Рішення № 136905897, 28.05.2026, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/407/26 Провадження № 2/478/339/2026

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2026 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Шинкарюка М.О.,

представника позивача Заливчого Я.В.,

(в режимі відеоконференції)

представника відповідача Мачушенка М.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в с-щі Казанка, цивільну справу за позовною заявою адвоката Заливчого Ярослава Валерійовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 до Миколаївської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2026 року адвокат Заливчий Я.В. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою Миколаївської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 12.06.2014 року відносно ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та розпочато кримінальне провадження №120141502400000302.

04 лютого 2015 року ОСОБА_1 було вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, тобто у скоєнні незаконного заволодіння транспортним засобом із кваліфікуючою ознакою за попередньою змовою групою осіб.

31 березня 2015 року матеріали відносно ОСОБА_1 виділено у окреме кримінальне провадження № 12015150000000074, процесуальне керівництво якого здійснювалось Миколаївською обласною прокуратурою.

Вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 23.08.2016 року у справі № 478/507/15-к ОСОБА_1 було визнано невинуватим та виправдано у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 289 КК України, у зв`язку із недоведеністю вчиненого ним пред`явленого обвинувачення. Вирок суду першої інстанції був залишений без змін за результатами апеляційного та касаційного перегляду.

Виходячи з наведеного, позивач вказує, що йому було завдано моральної шкоди за період перебування під слідством та судом з 04.02.2015 року до 05.06.2018 року, що складає 40 місяців і 1 день, у зв`язку із чим просить стягнути з Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди у розмірі 345 880,00 грн із розрахунку: 40 місяців перебування під слідством та судом * на мінімальну заробітну плату встановлену Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у розмірі 8 467,00 грн.

Окрім цього, позивач просив вирішити судові витрати пов`язані із правовою допомогою вказавши орієнтовний розрахунок у розмірі 12 000,00 грн та 7% від розміру позовних вимог задоволених судом.

Ухвалою суду від 06.04.2026 року провадження у справі було відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

15 квітня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив представника відповідача, згідно якого останній звертає увагу суду на необхідність зі сторони позивача довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Ухвалою суду від 28.04.2026 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні сторони підтримали власні позовні вимоги та заперечення.

Представник позивача пояснив суду, що внаслідок тривалого досудового розслідування та перебування під судом, позивачу було завдано моральну шкоду, яка виражається у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із безпідставним пред`явленням обвинувачення у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, спричинені моральних втрат та страждань, внаслідок обмеження його конституційних прав (безпідставного оголошення підозри, незаконного перебування під слідством, порушенням нормальних життєвих зв`язків, необхідністю брати участь у слідчих діях та відвідувати численні судові засідання у статусі обвинуваченого, негативного впливу на репутацію, розлучення із дружиною та ускладненням відносин із знайомими, негативного відношення оточуючих як до злочинця та приниженням людської гідності), що призвело до втрати психологічної рівності, що негативно вплинуло на стан його здоров`я, відчуття дисбалансу, серцеві болі та порушення сну.

Позивач у судове засідання не прибув, повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив частково, просив суд врахувати обставини, вказані у відзиві на позовну заяву та повністю заперечив розрахунок позивача щодо понесених ним судових витрат, які не підтверджені будь-якими доказами.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України у ході підготовчого судового засідання та під час судового розгляду справи (до судових дебатів), представником було зроблено заяву про надання доказів понесених судових витрат у справі протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2015 року відносно ОСОБА_1 було складено обвинувальний акт, до якого додається реєстр матеріалів кримінального провадження, за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. Згідно пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_1 скоєне незаконне заволодіння транспортним засобом, з кваліфікуючою ознакою вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.

Як вбачається з вироку Новобузького районного суду Миколаївської області від 23.08.2016 року, - ОСОБА_1 було визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та виправдано за цим обвинуваченням за недоведеністю вчинення ним даного злочину.

Вказаний вирок було залишено без змін, що вбачається з ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 07.12.2016 року та ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 05.06.2018 року.

На підтвердження обставин, зазначених у позові, позивачем було додано до позовної заяви копію рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05.06.2019 року, згідно якого, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Встановивши наведені обставини, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди та відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст.16 та 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її завдання - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22).

Згідно зі ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

За постановою Верховного Суду від 19.03.2025 року у справі№752/3476/22 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має керуватися засадами розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від28жовтня 2020рокуу справі№610/3221/19-ц, то виходячи із буквального тлумачення норми статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» можна дійти висновку, що усі перелічені випадки, як то: незаконне засудження; незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення; незаконне взяття і тримання під вартою; незаконне проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки; незаконне накладення арешту на майно; незаконне відсторонення від роботи (посади), інші процесуальні дій, що обмежують права громадян- є самостійними підставами відшкодування моральної шкоди, тобто такими що не охоплюються їх початком, до прикладу- незаконне взяття під варту і їхнім закінченням винесенням виправдувального вироку за реабілітуючих обставин.

Отже, за кожну із незаконних процесуальних дій органів досудового слідства та прокуратури, суду особа може вимагати відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст. 4 вищенаведеного закону України відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено установити з 1 січня 2026 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі 8647,00 гривень, яка на момент розгляду справи залишається незмінною.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінювання моральної шкоди по суті є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання законної сили виправдувальним вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження.

При цьому, право на відшкодування моральної шкоди необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу повідомлення про підозру до набрання виправдувальним вироком законної сили, про що викладено у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 759/2707/18, які підтримані у постанові Верховного Суду від 06.06.2024 року у справі № 953/3527/20.

Аналіз наведених вище норм законодавства та правових висновків Верховного Суду дає підстави дійти висновку, що презумпція моральної шкоди законодавством не передбачена, а тому її наявність доводиться в порядку загального розподілу тягаря доказування. Між іншим, моральна шкода полягає у стражданнях, заподіяних громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру тощо та розраховується виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення (оголошення підозри) до дати набрання законної сили виправдувальним вироком.

З досліджених судом матеріалів справи, встановлено, що 12 червня 2014 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та розпочато досудове розслідування за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом, з кваліфікуючою ознакою вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб. Вказані обставини з дослідженого судом реєстру матеріалів досудового розслідування, складеного відносно ОСОБА_1 обвинувального акту та не заперечується стороною відповідача.

Між тим, за вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 23.08.2016 року, який залишено без змін за результатами апеляційного перегляду, ОСОБА_1 було визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та виправдано за цим обвинуваченням за недоведеністю вчинення ним даного злочину, внаслідок чого у позивача виникло право у відповідності до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом.

Перебуваючи під слідством та судом позивач зазнав вимушених змін у своєму житті, порушення усталеного способу життя, у зв`язку із чим погіршились стосунки в сім`ї та знайомими, зазнав репутаційних витрат в результаті чого погіршився його стан здоров`я.

Таким чином, позивачу була завдана шкода, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

Суд вважає, що наведеними вище обставинами позивач обґрунтував наявність моральної шкоди, яка завдана кримінальним провадженням щодо нього.

Беручи до уваги наведене, з огляду на дату повідомлення про підозру (04.02.2015 року) та дату набрання виправдувальним вироком законної сили, (05.06.2018 року) суд вважає, що період відшкодування моральної шкоди, а також її розмір, що самостійно визначені позивачем є вірними (40 місяців * 8647,00 = 345 880,00 грн).

Так, згідно зі ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Тобто, особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відшкодування моральної шкоди у цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

З огляду на постанову Великої Палати Верховного Суду 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц вбачається, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду.

З огляду на наведене, суд, за результатами встановлених обставин та досліджених доказів приходить до висновку, що позивачем доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 345 880,00 грн, який підлягає стягненню на користь позивача з держави.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати в справі.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Звільнення позивача від сплати судового збору не означає, що відповідач не має відшкодувати витрати, пов`язані з розглядом справи. Змінюється лише спосіб компенсації цих витрат.

Питання компенсації судового збору пропорційно до задоволеної вимоги не на користь позивача, а на користь держави, у випадку звільнення позивача від сплати судових витрат відповідає вимогам закону, оскільки держава як відповідач діє через відповідні органи.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2025 року у справі № 710/228/24.

Отже, оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню судовий розмір у розмірі 3 458,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4,5,12,13,76-84,141,259,268,353,354 ЦК України, суд,

Ухвалив:

Позов адвоката Заливчого Ярослава Валерійовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 до Миколаївської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 345 880,00 на відшкодування моральної шкоди за період перебування під слідством та судом.

Стягнути з Миколаївської обласної прокуратури (54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, ЄДРПОУ 02910048) в дохід держави судовий збір у розмірі 3 458,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.05.2026 року.

Суддя