Рішення № 136905889, 27.05.2026, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/484/26

пров. №2/478/376/2026

З а о ч н е р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2026 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду с-ще Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В с т а н о в и в:

16 квітня 2026 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 29 грудня 2022 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладений Договір кредитної лінії №108291634. Договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV39U2S. Згідно з умовами кредитного договору позичальник отримала від товариства у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 3000 грн, зі сплатою відсотків встановлених договором. В подальшому відповідач збільшила суму кредиту до 9000 грн. ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало свою частину умов кредитного договору у повному обсязі, 29 грудня 2022 року, 06 січня 2023 року, 07 січня 2023 року, 13 січня 2023 року та 27 січня 2023 року перерахувало грошові кошти у зазначеному розмірі на банківську карту відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 . Проте, користуючись кредитними коштами відповідач ОСОБА_1 платежі на повернення кредиту здійснювала частково, у зв`язку з чим заборгованість за кредитним договором склала 43896 грн 94 коп., з яких: 8958 грн - заборгованість по тілу кредиту; 34938 грн 15 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладений Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги №224 від 11 квітня 2023 року до зазначеного договору факторингу ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії №108291634 від 29 грудня 2022 року у розмірі 21471 грн 46 коп. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» додатково нарахувало відповідачу ОСОБА_1 проценти за користування кредитом в межах строку кредитування за період з 12 квітня 2023 року до 23 лютого 2024 року у розмірі 34938 грн 15 коп.

23 лютого 2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладений Договір факторингу №23/0224-01. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги №1 від 23 лютого 2024 року до вказаного Договору факторингу ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії №108291634 від 29 грудня 2022 року у розмірі 43896 грн 94 коп. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» додаткових нарахувань відповідачу ОСОБА_1 не здійснювало.

15 липня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» укладений Договір факторингу №15/07/25-Е, згідно з умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії №108291634 від 29 грудня 2022 року. Згідно з витягом з реєстру боржників від 15 липня 2025 року за Договором факторингу №15/07/25-Е від 15 липня 2025 року від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором у розмірі 43896 грн 94 коп., з яких: 8958 грн 79 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 34938 грн 15 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» зазначає, що відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором кредитної лінії №108291634 від 29 грудня 2022 року належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість та її розмір станом на час подання позовної заяви становить 43896 грн 94 коп., з яких: 8958 грн 79 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 34938 грн 15 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Жодних платежів відповідач ОСОБА_1 на погашення заборгованості за Договором кредитної лінії №108291634 від 29 грудня 2022 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» не здійснювала, а товариство не здійснювало додаткових нарахувань відповідачу.

На підставі викладеного, позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором кредитної лінії №108291634 від 29 грудня 2022 року у розмірі 43896 грн 94 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) 8958 грн 79 коп., заборгованості за відсотками - 34938 грн 15 коп., судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 7000 грн та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 2662 грн 40 коп.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 20 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» в судове засідання не з`явилася, але від неї надійшла заява в якій вона просить справу розглядати без її участі, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, про що свідчить оголошення розміщене на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.141), про причини неявки суду не повідомила, відзиву не подала. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд приходить такого висновку.

Матеріалами справи встановлено, що 29 грудня 2022 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладений Договір кредитної лінії №108291634, який підписаний Позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV39U2S (а.с.13 зворот -21).

Згідно з умовами Договору кредитної лінії №108291634 від 29 грудня 2022 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 9000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (п.2.1. Договору).

Сума кредитного ліміту, вказана в п.2.1. Договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника (п.2.2. Договору).

Кредитодавець надає перший транш за договором у розмірі 3000 грн одразу після укладення Договору, орієнтовна дата повернення якого 08.01.2023 року (п.2.3. Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 10 днів від дати отримання Позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п.3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Згідно п.3.3. Договору для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 10 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 492 грн. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет.

Відповідно до п.7.1. Договору на момент укладення цього Договору, Сторони дійшли згоди, що орієнтована дата погашення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування 08 січня 2023 року, а саме протягом 10 днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що основна сума кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 5 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п.11.1. Договору; дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2., або п. 9.1.1.7., або п. 9.2.1.5. Договору.

Відповідно до п.8.3. Договору за умовами якщо Позичальник не скористався умовами зменшення витрат та загальної вартості Кредиту за Договором на умовах п.8.5 Договору, то зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку Кредиту що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.

Пунктом 8.5.2. Договору визначено, що у разі якщо Позичальник вчинить описані в п.3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів здійснить повернення всієї суми отриманого Кредиту до закінчення строку Дисконтного періоду, то зобов`язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом за період віддати видачі Кредиту до 08.01.2023 року будуть визначатися на умовах п.8.5.1. Договору за Дисконтною процентною ставкою, а з наступного дня після 08.01.2023 року за ставкою 597,25% річних, що на день укладення договору становить 1,64% в день від суми кредиту за кожний день користування ним (Індивідуальна процента ставка).

Згідно п.8.4. Договору зобов`язання по сплаті процентів за користування Кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначаються за процентною ставкою 1087,70% річних, що на день укладення договору становить 2,98% в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

У п.12.4. Договору сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання Позичальник зобов`язаний сплачувати на користь Кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,70% річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст.625 ЦПК України.

На виконання умов Договору кредитної лінії №108291634 від 29 грудня 2022 року 29 грудня 2022 року, 06 січня 2023 року, 07 січня 2023 року, 13 січня 2023 року та 27 січня 2023 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 9000 грн, перерахувавши зазначену грошову суму на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку відповідач ОСОБА_1 вказала у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 29 грудня 2022 року (а.с.27), що підтверджується копіями платіжних доручень від 29 грудня 2022 року (а.с.38), від 06 січня 2023 року (а.с.38 зворот), від 07 січня 2023 року (а.с.39), від 13 січня 2023 року (а.с.39 зворот), та від 27 січня 2023 року (а.с.40), довідками ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» від 21 вересня 2025 року (а.с.42-44 зворот), повідомленням АТ КБ «Приватбанк» від 04.05.2026 року за вих.№20.1.0.0.0/7-260428/104699-БТ, про те, що дійсно на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком емітовано картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) (а.с.142) та виписками за договором б/н за період з 29.12.2022 01.02.2023 року, з яких вбачається, що на карту №№ НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) було здійснено зарахування 29 грудня 2022 року на суму 3000 грн, 06 січня 2023 року на суму 1500 грн, 07 січня 2023 року на суму 2000 грн, 13 січня 2023 року на суму 1200 грн, та 27 січня 2023 року на суму 1300 грн (а.с.143-146).

Згідно із сформованим ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» розрахунком заборгованості, вбачається, що загальний розмір облікованої заборгованості перед первісним кредитором склав 21471 грн 46 коп., з яких: 8958 грн 79 коп. - тіло кредиту, 12512 грн 67 коп. нараховані проценти (а.с.84-85).

Судом також встановлено, що на підставі Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, додаткових угод №№19, 26, 27, 31, 32 та витягу з реєстру прав вимоги №224 від 11 квітня 2023 року до вказаного Договору факторингу ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило право грошової вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії №108291634 від 29 грудня 2022 року (а.с.46-61).

Після набуття права грошової вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» в межах строку кредитування за період з 12 квітня 2023 року до 23 лютого 2024 року додатково нарахувало відповідачу ОСОБА_1 проценти за користування кредитом у розмірі 34938 грн 15 коп. за ставкою 2,98% в день.

Згідно із розрахунком загальний розмір заборгованості становить 43896 грн 94 коп., з яких: 8958 грн 79 коп. - тіло кредиту; 34938 грн 15 коп. - нараховані проценти (а.с.86-87).

23 лютого 2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладений Договір факторингу №23/0224-01. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги №1 від 23 лютого 2024 року до зазначеного Договору факторингу до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії №108291634 від 29 грудня 2022 року у розмірі 43896 грн 94 коп. (а.с.62-69). ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» додаткових нарахувань відповідачу не здійснювало.

15 липня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» укладений Договір факторингу №15/07/25-Е, згідно з умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії №108291634 від 29 грудня 2022 року (а.с.70-75).

Згідно з витягом з реєстру боржників від 15 липня 2025 року за вказаним договором факторингу до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії №108291634 від 29 грудня 2022 року у розмірі 43896 грн 94 коп., з яких: 8958 грн 79 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 34938 грн 15 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с.76-77). Зазначена обставина підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №15/07/25-Е від 15 липня 2025 року (а.с.78).

Позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» після набуття права грошової вимоги до відповідача додатково проценти не нараховував, а відповідач ОСОБА_1 не здійснювала платежів на повернення кредитної заборгованості товариству.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» у своїх вимогах зазначило, що відповідач ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконала, кредит не повернула, проценти за користування ним не сплатила, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь товариства.

У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

За ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства чи за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження укладеного Договору кредитної лінії №108291634 від 29 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» позивач надав електронний доказ в паперовій формі. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV39U2S, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст.11 і ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст.1079 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки факторинг визначено п.3 ч.1 ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.12, частин 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У ч.1 ст.612 ЦК України вказано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд приходе висновку про те, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за Договором кредитної лінії №108291634 від 29 грудня 2022 року у розмірі 43896 грн 94 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) 8958 грн 79 коп., та заборгованості за відсотками - 34938 грн 15 коп.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

В силу вимог п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно зі ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

У п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).

Відповідно до ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно ч.1 ст.26 Закону №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом ст.30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 4 ст.263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19) зазначено, що з аналізу ч.3 ст.141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року в справі №757/29103/20 (провадження №61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» та Адвокатським бюро «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» укладено Договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, згідно умов якого клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (а.с.89-90).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що отримання винагороди Адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.

При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступіть складності правових питань, що стосуються доручення; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта, тощо (п.3.2. Договору).

Згідно п.3.4. Договору після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до п.3.6. Договору сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунку клієнта. У тому випадку, якщо рішення суду ухвалене не на користь клієнта, він звільняється від обов`язку сплати гонорару (п.3.8. Договору).

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» та Адвокатським бюро «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» укладено Додаткову угоду №25771097313 до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, згідно умов якої клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, у тому числі до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії №108291634 від 29 грудня 2022 року (а.с.91).

Протоколом погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року (а.с.90 зворот), сторони погодили між собою надання наступного виду робіт: усна консультація 500 грн; підготовка адвокатського запиту 500 грн; вивчення матеріалів справи 500 грн; аналіз судової практики 500 грн; складання позовної заяви 2500 грн; участь в судовому засіданні 1200 грн; участь у відеоконференції 700 грн; підготовка та подача клопотань/заяв та інших процесуальних документів до суду 500 грн; складання апеляційної скарги 3000 грн; складання касаційної скарги 4000 грн; підготовка та укладення мирової угоди 3000 грн; відзив на позовну заяву/відповідь на відзив на позовну заяву 700 грн; заперечення/додаткові пояснення у справі 700 грн; відзив на апеляційну скаргу/відповідь на відзив на апеляційну скаргу 1000 грн.

Згідно Акту прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною часиною Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року), від 29 грудня 2025 року сторони погодили між собою загальну суму 7000 гривень за виконані вище роботи (а.с.92).

Отже, з матеріалів справи слідує, що сторони у тексті Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, а саме у пункті 3.6. такого, дійшли згоди, що сума гонорару, якщо вона буде стягнена на користь клієнта сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта.

Крім цього, така домовленість сторін узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема із вищезгаданою постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року в справі №757/29103/20.

Беручи до уваги те, що розмір понесених ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрат на правничу допомогу підтверджений належними та допустимими доказами, виходячи з критеріїв їх реальності та співмірності із складністю справи, суд дійшов висновку про наявності підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрат на правову допомогу у заявленій позивачем сумі 7000 грн.

Оскільки, позовна заява подана ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», тому у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» застосовується понижуючий коефіцієнт для обчислення судового збору.

При звернені до суду ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» було сплачено 2662 грн 40 коп. судового збору, що підтверджується Платіжною інструкцією №43784 від 15 квітня 2026 року (а.с.1).

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із витрат на правничу допомогу, у розмірі 7000 грн та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 2662 грн 40 коп.

Керуючись ст. ст.13, 259, 263-265, 279, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. №6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956) в рахунок відшкодування заборгованості за Договором кредитної лінії №108291634 від 29 грудня 2022 року у розмірі 43896 (сорок три тисячі вісімсот дев`яносто шість) грн 94 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) 8958 грн 79 коп., та заборгованості за відсотками - 34938 грн 15 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати, які складаються із витрат на правничу допомогу, у розмірі 7000 грн та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 2662 грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Копію судового рішення надіслати відповідачу ОСОБА_1 протягом двох днів з дня його складення рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Повний текст заочного рішення складено 27.05.2026 року.

Суддя І.П. Сябренко