючи розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором, виходив з процентної ставки, що згідно умов договору становить 1,50 % на день (строк кредитування 330 дні).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір №52905791 був укладений 23.07.2024 (щоденна процентна ставка за стандартною ставкою вказаним договором становить 1,50%, дата повернення кредиту 17.07.2025), тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, розмір денної відсоткової ставки, встановлений позичальником перевищує розмір денної відсоткової ставки, який визначений ЗУ «Про споживче кредитування» та підлягає перерахунку.

На переконання суду, з урахуванням вимог діючого законодавства, відсотки за користування кредитними коштами становлять 9195 грн, які нараховані за період з 23.07.2024 року по 21.08.2024 року за ставкою 1,26 %, за період з 22.08.2024 по 17.07.2025 року за ставкою 1%.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідачки становить 11 695,00 грн, яка складається із суми заборгованості по кредиту у розмірі 2500 грн, та із суми заборгованості по нарахованим відсотках у розмірі 9195, 00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором №52905791 від 23.07.2024, належним чином не виконала та кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 695,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 2500,00 грн; заборгованість за відсотками - 9195, 00 грн, заборгованість за штрафами - 1250,00 грн.

Щодо стягнення з відповідачки пені у розмірі 1250,00 грн суд зазначає, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань і така особливість проявляється: - в періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема, договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зважаючи на те, що з 24.02.2022 і по даний час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за таке прострочення, позивачем безпідставно нараховано відповідачці пеню у розмірі 1250,00 грн, яка стягненню не підлягає, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У даному випадку позивач на підтвердження витрат на послуги адвоката, що становлять 8000,00 грн. надав суду договір про надання правової (правничої) допомоги № 0207, що укладений 02.07.2025 між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», в особі адвоката керуючого партнера Усенко М.І., Акт надання послуг від 02.07.2025 та детальний опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги №0207 від 02.07.2025 року.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником відповідачки Гонзул Н. Я. заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки вважає, що розмір правничої допомоги у сумі 8000 грн є завищеним та не обгрунтованими.

Позивачем до позовної заяви в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано наступні документи: копія договору про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02 липня 2025 року; копія ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» адвокатом Усенко М.І.; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Усенко М.І.; копія акта №459 наданих послуг від 06.02.2026 року; детальний опис наданих послуг до акту №459 від 06.02.2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02 липня 2025 року.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року (провадження №61-44217св18), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, однак суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем, в тому числі на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у загальному розмірі 8000 грн. є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідачки, що суперечить принципу розподілу судових витрат, а тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, клопотання відповідачки про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у даній справі в розмірі 3000 грн.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн., на підтвердження чого нею подано до суду договір про надання правничої допомоги №1522 від 20.04.2026, укладеного з адвокатом Цокало-Зливко Т. М., детальний опис робіт (наданих послуг) від 21.04.2026 про надання правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги від 20.04.2026.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що надана відповідачу правнича допомога полягала виключно у складанні адвокатом відзиву на позовну заяву, в якому було допущено помилки в розрахунку заборгованості щодо нарахованих відсотків. При цьому, представник відповідача адвокат Цокало-Зливко Т. М. надіслала клопотання про розгляд справи без її участі.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд вважає, що на користь відповідачки підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі1829, 06 грн слід стягнути з відповідачки на користь позивача ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС».

На підставі ст.ст. 526, 530, 549, 610 - 612, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задоволити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус), код ЄДРПОУ 43561909, заборгованість за кредитним договором №52905791 від 23.07.2024 в сумі11695 (одинадцять тисяч шістсот дев`яносто п`ять) грн, з яких: 2500 грн - заборгованість за простроченим кредитом, та 9195 грн заборгованість за простроченими відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус), код ЄДРПОУ 43561909, сплачені судові витрати в сумі 1829 (одна тисяча вісімсот двадцять дев`ять) грн. 06 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус), код ЄДРПОУ 43561909 в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» місце знаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, код ЄДРПОУ 43561909.

Відповідачка: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: