Рішення № 136905822, 24.04.2026, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1559/25

Провадження №2/477/29/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді - Семенової Л.М.,

при секретарі судових засідань Сеніній В.О.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради, третя особа Вітовська державна нотаріальна контора Миколаївської області про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, поданою представником позивача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд», до Миколаївської сільської ради, третя особа Вітовська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання права власності в порядку спадкування, відповідно до якої позивач просить визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на земельну ділянку площею 1,00 га з кадастровим номером 4823383200:02:000:0486 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 1,00 га, кадастровий №4823383200:02:000:0486, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Миколаївської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, яка належала померлому згідно державного акту на право приватної власності на землю, серії МК №2859, виданого 18 липня 2002 року Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №70.

Позивачка зазначає, що звернувшись до Вітовської державної нотаріальної контори Миколаївської області з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , вона отримала відмову у видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування на земельну ділянку. Відмову мотивовано наявністю розбіжностей у поданих документах, зокрема у державному акті на право приватної власності на землю. Так, до нотаріальної контори було подано державний акт серії МК №2859, виданий 18 липня 2002 року Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №70. Вказаний акт засвідчує право приватної власності на земельну ділянку площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства. Однак, цей державний акт було видано на підставі розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації №659-р, яке датоване 18 жовтня 2002 року, тобто видано пізніше, ніж сам акт. Таким чином, наявна невідповідність між датами видачі державного акту та підставою його видачі, що і стало підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач Миколаївська сільська рада свого представника до суду не направила, відзиву не надала, просила про розгляд справи за відсутності представника та вирішення позовних вимог відповідно до законодавства.

Третя особа Вітовська державна нотаріальна контора Миколаївської області свого представника до суду не направила, просила про розгляд справи за відсутності представника на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19 травня 2016 року №1377-VІІІ «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» Жовтневий район Миколаївської області перейменовано на Вітовський район.

Згідно Постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року №807-ХІ «Про утворення та ліквідацію районів», ліквідовано Вітовський район Миколаївської області та утворено Миколаївський район Миколаївській області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 03.10.2016 року, виданого Миколаївською сільською радою Вітовського району Миколаївської області.

Згідно з вимогами частини першої статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 15 липня 2017 року, актовий запис №21, виданого Березівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, у графі «батько» зазначено ОСОБА_3 , а у графі «мати» - ОСОБА_4 .

13 серпня 1977 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 13 серпня 1977 року Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану м. Дніпропетровська, актовий запис № 1077 від 13 серпня 1977 року.

Згідно частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини або відмови від її прийняття, встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

До складу спадщини, у відповідності до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З матеріалів спадкової справи №09/2017 до майна померлого ОСОБА_3 вбачається, що з заявами до Вітовської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини у межах шестимісячного строку звернулися його донька - позивач у справі ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_4 .

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії МК №2859 від 18 липня 2002 року, виданого на ім`я ОСОБА_3 на підставі розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації від 18 жовтня 2002 року №659, до складу спадщини ОСОБА_4 входить земельна ділянка, передана йому у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,00 га, розташована на території Миколаївської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №70.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9931872882024 від 04.03.2024 року державну реєстрацію земельної ділянки площею 1 га, розташованої в межах території Миколаївської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області з кадастровим номером 4823383200:02:000:0486, що належить до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням А.01.03, власником якої є ОСОБА_3 на підставі рішення органу виконавчої влади Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області від 18.10.2002 року №659-р, документ, що посвідчує право акт серії МК 002859 від 18.07.2002 року, здійснено 23.10.2015 року відділом Держземагенства у Жовтневому районі.

Отже, відповідно до статей 1261,1268 ЦК України спадкоємцями першої черги за законом майна померлого ОСОБА_3 , які прийняли спадщину після його смерті та набули право на спадкове майно в рівних частках по 1 /2 кожен, є дружина померлого ОСОБА_4 та донька - ОСОБА_1 .

Постановою державного нотаріуса Вітовської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 09 квітня 2024 року ОСОБА_1 як спадкоємцю після смерті її батька ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в належній їй частці на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1.00 га, кадастровий номер 4823383200:02:000:0486, у зв`язку з розбіжностями у акті на право приватної власності на землю серії МК №2859 від 18 липня 2002 року, виданого на ім`я ОСОБА_3 на підставі розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації від 18 жовтня 2002 року №659, а саме у зв`язку з тим, що вказаний акт датований на три місяці раніше, ніж розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації на підставі якого його було видано.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_4

02 травня 2025 року на ім`я ОСОБА_1 державним нотаріусом Вітовської державної нотаріальної контори Миколаївської області видано свідоцтво про право власності за законом №1-96, спадкова справа №09/2017, відповідно до якого спадкоємцями зазначеного у ньому майна ОСОБА_3 , а саме цілого житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , є його донька ОСОБА_1 у розмірі 1 /2 частки та його дружина ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1 /2 частки.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №81034232 від 02.05.2025 року після смерті ОСОБА_4 08.11.2024 року Вітовською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №90/2024 та видано свідоцтво про право на спадщину від 02.05.2025 року №1-97 на ім`я спадкоємця першої черги за законом ОСОБА_1 .

Відповідно до вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 , виданого державним нотаріусом Вітовської державної нотаріальної контори 02 травня 2025 року №1-97, спадкова справа №09/2017, є її донька ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з 1 /2 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок з відповідною часткою прилеглих до нього господарських та побутових будівель та споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належав чоловіку спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем за законом якого була його дружина ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Таким чином, судом встановлено, що мати позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя прийняла, однак не оформила спадщину після смерті її чоловіка ОСОБА_3 у вигляді 1 /2 частки земельної ділянки, площею 1,00 га, розташованої на території Миколаївської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області для ведення особистого селянського господарства.

Єдиним спадкоємцем першої черги за законом майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла спадщину після її смерті та набула право на її спадкове майно, є донька померлої - ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що позивач позбавлена можливості іншим чином, ніж у судовому порядку визнати за собою право власності на спірну земельну ділянку у зв`язку з розбіжностями у акті на право приватної власності на землю серії МК №2859 від 18 липня 2002 року, виданого на ім`я спадкодавця ОСОБА_3 на підставі розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації від 18 жовтня 2002 року №659, а саме у зв`язку з тим, що вказаний акт датований на три місяці раніше, ніж розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації, на підставі якого його було видано.

В силу ст. 116 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ст.126 ЗК України).

Державний акт на право приватної власності на землю серії МК №2859 від 18 липня 2002 року видано на ім`я ОСОБА_3 на підставі розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації від 18 жовтня 2002 року №659.

Вказане підтверджується копією сторінки Книги реєстрації державних актів на право приватної власності на землю, які велися до 2013 року, наданою Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області 27.03.2026 року, де під номером 70 міститься запис про видачу акта серії МК №2859 на ім`я ОСОБА_3 на підставі розпорядження Жовтневої райдержадміністрації від 18.10.2002 року №659.

Таким чином, державний акт, виданий з зазначенням в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу особі у власність земельної ділянки, свідчить про набуття нею права власності на земельну ділянку.

Разом з тим, допущення технічних помилок, друкарських описок або хронологічних невідповідностей у бланку державного акта не є підставою для позбавлення особи чи її спадкоємців права власності.

Згідно частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку, переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Громадяни мають право набувати у власністьземельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Враховуючи наведене та встановивши, що вказане майно входить до спадкової маси батька позивача ОСОБА_3 та її матері ОСОБА_4 , яка успадкувала 1 /2 частку спірної земельної ділянки після його смерті, однак спадкові права не оформила, що позивач є спадкоємцем за законом 1 /2 частки спірної земельної ділянки після смерті батька ОСОБА_3 та єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_4 , що право позивача на спадщину відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України гарантовано державою, однак позивач позбавлений можливості іншим чином, ніж у судовому порядку визнати за собою право власності на спірну земельну ділянку, суд приходить до переконання, що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, що відповідає способам судового захисту, передбаченого статтею 16 ЦК України.

Керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 1,00 га з кадастровим номером 4823383200:02:000:0486 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії МК №2859, в цілому в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1 /2 частини земельної ділянки, та після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1 /2 частини земельної ділянки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

відповідач: Миколаївська сільська рада, Миколаївська область, Миколаївський район, с.Миколаївське, вул.Центральна, 65-А, ЄДРПОУ 02892824.

Суддя Л.М.Семенова