Ухвала суду № 136905825, 17.04.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 488/3431/25

Провадження № 2/487/351/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Карташевої Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Самедової Р.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2025 року ТОВ «Кошельок» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 3469106538-537356 від 05.12.2021 у розмірі 13 333,98 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 5 461,00 грн, заборгованість за відсотками за користування позикою 7 872,98 грн; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.12.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» було укладено договір № 3469106538-537356 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі договір), на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язувавася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши позичальнику кредит відповідно до умов договору, та перерахував грошові кошти на банківську карту № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказав в особистому кабінеті як його банківську карту. Натомість позичальник належними чином не виконав умови договору, сплативши частково кошти, розрахунок та їх розмір (10 774,00 грн) вказані у розрахунку заборгованості, який долучений до матеріалів позову. Таким чином, розмір заборгованості відповідача складає 13 333,98 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 5 461,00 грн, заборгованість за відсотками за користування позикою 7 872,98 грн.

Ухвалою суду від 24.09.2025 відкрито провадження у справі і призначений її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що він не укладав та не підписував договір позики (у тому числі кожну його сторінку), що долучає позивач в якості копії до позовної заяви, не погоджував зазначені в цій редакції документа процентні ставки та інші кабальні умови кредитування, що вказує на необґрунтованість вимог про стягнення процентів та ставкою, яку він нібито погоджував у цьому договорі. Крім того, позивач не підтвердив перерахування коштів (тіла кредиту) первинними документами, оформленими відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінаснову звітність".

У зв`язку з надходженням зазначеного відзиву, позивача подав клопотання, в яких просив витребувати у АТ КБ «Приватбанк» письмові докази на підтвердження або спростування факту випуску банківської карти № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) або на ім`я іншої особи (із зазначенням ПІБ та РНОКПП); виписки про рух грошових коштів по банківському рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки з № НОМЕР_1 за період з 04.12.2021 по 26.03.2022. У клопотанні позивач посилається на те, що самостійно надати запитувану інформацію не має можливості, оскільки вона містить охоронювану законом таємницю, проте, вказані у клопотанні докази, з огляду на заперечення відповідача, мають суттєве значення для об`єктивного з`ясування обставин справи.

Представник позивача в судовому засіданні не був присутнім, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився без повідомлення причин.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст.81 ЦПК України).

Крім того, ч. 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з положеннями ст. 84 ЦПК учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

З матеріалів справи встановлено, що 05.12.2021 о 16:15:29 на номер карти НОМЕР_1 було здійснено переказ грошових коштів в сумі 10 500 грн через систему ХPAY, які були зараховані на карту картодержателя (відповідь на лист про підтвердження операції за вих. № 15.07.2025 вих. № 07/605-07/210, адресована директору ТОВ «Кошельок»).

З`ясування питання щодо зарахування кредитних коштів на карту позичальника та належності її позичальнику має значення для встановлення обставин, які входять до предмета доказування.

Отже, враховуючи вищенаведені положення цивільно-процесуального законодавства, для встановлення істини у справі та з метою виконання завдань правосуддя, суд може витребувати докази за клопотанням сторін у справі, а тому клопотання позивача необхідно задовольнити, витребувавши у АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо належності банківської картки за № НОМЕР_1 відповідачу або інший особі, а також інформацію про рух грошових коштів по вказаній картці в період з 04.12.2021 по 26.03.2022.

Керуючись ст. 84 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання позивача про витребування доказів задовольнити.

Витребувати у Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» письмові докази випуску банківської карти № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) або на ім`я іншої особи (із зазначенням ПІБ та РНОКПП); виписку про рух грошових коштів по банківському рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки з № НОМЕР_1 за період з 04.12.2021 по 26.03.2022.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т. А. Карташева